УХВАЛА
04 вересня2024 року
м. Київ
справа № 139/386/23
провадження № 61-11637ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Григор`євим Ростиславом Ігоровичем, на додаткове рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 21 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 травня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
24 травня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
У травні 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл та відшкодування судових витрат, якій він просив стягнути з позивача на свою користь понесені судові витрати з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 14 400,00 грн та гонорар успіху - 20 000,00 грн.
Додатковим рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2024 року, заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги в розмірі 12 000,00 грн. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
15 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Справа № 139/386/23 є малозначною в силу вимог закону.
Позивачка в касаційній скарзі посилається, що зазначена справа є малозначною, однак оскаржується на підставі випадків, передбачених пунктами а), в) частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Проте, позивачка належним
чином не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення касаційної скарги, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Скарга не містить відповідних обґрунтувань, чому саме зазначена справа має виняткове значення для заявника. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що: скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; зазначена справа має виняткове значення для позивачки.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Григор`євим Ростиславом Ігоровичем, на додаткове рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі № 139/386/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2024 |
Оприлюднено | 11.09.2024 |
Номер документу | 121507782 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про стягнення аліментів |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
Коломійцева В. І.
Цивільне
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
Коломійцева В. І.
Цивільне
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
Коломійцева В. І.
Цивільне
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
Коломійцева В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні