Ухвала

від 09.09.2024 по справі 160/24028/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

09 вересня 2024 р.Справа №160/24028/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/24028/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ БЕРДС» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 25, код ЄДРПОУ: 41174044), третя особа-2: Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України (01054, м.Київ, вул. Івана Франка, 21/23, код ЄДРПОУ 43733545), третя особа-3: Міністерство оборони України (03168, м. Київ-168, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00034022), третя особа-4: Міністерство економіки України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ: 37508596) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 , третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ БЕРДС», третя особа-2: Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, третя особа-3: Міністерство оборони України, третя особа-4: Міністерство економіки України, в який позивач просить:

- визнати протиправними дії представників ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності), в частині надання неналежної оцінки повідомленню ОСОБА_1 від 02.08.2024 р. про його майбутнє бронювання та відправлення 06.08.2024 р. до військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів щодо мобілізації позивача.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/24028/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

09 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони військовій частині НОМЕР_3 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що вжиття забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища позивача ОСОБА_1 до розгляду справи по суті позовних вимог, оскільки відносно останнього може бути прийнято рішення про його переміщення на нове місце військової служби до іншої частини, в тому частину в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав. Звертає увагу суду, що бронювання позивача на період мобілізації та на воєнний час до 06.08.2025 року, співпало з днем направлення його до військової частини, що безумовно свідчить про те, що останній був позбавлений можливості реалізувати своє законне право на подання заяви про надання відстрочки, разом з цим позивач попереджав відповідача 1, про своє очікуване бронювання. Отже, у разі задоволення позовних вимог визнання подальше його переміщення до інших військових частин, в тому числі в зону бойових дій значно ускладнить виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.07.2024 року №389-КВ ТОВ "Смарт Бердс" визнано таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу.

Наказом відповідача-1 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період від 05.08.2024 року №371 призвано та направлено 05.08.2024 року для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, зокрема, позивача. Також наказано оформити військово-обліковий документ військовослужбовця запасу, зняти військовослужбовця з військового обліку.

Відповідно до роздруківки військово-облікового документа позивача з системи «Резерв+» позивач має бронювання до 06.08.2025 року.

Згідно з п. 1 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 (далі Порядок №76) він визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;

на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;

на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;

в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).

Відповідно до п. 2 Порядку №76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану (далі - Порядок бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу).

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Не підлягають бронюванню військовозобов`язані, які згідно із законом не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Військовозобов`язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

12 місяців, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку (на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період).

Виходячи з положень п. 2 Порядку №76 факт бронювання позивача «до 06.08.2025 року» свідчить про те, що позивача заброньовано не раніше ніж 06.08.2024 року.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232-XII) початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

Отже, позивач набув статус військовослужбовця 05.08.2024 року, адже саме цього дня позивача направлено для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини (до відповідача-2), ця обставина безпосередньо підтверджується наказом відповідача від 05.08.2024 року.

При цьому за ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

Як наслідок, не підтверджується твердження позивача про те, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища позивача, адже правовий статус позивача з 05.08.2024 року військовослужбовець, що вбачається з положень ч. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII.

Також позивач зазначав, що стосовно нього може бути прийнято рішення про його переміщення на нове місце служби, в т.ч. в зону бойових дій.

Водночас, згідно п. 10 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 12.09.2023 року у справі №160/7257/23, від 12.09.2023 року у справі №160/7295/23, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 року у справі №ЗД/380/18/24.

Також суд зазначає, що запропонований спосіб забезпечення позову, з урахуванням попередньої оцінки суду, є неспівмірним та неадекватним в наявній юридичній ситуації.

Отже, відсутні станом на день постановлення цієї ухвали підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки позивачем не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із діями відповідачів щодо процедури мобілізації.

Однак суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що задоволення заяви в спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.

Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Ухвала постановлена в межах строку визначеного ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня реєстрації заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко