Постанова

від 09.09.2024 по справі 580/2354/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2354/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Конченко Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, суддя Кульчицький С.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2023 № UА205140/2023/000691/2.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товарів за другорядним (резервним) методом. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 24.11.2023 № UА205140/2023/000691/2.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України (вул. Призалізнична 13, село Римачі(з), Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» (вул. Дружби 4, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, код ЄДРПОУ 40130451) сплачений судовий збір в сумі 6 070 (шість тисяч сімдесят) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» (код ЄДРПОУ 40130451) є юридичною особою, зареєстрованою 19.11.2015, місцезнаходженням якої є: 20202, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Дружби 4, видами діяльності згідно з КВЕД є, зокрема, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11), торгівля іншими автотранспортними засобами (КВЕД 45.19), оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловосгі та будівництва (КВЕД 46.63), оптова торгівля іншими машинами й устатковаппям (КВЕД 46.69), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» (покупець) та Firma Uslugovo - Handlowa «Agromax» Grala (продавець) укладено контракт № 4 від 02.11.2023.

Відповідно до п. l «предмет договору» продавець продає, а покупець купує сільськогосподарську техніку, іменовану далі Товар, якість, кількість та ціна за одиницю якого обумовлені в Додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною.

Пунктом 2 контракту «валюта та загальна сума контракту» сторони узгодили, ціна товару встановлюється у євро (EUR). Загальна сума цього контракту складає 33 500 євро (EUR).

Пунктом 3 контракту «терміни та умови постачання» визначено, Товар постачається на умовах EXW згідно з правилами інкотермс редакції 2010 року.

Пунктом 7 контракту «платежі» узгоджено, розрахунки за поставлений товар проводять у євро (EUR). Форма оплати безготівкова. Умови оплати - лише 100% передоплата.

Згідно з Додатком 1 «Специфікація» сторонами узгоджено постачання: Характеристика товару: б/у телескопічний навантажувач JCB 536-70, серійний НОМЕР_1, рік випуску - 2015 рік, вага 8 240 кг; Умови поставки: EXW; Кількість: 1 шт. Ціна за одиницю та загальна вартість: 33 500 євро (EUR).

02.11.2023 Firma Uslugovo - Handlowa «Agromax» Grala виставлено рахунок № 01/А/11/2023, відповідно до якого:

- вартість б/у телескопічний навантажувач JCB 536-70, серійний НОМЕР_1, рік випуску - 2015 рік, вага 8 240 кг складає 33 500 євро (EUR);

- визначено, що товар доставляється та передається покупцю на умовах EXW - 07-420 Kadzidlo. Grale 25 (Польща) згідно з контрактом № 4 від 02.11.2023.

06.11.2023 позивачем здійснено оплату на користь Firma Uslugovo - Handlowa «Agromax» Grala за узгоджений товар у сумі 33 500 євро (EUR), що підтверджується платіжною інструкцією № 10 від 06.11.2023.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару подав відповідачу електронну митну декларацію № 23UA205140098454U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у митній декларації.

Також позивачем, разом з митною декларацією № 23UA205140098454U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- контракт № 4 від 02.11.2023, відповідно до якого, серед іншого, сторонами погоджено вантість у сумі 33 500 EUR (п. 2 контракту);

- додаток 1 до контракту № 4 від 02.11.2023, відповідно до якого вбачається узгодження Сторонами характеристики товару - б/у телескопічний навантажувач JCB 536-70; серійний НОМЕР_1, рік випуску - 2015 рік, вага 8 240 кг, умови поставки: EXW; кількість: 1 шт; ціна за одиницю та загальна вартість: 33 500 EUR;

- додаткову угоду до контракту № 4 від 08.11.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 02.11.2023 № FS01/A/11/2023, із якого вбачається вартість б/у телескопічного навантажувача JCB 536-70, серійний НОМЕР_1, рік випуску - 2015 рік, вага 8 240 кг складає 33 500 євро (EUR). Товар доставляється та передається покупцю на умовах EXW - 07-420 Kadzidlo. Grale 25 (Польща) згідно з контрактом № 4 від 02.11.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 10 від 06.11.2023, відповідно до якої позивачем/покупцем здійснено оплату на користь Firma Uslugovo - Handlowa «Agromax» Grala за узгоджений товар у сумі 33 500 євро (EUR);

- транспортну накладну CMR № 0138679 від 14.11.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 23РL440010Е2985623 від 14.11.2023;

- довідку про транспортні витрати.

За наслідками опрацювання наданих документів відповідач надіслав повідомлення наступного змісту:

«Відповідно до положень Митного кодексу України повідомляємо Bac про наступне. Правове регулювання порядку та методів визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, здійснюється розділом III Митного кодексу України і базується на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Необхідно зазначити, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності, зокрема. B митній декларації країни відправлення № 23PL445010E2985623 від 16.11.2023 числове значення вартості товару становить 149 285 Злотих, що суперечить вартості зазначеній в інвойсі № 01/А/11/2023 від 02.11.2023 - 33 500 Євро. B довідці про транспортні витрати б/н від 23.11.2023 перевізником зазначено пункт розвантаження товару - м. Звенигородка, однак на території України є декілька міст з такою назвою, зокрема: в Черкаській області, в Кіровоградській, в Миколаївській. Це не дає можливості перевірити повноту транспортних витрат, які є невідємною складовою митної вартості. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості. Тому у відповідності до вищезазначеного прошу надати на протязі 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з ст.53 МКУ: - виписку з бухгалтерської документації; - рахунок на перевезення; - договір на перевезення; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів».

Ha вимогу позивачем надано лист № 24/11 від 24.11.2023, відповідно до якого позивачем повідомлено, що розвантаження товару буде відбуватися в м. Звенигородка Черкаської області, про що вказано в товаротранспортній накладній № 0138679 від 14.11.2023, що супроводжує дану поставку і вказана в графі 44. Також повідомлено, що статистична вартість товару, яка відображається в експортній декларації Республіки Польща, вказується в національній валюті - злотих, згідно з курсом, що встановлюється національним банком Республіки Польща. Також позивач просив підтвердити митну вартість, без врахування 10-ти денного терміну, відповідно до наданих документів.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 23UA205140098454UO та доданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2023 № UA205140/2023/000691/2.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Положеннями частини 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Отже, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За приписами частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Аналіз вищезазначених положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Вказаний висновик викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 та від 04.11.2021 у справі 120/2634/19-а.

Окрім того, право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Як убачається із матерілів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

Ha підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 MK України, а саме:

- контракт № 4 від 02.11.2023, відповідно до якого, серед іншого, сторонами погоджено вартість Товару у сумі 33 500 EUR (п. 2 контракту);

- додаток № 1 до контракту № 4 від 02.11.2023, відповідно до якого вбачається узгодження Сторонами характеристики товару - б/у телескопічний навантажувач JCB 536-70; серійний НОМЕР_1, рік випуску - 2015 рік, вага 8 240 кг, умови поставки: EXW; кількість: 1 шт; ціна за одиницю та загальна вартість: 33 500 EUR;

- додаткову угоду до контракту № 4 від 08.11.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 02.11.2023 № FS01/A/11/2023, із якого вбачається вартість б/у телескопічного навантажувача JCB 536-70, серійний НОМЕР_1, рік випуску - 2015 рік, вага 8 240 кг складає 33 500 євро (EUR). Товар доставляється та передається покупцю на умовах EXW - 07-420 Kadzidlo. Grale 25 (Польща) згідно з контрактом № 4 від 02.11.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 10 від 06.11.2023, відповідно до якої позивачем/покупцем здійснено оплату на користь Firma Uslugovo - Handlowa «Agromax» Grala за узгоджений товар у сумі 33 500 євро (EUR);

- транспортну накладна CMR № 0138679 від 14.11.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 23PL440010E2985623 від 14.11.2023;

- довідку про транспортні витрати.

Таким чином, під час митного оформлення товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 MK України.

Разом з тим, відповідач зазначає, що під час митного оформлення контролюючим органом встановлено, що в митній декларації країни відправлення № 23PL445010E2985623 від 16.11.2023 числове значення вартості товару становить 149 285 Злотих, що суперечить вартості зазначеній в інвойсі № 01/А/11/2023 від 02.11.2023 - 33 500 Євро.

Щодо статистичної вартості товару, що визначено в експортній декларації, колегія суддів зазначає, що крім передбачених Митним кодексом України обов`язкових документів, позивачем надані з власної ініціативи наявні у нього інші додаткові документи, в тому числі експортну декларацію країни відправлення товару, яка лише підтверджує факт проходження товаром (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, та не може слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.

Так, єдиним документом, що підтверджує ціну товару у країні експорту є зовнішньоекономічний контракт, в якому сторони погодили вартість товару. Відповідач безпідставно розрахував статистичну вартість товару у експортній декларації та дійшов висновку, що заявлена позивачем митна вартість товару є суперечливою. Крім того, саме лише посилання на норми європейського законодавства щодо визначення статистичної вартості без наведення конкретних законодавчих норм є припущенням, на якому не може ґрунтуватися вибір визначення митної вартості.

Окрім того, на офіційному вебсайті Європейського Союзу (https://taxation- customs.ec.europa.eu/system/fiIes/2021-01/eucdm guidance document en.pdf) розміщено документ під назвою «EUCDM GUIDANCE DOCUMENT» (Brussels, 6 October 2016 TAXUD A3 (2016) 2696117 Doc. DIH 16/003 FiNAL EN), який містить методичні рекомендації щодо проходження митних процедур Європейського Союзу.

Також колегія суддів зазначає, що Розділ 8/6 наведеного документа містить визначення поняття статистичної вартості, відповідно до якого статистична вартість - це приблизна теоретична вартість товарів у час і в місці, де вони знаходяться залишити територію держави-члена, в якій вони перебували на момент випуску на митницю процедура («держава-член експорту»). Статистична цінність має стосуватися цієї держави-члена.

Таким чином, статистична вартість складається з (власної) вартості товару та понесеної або розрахованої вартість транспортування та страхування від пункту відправлення до пункту виходу з цієї держави-члена.

Натомість фактурна вартість це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі.

Отже, як вірно зазначено судом пенршої інстанції, порядок визначення статистичної вартості товару регулюється законодавством країни експортера згідно з рекомендаціями Європейського Союзу та, в даному конкретному випадку, не може бути допустимим доказом розбіжностей в митній вартості товару, за умови відсутності в митного органу отриманих належних та допустимих доказів щодо недостовірності поданих декларантом документів в підтвердження митної вартості товару згідно з договором купівлі- продажу та щодо понесення ним додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням чи страхуванням такого товару на території Держав Європейського Союзу тощо.

Таким чином, відповідач помилково ототожнив вартість товару за договором вказану в рахунку-фактурі зі статистичною вартістю, яка зазначена в митній декларації країни відправлення.

Також відповідач вказує, що у довідці про транспортні витрати б/н від 23.11.2023 перевізником зазначено пункт розвантаження товару - м. Звенигородка, однак на території України є декілька міст з такою назвою, зокрема: в Черкаській області, в Кіровоградській, в Миколаївській. Це, на думку контролюючого органу, не дає можливості перевірити повноту транспортних витрат, які є невідємною складовою митної вартості.

Так, матеріали справи свідчать, що під час подання декларації позивачем, з метою підтвердження повноти транспортних витрат, надано довідку від 23.11.2023, видану фізичною особою - підприємцем/перевізником ОСОБА_1 , відповідно до якої вартість транспортних послуг з перевезення згідно з договором - заявки № 1 від 14.11.2023 по маршруту Польша - Митний перехід Рава-Руська - м. Звенигородка (України) автомобілем НОМЕР_2 напівпричіп НОМЕР_3 становить 121 954 грн.

Ha підтвердження перевезення позивачем долучено транспортну накладна CMR № 0138679 від 14.11.2023, яка підтверджує перевезення товару вказаними у довідці від 23.11.2023 транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_2 з напівпричіпом НОМЕР_3.

При цьому, відповідач не навів переконливих аргументів, що надана позивачем довідка про транспортні витрати б/н від 23.11.2023, де зазначено пункт розвантаження товару м. Звенигородка без ідентифікації області впливає на узгоджену між декларантом та перевірзиком вартість транспортних послуг.

Таким чином, вказане свідчить про безпідставність посилання відповідача на сумніви щодо непідтвердження транспортних витрат.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви, ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Tакі сумніви можугь бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 MK України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Разом з тим, відповідач не навів переконливих аргументів, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591a15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах № 821/1617/17 від 14.08.2018, № 815/6827/17 від 29.01.2019, № 804/2256/16 від 12.11.2021, № 1.380.2019.002016 від 04.11.2021 та № 480/3558/19 від 17.11.2021.

Відповідно до поданих документів задекларована позивачем вартість товару відповідала даним щодо дати операції, її розміру та вартості, виду товару наданим до митної декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих відповідачем не спростована, а тому рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем було необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Таким чином, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Колегія суддів зазначає, що обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, а тому оскаржуване рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.11.2023 № UА205140/2023/000691/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.