Рішення

від 01.08.2024 по справі 910/6519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2024Справа № 910/6519/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 814 534,05 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.08.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Оператор) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 814 534,05 грн, з яких: 1 132 387,48 грн пеня та 682 146,57 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані наявності прострочення з боку відповідача виконання робіт за договором № 4600005332 від 01.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі № 910/6519/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2024, визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

14.06.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.06.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

20.06.2024 від позивача через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив.

25.06.2024 представником відповідача подано через систему Електронний суд заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 26.06.2024 прибули представники сторін та надали пояснення. Заперечень проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні не заперечили. Позивач просив надати можливість подати письмові заперечення щодо поданих відповідачем 18.06.2024 доказів.

За наслідками підготовчого засідання 26.06.2024 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні на 01.08.2024.

У судовому засіданні 01.08.2024 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Також представник Товариства просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами надано не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», як Підрядником, був укладений договір № 4600005332 від 01.02.2022 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, (далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість робіт з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11.11.2022 становить 9 912 525,36 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 652 087,56 грн.

Відповідно до Графіку виконання Робіт (додаток №3) граничний термін виконання робіт по виготовленню/придбанню основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи електромонтажні роботи становить 300 календарних днів з дати підписання договору.

Таким чином, останнім днем виконання вищезазначених робіт є 28.11.2022.

Згідно з пунктом 4.3. договору датою закінчення виконання Підрядником робіт вважається дата прийняття їх Замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього договору. Виконання Робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що передача виконаних Робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до пункту 5.2. договору Акт приймання виконаних Робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформлений належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.

Відповідно до пункту 7.3. договору Підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання Робіт (додаток № 3) строки роботи, відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та Актом вартості устаткування, придбання якого покладено на Підрядника, відповідачем станом на 22.03.2023 виконано роботи на загальну суму 9 286 009,54 грн.

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та Актом вартості устаткування, придбання якого покладено на Виконавця, Підрядником станом на 19.10.2023 виконано роботи на загальну суму 364 730,24 грн. За твердженнями позивача вказані роботи виконані з порушенням строку виконання робіт на 324 календарних днів.

Відповідно до Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та Акту вартості устаткування, придбання якого покладено на відповідача, Підрядником станом на 23.02.2024 виконано роботи на загальну суму 94 211,21 грн. За твердженнями позивача вказані роботи виконані з порушенням строку виконання робіт на 451 календарних днів.

Оскільки Підрядник не виконав Роботи у строки встановлені Графіком виконання робіт (додаток № 3), тим самим порушивши умови договору, Оператор здійснив нарахування штрафних санкцій та вимагав від Товариства їх сплатити.

Позивачем було направлено Товариству претензії № 3 (ТОВВИХ-23-9883 від 21.07.2023), № 11 (ТОВВИХ-23-18482 від 21.12.2023), № 13 (ТОВВИХ-24-5135 від 04.04.2024), про нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання робіт.

Оскільки вказані претензії залишені відповідачем без виконання, Оператор звернувся із цим позовом до суду, в межах якого просив суд стягнути з Товариства 1 132 387,48 грн пені за період з 29.11.2022 до 22.02.2024 та 682 146,57 грн штрафу.

Заперечуючи проти заявленого позову, Товариство в своєму відзиві зауважує, що всього виконано відповідачем та прийнято позивачем робіт на загальну вартість 9 871 544,31 грн з ПДВ, які в свою чергу були оплачені позивачем. Позивачем залишено поза увагою Акт № 1 від 24.06.2022 здачі-приймання виконаних проектних робіт за договором №4600005332 «Розробка та погодження робочої проектної документації по об`єкту: «Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець» загальною вартістю 126 593,32 грн з урахуванням ПДВ. Сторонами складений Акт звірки розрахунків за період з 01.02.2022 по 01.04.2024 за договором №4600005332 від 01.02.2022, що у свою чергу підтверджує взаємне виконання сторонами договору на суму 9 871 544,31 грн з ПДВ. За твердженнями відповідача наведене свідчить про повне виконання відповідачем зобов`язань за договором №4600005332 від 01.02.2022.

Товариство зауважує, що прострочення строків виконання робіт за договором не було, натомість відбулося продовження строків до 14.08.2024 в силу приписів пункту 8.4. договору, тобто на момент звернення позивача з позовом до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій з відповідача за порушення строків виконання робіт граничний термін виконання таких робіт не настав, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Укладений між сторонами договір № 4600005332 від 01.02.2022 за своєю правовою природою є договором підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Водночас, приписами частини 1 статті 846, частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Умовами укладеного договору сторони передбачили, що Підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення договору. Так, оскільки договір був укладений 01.02.2022, тому останнім днем виконання вищезазначених робіт є 28.11.2022.

Судом було встановлено, що відповідачем були виконані, а позивачем прийняті роботи за договором згідно з актами: № 1 від 24.06.2022 на суму 126 593,32 грн, б/н за березень 2023 року від 22.03.2023 на суму 9 286 009,54 грн, б/н за жовтень 2023 року від 19.10.2023 на суму 364 730,24 грн, б/н за лютий 2024 року від 23.02.2024 на суму 94 211,21 грн.

Тобто, матеріалами справи підтверджуються обставини порушення відповідачем строків виконання робіт за договором №4600005332 від 01.02.2022, а саме за актом від 22.03.2023 прострочені на 113 днів, за актом від 19.10.2023 прострочені на 324 днів, за актом від 23.02.2024 прострочені на 451 день.

Суд вважає хибними заперечення відповідача щодо наявності підстав звільнення його від відповідальності за порушення строків виконання договірного зобов`язання та зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні положення містяться у частині 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Положеннями частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Системний аналіз змісту зазначених положень свідчить, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17.

Відповідач, як на підставу відсутності своєї вини, посилається на настання обставин непереборної сили, а саме: на початок збройної агресії РФ проти України та обставини пов`язанні з нею, зокрема, обстріли, блекаути, мобілізація, відсутність світла та інші.

Чинним законодавством та умовами договору від 01.02.2022 № 4600005332 передбачено особливості правового регулювання відповідальності особи за умови настання форс-мажору та підтвердження його настання.

Пунктом 8.2 договору від 01.02.2022 № 4600005332 передбачено, що сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідно до інформації, яка міститься у виданому Донецькою торгово-промисловою палатою сертифікаті від 31.03.2023 №1400-23-1570 зазначено період дії форс мажорних обставин з 24.02.2022 по 31.05.2022.

Згідно з пунктом 8.3 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Таким чином, при наявності форс-мажорних обставин сторона, яка попала під дію таких обставин, зобов`язана у встановлений строк (10 календарних днів) письмово повідомити про це контрагента і надати відповідні докази (сертифікат Торгово-промислової палати України). Невиконання цієї вимоги позбавляє сторону права посилатись у подальшому на форс мажорні обставини.

Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів у підтвердження належного виконання відповідачем вимог пунктів 8.2 та 8.3 договору від 01.02.2022 № 4600005332. Представлена суду фотокопія знімку екрана з електронної пошти про скерування 03.03.2022 повідомлення для позивача про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) №090/02 від 25.02.2022, не можна вважати належним виконанням вимог пунктів 8.2 та 8.3. договору. Відповідачем не було надано своєчасно відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором від 01.02.2022 № 4600005332.

Також Товариством був отриманий ще один сертифікат ТПП виданий Київською торгово-промисловою палатою сертифікаті від 11.12.2023 №3200- 23-4692, в якому зазначено період дії форс мажорних обставин з 24.02.2022 по 11.12.2023. Надання вказаного сертифікату не слід вважати належним виконанням вимог пунктів 8.2 та 8.3., оскільки сторони в договорі погодили умови надання саме сертифікату ТПП України, а не її регіональних управлінь.

Отже, невиконання відповідачем обов`язку щодо належного повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконанню зобов`язань за договором від 01.02.2022 № 4600005332, позбавляє ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань по виконанню Робіт за вказаним договором.

Разом з тим ТОВ «Оператор ГТС України» звертає увагу суду, що 13.05.2022 Торгово-промислова палата України опублікувала на сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо. Таким чином, Відповідач мав змогу якнайшвидше звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості якнайшвидше звернутися до відповідного уповноваженого суб`єкта не повідомляв. Позивач вважає зазначені сертифікати неналежним та недопустимим доказом, які не свідчить про наявність форс-мажорних та не звільняє від відповідальності. Зміст пункту 8.2 Договору від 01.02.2022 № 4600005332 свідчить, що ТОВ «Оператор ГТС України» та ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», укладаючи даний договір, чітко та однозначно, самостійно визначили, що дія обставин непереборної сили (форс мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України, а не регіонального відділення. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється в Україні відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), в редакції, затвердженій рішенням від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент). Згідно статті 3.3. Регламенту сертифікат (в певних договорах, законодавчих і Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.06.2024 8 нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Відповідно до статті 4.1. Регламенту Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України. Згідно із пунктом 4.2 Регламенту регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.

Суд зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного, відповідачем обставини, які повідомлені позивачем, належними та допустими доказами не спростовано, факт несвоєчасного виконання своїх обов`язків за договором №4600005332 від 01.02.2022 в частині строків виконання робіт не доведено.

Отже, суд дійшов висновку щодо доведеності з боку позивача обставин порушення відповідачем своїх обов`язків з виконання робіт у строки, визначені договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з пунктом 10.2. договору у випадку несвоєчасного виконання Робіт, передбачених Графіком виконання Робіт, до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків виконя робіт пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» про стягнення пені в розмірі 1 132 387,48 грн та штрафу в сумі 682 146,57 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

У той же час, у відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України на 90%.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК та статті 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, виконання робіт за спірним договором, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню з урахуванням зменшення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки у разі зменшення господарським судом розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 814 534,05 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (04128, Україна, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок, 16, офіс, 17; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23390015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок, 44; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42795490) 566 193,74 грн (п`ятсот шістдесят шість тисяч сто дев`яносто три гривні 74 копійки) пені, 341 073,29 грн (триста сорок одну тисячу сімдесят три гривні 29 копійок) штрафу та 27 218,01 грн (двадцять сім тисяч двісті вісімнадцять гривень 01 копійку) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. У іншій частині позовних вимог про стягнення 566 193,74 грн пені та 341 073,28 грн штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09.09.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ