Рішення

від 05.09.2024 по справі 914/855/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа №914/855/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк розглянувши матеріали заяви: Приватного підприємства «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство», м. Львів,

про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат

у справі №914/855/24

за позовом: Акціонерного товариства «Львівський Хімічний Завод», м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство», м. Львів,

про: спростування недостовірної інформації

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача (заявника): не з`явився.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/855/24 за позовом Акціонерного товариства «Львівський Хімічний Завод» до Приватного підприємства «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство» про спростування недостовірної інформації.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі №914/855/24 у задоволенні позову відмовлено.

На адресу суду 27.08.2024 надійшла заява (вх.№3182/24) від відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, у якій він просить суд стягнути з АТ «Львівський Хімічний Завод» на користь ПП «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство» 150 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Ухвалою суду від 27.08.2024 судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №914/855/24 було призначено на 05.09.2024.

В судове засідання 05.09.2024 представник заявника (відповідача) не з`явився, через канцелярію суду 04.09.2024 подав клопотання (вх.№21740/24), у якому повідомив суд, що не заперечує проти вирішення заяви за відсутності свого представника, в разі якщо суд вважатиме це за можливе.

В судовому засіданні 05.09.2024 представник позивача проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечив із підстав наведених у клопотанні (вх.№21384/24 від 02.09.2024) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить суд повернути без розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат; якщо суд прийде до висновку про відсутність підстав для повернення без розгляду заяви відповідача, то відмовити відповідачу у стягненні судових витрат на правничу (правову) допомогу; а якщо суд прийде до висновку, що є підстави для стягнення з позивача судових витрат, то зменшити витрати на правничу (правову) допомогу, заявлені відповідачем.

Суд, розглянувши заяву про розподіл судових витрат та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача: Приватне підприємство «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство» представляв адвокат Кравчук Петро Іванович.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 200 000,00 грн, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат відповідачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 150 000,00 грн представником надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.04.2024; Рахунок на оплату від 26.08.2024; Акт виконаних робіт від 22.08.2024; Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1276401 від 30.04.2024 та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Кравчука П.І. №582 від 20.04.2011.

Згідно із п.3.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги правова допомога, передбачена предметом цього договору, оплачується клієнтом (ПП «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство») Виконавцю (АО «Мицик, Кравчук і Партнери») фіксованим гонораром у розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 22.08.2024 Виконавцем в інтересах Клієнта виконано зобов`язання, а саме:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, визначених предметом Договору про надання правової допомоги;

- моніторинг рішень у Єдиному держаному реєстрі судових рішень та вивчення правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ;

- узгодження правової позиції з Клієнтом;

- збирання доказів;

- складання відзиву на позовну заяву;

- складання заперечень;

- правовий аналіз поданих позивачем та іншими особами документів;

- безпосередня присутність адвоката в суді у дні призначених засідань, участь в підготовчих і судових засіданнях.

Вартість правової допомоги за Актом становить 150 000,00 грн.

Позивач стосовно відшкодування відповідачем понесених ним витрат на професійну правничу допомогу заперечив в поданому клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Зокрема, він стверджує, що заявлені відповідачем судові витрати в розмірі 150 000,00 грн. є неспівмірними із складністю справи, має місце їх явне завищення та частина витрат не пов`язані з розглядом справи.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Кравчук П.І. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

Відтак суд, з урахуванням наведеного, приймає до уваги ті обставини, що у справі справі №914/855/24 відсутні складні арифметичні розрахунки під час підготування позову, справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, однак по своїй суті не є складною, підставою позову є спростування недостовірної інформації.

Господарський суд враховує, що заявлена відповідачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи №914/855/24, яка розглядалась за правилами загального позовного провадження, витраченого адвокатом відповідача часу на надання послуг у даній справі.

Незважаючи на предмет спору: спростування недостовірної інформації, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про недоцільність покладення на позивача всієї суми заявлених відповідачем витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Розумним, співмірним і справедливим є відшкодування відповідачу понесених ним судових витрат у розмірі 15 000,00 грн.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» (79070, м. Львів, вул. Рахівська, 16; код ЄДРПОУ: 05761873) на користь Приватного підприємства «НТА-Незалежне Телевізійне Агентство» (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 6; код ЄДРПОУ: 30053161) 15 000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарським процесуальним кодексом України.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 10.09.2024.

Суддя Березяк Н.Є.