Ухвала

від 05.09.2024 по справі 914/377/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

05.09.2024 Справа № 914/377/24

За заявою: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

про відстрочку виконання рішення

у справі №914/377/24

За позовом: Підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», м. Львів,

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих», м. Київ,

про: зобов`язання звільнити незаконно займану частину приміщення що по вул. Торф`яна 4 в місті Львові площею 97 метрів квадратних

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача): Стегніцький А.М. - керівник

від відповідача (боржника): Іващук О.М. представник

від третьої особи: не з`явився

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/377/24 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про зобов`язання звільнити незаконно займану частину приміщення що по вул. Торф`яна 4 в місті Львові площею 97 метрів квадратних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2024 у справі №914/377/24, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, позовні вимоги задоволено, зобов`язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звільнити незаконно займану частину приміщення по вул. Торф`яна 4 в місті Львові ( на плані приміщення позначене літерою Ж1), площею 97 кв. м шляхом виселення з незаконно займаного приміщення; стягнуто з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» 3028,00 грн судового збору.

На примусове виконання рішення Господарським судом Львівської області 22.08.2024 видано відповідний наказ.

На адресу суду 29.08.2024 надійшла заява (вх.№22391/24) від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відстрочку виконання рішення, у якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/377/24 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово- виробниче підприємство Українського товариства сліпих» до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на один рік.

Ухвалою суду від 29.08.2024 заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/377/24 - прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 05.09.2024.

В судовому засіданні представник боржника подану заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримав. В її обґрунтування зазначає, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» на даний момент, не може виконати рішення суду без зриву опалювального періоду у даному мікрорайоні міста Львова.

Як зазначає заявник, несвоєчасна підготовка систем теплопостачання і теплоспоживання і, як наслідок, зрив опалювального періоду, призведе до порушення прав та законних інтересів мешканців даного мікрорайону та дітей, що навчаються в загальноосвітньому закладі, що там розташований, а також загрожує створенню додаткової соціальної напруги в умовах воєнного стану і прогнозованих відключень електроенергії.

Усі роботи по перепід`єднанню трубопроводів можливі лише після закінчення опалювального сезону. Йдеться про демонтаж обладнання, в який запущено теплоносій, в т.ч. під землею, а також про приєднання свіжопрокладених трубопроводів до існуючих магістральних мереж.

У зв`язку з цим, ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить відстрочити виконання рішення суду щодо перенесення обладнання ЦТП на період після закінчення опалювального сезону 2024-2025 рр., терміном на один рік.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення заперечив, просив відмовити в її задоволенні з тих підстав, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" тривалий час користується майном підприємства безоплатно, завдаючи позивачу значних збитків.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги за заявою про відстрочення виконання рішення є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

При постановленні ухвали, суд виходив з такого.

Так, згідно зі ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Правове регулювання підстав відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення здійснюється ст. 331 ГПК України, згідно з якою за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність будівлі для обладнання альтернативної котельні/ЦТП/ІТП. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

У своїй заяві про відстрочення виконання судового рішення Господарського суду Львівської області від 11 квітня 2024 року, відповідач здебільшого описує порядок будівництва, оформлення технічної документації, оформлення дозвільної документації для здачі в експлуатацію нового теплогенеруючого об`єкту.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вже тривалий час користується частиною приміщень у будівлі позивача, при цьому що між сторонами відсутні договірні орендні правовідносини. Судом також не встановлено обставин, що свідчили б про правомірність користування спірним приміщенням з боку відповідача.

Відтак, суд враховує, що користування приміщенням передбачає можливість отримання певних корисних властивостей такого майна, а саме: можливість перебувати у приміщенні, доступ до приміщення, можливість користувача розміщувати у приміщенні своє майно, спроможність здійснювати у приміщенні певний вид діяльності, отримувати кошти від оренди приміщення.

Суд дійшов висновку, що позивач через дії відповідача позбавлений можливості в повній мірі отримувати корисні властивості свого майна, зокрема, коштів від його оренди.

Крім того, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення, суд враховує принципи співмірності і пропорційності.

Стягувач у будь-якому випадку має отримати у законний спосіб все, присуджене за рішенням суду у дані справі.

Надання відстрочки виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру виконання рішення, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси стягувача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання Відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі враховуючи погіршення стану приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відстрочення призводить до порушення прав стягувача на виконання судового рішення. Задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення на один рік призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та є невиправданим для досягнення мети - виконання судового рішення.

Відтак, суд розглянувши подану заяву, вважає, що остання є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Враховую наведене, керуючись статтями 160, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відстрочення виконання рішення у справі № 914/377/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Березяк Н.Є.