Постанова

від 22.01.2025 по справі 320/7949/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7949/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача - Чорного М.В.,

представника відповідача - Мельника А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом підприємства об`єднання громадян «Аввелум» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Підприємства об`єднання громадян «АВВЕЛУМ» (далі - ПОГ «АВВЕЛУМ», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, апелянт), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2024 року №00073490704 за формою «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 575 091, 50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2024 року №00073510704 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 44 267 434, 00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 22 133 717, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2024 року № 00073410704 за формою «В4», яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2023 року у розмірі 5 017 745, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті за результатом проведеної перевірки, в ході якої відповідачем було неправомірно відмовлено позивачеві в праві на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за податковий період за жовтень 2023 року, хоча право на отримання ПОГ «АВВЕЛУМ» відповідних сум підтверджується документально.

Позивач наголошував, що вся сума податкового кредиту, відображеного у податковій декларації за жовтень 2023 року, була сформована за рахунок ПДВ, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, що підтверджується митними деклараціями та банківськими виписками.

Висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку заснований на твердженнях про ненадання документів, які підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за перевіряємий період. Натомість, позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки підприємством під час перевірки були надані відповідачу митні декларації, на підставі яких здійснювалося ввезення товару через кордон України, та копії банківських виписок на підтвердження факту сплати ним митних платежів, а витребувані контролюючим органом документи взагалі не стосуються спірних питань, пов`язаних з формуванням податкового кредиту, який складається з сум, сплачених при митному оформлені імпортованого товару.

ПОГ «АВВЕЛУМ» у повному обсязі сплачено на митниці суми ПДВ, за рахунок яких сформовано податковий кредит та від`ємне значення, заявлене до бюджетного відшкодування у жовтні 2023 року, у контролюючого органу, на думку позивача, відсутні підстави для витребування документів, які не стосуються таких обставин, та для визнання порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та не підтвердження права такого платника податків на отримання заявлених до відшкодування сум ПДВ у зазначений період, внаслідок чого спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 320/7949/24 та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлювалось, в тому числі наявність права на застосування позивачем нульової ставки оподаткування по ПДВ, оскільки саме ця обставина надає можливість позивачу не сплачувати податок на додану вартість до бюджету та формувати від`ємне значення податку, у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань, яке в подальшому заявляється ПОГ «Аввелум» до відшкодування.

Відповідач наголошує, що з наданих позивачем до перевірки документів, а це вантажно-митні декларації та документи про сплату митних платежів, які оформлялися при здійсненні операцій імпорту, неможливо підтвердити здійснення виробництва чи модернізації (тобто зміни якісних властивостей товару) імпортованого товару (одяг, що був у користуванні) з використанням праці осіб з інвалідністю.

Разом з тим, наявна інформація, яка отримана ГУ ДПС у м. Києві листом Офісу Генерального прокурора від 21.07.2023 № 31/2/1-59505ВИХ-23 (вх. ГУ ДПС у м. Києві № 34750/5 від 25.07.2023) та надана до суду першої інстанції, свідчить про відсутність здійснення ПОГ «Аввелум» будь якого виробництва, яке декларується останнім.

Зокрема, в ході розслідування кримінального провадження № 42022000000001401 від 13.10.2022 встановлено, що потужності (виробничі приміщення), про які зазначає позивач, взагалі не придатні для будь-якого використання, а особи з інвалідністю, які оформлені як наймані працівники позивача, під час допитів, заперечили свою причетність до здійснення будь-яких робіт на підприємстві.

Апелянт також звертає увагу, що ПОГ «Аввелум», згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, за період з 2022 по 2024 роки, жодного разу не здійснювало придбання супутніх товарів для виробництва (пошиття) одягу, такі як нитка, тканина, ґудзики, блискавки, тощо.

Отже, ненадання позивачем до перевірки та до суду документів, які підтверджують виробництво/модернізацію товару (одягу), за позицією відповідача, свідчать про відсутність таких документів та факт здійснення такого виробництва із залученням осіб з інвалідністю, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування від`ємного значення з ПДВ за рахунок застосування нульової ставки об`єкта оподаткування ПДВ при реалізації товару, а також заявлення такого від`ємного значення ПДВ до відшкодування з бюджету.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та від 02 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 січня 2025 року о 11:40 годині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до фактичних обставин справи, ПОГ «АВВЕЛУМ» (ідентифікаційний код 43564868, місцезнаходження: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 60А) 13 березня 2020 року зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

04 січня 2021 року між ПОГ «АВВЕЛУМ» (комітент) та ТОВ «НАЙДОРА» (комісіонер) було укладено договір комісії № 2-АВ-НД (далі - договір), за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлено договором винагороду такі дії:

- придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною;

- укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України;

- збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом;

- укладає необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар, що пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента.

Товар, що є предметом цього договору, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно Додатку, який складається на кошту партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару буде безпосередньо сам комісіонер.

Пунктом 3.1 договору визначено, що імпортна ціна товару вказується в Додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною.

Комітент перераховує грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в п. 8 цього договору, в національній валюті Україні - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер здійснює самостійно та приймає на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору ціною цього договору є вартість наданих комісіонером послуг відповідно до Звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.

Між сторонами були підписані додатки до договору, в яких сторони погодили найменування, валюту, кількість та вартість товару.

Компаніями COMFORT SP. z. o. o., Texpower Sp. z.o.o., Польща,. було поставлено, а ПОГ «АВВЕЛУМ» прийнято товар (одяг, взуття, що був у користуванні, для подальшого використання), про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації.

Посадовими особами відповідача у період з 29 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПОГ «АВВЕЛУМ» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2023 року.

В ході проведення перевірки ГУ ДПС у м. Києві звернулося до ПОГ «АВВЕЛУМ» із запитом від 29 грудня 2023 року № 1, у якому просив надати такі документи:

- статутні документи (в т. ч. накази на призначення посадових осіб);

- договір оренди на офісні, складські чи виробничі приміщення;

- оборотно-сальдові відомості розгорнуті за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року, жовтень 2023 року: 10, 20, 23, 24, 26, 28, 311, 312, 361, 37, 631, 632, 68, 90 та загальна оборотно-сальдова відомості;

- аналіз рахунків за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року, жовтень 2023 року по субрахункам: 201, 231, 24, 25, 26, 281, 361, 70, 90;

- банківські виписки за перевіряємий період;

- договори позики (кредиту/фінансової допомоги) (за наявності);

-договори по контрагентам-постачальникам (товарів/послуг), контракти з постачальниками-нерезидентами за період, що підлягає перевірці;

- видаткові накладні, прибуткові накладні, акти виконаних робіт, імпортні МД за перевіряємий період;

- акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовувалось у виробництві;

- акти внутрішнього переміщення, технологічні карти;

- дозвільні документи, документи сертифікації (за наявності);

- штатний розпис, табель робочого часу за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року, жовтень 2023 року;

- довідки МСЕК щодо присвоєння групи інвалідності працівникам;

- посадові інструкції працівників, які безпосередньо залучені у процес виробництва;

- письмові пояснення посадових осіб щодо діяльності ПОГ «АВВЕЛУМ» (код ЄДРПОУ 43564868) з урахуванням використання найманої праці людей, яким присвоєно інвалідність, на кожному етапі виробництва;

- копію наказу про облікову політику підприємства;

- інші документи, що пов`язані з предметом перевірки, але не ввійшли до переліку (за наявності);

- договори з надавачами послуг транспортування товару, що придбавався за період, що підлягає перевірці;

- акти виконаних робіт (отриманих послуг) по транспортуванню товару, товарно-транспортні накладні, за період що підлягає перевірці;

- інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із здійсненням фінансово-господарських операцій за вказані вище періоди станом на дату надання відповіді.

На вищезазначений запит ПОГ «АВВЕЛУМ» не надано документи: виписки банку/платіжні доручення, що підтверджують факт сплати від`ємного значення, яке заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року; звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти, на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; договори позики (кредиту/фінансової допомоги), про що складено акт про ненадання документів від 12 січня 2024 року № 189/26-15-07-04-01.

Надалі, актом перевірки від 17 січня 2024 року № 2949/26-15-07-04-01/43564868 встановлено порушення позивачем:

- вимог п. пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2023 року на суму 44 267 434, 00 грн, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за жовтень 2023 року у сумі 5 017 745, 00 грн та занижено податок на додану варіть на 2 383 861, 00 грн, у тому числі по періодах: листопад 2021 року на суму 555 702, 00 грн, грудень 2021 року на суму 639 245, 00 грн, січень 2022 року на суму 738 136, 00 грн, лютий 2022 року на суму 430 439, 00 грн, березень 2022 року на суму 20 339, 00 грн.

Під час проведення перевірки, контролюючий орган дійшов висновку щодо неможливості підтвердження ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди охопленні перевіркою, а саме: за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року та заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у зв`язку з ненаданням документів до перевірки: виписки банку/платіжні доручення, що підтверджують факт сплати від`ємного значення, яке заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року; звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти, на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; договори позики (кредиту/фінансової допомоги).

На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 06 лютого 2024 року №00073490704 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 575 091, 50 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 2 383 861, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 191 930, 50 грн;

- від 06 лютого 2024 року №00073510704 за формою «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у розмірі 44 267 434, 00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 22 133 717, 00 грн;

- від 06 лютого 2024 року № 00073410704 за формою «В4», яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2023 року у розмірі 5 017 745, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у запиті від 29 грудня 2023 року № 1 контролюючий орган не повідомив, яким чином надання платником податків витребуваних документів може підтвердити або спростувати його право на отримання бюджетного відшкодування, фактично сформованого за рахунок податку, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, враховуючи, що будь-які зауваження до цих фактів у контролюючого органу відсутні.

У зв`язку з цим, суд виснував, що ненадання позивачем під час перевірки документів щодо його господарської діяльності, у т. ч. документів на підтвердження факту подальшого використання ним імпортованих товарів у його господарській діяльності, які вказані у запиті від 29 грудня 2023 року № 1, ніяким чином не спростовує факту правомірності формування ним податкового кредиту та, відповідно, права на отримання бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції зазначив, що жодного зауваження операцій між ТОВ «БІГ СОФТ» та ПОГ «АВВЕЛУМ» акт перевірки не містить; господарські операції з ТОВ «БІГ СОФТ» під час здійснення перевірки ПОГ «АВВЕЛУМ» не ставилися під сумнів; відповідач згідно норм чинного законодавства позбавлений можливості на стадії судового розгляду здійснювати проведення додаткової перевірки та встановлення інших порушень, ніж ті, які визначені актом перевірки, жодних донарахувань стосовно взаємовідносин з ТОВ «БІГ СОФТ» не було здійснено.

Щодо посилань відповідача на лист Офісу Генерального прокурора від 21 липня 2023 року № 31/2/1-59505ВИХ-23, в якому вказано, що ПОГ «АВВЕЛУМ» є фігурантом кримінального провадження №42022000000001401 від 13 жовтня 2022 року, то суд не прийняв їх до уваги, оскільки зазначені обставини не були вказані контролюючим органом в акті перевірки в якості підстав висновків щодо вчинення позивачем відповідних порушень Податкового кодексу України; ці обставини жодним чином не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок податку, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, що підтверджується митними деклараціями та банківськими виписками.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2024 року №00073490704, №00073510704, № 00073410704 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При цьому, подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Так, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Водночас, сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

При цьому, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як вбачається із матеріалів справи, основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ у позивача є застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з пунктом 197.6 статті 197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» ПК України на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 05 квітня 2021 № 189 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та здійснення експортних операцій (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання з текстильних матеріалів).

Відповідно до пункту 197.6 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, у результаті якого сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені таких товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Зазначені підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати зазначену пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу і рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

У разі порушення вимог цього підпункту платником податку контролюючий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов`язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за результатами якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій подається в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

При порушенні вимог цього пункту платником податку контролюючий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов`язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у порядку, встановленому законодавством.

Верховний Суд, аналізуючи положення зазначеного пункту у постанові від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а, зазначив, що застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість, передбаченої підпунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, можливе за умови дотримання сукупності наступних критеріїв:

- постачання товарів та послуг (за виключенням: підакцизних товарів; послуг при проведенні лотерей і розважальних ігор; послуги з постачання товарів, отриманих у межах посередницьких договорів, договорів довірчого управління, а також інших цивільно-правових договорів, за якими постачання товарів здійснюється від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на них) має здійснюватись виключно підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю;

- кількість осіб з інвалідністю за основним місцем роботи має становити протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % середньооблікової чисельності штатних працівників;

- фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва;

- товари та послуги мають бути виготовленими безпосередньо таким підприємством;

- наявність реєстрації підприємства або організації у відповідному контролюючому органі на підставі позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Апелянт наголошує, що в ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлювалось, в тому числі наявність права на застосування позивачем нульової ставки оподаткування по ПДВ, при цьому, колегія суддів зауважує, що доказів скасування реєстрації позивача як особи, що має право на вищенаведену податкову пільгу відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час податкової перевірки не були предметом її дослідження питання права позивача на податкову пільгу, передбачену підпунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, порушення позивачем критеріїв, визначених цією нормою, в акті перевірки не відображені.

Разом з тим, наслідком виявлених порушень вимог пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» ПК України слугує перерахунок податкових зобов`язань з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених ПК України, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Так, судом першої інстанції встановлено, що від`ємне значення, яке було заявлено позивачем до бюджетного відшкодування у податковій декларації за жовтень 2023 року, було сформовано на підставі податкового кредиту, до складу якого включені суми сплаченого податку на додану вартість під час митного оформлення імпортованого товару (одягу та взуття, що були у користуванні та текстильних матеріалів).

В межах спірних правовідносин відповідачем не враховано, що право платника податку на податковий кредит у разі ввезення товарів на митну територію України посвідчує митна декларація.

Водночас, податковим органом не заперечується подання позивачем митних декларацій, які прийняті без зауважень до їх форми та змісту, та якими підтверджено відповідну суму податку на додану вартість.

Окрім того, дана обставина підтверджується актами перевірки.

Натомість, відповідач вказує, що з наданих позивачем до перевірки документів (вантажно-митні декларації та документи про сплату митних платежів, які оформлялися при здійсненні операцій імпорту), не можливо підтвердити здійснення виробництва чи модернізації (тобто зміни якісних властивостей товару) імпортованого товару (одяг, що був у користуванні) з використанням праці осіб з інвалідністю.

При цьому, суд зауважує, що відповідного мотивування причинно-наслідкового зв`язку між змістом вантажно-митних декларацій, документів про сплату митних платежів, які оформлялися при здійсненні операцій імпорту операцій зі здійсненням виробництва чи модернізації імпортованого товару, апелянтом не наведено.

Поряд з цим, під час проведення перевірки, контролюючий орган дійшов висновку щодо неможливості підтвердження ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди охопленні перевіркою, а саме: за квітень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, липень, серпень 2022 року та заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року у зв`язку з ненаданням документів до перевірки: виписки банку/платіжні доручення, що підтверджують факт сплати від`ємного значення, яке заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2023 року; звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти, на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; договори позики (кредиту/фінансової допомоги).

З наведеного вбачається, що неможливість підтвердження здійснення виробництва чи модернізації імпортованого товару (одяг, що був у користуванні) з використанням праці осіб з інвалідністю, апелянтом не зазначалась у акті спірної перевірки та відповідно не слугувала підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 380/5557/22 суд дійшов висновку, що при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято.

Разом з тим, ГУ ДПС у м. Києві жодних зауважень щодо форми та відомостей, зазначених у митних деклараціях, які були надані позивачем до перевірки, за змістом апеляційної скарги не наводить.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у документах, наданих позивачем до перевірки неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03 жовтня 2023 року у справі № 640/16289/22, від 14 червня 2022 року у справі № 870/4828/12.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо листа Офісу Генерального прокурора від 21 липня 2023 року № 31/2/1-59505ВИХ-23 та кримінального провадження № 42022000000001401 від 13 жовтня 2022 року, колегія суддів наголошує, що зазначені докази не були предметом оцінки податковим органом під час проведення перевірки позивача, інформація щодо зазначеного кримінального провадження в акті перевірки від 17 січня 2024 року № 2949/26-15-07-04-01/43564868 відсутня.

При цьому, відповідачем не надано жодного належного доказу неможливості врахування даної інформації під час проведення спірної перевірки, з урахуванням того, що на час її проведення перевірки кримінальне провадження вже було розпочато.

Судом також враховано, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 навіть наявність вироку не є безумовним свідченням нереальності господарських операцій відображених у податковому обліку.

В контексті доводів відповідача про відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації за період з 2022 по 2024 роки щодо операцій з придбання позивачем супутніх товарів для виробництва (пошиття) одягу, такі як нитка, тканина, ґудзики, блискавки, тощо, колегія суддів зауважує, що такі обставини не встановлювались контролюючим органом під час проведення спірної перевірки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №320/7949/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2025 року

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан