Рішення

від 20.09.2024 по справі 914/1527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2024 Справа № 914/1527/24

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Марвастех, м.Пустомити Львівської області

до відповідача: Фермерського господарства Улар, с.Семенівка Львівської області

про стягнення судових витрат

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

06.09.2024 Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі №914/1527/24, відповідно до якого позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства Улар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Марвастех 146524,00грн основного боргу, 9615,57грн інфляційних втрат, 6184,81грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.

12.09.2024 від позивача до суду надійшла заява про стягнення судових витрат.

12.09.2024 від відповідача до суду надійшли дві заяви про: 1) залишення заяви про стягнення судових витрат без розгляду, 2) зменшення розміру витрат до 1,00грн.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд

встановив:

У позовній заяві було зазначено, що сума судових витрат за надану правничу допомогу, яку позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, буде надана в заяві відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). В подальшому надійшла заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 15000,00грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги позивачем надано: копію договору №24-06 про надання правових послуг від 01.06.2024; копію акту приймання-виконання наданих послуг від 09.09.2024; копію довіреності від 01.08.2024 видане В.М.Чернявській; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ №000107 від 05.04.2014 видане В.М.Чернявській.

Відповідач заперечив проти поданої заяви, покликаючись на положення п.9 ч.3 ст.162 ГПК України. В той же час, відповідач зазначив, що відповідно абз.1 та абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За твердженням відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України, подана заява задоволенню не підлягає.

Відтак, відповідач вважає, що відсутні підстави для розгляду заяви позивача про стягнення судових витрат, оскільки в позовній заяві зазначено про те, що докази, підтверджуючі розмір судових витрат будуть подані після ухвалення рішення суду, а лише вказано, що сума судових витрат буде надана у заяві.

У заяві про зменшення розміру витрат до 1,00грн відповідач вважає, що представником позивача не доведено належними та допустимими доказами розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача. Так, за твердженням відповідача, договір про надання правових послуг № 24-06 від 01.06.2024 укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Кайрос». В.М.Чернявська (має статус адвоката) уклала договір із позивачем не як адвокат, а як представник/директор юридичної особи (ТОВ «Адвокатська компанія «Кайрос»), організаційно-правова форма якої не є формою здійснення адвокатської діяльності. Крім цього, В.М. Чернявська діяла від імені ТОВ «Адвокатська компанія «Кайрос» як фізична особа на підставі статуту даного суб`єкта господарювання.

З огляду на зазначене, на думку відповідача, витрати позивача на оплату послуг, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Кайрос» не можуть вважатися витратами позивача на професійну правничу допомогу в цій справі, а отже не підлягають розподілу між сторонами.

Крім цього, відповідач звернув увагу, що позивачем не надано суду детального опису робіт та здійснених витрат на професійну правничу допомогу.

Також відповідач зазначив, що відповідно до долученого акту обсяг послуг правничої допомоги встановлено п. 2.1 поговору, який включає правничу допомогу в господарських судах всіх інстанцій, органах виконавчої служби, приватних виконавців по виконанню судового рішення. Тобто, умови укладеного договору передбачають надання правової допомоги виконавцем замовнику шляхом представництва інтересів останнього у невизначеній кількості судових справ, виконавчих проваджень, а не конкретно у справі № 914/1527/24. З цього вбачається, що сума судових витрат (15000,00 грн), заявлених до стягнення, лише частково охоплює представництво замовника під час розгляду даної справи і не може бути повністю покладена на відповідача.

При цьому відповідач звернув увагу на те, що в акті зазначено про надання правової допомоги в органах виконавчої служби (приватних виконавців) по виконанню судового рішення. Однак станом як на дату подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, так і на дату направлення до суду даного клопотання, рішення в цій справі не набрало законної сили, наказ на виконання такого рішення не видавався, а тому послуги щодо супроводу позивача у примусовому виконанні рішення в цій справі ніяким чином не могли бути надані. На думку відповідача, це свідчить про наявність інших судових справ/виконавчих проваджень, у яких виконавець представляє інтереси замовника та відсутність підстав щодо стягнення судових витрат у розмірі 15000,00грн.

Водночас відповідач поставив під сумнів реальність надання послуг виконавцем, оскільки позовна заява (з урахуванням додатків) складена, підписана та направлена до суду позивачем самостійно, завіряння додатків до позовної заяви також здійснено позивачем самостійно, розрахунок обсягу наданих послуг та виконаних представником позивача робіт не здійснений.

При прийнятті рішення суд виходив із такого.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до Господарського суду Львівської області надано: копію договору №24-06 про надання правових послуг від 01.06.2024, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Кайрос»; копію акту приймання-виконання наданих послуг від 09.09.2024; копію довіреності від 01.08.2024 видане В.М.Чернявській; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ №000107 від 05.04.2014 видане В.М.Чернявській.

За умовами п.п. 1.1-1.2 договору №24-06 про надання правових послуг від 01.06.2024, позивач доручив, а ТОВ «Адвокатська компанія «Кайрос» зобов`язалося надати правничу допомогу в позовній роботі та у супроводженні судової справи по захисту інтересів замовника у господарських судах всіх інстанцій у виконавчому провадженні по примусовому виконанню прийнятого судового рішення. Правнича допомога виконавцем замовнику на підставі цього договору надається директором адвокатом Чернявською В.М.

Здача-приймання виконаних робіт та наданих послуг за даним договором здійснюється сторонами, відповідно до акту передачі-приймання виконаних робіт за результатами виконаного завдання. Можливі зауваження і заперечення да акт виконаних робіт замовник зобов`язується надати виконавцю протягом трьох днів з моменту його одержання, у іншому випадку акт вважається прийнятим і погодженим сторонами (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до долученої копії акту акту приймання-виконання наданих послуг від 09.09.2024, сторони склали цей акт про те, що виконавцем надана правова допомога замовнику у справі №914/1527/24 з позитивним результатом вирішення справи. Обсяг послуг правничої допомоги встановлено п.2.1 договору, який включає правничу допомогу в господарських судах всіх інстанцій, органах державної виконавчої служби, приватних виконавців по виконанню судового рішення. Вартість правничої допомоги, згідно з п.4.1 договору, становить фіксовану суму 15000,00грн без ПДВ. У замовника претензій до якості та обсягів наданої правової допомоги немає.

Відповідач заперечив проти заявленої суми гонорару та просив її зменшити до 1,00грн.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як встановлено судом згідно із п.п. 4.1, .4.2 договору вартість послуг виконавця становить фіксовану суму 15000,00грн. Замовник оплачує послуги виконавця шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця за актом приймання-виконання наданих послуг, який підписується сторонами по судовій справі.

Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147 Постанови).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Зважаючи на доводи відповідача, беручи до уваги, що до розміру заявленого гонорару включено правничу допомогу в органах виконавчої служби, приватних виконавців по виконанню судового рішення, суд відзначає, що вказані послуги ще фактично не надані та є передчасними. З огляду на зазначене та неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, Господарський суд Львівської області вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 12000,00 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Разом з тим, господарський суд не вбачає підстав для зменшення цих витрат до 1,00 грн, як заявило ФГ «Улар» у клопотанні про зменшення витрат, оскільки, справа містить вимоги майнового характеру. Водночас, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Керуючись 126, 129, 130, 221, 231, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву позивача задоволити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства Улар (81162, Львівська область, Пустомитівський район, с.Семенівка, вул. Шевченка, 498-А; ідентифікаційний код 32461669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Марвастех (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Шевченка, 5, ідентифікаційний код 39584045) 12000,00грн витрат на правничу допомогу.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 23.09.2024.

Суддя Ділай У.І.