Рішення

від 01.07.2024 по справі 160/441/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Справа № 160/441/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 Військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.06.2016 року по 07.09.2017 року в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 року по 07.09.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.09.2017 року по 28.02.2018 року в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.09.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 06.06.2016 по 07.09.2017 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 08.09.2017 по 02.07.2021 - військовій частині НОМЕР_2 , проте у вказаний період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачами здійснювалось не в повному обсязі, а саме: не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у відповідності до вимог чинного законодавства, що стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або уточненим суб`єктним складом правовідносин відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, або пояснення щодо підстав об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності до частини 1 статті 172 КАС України з наданням відповідних доказів за наявності.

За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 11.04.2024 о 16:45 надіслано одержувачу - адвокату Гаспарянцу Дмитру Михайловичу (представнику позивача). Тобто, оскільки представник позивача зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, суд вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без руху вважається врученою позивачеві 11.04.2024 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, враховуючи приписи ч.7 ст.251 КАС України, строк для усунення недоліків до 16.04.2024.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій наведено підстави для об`єднання заявлених позовних вимог, зокрема, наголошено, що позовні вимоги охоплені єдиними підставами та випливають з правовідносин проходження позивачем військової служби. Відповідно вказані відповідачі зобов`язані нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди проходження військової служби у них із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року з одних і тих же підстав, покладених в обґрунтування позовних вимог. Отже, на думку заявника, розгляд заявлених позовних вимог в рамках однієї справи відповідатиме завданню адміністративного судочинства, адже дозволить повно та ефективно захистити порушені права позивача, та жодним чином не сповільнить їх розгляд, адже досліджуватиметься одне й те ж правове регулювання та аналогічні обставини, за яких позивачем неналежним чином нараховувалася та виплачувалася відповідна індексація. Крім того, такий розгляд буде справедливим та доцільним. У той же час, окремий розгляд позовних вимог до однієї військової частини, а потім до іншої вочевидь не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, не сприятиме своєчасності вирішення судом заявлених позовних вимог з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що є відповідачами у справі, щодо неналежного нарахування і виплати індексації з одних і тих же підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази.

За даними КП «ДСС» копію означеної ухвали 24.04.2024 о 23:59 надіслано одержувачам - ОСОБА_2 (представнику позивача), Військовій частині НОМЕР_1 та Військовій частині НОМЕР_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронний кабінет, а копію адміністративного позову відповідачам - 15.04.2024, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 10.05.2024.

02.05.2024 через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити їх у задоволенні з огляду на те, що в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. У зв`язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 року № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. (Додати зазначені телеграми немає можливості - термін зберігання телеграм становить 3 (три) роки, тому вони були знищені встановленим порядком). Враховуючи підвищення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року № 44 (зі змінами) та значним підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям, індексація з 01 січня 2016 року військовослужбовцям частини не нараховувалась і відповідно, виплата її не проводилась. Позивач вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій командування військової частини НОМЕР_2 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки командування військової частини НОМЕР_2 , відповідно до Інструкції № 260 виконувало роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Крім того, у даному випадку підстави для нарахування та виплати на користь Позивача індексації грошового забезпечення за період з 08.09.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення «січня 2008 року» - відсутні.

07.05.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач 2 правом на подання заперечень не скористався.

За правилами ст.262 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 22.06.2024, проте з метою забезпечення принципу рівності сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання заяв по суті справи, та з урахуванням перебування головуючого судді Юхно І.В. на лікарняному в період з 24.06.2024 по 28.06.2024, а також оскільки 22.06.2024-23.06.2024 та 29.06.2024-30.06.2024 були вихідними днями, суд на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу в перший робочий день - 01.07.2024.

Суд зазначає, що ані у встановлений судом строк від відповідача 1, ані станом на 01.07.2024 відзиву та витребуваних судом доказів до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 01.07.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та/або витребуваних ухвалою доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 у період з 06.06.2016 по 07.09.2017 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у період з 08.09.2017 по 02.07.2021 - військовій частині НОМЕР_2 відповідно, що не заперечується сторонами та підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з послужного списку старшого солдата ОСОБА_1 .

Листом від 30.11.2023 №8848/ФЕС Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу, що відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485 в період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у Міністерства оборони України не було. Відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 року №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за попередні періоди немає. Враховуючи викладене, а також те, що запроваджено новий механізм визначення початку обчислення Індексу споживчих цій для нарахування індексації, з метою уникнення проблемних питань щодо нарахування різних сум індексації, в грудні 2015 року мало бути здійснено упорядкування структури грошових доходів відповідно до постанови №1013. Дня проведення подальшої індексації індекс споживчих цін мав розраховуватися з січня 2016 року. Таким чином, період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулося підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі. Одночасно повідомлено, що листи Мінсоцполітики не є нормативно-правовими актами, вони носять інформаційний, рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм. Таким чином, відповідно до наведеного та згідно вимог Постанови №1013 і Порядку №1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випередженим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078.

Листом від 04.09.2023 №1554 Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивачу, що згідно із пунктом 1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (чинна протягом спірного періоду): «Роз`яснення з питань застосування норм цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів з питань виплати грошового забезпечення надаються директором Департаменту фінансів Міністерства оборони України та іншими посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до законодавства України». Враховуючи значне підвищення у 2016 році розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин роз`яснення від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, згідно яких у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для здійснення військовою частиною НОМЕР_2 «нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 02 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця січень 2008 року».

Наявні у матеріалах справи копії бланків особового рахунку військовослужбовців за 2017-2018 роки свідчать про те, що ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не здійснювалась. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2024 №423/178 індексація грошового забезпечення за період з 08.09.2017 по 28.02.2018 ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.

Доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 06.06.2016 по 07.09.2017 за період служби у військовій частині НОМЕР_1 відповідачем 1 всупереч законодавчо визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до матеріалів справи надано не було.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 07.09.2017 та з 08.09.2017 по 28.02.2018 в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З аналізу вказаних норм вбачається, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі у спірний період, яке є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 06.06.2016 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови №1294, яка набрала чинності 01.01.2008.

Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 31 травня 2022 року у справі №400/4491/20, від 06 червня 2022 року у справі №600/524/21-а, від 20.10.2022 справа № 400/426/21.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 справа № 400/426/21 зазначив, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.

Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21 з подібними правовідносинами.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд наголошує, що на спірні правовідносини про стягнення заробітної плати/грошового забезпечення розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, та до правовідносин з питання стягнення заробітної плати/ грошового забезпечення відсутні підстави для застосування положень частини п`ятої статті 122 КАС України.

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд, неодноразово надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, до «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавок, премій та інших передбачених законодавством доплат, які, відповідно, є складовою заробітної плати.

В подальшому, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, а також у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23.

Оскільки позовні вимоги стосуються захисту прав позивача на отримання в повному обсязі грошового забезпечення за період 06.06.2016 по 28.02.2018, тобто, до 19 липня 2022 року, то з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду такий позов може бути подано до суду без обмеження будь-яким строком.

Суд наголошує, що відповідачами в ході судового розгляду не доведено виплати позивачу у період з 06.06.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Відтак, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, скоригувавши їх на підставі ч.2 ст.9 КАС України:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 07.09.2017, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 07.09.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.09.2017 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача 1 Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), відповідача 2 Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 07.09.2017, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 07.09.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.09.2017 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно