Постанова

від 18.02.2025 по справі 910/6519/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6519/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Колток О. М.,

відповідача - Радченко О. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Джарти В. В.

від 01.08.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Козир Т. П., Мальченко А. О., Сибіга О. М.

від 03.12.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 814 534,05 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про стягнення пені у розмірі 1 814 534,05 1 132 387,48 грн та штрафу у розмірі 682 146,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки виконання робіт за договором №4600005332 від 01.02.2022, відповідно до якого відповідач мав надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець).

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект", як підрядником, був укладений договір № 4600005332 від 01.02.2022 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бобринець) згідно із вимогами чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, (далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно із пунктом 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить 9 948 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 1 658 000,00 грн.

Згідно із пунктом 4.3 договору датою закінчення виконання підрядником робіт вважається дата прийняття їх замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 5.2 договору акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає їх замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформлений належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.

Відповідно до пункту 7.3 договору підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3) строки роботи, відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно із пунктом 8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

У пункті 8.3 договору обумовлено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Згідно із пунктом 8.5 договору якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 (дев`яносто) календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із пунктом 10.2 договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Пунктом 13.1 договору сторони домовилися про те, що з метою виконання умов договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Електронні документи). Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою системи електронного документообігу, що визначена у пункті 13.6 договору.

У пункті 13.6 договору сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі - Система електронного документообігу): комп`ютерна програма "Система зовнішнього обігу електронних документів "EDEALS", та відповідно до положень Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Згідно із пунктом 13.7 договору сторони домовилися, що створення електронного документа завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої на підписання такого документа особи (далі - КЕП). При цьому КЕП прирівнюється до власноручного підпису, якщо: - КЕП підтверджено з використанням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа; - під час перевірки використовувався кваліфікований сертифікат відкритого ключа, чинний на момент накладення КЕП; - особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Момент отримання електронного документа стороною фіксується системою електронного документообігу шляхом присвоєння такому електронному документу відповідного статусу, що дозволяє стороні, яка його отримала, прийняти і підписати електронний документ або ж відхилити його із зазначенням відповідних зауважень та надіслати мотивовану відмову від підписання цього електронного документу (пункт 13.11 договору).

У пункті 13.12 договору сторони домовилися, що електронний документ, підписаний КЕП та відправлений за допомогою Системи електронного документообігу, має юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, може бути представлений до суду як належний доказ та визнається рівнозначним документу на паперовому носієві.

Згідно із пунктом 13.13 договору підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного приймання-передачі таких документів уповноваженими представниками сторін і не вимагає додаткового доказування.

Додатками до договору є: додаток №1 - технічні, якісні та кількісні характеристики, додаток №2 - договірна ціна, додаток №3 - графік виконання робіт.

Відповідно до графіку виконання робіт (додаток №3) роботи за договором складаються з наступних етапів:

1. Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - граничний термін виконання - 120 календарних днів.

2. Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - граничний термін виконання - 300 календарних днів.

3. Пусконалагоджувальні роботи - граничний термін виконання - 365 календарних днів.

Роботи за першим етапом мали бути завершені не пізніше 01.06.2022, роботи за другим етапом - не пізніше 28.11.2022 та за третім етапом - не пізніше 01.02.2023.

Додатковою угодою №1 від 11.11.2022 до договору сторони виклали у новій редакції пункт 3.1 договору, встановивши, що загальна вартість робіт становить 9 912 525,36 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 652 087,56 грн, а також виклали у новій редакції додаток №1 до договору "Технічні, якісні та кількісні характеристики" та додаток №2 до договору "Договірна ціна", всі інші умови договору залишені без змін і сторони підтвердили по ним свої зобов`язання.

Згідно із актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року форми КБ-3 та актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, відповідачем станом на 22.03.2023 виконано роботи на загальну суму 9 286 009,54 грн.

Відповідно до акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 року форми КБ-3 та акта вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, відповідачем станом на 19.10.2023 виконано роботи на загальну суму 364 730,24 грн. За твердженнями позивача вказані роботи виконані з порушенням строку виконання робіт на 324 календарних днів.

Згідно із актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2024 року форми КБ-3 та актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, відповідачем станом на 23.02.2024 виконано роботи на загальну суму 94 211,21 грн. За твердженнями позивача вказані роботи виконані з порушенням строку виконання робіт на 451 календарних днів.

На запити відповідача позивач надав працівникам останнього допуски до виконання робіт, що підтверджується відповідними наказами Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів від 02.05.20223 №277 (з 02.05.2023 по 10.05.2023), від 08.09.2023 №669 (з 11.09.2023 по 31.10.2023), від 19.10.2022 №676 (з 20.10.2022 по 30.12.2022), від 20.06.2022 №341 (з 20.06.2022 по 30.09.2022), від 07.02.2022 №72 (з 08.02.2022 по 10.02.2022), від 18.04.2023 №243 (з 19.04.2023 по 31.05.2023).

Оскільки відповідач не виконав роботи у строки, встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3), тим самим порушивши умови договору, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій та вимагав від підрядника їх сплатити.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/6519/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 566 193,74 грн пені, 341 073,29 грн штрафу та 27 218,01 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову про стягнення 566 193,74 грн пені та 341 073,28 грн штрафу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- матеріалами справи підтверджуються обставини порушення відповідачем строків виконання робіт за договором №4600005332 від 01.02.2022, а саме за актом від 22.03.2023 прострочені на 113 днів, за актом від 19.10.2023 прострочені на 324 днів, за актом від 23.02.2024 прострочені на 451 день;

- відповідно до інформації, яка міститься у виданому Донецькою торгово-промисловою палатою сертифікаті від 31.03.2023 №1400-23-1570 зазначено період дії форс мажорних обставин з 24.02.2022 по 31.05.2022;

- матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів у підтвердження належного виконання відповідачем вимог пунктів 8.2 та 8.3 договору від 01.02.2022 № 4600005332. Представлена суду фотокопія знімку екрана з електронної пошти про скерування 03.03.2022 повідомлення для позивача про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) №090/02 від 25.02.2022, не може вважатися належним виконанням вимог пунктів 8.2 та 8.3 договору. Відповідачем не було надано своєчасно відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором від 01.02.2022 № 4600005332;

- відповідачем був отриманий ще один сертифікат ТПП виданий Київською торгово-промисловою палатою сертифікаті від 11.12.2023 №3200- 23-4692, в якому зазначено період дії форс мажорних обставин з 24.02.2022 по 11.12.2023. Надання вказаного сертифікату не слід вважати належним виконанням вимог пунктів 8.2 та 8.3, оскільки сторони в договорі погодили умови надання саме сертифікату ТПП України, а не її регіональних управлінь;

- невиконання відповідачем обов`язку щодо належного повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконанню зобов`язань за договором від 01.02.2022 № 4600005332, позбавляє його права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань по виконанню робіт за вказаним договором;

- суд дійшов висновку щодо доведеності з боку позивача обставин порушення відповідачем своїх обов`язків з виконання робіт у строки, визначені договором;

- здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення пені в розмірі 1 132 387,48 грн та штрафу в сумі 682 146,57 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача;

- у той же час, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України на 90%;

- дослідивши наявні в матеріалах справи документи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, виконання робіт за спірним договором, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Постановою від 03.12.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/6519/24.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- відповідачем не надано до матеріалів справи доказів направлення позивачу повідомлення про настання обставин непереборної сили в порядку, встановленому пунктами 13.1, 13.6, 13.7, 13.11, 13.12, 13.13 договору, а роздруківка екрана з сайту щодо відправки 03.03.2022 листа від 25.02.2022 №090-02 електронною поштою, не є належним доказом повідомлення та не підтверджує факт отримання вказаного повідомлення позивачем;

- відповідно до інформації, яка міститься у виданому Донецькою ТПП сертифікаті від 31.03.2023 №1400-23-1570, зазначено період дії форс мажорних обставин з 24.02.2022 по 31.05.2022. Також відповідачем був отриманий ще один сертифікат, виданий Київською обласною (регіональною) ТПП від 11.12.2023 №3200-23-4692, в якому зазначено період дії форс мажорних обставин з 24.02.2022 по 11.12.2023. Проте, як вбачається із вказаних сертифікатів, відповідач звернувся до Донецької ТПП та Київської обласної (регіональної) ТПП із заявами про підтвердження дії форс-мажорних обставин 15.02.2023 та 01.12.2023 відповідно, тобто, вже за межами граничних термінів виконання зобов`язань, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору;

- відповідач, посилаючись на обставини непереборної сили, не вказав, яким конкретно чином наведені ним обставини (повітряні тривоги, відключення електроенергії, мобілізація п`яти працівників тощо) вплинули на можливість чи неможливість своєчасного виконання робіт за договором;

- твердження відповідача щодо не допуску його працівників до об`єкту не знайшли свого підтвердження, оскільки за умовами 7.3.3 договору допуск працівників підрядника здійснюється на підставі поданих ним заяв встановленої форми і відповідачем не надано доказів того, що під час виконання договору ним подавались заяви, які позивачем не були задоволені;

- водночас, у будь-якому випадку, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини, згідно із пунктом 8.3 договору, позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор);

- враховуючи викладене та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності з боку позивача обставин порушення відповідачем своїх обов`язків з виконання робіт у строки, визначені договором;

- перевіривши розрахунок позивача, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що він зроблений арифметично та методологічно правильно, відповідає умовам договору та встановленим обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 132 387,48 грн та штрафу в сумі 682 146,57 грн, є доведеними та обґрунтованими;

- дослідивши наявні в матеріалах справи документи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, виконання робіт за спірним договором, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, в той час як доказів понесення ним збитків чи погіршення фінансового стану, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов`язань позивачем не надано.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України". Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 910/6519/24 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 907 267,02 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначило пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: скаржник просить відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", в якому просить залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 скасувати повністю та передати справу №910/6519/24 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект". Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 910/6519/24 повністю, а справу № 910/6519/24 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 910/6519/24 є наявність виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" зазначає, що:

- судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не враховано висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, щодо застосування статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні";

- відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 212, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України та статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати України" у їх взаємозв`язку стосовно застосування відповідальності за договором за наявності відкладальної обставини, пов`язаної з існуванням обставин форс - мажору;

- суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме проігнорували доказ - повідомлення позивача про настання обставин форс - мажора та доказів на підтвердження обставин форс - мажора.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект", в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог залишити без змін.

6. Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" відкрито відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд виходить з того, що сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 та інших, шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав застосування положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, з метою недопущення судового свавілля та фактичного нівелювання забезпечувальної функції неустойки, що призводить до потурання суб`єктам господарювання та створення у них стійкого сприйняття можливості безвідповідально ставитися до виконання договірних зобов`язань, оскільки з огляду на судову практику, яка наразі стає сталою, суд все одно зменшить штрафні санкції.

З огляду на вказане, на думку скаржника, Верховний Суд, відступивши від зазначених вище висновків та здійснивши правильне тлумачення і застосування норм статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України у взаємозв`язку із положеннями норм статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України щодо наявності обов`язку у суб`єктів господарювання виконувати зобов`язання належним чином, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", однозначно прийде до висновку, що судам, вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки, зокрема і пені, слід також встановити:

- наявність та ступінь умислу на порушення господарського зобов`язання, в тому числі наявність/відсутність обізнаності у сторони, яка порушила зобов`язання, щодо строку його виконання та наслідків такого порушення;

- наявність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність порушника, в

тому числі обставин, які виникають внаслідок виконання рішень органів державної влади та інших суб`єктів владних повноважень;

- законодавцем обмежено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України), а тому, відповідно, якщо прострочення виконання зобов`язання тривало понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, такі штрафні санкції вже є зменшеними (обмеженими) у відповідності до вимог законодавства та, як наслідок, не можуть бути зменшені додатково судом;

- у випадку, якщо розмір нарахованої пені, із врахуванням тривалості періоду прострочення виконання зобов`язання, є таким, що не перевищує 15% від суми зобов`язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженим сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, то нарахування пені у такому розмірі не може бути визнане судом неадекватною мірою відповідальності лише з мотивів його розміру;

- навіть за умови наявності обставин, які пом`якшують відповідальність порушника, не може бути зменшений заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої у розмірі, що не перевищує 5% від суми зобов`язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженою сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, оскільки зменшення пені у такому випадку буде в повному обсязі нівелювати забезпечувальну функцію неустойки. Зокрема, у такому випадку мова йде про заявлений до стягнення розмір пені, який заздалегідь відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності допущеному суб`єктом господарювання порушенню.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Таким чином, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не обґрунтувало необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навело змістовного обґрунтування мотивів і причин необхідності для відступлення, встановлення інших та яких саме критеріїв, враховуючи що статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України встановлені підстави для зменшення пені, та з огляду на повноваження Верховного Суду та принцип розподілу влади.

Суд вважає за необхідне наголосити, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі № 910/6519/24, узгоджуються з останньою актуальною правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, яка виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

При цьому, наведені у касаційній скарзі доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у цій справі.

У контексті доводів касаційної скарги Суд наголошує, що чинним Господарським процесуальним кодексом України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 904/2839/21 від 22.08.2024 у справі № 910/10968/23, від 27.08.2024 у справі № 910/31605/15, тощо).

Суд виходить з того, що схожі доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у касаційній скарзі для обґрунтування необхідності відступу від правових висновків Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, були предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та стосовно яких зроблені відповідні висновки, які узгоджуються з висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18 щодо зменшення розміру пені судом.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зазначає про необхідність встановлення інших критеріїв зменшення пені. Верховний Суд через призму дії принципу верховенства права зазначає, що право та підстави для зменшення пені чітко визначені законодавством.

З огляду на повноваження суду касаційної інстанції, Суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", адже з моменту винесення об`єднаною палатою Верховного Суду постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 не відбулися зміни в законодавстві та правозастосуванні щодо права та підстав (критеріїв) зменшення пені. Крім того, зазначені висновки об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 911/2269/22 узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що у межах цієї справи № 910/6519/24 відсутні правові підстави для відступлення від усталених висновків Верховного Суду, які викладені у означених скаржником постановах Верховного Суду, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" колегія суддів зазначає наступне.

Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" відкрито відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема неправильним застосування судами положень частини 1 статті 212, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України та статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати України".

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договором №4600005332 від 01.02.2022, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2).

За приписами статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач та відповідач в пункті 8.2 договору погодили, що сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідач, як на підставу відсутності своєї вини, посилається на настання обставин непереборної сили, а саме: на початок збройної агресії рф проти України та обставини пов`язанні з нею, зокрема, обстріли, блекаути, мобілізація, відсутність світла та інші.

При цьому, відповідач зазначив, що повідомив позивача, у встановлений пунктом 8.2 договору строк, про настання обставин непереборної сили (форс-мажора). На підтвердження чого надав скриншот з електронної пошти щодо відправки 03.03.2022 листа 090-02 електронною поштою з адреси "Constantine Kets " на адреси "info@tsoua.com" та " ОСОБА_1 ".

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 3-5 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21, від 15 серпня 2023 року у справі № 910/5111/21).

Відхиляючи подану відповідачем паперову копію електронного доказу, суд першої інстанції зазначив, що вона не може вважатися належним виконанням вимог пунктів 8.2 та 8.3 договору. При цьому, суд першої інстанції, в порушення приписів статті 238 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не навів мотивів того, чому він дійшов такого висновку.

В свою чергу, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів направлення позивачу повідомлення про настання обставин непереборної сили в порядку, встановленому пунктами 13.1, 13.6, 13.7, 13.11, 13.12, 13.13 розділу 13 "Електронний документообіг" договору, а роздруківка екрана з сайту щодо відправки 03.03.2022 листа від 25.02.2022 №090-02 електронною поштою, не є належним доказом повідомлення та не підтверджує факт отримання вказаного повідомлення позивачем.

Надаючи оцінку даному висновку суду апеляційної інстанції, з огляду на доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 13.3 договору до електронних документів, обмін якими сторони зобов`язані здійснювати за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у пункті 13.6 договору, сторони відносять первинні (бухгалтерські) документи (рахунок на оплату/рахунок-фактура, акт звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, наданих послуг тощо), а також будь-які інші документи, необхідні для виконання договору та/або які створюються у процесі його виконання.

Згідно із пунктом 14.12 договору будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її адресу, зазначену в розділі 15 цього договору, рекомендованим або цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку та/або на електронну адресу, зазначену в пункті 14.13 цього договору.

Для надіслання повідомлення електронною поштою у випадках, передбачених цим договором, використовуються такі електронні адреси сторін: 14.13.1 електронна адреса замовника: info@tsoua.com; електронна адреса підрядника: tek@tek.com.ua (пункт 14.13 договору).

Отже, укладеним між сторонами договором передбачено обмін документами за допомогою Системи електронного документообігу, та можливість надсилання будь-яких повідомлень, зокрема на електронну адресу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що висновок суду апеляційної інстанції про можливість надіслання відповідачем позивачу електронного повідомлення про настання обставин непереборної сили виключно за допомогою Системи електронного документообігу, є таким, що зроблений без урахування всіх умов договору в їх сукупності.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшовши помилкового висновку про неможливість надіслання повідомлення про настання обставин непереборної сили на електронну пошту, взагалі не надав оцінки, поданій відповідачем, паперовій копії електронного доказу на предмет того, чи підтверджує її зміст виконання відповідачем вимог пункту 8.2 договору.

Крім того, відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Сторонами у пункті 8.2 договору погоджено, що повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідачем на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажора) надано сертифікат від 31.03.2023 №1400-23-1570, виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, та сертифікат від 11.12.2023 №3200-23-4692, виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.

Розпорядженням Торгово-промислової палати України, за підписом Президента Торгово-промислової палати України, від 25.02.2022 за №3 встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України.

Отже, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, Торгово-промислова палата України уповноважила Київську обласну (регіональну) торгово-промислову палату та Донецьку торгово-промислову палату засвідчувати форс-мажорні обставини, що стосуються зобов`язань за договорами, в яких передбачено таку функцію як компетенцію Торгово-промислової палати України (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24, та від 10.10.2024 у справі № 910/1509/24).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відхиляючи посилання відповідача на сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислову палату та Донецької торгово-промислової палати, зазначили, що відповідач звернувся із заявами про підтвердження дії форс-мажорних обставин 15.02.2023 та 01.12.2023 відповідно, тобто, вже за межами граничних термінів виконання зобов`язань, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору.

Водночас, дійшовши такого висновку, суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі), відповідно до якої потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

При цьому, судами не зазначено, який у відповідача граничний термін і чим це передбачено для звернення до ТПП для отримання сертифікату. В той час як, умовами укладено між сторонами договору строк, протягом якого сторона повинна підтвердити обставини непереборної сили сертифікатом Торгово-промислової палати України, не встановлено.

В свою чергу, не прийнявши за наведених підстав, надані відповідачем, сертифікати ТПП, суди попередніх інстанцій взагалі не надали їм оцінки та наведеним у них обставинам, в тому числі у сукупності з іншими доказами.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до пункту 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Колегія суддів погоджується із аргументами скаржника про те, що у пункті 8.4 договору визначена відкладальна обставина - продовження виконання зобов`язань за цим договором на строк, відповідний строку дії обставин непереборної сили. Разом з тим, вона настає у разі підтвердження стороною цих обставин і дотримання нею пункту 8.2 договору.

Однак, оскільки судами попередніх інстанцій у цій справі не надано належної оцінки паперовій копії електронного доказу на предмет того, чи підтверджує її зміст виконання відповідачем вимог пункту 8.2 договору, та взагалі не надали оцінки сертифікатам ТПП і наведеним у них обставинам, в тому числі у сукупності з іншими доказами, аргументи відповідача про те, що настала відкладальна обставина є передчасними. Відповідно й відсутні підстави для висновку про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину 1 статті 212 Цивільного кодексу України

За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у цій справі в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, касаційну скаргу відповідача задовольнити, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

8. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" задовольнити.

3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 910/6519/24, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець