Ухвала

від 04.09.2024 по справі 926/1560/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

04 вересня 2024 року Справа № 926/1560/23

За заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 19.08.2024, вх. № 2116,

про розстрочення виконання судового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код 42795490),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133),

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58009, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 03336166)

про стягнення заборгованості в сумі 102 009 300,62 грн,

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58009, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 03336166)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код 42795490)

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя І.В. Марущак

Секретар судового засідання А.В. Терещенко

представники:

від позивача (стягувача) адвокат Митюк С.П.;

від відповідача (заявника) адвокат Мартинюк В.І.;

від третьої особи не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/1560/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» про стягнення заборгованість за договором транспортування природнього газу №2002000121 від 04.02.2020 в частині несплати негативних щодобових небалансів на загальну суму 117 339 262,55 грн, з якої 81 894 580,77 грн основний борг, 3 332 887,19 грн 3% річних, 9 382 865,87 грн пеня та 22 728 928,72 грн інфляційних втрат, та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, первісний позов задоволено: стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на користь ТОВ «ОГС України» заборгованість за договором транспортування природнього газу №2002000121 від 04.02.2020 року в частині несплати негативних щодобових небалансів в сумі 81 894 580,77 грн, 3 332 887,19 грн 3% річних, 9 382 865,87 грн пені та 22 728 928,72 грн інфляційних втрат, а також та 939 400,00 грн відшкодування судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

19.08.2024 до Господарського суду Чернівецької області повернулися матеріали справи № 926/1560/23 та судом видано наказ на примусове виконання рішення від 19.08.2024.

19.08.2024 Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» через систему «Електронний суд» подано заяву про розстрочення виконання рішення, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у вказаній справі в частині стягнення 15 329 961,92 грн на один рік рівними частинами по 1 277 496,83 грн щомісяця з моменту набрання відповідною ухвалою суду законної сили.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що заборгованість за травень та вересень 2021 року в сумі 102 009 300,62 грн підпадає під регулювання Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-ІХ від 14.07.2021, відповідно до якого виконавчі дії щодо вказаної суми стягнення підлягають зупиненню виконавцем відповідно до вимог пункту 15 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, сума 15 329 961,92 грн підлягає стягненню на загальних підставах, однак на даний час боржник позбавлений можливості виконати судове рішення по даній справі в частині, що не охоплена врегулюванням Закону № 1639-ІХ, з об`єктивних причин та не з вини божника, а саме:

1) запроваджений воєнний стан призвів до складних умов господарської діяльності підприємства, який на даний час є критичним. Утворення та накопичення збитків у товариства обумовлюється воєнним станом, який вплинув на його фінансові можливості, а саме наявний дефіцит коштів, пов`язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб. Відповідно до фінансових результатів за 2021 рік чистий збиток товариства становив 252,8 млн. грн, за 2022 рік 506,2 млн. грн., а лише за 1 кв. 2023 року 59,3 млн. грн;

2) спірна заборгованість виникла не з вини відповідача, а через затвердження встановленням регулятором (НКРЕКП) тарифів на послуги з розподілу природного газу для АТ«Чернівцігаз» на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв відповідачу покривати витрати, що призвело до штучного накопичення боргу;

3) постановою НКРЕКП від 22.02.2024 АТ «ОГС «Чернівцігаз» зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Зобов`язано АТ «ОГС «Чернівцігаз» передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне йому на праві власності, іншій юридичній особі для забезпечення виконання невиконаних зобов`язань за періоди провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Таким чином, товариство опинилось у вкрай важкому фінансовому становищі, оскільки втратило фактично єдине джерело надходження коштів та отримання доходу від здійснення ліцензованої господарської діяльності.

Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято заяву про розстрочення виконання судового рішення та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.08.2024.

Ухвалою від 27.08.2024 судом поновлено ТОВ «ОГС України» строк на подання заяви про участь у судовому засіданні по справі № 926/1560/23 в режимі відеоконференції, судове засідання за участю представника позивача адвоката Митюка Сергія Петровича, призначене на 28.08.2024, вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

27.08.2024 ТОВ «ОГС України» через систему «Електронний суд» подано заперечення на заяву АТ «Чернівцігаз» про розстрочення виконання рішення №ТОВВИХ-24-13115 від 26.08.2024, в яких просить у задоволенні заяви відмовити з таких підстав:

1) копію заяви про розстрочення виконання судового рішення з додатками не було надіслано третій особі НКРЕКП;

2) АТ «Чернівцігаз» в заяві просить розстрочити лише частину заборгованості за рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі №926/1560/23 в сумі 15329961,92 грн, що не передбачено статтею 331 ГПК України. Отже, АТ «Чернівцігаз» просить розстрочити виконання рішення у спосіб не передбачений процесуальним законодавством, що є підставою для відмови у задоволенні заяви;

3) заборгованість, яка стягнута у даній справі, частково підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». У даній справі стягнута заборгованість по сплаті за негативний щодобовий небаланс природного газу за травень, вересень 2021 року в розмірі 70866942,45 грн та за травень, жовтень, листопад 2022 року в розмірі 11027638,32 грн. Разом з тим, відповідачем до заяви про розстрочення виконання судового рішення у частині не додано розрахунку заборгованості стягнутої у даній справі, яка підлягає або не підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639. Даний закон №1639 взагалі не передбачає можливості врегулювання заборгованість зі сплати судового збору;

4) вважає необґрунтованим твердження АТ «Чернівцігаз» про те, що тариф на розподіл природного газу у період з 2014 по 2022 рік включно був економічного необґрунтованим, адже зазначене не підтверджується жодним доказом. Поряд з тим, уся існуюча заборгованість АТ «Чернівцігаз» перед ТОВ «Оператор ГТС України» за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно перебуває під мораторієм на її примусове стягнення. Таким чином, подання АТ «Чернівцігаз» інформації про свою дебіторську заборгованість в певному розмірі не свідчить, що це створює непомірний фінансовий тягар з підстав того, що частина цієї заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639. У свою чергу АТ «Чернівцігаз» не надає інформацію стосовно того, яка частина його кредиторської заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639;

5) фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої АТ «Чернівцігаз» мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, а відсутність у боржника необхідних коштів, у тому числі, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання оскаржуваного рішення в розумінні ст. 331 ГПК України, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду;

6) обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов`язань мають доводитися боржником щодо конкретних правовідносин, натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань.

До початку судового засідання 28.08.2024 АТ «Чернівцігаз» через систему «Електронний суд» подало клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на підтвердження вимог заяви (звітів про фінансові результати заявника за 2021, 2022 та 1 кв. 2023, звіти про оплату населенням ЖКП) та докази надіслання третій особі копії заяви про розстрочення виконання рішення суду та вказаного клопотання.

Зазначає, що АТ «Чернівцігаз» добровільно оплатило суму судового збору 939 400,00 грн на користь ТОВ «Оператор ГТС України» ще 16.07.2024, на підтвердження чого додано копію платіжної інструкції № 19 від 16.07.2024, відтак суму судового збору не додано до заборгованості, яку боржник просить розстрочити.

Третя особа явку свого представника в судове засідання 04.09.2024 не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Присутній в судовому засіданні представник заявника (боржника) просив долучити до матеріалів справи постанову НКРЕКП «Про затвердження АТ «Чернівцігаз» обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу» № 516 від 12.03.2024 та договір № 58А580-1213-24 про реструктуризацію заборгованості від 04.06.2024.

Представник стягувача (позивача) проти долучення доказів заперечив, оскільки не було виконано вимог щодо їх надіслання іншим учасникам справи.

Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною сьомою статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

За таких обставин суд вирішив долучити до матеріалів справи постанову НКРЕКП «Про затвердження АТ «Чернівцігаз» обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу» № 516 від 12.03.2024, яка є публічно доступною.

Разом з тим, суд не приймає до розгляду та не бере до уваги договір № 58А580-1213-24 про реструктуризацію заборгованості від 04.06.2024, оскільки не був надісланий іншим учасникам справи.

Заявник підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду та просив задовольнити, натомість представник позивача проти задоволення заяви заперечив.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз зазначеної статті ГПК України свідчить про те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що реально ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Також, вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, при цьому суд повинен досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. Також, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду в частині, що не охоплена врегулюванням Закону № 1639-ІХ, в сумі 15 329 961,92 грн, боржник посилається на вкрай тяжкий фінансовий стан, який виник не з його вини, а у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану та затвердження НКРЕКП економічно необґрунтованих тарифів на послуги з розподілу природного газу для АТ «Чернівцігаз». На підтвердження фінансового стану заявником надано звіти про оплату населенням житлово-комунальних послуг за 2021, 2022 та перший квартал 2023 року, відповідно до яких збиток товариства у 2021 становив 252,8 млн. грн, у 2022 рік 506,2 млн. грн., у першому кварталі 2023 року 59,3 млн. грн.

Суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Судом враховується, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем порушено зобов`язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що порушення зобов`язання сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, тому доводи АТ «Чернівцігаз» щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» є юридичною особою.

Згідно статті 96 ЦК України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями та відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Згідно статті 140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Надані боржником звіти про оплату населенням житлово-комунальних послуг за 2021, 2022 та перший квартал 2023 року відображають наявність заборгованості населення з оплати житлово-комунальних послуг, однак вказані докази не є беззаперечними та належними доказами неплатоспроможності боржника, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема інформацією про рахунки боржника, доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках божника, доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Боржник - АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» не надав суду доказів відсутності на його рахунках грошових коштів, наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості.

Крім того, заявником не надано суду фінансову звітність за попередні роки, що унеможливлює здійснити порівняльний аналіз збитків підприємства відповідача.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд звертає увагу боржника також і на ту обставину, що скрутне фінансове становище та збитковість діяльності не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та належного планування власної діяльності, в тому числі й в частині своєчасного і належного стягнення дебіторської заборгованості.

Крім того, суд враховує, що належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання на один рік боржником не надано, а згоди стягувача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.

Поряд із цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» як стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у даній справі, не повинен нести відповідальність за неефективну діяльність боржника.

Суд враховує ту обставину, що існування заборгованості, підтвердженої обов`язковим і таким, що підлягає виконанню судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03, п.43).

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п.40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п.27).

Задоволення заяви означало б, фактично, врахування інтересів лише боржника. В той же час, дотримання справедливого балансу прав та інтересів вимагає врахування інтересів також і стягувача. Відсутність коштів на рахунках чи їх арешт ще не свідчать про неможливість виконання рішення суду, з огляду на існуванні інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

Також суд враховує, що частина заборгованості за травень та вересень 2021 в сумі 102 009 300,62 грн підпадає під дію Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», яким передбачено зупинення виконавчого провадження щодо заборгованості, яка підлягає під його дію.

Отже, боржник матиме право звернутися до виконавця з заявою про зупинення виконавчого провадження в цій частині.

Також, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення, суд враховує принципи співмірності і пропорційності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами» від 15.11.2019 року №1087-р, Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. 21.11.2019 між Міністерством фінансів України та Оператором було укладено Договір про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, №13010-05/197. Типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 за № 942. Відповідно до умов вказаного договору, 01.01.2020 Оператору було передано на праві господарського відання об`єкти газотранспортної системи, які на праві власності належать державі Україна та які не підлягають відчуженню/ приватизації в силу прямої заборони положень ст.7 Закону України «Про трубопровідний транспорт». Згідно з п.п. 3.2 п. 3 Статуту ТОВ «Оператор ГТС України», предметом діяльності Товариства є, зокрема транспортування природного газу, надання інших послуг суб`єктам ринку природного газу в межах та на умовах, визначених законодавством, що застосовується; експлуатація, підтримання у належному стані, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів, включно із транскордонними газопроводами, а також об`єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання. Отже, під час експлуатації газотранспортної системи Оператор діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система. З метою виконання своєї господарської діяльності та для забезпечення безперебійного транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», зокрема, але не виключно здійснює постійну закупівлю природного газу з метою балансування газотранспортної системи, а також капітальний та поточний ремонт трубопроводів газотранспортної системи України, газорозподільних станцій (ГРС), систем автоматичного контролю і сигналізації на ГРС, компресорних станцій тощо. З початком повномасштабного вторгнення на територію держави України значних руйнувань та пошкоджень зазнала газотранспортна система, яка належить на праві власності державі Україна. Попри вказані події, з метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, ТОВ «Оператор ГТС України» повинен постійно здійснювати проведення ремонтів, пов`язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою не допущення припинення транспортування природного газу як для Замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України так до країн Європейського Союзу. Забезпечення безпечної експлуатації ГТС та транспортування неї природного газу (в т. ч. балансування ГТС) потребує значних зусиль і коштів. Так, відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ «Оператор ГТС України» (копія додається), вбачається, що станом на 30.07.2024 року заборгованість замовників послуг транспортування за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових небалансів перед Оператором ГТС за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 складає 38616196714,65 грн. Крім того, станом на 15.03.2024 в бухгалтерському обліку ТОВ «Оператора ГТС України» відображена дебіторська заборгованість замовників послуг транспортування за оплати несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 по 30.06.2024 в сумі 713547974,05 грн.

Стягувач у будь-якому випадку має отримати у законний спосіб все, присуджене за рішенням суду у даній справі, з урахуванням процедури, встановленої Законом N 1639.

Суд відхиляє заперечення стягувача про те, що процесуальним законом не передбачено можливості розстрочити частину рішення суду, оскільки ГПК України не містить такої заборони. Прохання боржника розстрочити виконання частини , а не повного стягнення заборгованості за рішенням навпаки пом`якшує становище стягувача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи, наведені в обґрунтування заяви боржника, не підкріплені належними доказами та не підтверджують наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, у зв`язку з чим вважає, що підстави для задоволення заяви АТ «ОГС «Чернівцігаз» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 в частині стягнення 15 329 961,92 грн відсутні.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» від 19.08.2024, вх. № 2116 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі № 926/1560/23 в частині стягнення 15 329 961,92 грн відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 09 вересня 2024 року.

Суддя І.В. Марущак