Постанова

від 03.09.2024 по справі 916/5487/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5487/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.,

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Ейсмонт І.С..

від Міністерства не з`явився,

від Одеської ОВА не з`явився,

від ТОВ «Зовнішторгресурс» - Кобиляков А.А.,

від АТ «Українська залізниця» - Павлова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024, ухвалене суддею Гутом С.Ф., м. Одеса, повний текст складено 17.05.2024

у справі № 916/5487/23

за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі:

1. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

2. Одеської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішторгресурс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 423 777,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі Міністерство) та Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі Одеська ОВА / Адміністрація) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішторгресурс» (далі ТОВ «Зовнішторгресурс»), в якому просив суд стягнути з останнього до Державного бюджету України 423 777,53 грн пені.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним 02.04.2022 між Одеською ОВА, Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі Залізниця / АТ «Українська залізниця») та ТОВ «Зовнішторгресурс» тристороннім договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (далі договір), а саме: несвоєчасною поставкою товарів.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що Міністерство у даному випадку є головним розпорядником коштів державного бюджету, яке забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету, перерахування коштів субвенцій на рахунок АТ «Українська залізниця» та здійснило заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій в частині отримання місцевими бюджетами доходів. В свою чергу, Одеська ОВА є замовником за договором, до прав та повноважень якого належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості, строків прийняття, а також ініціювання спорів за договором у судовому порядку.

Водночас, Міністерство та Одеська ОВА, будучі обізнаними про виявлені правопорушення, всупереч інтересам держави не звертались за їх захистом до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі № 916/5487/23 у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що прокурором заявлено вимогу про стягнення пені саме до Державного бюджету України, водночас, за умовами п. 6.1. укладеного між сторонами договору пеня сплачується на рахунок платника, яким у даному випадку є Залізниця.

Суд зазначив, що відповідач не впливав на формулювання умов договору, не міг змінити їх в переддоговірній процедурі, а лише приєднався до його умов, які викладались на сайті Залізниці, той час як Залізниця є самостійною юридичною особою, вона вправі набувати цивільні права та обов`язки, здійснювати їх захист, виступати позивачем у суді, у тому числі і заявляти позовну вимогу про стягнення пені за договором.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги прокурор посилається на наступне:

- суд в оскаржуваному рішенні не надав належної оцінки всім доводам прокурора та позивачів, а питання щодо наявності порушень умов договору з боку відповідача, а також правильності нарахованої до стягнення пені, судом не дослідженні взагалі;

- кошти, використані Залізницею для оплати за договором, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів;

- саме замовник є належним позивачем за позовом про стягнення пені, а Залізниця у даному випадку є лише фактичним платником грошових коштів і не може набувати жодних прав за договором, у тому числі права вимоги будь-якого виконання на її користь, а також права контролювати та/або перевіряти фактичний процес постачання, оскільки це відносить до виключної компетенції замовника;

- навіть у випадку, якщо суд першої інстанції і дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума пені має стягуватись на користь саме Залізниці, то він міг це зробити самостійно, керуючись принципом процесуальної економії господарського судочинства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі № 916/5487/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 08.07.2024 для подання відзиву, роз`яснено про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/5487/23 до розгляду на 30.07.2024 о 15:45 год.

Міністерство та Залізниця у відзивах на апеляційну скаргу підтримали доводи та вимоги прокурора.

09.07.2024 від ТОВ «Зовнішторгресурс» також надійшов відзив на апеляційну скаргу (сформовано в системі «Електронний суд 08.07.2024), в якому відповідач заперечував проти її задоволення, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач зазначив про відсутність у даному випадку порушених прав та законних інтересів позивачів, у зв`язку з тим, що пунктом 6.1. договору було чітко визначено особу, якій постачальник зобов`язується сплатити пеню за порушення строків поставки товару Залізницю.

Відповідач також зазначив, що:

- посилання прокурора на те, що постановами Кабінету Міністрів України нібито був встановлений особливий порядок стягнення пені за порушення виконання договірних зобов`язань безпідставні;

- скориставшись засадами свободи договору, не вийшовши за межі законодавчого регулювання умов договору, сторони самостійно узгодили розмір та порядок сплати пені;

- у даному випадку був укладений не договір поставки, в якому Залізниця виконала обов`язки покупця з оплати товару, а був укладений специфічний тристоронній договір, в якому відсутня така сторона, як покупець, а зобов`язання покупця розподілені між двома сторонами договору замовником та платником;

- на залізницю покладені як права, так і обов`язки, більш того, умовами договору не передбачено обов`язку замовника виконати оплату самостійно;

- місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Бюджетним кодексом України передбачено можливість зарахування до Державного бюджету України лише тієї пені, яка стягується на підставі закону, а не на підставі договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 задоволено заяви ТОВ «Зовнішторгресурс» (вх. № 2648/24 від 08.07.2024 та вх. № 2677/24 від 09.07.2024), надано можливість його представникам (адвокатам Кадерову Ю.М. та Кобилякову А.А.) взяти участь у судовому засіданні 30.07.2024 о 15:45 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

30.07.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що 23.07.2024 Верховний Суд, розглянувши справу № 909/532/23, обставини якої є аналогічними до обставин цієї справи, залишив без змін рішення судів попередніх інстанції, якими відмовлено у задоволенні позову прокурора.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І, Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

В судове засідання 30.07.2024 з`явився прокурор, представники Одеської ОВА, ТОВ «Зовнішторгресурс» (в режимі відеоконференції) та АТ «Українська залізниця». Представник Міністерства в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 30.07.2024 оголошено перерву до 03.09.2024 на 13:45 год, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 повідомлено учасників справи № 916/5487/23, що розгляд апеляційної скарги відбудеться до 03.09.2024 на 13:45 год, одночасно надано можливість представникам ТОВ «Зовнішторгресурс» взяти участь у судовому в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

30.08.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких зазначено, зокрема, що у Верховному Суді же склалася усталена практика в подібних спорах. До вказаних письмових пояснень відповідач додає копії постанов Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 909/532/23 та від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 03.09.2024 з`явився прокурор, представники ТОВ «Зовнішторгресурс» та Залізниці. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (в редакції на час укладення договору) установлено, що в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів і пакувальних товарів для їх фасування, санітарно-гігієнічних товарів, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання) (пункт 1).

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (в редакції на час укладення договору) визначено, що з метою забезпечення належного функціонування АТ «Українська залізниця» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виділити Міністерству 18006 млн. гривень для здійснення Залізницею заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану в частині закупівель палива та мастильних матеріалів, електроенергії, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, проведення першочергових аварійно-відбудовних робіт на об`єктах залізничної інфраструктури та необхідного ремонту тягового і рухомого складу, виплати заробітної плати та на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих товарів і пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання (пункт 2).

З метою здійснення фінансування заходів, визначених пунктом 2 цієї постанови, за рахунок виділених із резервного фонду коштів Державна казначейська служба у разі потреби за зверненням Міністерства та наданих розрахунків і довідок Залізниці може здійснювати перерахування коштів з рахунка Міністерства, відкритого в Державній казначейській службі, на рахунки Залізниці, відкриті в державних банках (пункт 4).

Прокурором зазначено, що звернення із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, а стягнення пені з постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже - і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору. Недотримання постачальником договірних зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану суспільному інтересу очевидно не відповідає, а тому має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист. Органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, є Одеська ОВА та Міністерство, які не здійснюють належних заходів щодо захисту інтересів держави.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2023 прокурор звертався до Одеської ОВА та Міністерства із повідомленнями, в яких посилався на порушення ТОВ «Зовнішторгресурс» умов укладеного тристороннього договору в частині дотримання строків поставки товару та просив повідомити про вжитті або вжиття відповідних заходів.

Міністерство у відповідь на звернення прокурора зазначило, що не є стороною договору, а відтак правові підстави для вжиття заходів щодо стягнення з ТОВ «Зовнішторгресурс» пені відсутні.

Одеська ОВА в свою чергу на звернення прокурора зазначило про звернення до Залізниці, як платника за договором, для отримання реквізитів рахунку для сплати постачальником штрафу.

В подальшому, 22.09.2023 Одеська ОВА направила, зокрема, ТОВ «Зовнішторгресурс» претензію, в якій вимагала сплатити на користь Залізниці 423777,53 грн пені за порушення строків поставки товару за договором.

26.10.2023 прокурор звернувся до Одеської ОВА із повідомленням, в якому просив надати інформацію стосовно розгляду претензії від 22.09.2023.

24.11.2023 Одеська ОВА у відповідь на вищевказане повідомлення прокурора направила останньому лист, в якому повідомила, зокрема, що не заперечує проти представництва її інтересів в суді з позовом про стягнення коштів.

29.11.2023 прокурор направив Міністерству та Одеській ОВА в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідні повідомлення, а 18.12.2023 звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства та Одеської ОВА і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту.

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 02.04.2022 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» між Одеською ОВА (Замовник), Залізницею (Платник) та ТОВ «Зовнішторгресурс» (Постачальник) укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, шляхом приєднання до його умов, оприлюдненого на сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement (далі договір).

Пункту 1.1. договору передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі Товар (-и)), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються Замовником у заявках (далі заявка), Замовник - прийняти вказаний Товар, а Платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами.

Обсяги поставки Товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб Замовника (пункт 1.3).

Загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів (пункт 2.1).

Відповідно до п. 2.2. договору оплата товару Платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 197 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України 2 березня 2022 р.»), на таких умовах:

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі Товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних Постачальником та Замовником.

Усі розрахунки за Договором здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України ? гривні (пункт 2.4).

Поставка товару за цим договором здійснюється Постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок Замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару (пункт 5.1).

Постачальник зобов`язаний розглянути заявку Замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення Постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному п. 2.2 цього Договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення Постачальника про прийняття заявки Замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу Замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору, або за допомогою інших засобів передачі електронних повідомлень, що визначені заявкою. Якщо Постачальник не має можливості виконати поставку на умовах, викладених у заявці, Постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки. У разі, якщо Постачальник протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідної заявки Замовника не вчинив або вчинив із запізненням дії визначені у цьому пункті вище, то така заявка Замовника вважається не прийнятою Постачальником та не узгодженою Сторонами (пункт 5.3).

Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково (пункт 5.4).

Датою поставки Товару є дата приймання Замовником партії товару та підписання Замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається Замовником Платнику у визначеному цим договором порядку (пункт 5.5).

Поставка Товару здійснюється Постачальником за власний рахунок з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання в умовах воєнного стану».

Поставка Товару здійснюється Постачальником у пункт призначення, визначений Замовником у заявці. У разі вибору Постачальником здійснення перевезення товару залізничним транспортом, Постачальник зобов`язаний поставити товар на станцію навантаження власними силами, ціна за Товар при цьому не змінюється. Навантаження товару відповідному перевізнику (який визначається Постачальником за погодженням із Замовником) здійснюється Постачальником. Транспортні документи для подальшого перевезення товару готує Постачальник (пункт 5.6).

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником Замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії Товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами (пункт 5.8).

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки (пункт 6.1).

У разі невиконання зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього договору, за винятком випадків, коли виконання таких стає неможливим в силу обставин форс-мажору, зміни законодавства та ін (пункт 6.4).

Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору (пункт 11.2).

Постачальник не має права змінювати умови Договору, а лише може до них приєднатися (пункт 11.3).

02.04.2022 Одеською ОВА виставлено ТОВ «Зовнішторгресурс» заявку на придбання товару загальною вартістю 43 008 000 грн, із датою його поставки - 08.04.2022.

02.04.2022 ТОВ «Зовнішторгресурс» виставлено рахунок на оплату товару загальною вартістю 43008000 грн.

04.04.2022 Одеською ОВА виставлено ТОВ «Зовнішторгресурс» заявку на придбання товару загальною вартістю 2863933,20 грн, із датою його поставки - 08.04.2022.

04.04.2022 ТОВ «Зовнішторгресурс» виставлено рахунок на оплату товару загальною вартістю 2863933,20 грн.

11.04.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 1454544 грн з ПДВ.

13.04.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 1409389,20 грн.

14.04.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 1321205,75 грн.

14.04.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 1321205,75 грн.

17.04.2022 Одеською ОВА виставлено ТОВ «Зовнішторгресурс» заявку на придбання товару загальною вартістю 24576000 грн, із датою його поставки -22.04.2022.

17.04.2022 ТОВ «Зовнішторгресурс» виставлено рахунок на оплату товару загальною вартістю 24576000 грн.

18.04.2024 ТОВ «Зовнішторгресурс» звернулось до Одеської ОВА із листом, в якому, посилаючись на заявку від 17.04.2022 про поставку товару загальною кількістю 400000 кг, повідомило, що відповідний товар є таким, що імпортується, у зв`язку із наявними затримками у митних процедурах через введення правового режиму воєнного стану, просило погодити продовження терміну поставки товару до 06.06.2022. Додатково повідомило, що у випадку не отримання відповіді, проте прийняття наступної поставки без зауважень, наявні підстави вважати погодженими запропоновані умови. Відповідно до відмітки на листі, його отримано Одеською ОВА 02.05.2022.

25.04.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 2912256 грн.

02.05.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 5136384 грн.

04.05.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі Товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 3815424 грн.

12.05.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі Товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 3649536 грн.

17.05.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 3993600 грн.

22.05.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 60948,48 грн.

01.06.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 2292971,52 грн.

05.06.2022 між Одеською ОВА та ТОВ «Зовнішторгресурс» підписано акт приймання-передачі товару разом із видатковою накладною загальною вартістю 72468,48 грн.

22.08.2022 ТОВ «Зовнішторгресурс» звернулось до Одеської ОВА із листом, в якою повідомило про виконання станом на 05.06.2022 заявки на придбання Товару від 17.04.2022, при цьому термін поставки товару погоджено до 05.06.2022 на підставі листа від 18.04.2022. Просило надати лист на підтвердження належного виконання зобов`язань та прийняття продукції без зауважень.

08.09.2022 Одеською ОВА надано відповідь на вищевказаний лист ТОВ «Зовнішторгресурс», в якій підтверджено факт належного виконання зобов`язання щодо поставки в узгоджені строки товару у кількості 400000 кг.

Водночас, в матеріалах цієї справи міститься акт ревізії окремих питань фінансового-господарської діяльності Адміністрації за період 24.02.2022 по 30.06.2022, складений Південним офісом Держаудитслужби, в якому зазначено, зокрема, про порушення ТОВ «Зовнішторгресурс» умов укладеного тристороннього договору в частині своєчасної поставки товару..

12.12.2022 Одеською ОВА надіслано повідомлення Залізниці, в якому, посилаючись на проведену Південним офісом Держаудитслужби ревізію, повідомила про порушення ТОВ «Зовнішторгресурс» умов укладеного договору в частині дотримання строків поставки товару, у зв`язку із чим зазначила про наявність підстав для стягнення 211979,68 грн пені відповідно до умов п. 6.1 договору на рахунок платника.

29.12.2022 Залізниця надала відповідь на вищевказане повідомлення, в якій зазначило, що існує ризик відмови у задоволенні позовних вимог у разі звернення саме Залізниці з підстав неналежності позивача, оскільки питання, що стосуються процесу поставки та відповідальності за її неналежне виконання, за умовами договорів, знаходяться у площині відносин виключно між Замовником та Постачальником, жодні права Платника у даному випадку не порушуються. Також зазначила, що штрафні санкції за прострочення поставки товарів є доходом державного бюджету.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора стягнути з ТОВ «Зовнішторгресурс» до Державного бюджету України 423777,53 грн пені з підстав неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товарів.

За доводами прокурора, зазначена сума має бути стягнута саме до Державного бюджету України, оскільки кошти на оплату товару були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що прокурором заявлено вимогу про стягнення пені саме до Державного бюджету України, водночас, за умовами п. 6.1. укладеного між сторонами договору пеня сплачується на рахунок платника, яким у даному випадку є Залізниця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підтав для задоволення позову та зазначає наступне.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.

Так, як вже зазначалось, за умовами п. 6.1. договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

При цьому, положення ч. 2 ст. 231 ГК України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.

Відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Договір це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання сторонами укладено в добровільному порядку.

При цьому судом встановлено, що відповідачем укладало даний договір лише шляхом приєднання до його умов, а умови договору викладались на сайті Залізниці. Тобто відповідач не впливав на формулювання умов договору, не міг їх змінити в переддоговірній процедурі, а лише приєднався в цілому до умов договору.

Скаржник не оспорював умови цього договору в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі у місцевому суді жодних зауважень щодо них також не наводив.

Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

Отже, оскільки у п. 6.1 договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, доводи прокурора про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок Залізниці, є безпідставними.

Та обставина, що грошові кошти, які відповідач отримав в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок Залізниці.

Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п. 23 ч. 2 ст. 29 БК України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).

Однак дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про пеню, сплата якої передбачається у договірних відносинах.

У договірних відносинах обов`язок зі сплати пені стороною, яка порушила умови договору, має бути передбачений договором або законом.

Проте, п. 6.1 договору не передбачено сплату Постачальником пені до Державного бюджету України, а передбачено її сплату на рахунок Платника, тобто Залізниці.

Суд також не погоджується з доводами прокурора про те, що в укладеному договорі Залізниця є лише фактичним платником грошових коштів за грошовим зобов`язанням Замовника за тристороннім договором.

Як вбачається з умов договору та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану», Залізниця уповноважена, зокрема, виступати платником за тристоронніми договорами.

Тристоронній договір це різновид багатосторонніх договорів, можливість укладення яких визначена ч. 4 ст. 626 ЦК України. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Частиною першою зазначеної статті передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відтак, у тристоронньому договорі правами та обов`язками наділяються усі троє учасники правочину.

З умов укладеного між сторонами договору вбачається, що на Залізницю покладено як права, так і обов`язки в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань. Зокрема, пунктом 1.1 договору на Платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абз. 2 п. 11.4 договору передбачено право Платника вносити зміни до договору за погодженням із Замовником, абз. 10 п. 7.3 договору передбачено обов`язок Постачальника відшкодувати Платнику всі збитки, завдані у зв`язку із застосуванням до Постачальника санкцій, а відповідно до положень п. 6.6 договору Платник третя особа у справі, несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору.

Також статутом Залізниці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, передбачено, що вона є юридичною особою приватного права, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 15).

Відтак, Залізниця є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з комплексом прав, обов`язків і відповідальності, та може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором.

Наведе також свідчить про те, що стягнення пені в судовому порядку має здійснюватися виключно у відповідності до умов п. 6.1 договору, а саме на рахунок та на користь Залізниці.

Колегія суддів зауважує, що саме таких висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 23.07.2024 у справі № 909/532/23 та від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 у подібних правовідносинах.

Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що положення договору не передбачають сплату Постачальником пені за несвоєчасну поставку товару до Державного бюджету України, місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі № 916/5487/23 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.09.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

А.І. Ярош