Рішення

від 09.09.2024 по справі 320/7949/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року № 320/7949/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Підприємства об`єднання громадян «АВВЕЛУМ» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Підприємства об`єднання громадян «АВВЕЛУМ» (далі також ПОГ «АВВЕЛУМ», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 06 лютого 2024 року №00073490704 за формою «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 575 091, 50 грн;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 06 лютого 2024 року №00073510704 за формою «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 44 267 434, 00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 22 133 717, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 06 лютого 2024 року № 00073410704 за формою «В4», яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2023 року у розмірі 5 017 745, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

23 липня 2024 року суд перейшов до подальшого розгляду справи № 320/7949/24 в порядку письмового провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті за результатом проведеної перевірки, в ході якої відповідачем було неправомірно відмовлено позивачеві в праві на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за податковий період за жовтень 2023 року, хоча право на отримання ПОГ «АВВЕЛУМ» відповідних сум підтверджується документально.

Позивач наголошував, що вся сума податкового кредиту, відображеного у податковій декларації за жовтень 2023 року, була сформована за рахунок ПДВ, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, що підтверджується митними деклараціями та банківськими виписками.

Висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку заснований на твердженнях про ненадання документів, які підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за перевіряємий період. Натомість позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки підприємством під час перевірки були надані відповідачу митні декларації, на підставі яких здійснювалося ввезення товару через кордон України, та копії банківських виписок на підтвердження факту сплати ним митних платежів, а витребувані контролюючим органом документи взагалі не стосуються спірних питань, пов`язаних з формуванням податкового кредиту , який, як було вказано вище, складається з сум, сплачених при митному оформлені імпортованого товару.

ПОГ «АВВЕЛУМ» у повному обсязі сплачено на митниці суми ПДВ, за рахунок яких сформовано податковий кредит та від`ємне значення, заявлене до бюджетного відшкодування у жовтні 2023 року, у контролюючого органу, на думку позивача, відсутні підстави для витребування документів, які не стосуються таких обставин, та для визнання порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та не підтвердження права такого платника податків на отримання заявлених до відшкодування сум ПДВ у зазначений період, внаслідок чого спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в ході проведення перевірки ПОГ «АВВЕЛУМ» встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачу було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника податку в банку за звітний (податковий) період, оскільки позивачем в ході перевірки не були надані такі документи як: звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; допомоги); банківські виписки, оборотно-сальдові відомості. Вказане, на думку ГУ ДПС у м. Києві, свідчить про неможливість підтвердження ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року та березень 2022 року.

Крім того, відповідач зауважив, що згідно з листа Офісу Генерального прокурора від 21 липня 2023 року 31/2/1-59505ВИХ-23 стало відомо, що позивач є фігурантом кримінального провадження № 42022000000001401 від 13 жовтня 2022 року.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ПОГ «АВВЕЛУМ» (ідентифікаційний код 43564868, місцезнаходження: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 60А) 13 березня 2020 року зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посадовими особами відповідача у період з 29 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПОГ «АВВЕЛУМ» (код згідно з ЄДРПОУ 43564868), з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2023 року, за результатами якої складено акт від 17 січня 2024 року № 2949/26-15-07-04-01/43564868 (далі також акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- вимог п. пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі також ПК України), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2023 року на суму 44 267 434, 00 грн, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за жовтень 2023 року у сумі 5 017 745, 00 грн та занижено податок на додану варіть на 2 383 861, 00 грн, у тому числі по періодах: листопад 2021 року на суму 555 702, 00 грн, грудень 2021 року на суму 639 245, 00 грн, січень 2022 року на суму 738 136, 00 грн, лютий 2022 року на суму 430 439, 00 грн, березень 2022 року на суму 20 339, 00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 06 лютого 2024 року №00073490704 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 575 091, 50 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями 2 383 861, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 191 930, 50 грн;

- від 06 лютого 2024 року №00073510704 за формою «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 44 267 434, 00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 22 133 717, 00 грн;

- від 06 лютого 2024 року № 00073410704 за формою «В4», яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2023 року у розмірі 5 017 745, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 206.1 статті 206 ПК України визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі також Закон 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі також Положення № 88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Під час проведення перевірки, контролюючий орган дійшов висновку щодо неможливості підтвердити ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди охопленні перевіркою, а саме: за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року та заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року (аркуш 7 акту перевірки), у зв`язку з ненаданням документів до перевірки: виписки банку/платіжні доручення, що підтверджують факт сплати від`ємного значення, яке заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року; звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти, на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; договори позики (кредиту/фінансової допомоги), про що складено акт про ненадання документів від 12 січня 2024 року № 189/26-15-07-04-01.

Матеріалами справи встановлено, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є: застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з пунктом 197.6 статті 197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» ПК України на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 05 квітня 2021 № 189 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та здійснення експортних операцій (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання з текстильних матеріалів).

В охопленому перевіркою звітному періоді платник податків не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ (зазначено на аркуші 4 акту перевірки).

Факт наявності виробничих потужностей, працівників, обладнання відповідачем в акті перевірки не заперечується.

Імпортні операції здійснюються згідно договору комісії з комісіонером ТОВ «НАЙДОРА».

04 січня 2021 року між ПОГ «АВВЕЛУМ» (комітент) та ТОВ «НАЙДОРА» (комісіонер) було укладено договір комісії № 2-АВ-НД (далі також договір), за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлено договором винагороду такі дії:

- придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною;

- укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України;

- збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом;

- укладає необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар, що пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента.

Товар, що є предметом цього договору, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно Додатку, який складається на кошту партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару буде безпосередньо сам комісіонер.

Пунктом 3.1 договору визначено, що імпортна ціна товару вказується в Додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною.

Комітент перераховує грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в п. 8 цього договору, в національній валюті Україні - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер здійснює самостійно та приймає на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору ціною цього договору є вартість наданих комісіонером послуг відповідно до Звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.

Між сторонами були підписані додатки до договору, в яких сторони погодили найменування, валюту, кількість та вартість товару. Копії вказаних договорів долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що компаніями COMFORT SP. z. o. o., Texpower Sp. z.o.o., Польща,. було поставлено, а ПОГ «АВВЕЛУМ» прийнято товар (одяг, взуття, що був у користуванні, для подальшого використання), про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації UA209140/2021/041691,UA209140/2021/041046, UA209140/2021/041024, UA209140/2021/040660, UA209140/2021/040696, UA209140/2021/039817, UA209140/2021/039306, UA209140/2021/039301, UA209140/2021/039087, UA209140/2021/038173, UA209140/2021/037979, UA209140/2021/037987, UA209140/2021/037993, UA209140/2021/037712, UA209140/2021/037687, UA209140/2021/036373, UA209140/2021/035889, UA209140/2021/035909, UA209140/2021/035902, UA209140/2021/035356, UA209140/2021/035348, UA209140/2021/035221, UA209140/2021/035232, UA209140/2021/034966, UA209140/2021/034956, UA209140/2021/034859, UA209140/2021/034846, UA209140/2021/034867, UA209140/2021/033680, UA209140/2021/033352, UA209140/2021/033311, UA209140/2021/033103, UA209140/2021/032996, UA209140/2021/032954, UA209140/2021/032959, UA209140/2021/032620, UA209140/2021/031338, UA209140/2021/031312, UA209140/2021/077461, UA209140/2021/076794, UA209140/2021/076767, UA209140/2021/076059, UA209140/2021/076306, UA209140/2021/076030,UA209140/2021/075808, UA209140/2021/075398, UA209140/2021/075314, UA209140/2021/075404, UA209140/2021/075451, UA209140/2021/075454, UA209140/2021/075390, UA209140/2021/075347, UA209140/2021/075353, UA209140/2021/075364, UA209140/2021/075322, UA209140/2021/074558, UA209140/2021/074550, UA209140/2021/074516, UA209140/2021/074562, UA209140/2021/074523, UA209140/2021/074388, UA209140/2021/074159, UA209140/2021/074110 UA209140/2021/074103, UA209140/2021/074078, UA209140/2021/074077, UA209140/2021/073677, UA209140/2021/073676, UA209140/2021/073705, UA209140/2021/073656, UA209140/2021/073642, UA209140/2021/073614, UA209140/2021/073638, UA209140/2021/073641, UА209140/2021/073659, UA 209140/2021/073306, UA209140/2021/073231, UA209140/2021/073232, UA209140/2021/073386, UA209140/2021/073098, UA209140/2021/072897, UA209140/2021/072756, UA209140/2021/072881, UA209140/2021/072790, UA209140/2021/072688, UA209140/2021/072683, UA209140/2021/072695, UA209140/2021/072638, UA209140/2021/072667, UA209140/2021/072689, UA209140/2021/072686, UA209140/2021/072675, UA209140/2021/072673, UA 209140/2021/072614, UA209140/2021/072664, UA209140/2021/072647, UA209140/2021/071782, UA209140/2021/071776, UA209140/2021/071354, UA209140/2021/071086, UA209140/2021/070890, UA209140/2021/070832, UA209140/2021/070077, UA209140/2021/070055, UA209140/2021/070026, UA209140/2021/070046, UA209140/2021/069998, UA209140/2021/070009,UA209140/2021/070003, UA209140/2021/069118, UA209140/2021/069097, UA209140/2021/069086, UA209140/2021/069075, UA209140/2021/069207, UA209140/2021/069176, UA209140/2021/069058, UA209140/2021/068637, UA209140/2021/068613, UA209140/2021/068574, UA 209140/2021/068419, UA209140/2021/068251, UA209140/2021/068242, UA 209140/2021/068196, UA209140/2021/068173, UA209140/2021/068158, UA 209140/2021/068153, UA209140/2021/068045, UA209140/2021/068024, UA209140/2021/068010, UA209140/2021/067885, UA209140/2021/067848, UA 209140/2021/067830, UA209140/2021/067772, UA209140/2021/067768, UA 209140/2021/067738, UA209140/2021/067764, UA209140/2021/067758, UA209140/2021/067752, UA209140/2021/067625, UA209140/2021/067543, UA209140/2021/067477, UA209140/2021/067410, UA209140/2021/067356, UA209140/2021/067332, UA209140/2021/067412, UA209140/2021/067316, UA209140/2021/067434, UA209140/2021/067363, UA209140/2021/067278, UA209140/2021/067394, UA209140/2021/067326, UA209140/2021/067264, UA209140/2021/066781, UA209140/2021/066534, UA209140/2021/066507, UA209140/2021/066064, UA209140/2021/065997, UA209140/2021/065996, UA209140/2021/066127, UA209140/2021/100537, UA209140/2021/100538 UA209140/2021/100029, UA209140/2021/100027, UA209140/2021/099583, UA209140/2021/099576, UA209140/2021/099566, UA209140/2021/099370, UA209140/2021/099122, UA209140/2021/099090, UA209140/2021/099116, UA209140/2021/099035, UA209140/2021/099034, UA209140/2021/099022, UA209140/2021/099023, UA209140/2021/099029, UA209140/2021/099021, UA209140/2021/098515, UA209140/2021/098512, UA209140/2021/098197, UA209140/2021/097808, UA209140/2021/097798, UA209140/2021/097293, UA209140/2021/097292, UA209140/2021/097311, UА209140/2021/097313, UA209140/2021/097244, UA209140/2021/097243, UA209140/2021/097216, UA209140/2021/096860, UA209140/2021/096821, UA209140/2021/096817, UA209140/2021/096827, UA209140/2021/096803, UA209140/2021/096375, UA209140/2021/096374, UA209140/2021/096378, UA209140/2021/096390, UA209140/2021/096387, UA209140/2021/096511, UA209140/2021/096489, UA209140/2021/096406, UA209140/2021/096393, UA209140/2021/096460, UA209140/2021/096444, UA209140/2021/096459, UA209140/2021/096342, UA209140/2021/095076, UA209140/2021/094796, UA209140/2021/094631, UA209140/2021/094616, UA209140/2021/094543, UA209140/2021/094474, UА209140/2021/094592, UA209140/2021/094550, UA209140/2021/094582, UA209140/2021/094163, UA209140/2021/094136, UA209140/2021/094089, UA209140/2021/094087, UA209140/2021/094086, UA209140/2021/094084, UA209140/2021/094085, UA209140/2021/094110, UA209140/2021/094088, UA209140/2021/093994, UA209140/2021/093990, UA209140/2021/093860, UA209140/2021/093779, UA209140/2021/093778, UA209140/2021/093673, UA209140/2021/093672, UA209140/2021/093659, UA209140/2021/093662, UA209140/2021/093630, UA209140/2021/093655, UA209140/2021/093705, UA209140/2021/093612, UA209140/2021/093606, UA209140/2021/093584, UA209140/2021/093595, UA209140/2021/093571, UA209140/2021/093565, UA209140/2021/093582, UА209140/2021/093549, UA209140/2021/092816, UA209140/2021/092813, UA209140/2021/092695, UA209140/2021/092694, UA209140/2021/092270, UA209140/2021/091835, UA209140/2021/091818, UA209140/2021/091564, UA209140/2021/091473, UA209140/2021/091377, UA209140/2021/091347, UA209140/2021/091325, UA209140/2021/091430, UA209140/2021/091300, UA209140/2021/090861, UA209140/2021/090983, UA209140/2021/090888, UA209140/2021/090899, UA209140/2021/090882, UA209140/2021/090874, UA209140/2021/090237, UA209140/2021/089558, UA209140/2021/089231, UA209140/2021/089197, UA209140/2021/089189, UA209140/2021/089152, UA209140/2021/089196, UA209140/2021/088897, UA209170/2021/102130, UA209170/2021/101442, UA209170/2021/101084, UA209170/2021/099931, UA209170/2021/097873, UA209170/2021/097244, UA209170/2022/005499, UA209140/2022/005503, UA209170/2022/004874, UA209170/2022/004873, UA209170/2022/004315, UA 209170/2022/002759, UA209170/2022/001840, UA209170/2022/000957, UA209170/2022/000965, UA209170/2022/001736, UA209170/2022/000955, UA209170/2022/014441, UA209170/2022/014353, UA209170/2022/011359, UA209140/2022/012683, UA209140/2022/012481, UA209170/2022/010925, UA209170/2022/010923, UA209170/2022/010921, UA209170/2022/010898, UA209170/2022/010897, UA209140/2022/011730, UA209170/2022/010346, UA209170/2022/009944, UA209140/2022/011100, UA209170/2022/009719, UA209170/2022/009616, UA209170/2022/009248, UA209140/2022/010366, UA209170/2022/009051, UA209170/2022/009108, UA209170/2022/008952, UA209140/2022/010011, UA 209170/2022/008422, UA209170/2022/008319, UA209170/2022/008320, UA209170/2022/008307, UA209170/2022/008306, UA209170/2022/007742, UA209170/2022/007673, UA209170/2022/015822, UA209140/2022/075017, UA209140/2022/072923, UA209140/2022/077018.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2022 року за № 1372/21684 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі також Порядок № 651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі також МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі також ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі також додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі також специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі також доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно пункту 47 розділу II Порядку № 651 графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД. Якщо товар не є об`єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.

У першій колонці «Вид» зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. другій колонці "Основа нарахування" зазначаються: при нарахуванні плати - кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД; при нарахуванні мита: за адвалорною ставкою - митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД; за специфічною ставкою - кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку; при нарахуванні акцизного податку: у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок - відповідна база оподаткування (вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку);

у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) - відповідна база оподаткування (величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках);

при нарахуванні податку на додану вартість:

митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком);

фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість;

при нарахуванні єдиного збору - дані, на підставі яких здійснюється розрахунок суми єдиного збору (кількість залізничних вагонів, довжина маршруту тощо). Якщо єдиний збір складається з декількох складових (за проведення контролю, плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів), відомості про нарахування таких складових зазначаються окремими рядками.

У третій колонці «Ставка» зазначаються: при нарахуванні мита - установлений законодавством розмір ставки мита; при нарахуванні акцизного податку - установлений законодавством розмір ставки акцизного податку; при нарахуванні податку на додану вартість - установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість; при нарахуванні плати - установлений законодавством розмір ставки плати; при нарахуванні єдиного збору - установлений законодавством розмір ставки цього збору.

У четвертій колонці «Сума» зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці "Основа нарахування" годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.

При декларуванні товарів з використанням комплектів додаткових аркушів права нижня частина графи 47 додаткових аркушів не заповнюється.

У п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюються митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, а код виду надходжень 028 - Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Всі митні декларації містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

При цьому, згідно частини 1 статті 74 Митного кодексу України (далі також МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Як вбачається з акту перевірки, митні декларації, які містяться в матеріалах справи були надані позивачем до перевірки.

У свою чергу, ГУ ДПС у м. Києві жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не наведено.

В ході проведення перевірки ГУ ДПС у м. Києві звернулося до ПОГ «АВВЕЛУМ» із запитом від 29 грудня 2023 року № 1, у якому просив надати такі документи:

- статутні документи (в т. ч. накази на призначення посадових осіб);

- договір оренди на офісні, складські чи виробничі приміщення;

- оборотно-сальдові відомості розгорнуті за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року, жовтень 2023 року: 10, 20, 23, 24, 26, 28, 311, 312, 361, 37, 631, 632, 68, 90 та загальна оборотно-сальдова відомості;

- аналіз рахунків за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року, жовтень 2023 року по субрахункам: 201, 231, 24, 25, 26, 281, 361, 70, 90;

- банківські виписки за перевіряємий період;

- договори позики (кредиту/фінансової допомоги) (за наявності);

- договори по контрагентам-постачальникам (товарів/послуг), контракти з постачальниками-нерезидентами за період, що підлягає перевірці;

- видаткові накладні, прибуткові накладні, акти виконаних робіт, імпортні МД за перевіряємий період;

- акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовувалось у виробництві;

- акти внутрішнього переміщення, технологічні карти;

- дозвільні документи, документи сертифікації (за наявності);

- штатний розпис, табель робочого часу за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року, жовтень 2023 року;

- довідки МСЕК щодо присвоєння групи інвалідності працівникам;

- посадові інструкції працівників, які безпосередньо залучені у процес виробництва;

- письмові пояснення посадових осіб щодо діяльності ПОГ «АВВЕЛУМ» (код ЄДРПОУ 43564868) з урахуванням використання найманої праці людей, яким присвоєно інвалідність, на кожному етапі виробництва;

- копію наказу про облікову політику підприємства;

- інші документи, що пов`язані з предметом перевірки, але не ввійшли до переліку (за наявності);

- договори з надавачами послуг транспортування товару, що придбавався за період, що підлягає перевірці;

- акти виконаних робіт (отриманих послуг) по транспортуванню товару, товарно-транспортні накладні, за період що підлягає перевірці;

- інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов?язані із здійсненням фінансово-господарських операцій за вказані вище періоди станом на дату надання відповіді.

На вищезазначений запит ПОГ «АВВЕЛУМ» не надано документи: виписки банку/платіжні доручення, що підтверджують факт сплати від`ємного значення, яке заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року; звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти, на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; договори позики (кредиту/фінансової допомоги), про що складено акт про ненадання документів від 12 січня 2024 року № 189/26-15-07-04-01.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що підставою висновків контролюючого органу щодо вчинення позивачем відповідних порушень є не підтвердження позивачем факту ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за перевіряємий період внаслідок ненадання ПОГ «АВВЕЛУМ» документів, які вимагались відповідачем у відповідному запиті.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать про те, що від`ємне значення, яке було заявлено позивачем до бюджетного відшкодування у податковій декларації за жовтень 2023 року, було сформовано на підставі податкового кредиту, до складу якого включені суми сплаченого ПОГ «АВВЕЛУМ» податку на додану вартість під час митного оформлення імпортованого товару (одягу та взуття, що були у користуванні та текстильних матеріалів).

При цьому, факт ввезенням позивачем на територію України відповідного товару підтверджується вищевказаними митними деклараціями, а факт оплати митних платежів - банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року по справі № 640/21773/22.

У постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 280/1475/19 Верховний Суд зауважив, що обов`язку платника податків надати пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит кореспондує і обов`язок контролюючого органу, посилаючись на відповідну правову підставу для направлення запиту, конкретизувати та розкрити, що саме зумовило необхідність отримання такої інформації від платника податків та у зв`язку з чим виникла необхідність надання такої інформації.

Суд звертає увагу на те, що у запиті від 29 грудня 2023 року № 1 контролюючий орган не повідомив, яким чином надання платником податків витребуваних документів може підтвердити або спростувати його право на отримання бюджетного відшкодування, фактично сформованого за рахунок податку, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, враховуючи, що будь-які зауваження до цих фактів у контролюючого органу відсутні.

У зв`язку з цим, суд вважає, що ненадання позивачем під час перевірки документів щодо його господарської діяльності, у т. ч. документів на підтвердження факту подальшого використання ним імпортованих товарів у його господарській діяльності, які вказані у запиті від 29 грудня 2023 року № 1, ніяким чином не спростовує факту правомірності формування ним податкового кредиту та, відповідно, права на отримання бюджетного відшкодування.

Позивачем до матеріалів справи було долучено товарно-транспортні накладні на перевезення товару, відповідно до яких перевірником є ТОВ «БІГ СОФТ» (код ЄДРПОУ 42622918).

Між тим, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що згідно даних ЄДР за ТОВ «БІГ СОФТ» транспортні засоби не зареєстровані.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 року за № 363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Отже, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 320/2332/19 та від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а.

Суд зазначає, що жодного зауваження операцій між ТОВ «БІГ СОФТ» та ПОГ «АВВЕЛУМ», Акт перевірки не містить, господарські операції з ТОВ «БІГ СОФТ» під час здійснення перевірки ПОГ «АВВЕЛУМ» не ставилися під сумнів. Відповідач згідно норм чинного законодавства позбавлений можливості на стадії судового розгляду здійснювати проведення додаткової перевірки та встановлення інших порушень, ніж ті, які визначені актом перевірки, жодних донарахувань стосовно взаємовідносин з ТОВ «БІГ СОФТ» не було здійснено.

На переконання суду чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій і не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, позаяк залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умови укладання відповідних договорів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 804/6909/17 та від 21 лютого 2020 року у справі № 815/253/16.

Щодо посилань відповідача на лист Офісу Генерального прокурора від 21 липня 2023 року № 31/2/1-59505ВИХ-23, в якому вказано, що ПОГ «АВВЕЛУМ» є фігурантом кримінального провадження N 42022000000001401 від 13 жовтня 2022 року, то суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначені обставини не були вказані контролюючим органом в акті перевірки в якості підстав висновків щодо вчинення позивачем відповідних порушень ПК України.

Більше того, ці обставини жодним чином не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок податку, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, що підтверджується митними деклараціями та банківськими виписками.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2024 року №00073490704, №00073510704, № 00073410704 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

За таких умов, судовий збір у розмірі 30 280, 00 грн стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 лютого 2024 року №00073490704 за формою «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 575091, 50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 лютого 2024 року №00073510704 за формою «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 44 267434, 00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 22 133717, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 лютого 2024 року № 00073410704 за формою «В4», яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2023 року у розмірі 5 017745, 00 грн.

Стягнути на користь Підприємства об`єднання громадян «АВВЕЛУМ» (місцезнаходження: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 60А; код ЄДРПОУ 43564868) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) судовий збір у розмірі 30280, 00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.