Ухвала

від 09.09.2024 по справі 140/8644/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа №140/8644/23

адміністративне провадження № К/990/30780/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РЕСУРС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РЕСУРС» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Волинській області щодо складання акту фактичної перевірки від 5 січня 2023 року №03/67/09-02/43258487; визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС в Івано-Франківській області санкцій від 9 лютого 2023 року №000/678/0901 та №000/679/0901, Головного управління ДПС у Волинській області від 8 лютого 2023 року №000415 та №000416, Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14 лютого 2023 року №0007660902 та №0007670902.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про застосування фінансових санкцій від 9 лютого 2023 року №000/678/0901 та №000/679/0901, рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 8 лютого 2023 року №000415 та №000416, рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області про застосування фінансових санкцій від 14 лютого 2023 року №0007660902 та №0007670902. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, скаржник вчетверте 7 серпня 2024 року направив до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Одночасно Головне управління ДПС у Івано-Франківській області заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд в ухвалі від 15 серпня 2024 року визнав, що наведені у ньому доводи позбавляли можливості його вирішити. Цією ухвалою Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

На виконання вимог цієї ухвали суду від Головного управління ДПС у Івано-Франківській області 26 серпня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивоване тим, що скаржником вже реалізовувалося право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, проте його касаційні скарги були неодноразово повернуті Верховним Судом з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження, а також роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду. Зазначено, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаться поважними для вирішення питання поновлення пропущеного строку, такі причини визначаються з огляду на обставини справи. Скаржник також звертає увагу на те, що касаційна скарга подана ним у максимально короткий строк з моменту повернення попередньої касаційної скарги з незалежних від його волі причин та є свідченням того, що скаржник намагався вчинити всі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на касаційне оскарження.

Також скаржник вказує, що при обмеженні, зокрема, касаційного оскарження порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року , що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97. Тому скаржник вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин, у зв`язку з чим просить його поновити.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія

суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад шість місяців, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.

Верховний Суд в ухвалі від 15 серпня 2024 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Звернення з касаційною скаргою є четвертим, а підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для їх повернення.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Івано-Франківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РЕСУРС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шишов