Ухвала

від 10.09.2024 по справі 918/574/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" вересня 2024 р. Справа № 918/574/22

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про розстрочення виконання рішення у справі

за позовом виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"

до Комунального закладу "Рівненський психоневрологічний інтернат" Рівненської обласної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача (Рівненської обласної ради): не з`явився;

від відповідача (ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"): Якимчук О.М. (довіреність від 14.05.2024 року);

від відповідача (КНП "Рівненський психоневрологічний інтернат"): не з`явився;

прокурор: Немкович І.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.07.2024 року позов задоволено, постановлено: Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 03.05.2021 року до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 04.06.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 04.06.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 05.07.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 05.07.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 05.07.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 26.08.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 26.08.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 26.08.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 30.09.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 30.09.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 30.09.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 30.09.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 18.10.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 18.10.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21; Визнати недійсною Додаткову угоду № 13 від 18.10.2021 р. до Договору від 11.01.2021 р. № 41АВ337-163-21, укладеного між ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" та КЗ "Рівненський психоневрологічний інтернат" Рівненської обласної ради; Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 137 383,11 грн; Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" на користь Рівненської обласної прокуратури 21088,50 грн витрат по сплаті судового збору; Стягнути з Комунального закладу "Рівненський психоневрологічний інтернат" Рівненської обласної ради на користь Рівненської обласної прокуратури 21088,50 грн витрат по сплаті судового збору.

19.08.2024 року до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшла заява про розстрочення виконання рішення відповідно до якої просить суд розстрочити його виконання відповідно до наступного графіка:

- на користь Рівненської обласної прокуратури 21088,50 грн витрат по сплаті судового збору: до 30 вересня 2024 року - 7 029,50 грн; до 30 жовтня 2024 року - 7 029,50 грн; до 30 листопада 2024 року - 7 029,50 грн;

- на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 137 383,11 грн: до 30 грудня 2024 року - 17 000,00 грн; до 30 січня 2025 року - 17 000,00 грн; до 28 лютого 2025 року - 17 000,00 грн; до 30 березня 2025 року - 17 000,00 грн; до 30 квітня 2025 року - 17 000,00 грн; до 30 травня 2025 року - 17 000,00 грн; до 30 червня 2025 року - 17 700,00 грн; до 30 липня 2025 року - 17 683,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.08.2024 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про розстрочення виконання рішення до повернення матеріалів справи № 918/574/22 до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.07.2024 р. у справі № 918/574/22 повернуто скаржнику.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.09.2024 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про розстрочення виконання рішення призначено на "10" вересня 2024 р.

На виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 03.07.2024 року господарським судом видано накази № 918/574/22 від 09.09.2024 року.

06.09.2024 року до господарського суду від позивача Рівненської обласної ради надійшли додаткові пояснення у справі щодо заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про розстрочення виконання рішення у справі відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 03.07.2024 р. у справі №918/574/22 та розглянути згадану заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" без участі представника Рівненської обласної ради за наявними матеріалами у справі.

Представник відповідача (заявника) - ТОВ "Рівнегаз збут" в судовому засіданні 10.09.2024 року підтримала заяву про розстрочення виконання рішення з підстав, зазначених у заяві.

Прокурор в судовому засіданні 10.09.2024 року заперечив проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Представники позивача - Рівненської обласної ради та відповідача - Комунального закладу "Рівненський психоневрологічний інтернат" Рівненської обласної ради в судове засідання 10.09.2024 року не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа відповідно до яких, документи в електронному вигляді ухвали суду від 19.08.2024 року, надіслано одержувачам Рівненській обласній раді та Комунальному закладу "Рівненський психоневрологічний інтернат" Рівненської обласної ради в їх електронні кабінети. Документи доставлено до електронного кабінету - 20.08.2024 р. о 04:10 год.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" посилається на те, що основним видом діяльності Товариства є постачання природного газу. До 01 травня 2022 року Товариство здійснювало постачання природного газу більше ніж 250 тис. побутовим споживачам. З 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р. Товариство продовжувало постачати природний газ побутовим споживачам, а споживачі здійснювали оплату коштів за спожитий природний газ. Проте, відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 р. № 198 з 01.05.2022 року всіх побутових споживачів ТОВ "Рівнегаз збут" переведено на постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". У зв`язку з неналежним урядуванням, по особових рахунках споживачів виникла переплата за обсяг природного газу, який споживачі спожили у ТОВ "Рівнегаз збут", однак через переведення "заднім числом", без будь-якого попереднього повідомлення побутових споживачів та ТОВ "Рівнегаз збут", без фіксування показань лічильників газу станом на 01.05.2022 року, у побутових споживачів виникла переплата. Вищевказана обставина (переведення побутових споживачів "заднім числом") призвела до виникнення значної переплати побутових споживачів перед ТОВ "Рівнегаз збут", які продовжували протягом 2022 року та й у 2023 році здійснювати оплати на рахунки нашого Товариства, що і призвело надалі до масових звернень побутових споживачів щодо повернення коштів у зв`язку із переплатою. Отже, господарську діяльність з постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ "Рівнегаз збут" проводило лише до 30.04.2022 року, відтак, з травня 2022 року Товариство не отримує дохід від даного виду діяльності та взагалі не проводить господарську діяльність з постачання природного газу фізичним особам (що підтверджується поданими до НКРЕКП звітами з нульовими показниками за 2023 рік та 1-2 кв. 2024 року). За період з червня 2022 по липень 2024 року Товариством повернуто переплати побутовим споживачам на загальну суму понад 96 тис. грн. Заяви про повернення переплат продовжують надходити на адресу ТОВ "Рівнегаз збут" і по сьогоднішній день.

Заявник зазначає, що обставинами, які істотно вплинули на діяльність Товариства є: військова агресія російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану; переведення побутових споживачів "заднім числом" до постачальника незалежних від ТОВ "Рівнегаз збут" обставин збільшення розміру переплат у побутових споживачів та відсутності обігових коштів в подальшому у ТОВ "Рівнегаз збут"; значне збільшення звернень побутових споживачів щодо повернення коштів (понад 48 тис.), що призвело до неможливості своєчасного повернення переплат побутовим споживачам є обставинами, які істотно утруднюють господарську діяльність ТОВ "Рівнегаз збут" та не отримання прибутку з 2022 року; значне скорочення штату працівників Товариства, а саме: із 69 працівників (станом на 08.06.2022 р.) до 12 працівників (станом на 01.08.2024 р.), при цьому з них лише 3 менеджери по роботі з побутовими споживачами та 1 працівник перебуває в декретній відпустці.

За твердження заявника, всі зазначені вище обставини у ТОВ "Рівнегаз збут", які не дають можливість відразу виконати рішення у справі №918/574/22 від 03.07.2024 р., беручи до уваги наявність у Товариства дебіторської заборгованості, за рахунок погашення якої планується виконання судового рішення в даній справі, з огляду на принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, вважаємо, що розстрочення рішення суду не порушить прав стягувачів та надасть змогу Товариству як боржнику належним чином виконати рішення суду в даній справі без ризиків виникнення неплатоспроможності ТОВ "Рівнегаз збут" та/або припинення його господарської діяльності.

На підтвердження викладеного заявником подано суду копії: довідки ТОВ "Рівнегаз Збут" від 01.08.2024 року про кількість працівників товариства; наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 року № 198 "Про постачання природного газу побутовим споживачам"; Звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 рік та за І квартал 2024 року (форма № 2); Звіти про діяльність постачальника природного газу за 1 квартал 2023 року, за 2 квартал 2023 року, за 3 квартал 2023 року, за 4 квартал 2023 року, за 1 квартал 2024 року, 2 квартал 2024 року (Форма 5 НКРЕКП); Розшифрування закупівлі природного газу в оптових продавців, у тому числі за кордоном за 1 квартал 2023 року, за 2 квартал 2023 року, за 3 квартал 2023 року, за 4 квартал 2023 року (додаток до форми 5 НКРЕКП); Сертифікат Рівненської торгово-промислової палати про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5600-23-4656.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч. 7 ст. 331 ГПК України).

Розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду, виконання боржником зобов`язань перед стягувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

У Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав для надання відстрочки/розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 922/796/15 вказує, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку/розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказані у заяві обставини не є виключними та такими, що свідчать про неможливість виконання рішення суду, а фактично у поданій заяві боржник вказує на можливе настання негативних наслідків для нього у разі виконання рішення суду в повному обсязі. Надання розстрочки виконання рішення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надані заявником докази у своїй сукупності не можуть у повній мірі відобразити фінансовий стан боржника на дату подання заяви та не можуть об`єктивно свідчити про винятковість обставин, які б зумовлювали підстави для надання розстрочення виконання судового рішення. Заявник не надав доказів відсутності на рахунках грошових коштів для виконання рішення шляхом сплати всієї суми.

Суд зазначає, що відповідачем не надано документальних підтверджень того, що його фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі.

Тривале невиконання рішення суду щодо оплати коштів до обласного бюджету та сплати судового збору, може спричинити негативні наслідки для стягувачів.

Варто зауважити, що введення воєнного стану в Україні негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності усіма суб`єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), усі підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі. Не є безумовною підставою для надання розстрочки у виконанні судового рішення введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, оскільки ТОВ "Рівнегаз Збут" не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та неможливістю своєчасного виконання рішення суду (сплати коштів).

З огляду на зазначене, розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання рішення у справі № 918/574/22, з урахуванням інтересів сторін та прав на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 232 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" від 19.08.2024 року про розстрочення виконання рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк