Постанова

від 05.09.2024 по справі 705/1886/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 705/1886/23

провадження № 61-3501св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бабанська селищна рада Уманського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кравченком Романом Михайловичем, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року у складі судді Гудзенко В. Л., та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Аполянка Уманського району Черкаської області помер ОСОБА_2 , який є рідним дядьком позивача. Про смерть ОСОБА_2 позивач дізнався від сусідів, однак через карантинні обмеження у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та вторгненням російської федерації не зміг подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені позивачем обставини не підтверджують поважних причин, які пов`язані із об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Р. М., залишено без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що посилаючись на карантинні обмеження у зв`язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, як на поважність пропуску строку для прийняття спадщини, позивач не надав суду будь-яких довідок, виписок із лікарні на підставі яких можна встановити, що ОСОБА_1 хворів на COVID-19, перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі чи знаходився на самоізоляції у зв`язку із хворобою в період з 20 листопада 2021 року до 20 травня 2022 року. З 2017 року фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є місто Хотин Хотинського району Чернівецької області. На початку введення воєнного стану в Україні безпекова ситуація в Чернівецькій області значно відрізнялася від безпекової ситуації у Харківській, Київській, Чернігівській та в інших областях. Тому посилання позивача на введення на території країни воєнного стану не може бути поважною причиною пропуску ним строку на прийняття спадщини. Незалежно від пандемії COVID-19, впровадження воєнного стану в країні, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості направити заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку у визначений законом строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравченко Р. М., через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року. Ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження зазначив неврахування судом першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс16 та у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі 643/3049/16-ц та від 24 грудня 2020 року у справі №310/2327/18.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

20 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що повномасштабний наступ військ окупанта на територію України та активні бойові дії на всій території України, проживання спадкоємця більше як за 600 км від місця знаходження майна спадкодавця стали перешкодою для позивача подати заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на час смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_2 .

Згідно із довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 24 січня 2017 року № 7701-98251 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

31 березня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 31 березня 2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящук Д. О., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало його рідному дядьку ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Суди встановили, що строком, в межах якого позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , є з 20 листопада 2021 року до 20 травня 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Статтями 1220 - 1222, 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», у редакції, чинній під час перебігу строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Однак, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, провадження № 61-8014св22 викладено правовий висновок, що «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню».

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За цією нормою поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що строк для прийняття спадщини було пропущено з поважних причин, у зв`язку із тим, що він не мав можливості звернутись до нотаріуса чи нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини через карантинні обмеження у зв`язку із поширенням територією України гострої респіраторної хвороби COVID-19, через віддаленість від місця проживання спадкодавця та через ведення воєнного стану в Україні.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Але, це не стосується вчинення нотаріальних дій, в тому числі, і тих, що пов`язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків (наприклад, оформлення спадщини).

Нотаріуси виконують виключно делеговані державою функції, не є суб`єктами господарювання, а тому на нотаріат не поширювалася постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Нотаріальні контори продовжували роботу під час карантинних обмежень.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

ОСОБА_1 не був позбавлений можливості засвідчити свою заяву про прийняття спадщини у будь-якого нотаріуса за своїм місцем проживання та надіслати її засобами поштового зв`язку за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки нотаріуси продовжували роботу під час карантинних обмежень, а особиста присутність у нотаріуса за останнім місцем проживання спадкодавця для подачі заяви про прийняття спадщини від спадкоємця законом не вимагається, тому поширення територією України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та віддаленість від місця проживання спадкодавця не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19, провадження № 61-18246св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19, провадження № 61-13720св20, від 14 червня 2022 року у справі № 346/3357/21 (провадження № 61-3306св22), від 15 вересня 2023 року у справі № 345/4153/22, провадження № 61-9356св23, від 22 лютого 2024 року у справі № 755/1886/22, провадження № 11575св23.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач також посилався на введення воєнного стану відповідно до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України.

Судами встановлено, що з 2017 року фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є місто Хотин Хотинського району Чернівецької області. На початку введення воєнного стану в Україні безпекова ситуація в Чернівецькій області значно відрізнялася від безпекової ситуації у Харківській, Київській, Чернігівській та в інших областях. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є виключною підставою для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини. Такими підставами можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили звернення до органів нотаріату у встановлений законом строк. Таких обставин ОСОБА_1 не вказав та відповідних доказів не надав.

З урахування викладеного, Уманський міськрайонний суд Черкаської області, з яким погодився Черкаський апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

З таким висновком погоджується і Верховний Суд.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та постановах Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 310/2327/18, від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц.

Так, у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 викладено висновок, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 310/2337/18 викладено висновок, що відсутність у позивача свідоцтва про смерть спадкодавця та інформації щодо наявності у спадкоємця права власності на спірну квартиру, а також проживання спадкоємця в іншому населеному пункту не може розцінюватися як об`єктивна обставина, яка утруднювала здійснення ним цих дій.

Отже, вказані висновки не суперечать висновкам, зробленим судом першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц Верховний Суд вважав, що домовленість позивача із відповідачем щодо неподання заяви про прийняття спадщини, не є тією обставиною, яка б свідчила про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця на вчинення цих дій у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини у розумінні статті 1272 ЦК України.

Отже правові висновки, викладені у вказаній постанові сформульовані за інших обставин ніж у справі, що переглядається, тому Верховний Суд вважає безпідставними посилання заявника на такі висновки.

Інші доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про поважність причин пропуску ним строку для прийняття спадщини. Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.

Судова колегія зазначає, що Верховний Суд є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює переоцінку доказів у зв`язку із тим, що це знаходиться поза межами його повноважень відповідно до статті 400 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц зазначила, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кравченком Романом Михайловичем, залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська