Рішення

від 06.09.2024 по справі 914/1527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024 Справа № 914/1527/24

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Марвастех, м.Пустомити Львівської області

до відповідача: Фермерського господарства Улар, с.Семенівка Львівської області

про стягнення 146524,00 грн основної заборгованості, 9615,57 грн інфляційних втрат та 6184,81 грн 3%річних за договором купівлі-продажу №13/22 від 05.12.2022.

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 справу №914/1527/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 18.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

05.07.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, до якого долучено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про витребування оригіналу письмового доказу, копію якого додано до справи (акту звірки взаємних розрахунків на 31.05.2024).

10.07.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 17.07.2024 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

17.07.2024 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали документів, копії яких долучені до позову

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 18.08.2024. У період з 26.07.2024 до 30.08.2024 суддя У.І. Ділай перебувала у щорічній відпустці. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

05 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марвастех» (надалі - позивач) та Фермерським господарством «Улар» (надалі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 13/22 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язався передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати визначені Сторонами товари (надалі - товар) відповідно до умов цього договору, протягом його дії.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору, асортимент, ціна товару, що поставляється з договором, його окремі характеристики визначаються сторонами в накладних. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором протягом його дії.

Постачання товару, за умовами п.3.2 договору, здійснювалось на умовах DDP Інкотермс 2010-2020 (Delivered Duty Paid): постачальник здійснює поставку товару за адресою та в строк, вказані покупцем.

Згідно п. 2.2 договору, в погоджену сторонами ціну товару, входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата за кожну партію товару здійснюється протягом 15 банківських днів з дати поставки та належного виконання постачальником вимог п. 2.5 договору. Під час узгодження окремого Замовлення, Сторонами може бути визначено інший порядок оплати партії товару, згідно такого Замовлення.

На виконання взятих зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 946 524,00 грн. На підтвердження долучено видаткові накладні: № 40 від 06.12.2022, № 41 від 09.12.2022, № 42 від 13.12.2022, № 44 від 13.12.2022, № 45 від 15.12.2022, № 46 від 15.12.2022. Також позивач копії товарно-транспортних накладних: № Р40 від 06.12.2022; № Р41 від 09.12.2022; № Р42 від 13.12.2022; № Р44 від 13.12.2022; № Р45від 15.12.2022; № Р46 від 15.12.2022 (оригінали оглянуто судом).

Як повідомив позивач поставка товару позивачем проведено партіями, згідно до зазначеної у видаткових накладних ваги, на склад відповідача в біг-бегу (тарі), на кожному з яких був прикріплений документ з якісними показниками для ідентифікації товару.

За кожну поставлену партію товару відповідачу були виставлені рахунки на оплату, а саме: № 46 від 06.12.2022 на суму 158 924,00 грн, № 47 від 09.12.2022 на суму 154 100,00 грн, № 42-1 від 13.12.2022 на суму 161 000,00 грн, № 44-1 від 13.12.2022 на суму 159 600.0грн, № 48 від 15.12.2022 на суму 157 920,00 грн, № 49 від 15.12.2022. на суму 154980,00грн.

Як зазначив позивач в порушення умов договору, оплата поставленого товару відповідачем здійснена частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 146524,00грн. На підтвердження розміру боргу позивач долучив акт звірки взаємних розрахунків від 06.06.2024 за період грудень 2022р. - травень 2024р., який підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу повної вартості поставленого товару. Відтак, ТОВ «Марвастех» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 146524,00грн основного боргу.

Крім того, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 9615,57грн інфляційних втрат та 6184,81грн 3% річних.

Відповідач заперечив проти позову, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата за кожну партію товару здійснюється протягом 15 банківських днів з дати поставки та належного виконання постачальником вимог п. 2.5 договору. Під час узгодження окремого Замовлення, Сторонами може бути визначено інший порядок оплати партії товару, згідно такого Замовлення.

За твердженням відповідача, у вищевказаних пунктах договору сторони, у відповідності до ч. 1 ст. 212 та ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) погодили відкладальну обставину, з настанням якої у покупця виникає обов`язок здійснити оплату товару. При цьому, в п. 2.5 договору зазначено, що обов`язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та цим договором відповідної накладної та інших документів, які передбачені цим Договором.

У пункті 4.3 договору сторонами погоджено, що разом із товаром покупцю повинні передаватися документи, що підтверджують його якість, відповідність нормативним документам і безпеку.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VІІІ, документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), протокол (у тому числі протокол випробувань), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності), що підтверджує виконання визначених вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Тому для підтвердження відповідності товару здійснюється добровільна оцінка відповідності, на добровільних засадах, в будь-яких формах, включаючи випробування, декларування відповідності, сертифікацію та інспектування на відповідність будь-яким заявленим вимогам.

Відповідач звернув увагу, що на 2 сторінці кожної із долучених до позовної заяви товарно-транспортних накладних, у графі «Документи з вантажем» вказано лише про видаткову накладну. Документи, які б містили інформацію про передачу будь-яких інших документів, у матеріалах справи відсутні. Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до положень договору обидві сторони домовилися про те, що обов`язковою умовою для оплати товару є передача позивачем відповідачу документів, які підтверджують його якість, відповідність нормативним документам і безпеку, а станом на дату подання позову у цій справі таких документів позивач не надав відповідачу, то перебіг визначеного п.2.6 договору строку для оплати такого товару не розпочався.

На думку відповідача, оскільки строк для оплати товару не почав свій перебіг, відтак ФГ «Улар» не є боржником позивача, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Водночас, ФГ «Улар» зазначило, що оскільки відповідач скористався своїм правом на дострокову оплату товару і здійснив передоплату за нього, це не може бути підставою для зміни узгодженого моменту початку перебігу строку оплати за товар, який сторони визначили у договорі.

Крім того, відповідач зауважив, що в п. 3.11 договору сторонами визначено, що постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки, якщо він поставив товар покупцю до місця, та за ціною, що визначені у замовленні, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, ТУ, ДСТУ, ГОСТ, Замовленню та умовам договору.

За твердженням відповідача, визначений п. 4.3 договору обов`язок постачальника надати покупцю разом із товаром документи, що підтверджують його якість, відповідність нормативним документам і безпеку, постачальник не виконав на момент звернення до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу № 13/22 від 05.12.2022, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Однак, відповідач заперечив проти наявності заборгованості з огляду на те, що під час передачі товару позивач не надав документів, що підтверджують його якість, відповідність нормативним документам і безпеку. Відтак, строк для оплати товару для відповідача не почав свій перебіг та ФГ «Улар» не є боржником позивача.

Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент, ціна товару, що поставляється за договором, його окремі характеристики визначаються сторонами в накладних.

За п. 3.6., 3.7 договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі накладної та/або товаро-транспортної накладної. У випадку, якщо частина партії виявилася неякісною, покупець вправі відмовитися від приймання всієї партії товару.

Якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти, маркування, упаковки товару вимогам, передбаченим стандартами, технічними регламентами та умовами, цим договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документів, що засвідчують кількість та якість товару, покупець має право припинити прийняття товару і скласти акт розбіжностей за кількістю та якістю, у якому має бути зазначена кількість перевіреного товару і характер виявлених недоліків. У випадку відмови представника постачальника від підписання акту розбіжностей, він підписується представником покупця та представником іншої юридичної особи та є обов`язковим для врахування постачальником при розрахунках з покупцем (п.3.9 договору).

Суд звертає увагу, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, що постачання товару позивачем відбулося всупереч умовам п. 2.1 договору.

Разом з тим, слід зазначити, що після отримання товару, часткової оплати його вартості та подання до суду позову в цій справі, відповідач не подавав звернень до позивача з претензіями щодо якості, кількості або ненадання документів на отриманий товар. Таких доказів до матеріалів справи не долучено.

У п. 3.13 договору визначено, що датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, за обставинами цієї справи, відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Разом з тим, у видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками сторін зазначено номенклатуру товару, його кількість та вартість. Зауважень відповідача спірні видаткові накладні не містять.

При цьому суд звертає увагу на положення п.п. 3.5, 3.9 договору, згідно з якими якщо при прийманні товару виникли розбіжності за кількістю, якістю товару, або нестачі всіх або деяких супровідних документів, покупець складає відповідний акт за підписом особи, яка доставила товар покупцю, та є належним представником постачальника. Натомість таких документів відповідач суду не подав.

Окремо суд зазначає, що судова практика, на яку покликається відповідач в обгрунтуванні своїх заперечень є нерелевантною для обставин цієї справи.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 146524,00грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9615,57грн інфляційних втрат (за період 14.01.2023-10.06.2024) слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 6184,81грн 3% річних (за період 14.01.2023-10.06.2024) розрахунок судом перевірено та порушень в нарахуванні не встановлено. Отже, вимога про стягнення 6184,81грн 3% річних підлягає до задоволення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фермерського господарства Улар (81162, Львівська область, Пустомитівський район, с.Семенівка, вул. Шевченка, 498-А; ідентифікаційний код 32461669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Марвастех (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Шевченка, 5, ідентифікаційний код 39584045) 146524,00грн основного боргу, 9615,57грн інфляційних втрат, 6184,81грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 06.09.2024 (у зв`язку із перебуванням судді У.І. Ділай в щорічній відпустці в період з 26.07.2024 до 30.08.2024).

СуддяДілай У.І.