Рішення

від 29.08.2024 по справі 260/9197/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2024 року м. Ужгород№ 260/9197/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - не з`явився;

представниця позивача - Естінко Т.Е.,

представниця відповідача - Сусло Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

визнати дії Державної служби України з безпеки на транспорті в частині невиплати заробітної плати ОСОБА_1 в період з 01.02.2017 року по 21.10.2023 року неправомірними;

стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті заборгованість з заробітної плати з з 01.02.2017 року по 21.10.2023 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2015 року був призначений на посаду начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області згідно наказу №268-к від 16.12.2015 року, однак з лютого 2017 року по день подання позовної заяви до суду йому не виплачується заробітна плата. Вважає не виплату заробітної плати порушенням Закону України "Про оплату праці", у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року дану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

24.11.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову, зокрема вказує на те, що позивача звільнено з посади начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області згідно наказу від 27.01.2017 року за №114. Вказує на те, що позивач був особисто ознайомлений з наказом про звільнення, про що свідчить його особистий підпис на оригіналі наказу, а відтак трудові відносини між сторонами припинилися 31.01.2017 року.

28.11.2023 року представниця позивача подала відповідь на відзив, де зазначила про те, що в діях посадових осіб відповідача наявні ознаки кримінального правопорушення, а саме - підробка документів. Щодо написання доданої до відзиву заяви від 26.01.2017 року, то вказана заява і заява про направлення трудової книжки написані під психологічним тиском. Також представник позивача вказує на те, що позивач в як до 26.01.2017 року, та к і після 31.01.2017 року працював в єдиній інформаційній системі Укртрансбезпека, оскільки доступу не було скасовано.

07.12.2023 року представник відповідача подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

19.12.2023 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема ззаначає про те, що допустимим доказом, який підтверджує підробку документів є рішення суду, однак таке в матеріалах справи відсутнє. Крім того, вказано, що жодних доказів роботи позивача в ЄІС не знайдено, єдине що є це відмітка про його реєстрацію 21.03.2014 року на посаду "інспектор ПВД".

01.01.2024 року представник позивача подала до суду відповідь на заперечення.

24.01.2024 року представник відповідача подала клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу (представнику) строк для усунення недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

08.02.2024 року представник позивача подала заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - в частині позовних вимог про визнання дій Державної служби України з безпеки на транспорті в частині невиплати заробітної плати ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 року по 21.10.2023 року неправомірними та стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті заборгованість з заробітної плати з 19.07.2022 року по 21.10.2023 року залишено без розгляду. В решті позовних вимог продовжено судовий розгляд та призначено підготовче судове засідання на 05 березня 2024 року на 14 год. 00 хв.

09.04.20024 року представник позивача подала до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду про залишення без розгляду частини позовних вимог від 14.02.2024 року у даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 року поновлено провадження у даній справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.08.2024 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2015 № 268-к "Про призначення ОСОБА_2 " позивач був призначений на посаду начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області з 22.12.2015 року (а.с. 31, Т.1).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.01.2017 № 114 "Про звільнення ОСОБА_3 " позивача було звільнено з посади начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області з 31.01.2017 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та частиною 2 статті 86 закону України «Про державну службу» (а.с. 49, Т.1).

Як вбачається із копію даного наказу Позивач особисто був ознайомлений з наказом про звільнення 27.01.2017 року про що свідчить його особистий підпис на вказаному наказі.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна заява позивача написана власноручно від 30.01.2017 року, відповідно до якої він звернувся до голови Укратрансбезпеки про видачу йому трудової книжки шляхом направлення її Новою Поштою на адресу АДРЕСА_1 (а.с. 47, Т.І).

У вказаній заяві зазначено, що трудову книжку Позивач просить вислати йому у зв`язку із звільненням.

Представник позивача у судовому засіданні вказала на те, що написання заяви від 26.01.2017 року і заяви про направлення трудової книжки написані позивачем під психологічним тиском, однак вказане не підтверджено будь якими докаазми.

Разом з тим, до матеріалів справи представник позивача додала заяву про вчинення кримінального правопорушення від 29.08.2024 року, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, в якій позивач просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Так, трудові відносини між працівником і роботодавцем регламентуються Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП України).

У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 98 КЗпП України, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно- правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Як вбачається із матеріалів справи трудовий договір між відповідачем і ОСОБА_1 було припинено 31.01.2017, що підтверджується наказом за №114-к.

У судовому засіданні встановлено, що вищевказаний наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачем не оскаржено, що не заперечено представником позивача.

У відповідності до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, розрахунок з позивачем при звільненні проведено у січні 2017 року.

Посилання представника позивача на те, що позивач продовжував виконувати свої посадові обов`язки, суд не бере до уваги, оскільки жодних доказів виконання ним роботи в Єдиній інформаційній системі ним суду не надано.

Аналізуючи наведене, суд вказує на те, що трудові відносини між сторонами припинились 31.01.2017 року, доказів протилежно позивачем суду не надано, а відтак відсутні правові підстави для проведення виплати заробітної плати особі з якою відсутні трудові відносини.

Крім того, суд наголошує на тому, що наказ від 27.01.2017 року №114-к "Про звільнення ОСОБА_1 " не оскаржений, а позивач з вказаним наказом ознайомлений 27.01.2017 року.

Посилання представника позивача на підробку документів співробітників відповідача, суд також не бере до уваги, оскільки допустимим доказом, який підтверджує підробку документів є рішення суду, а не заява про вчинення кримінального правопорушення, яка подана позивачем 29.08.2024 року, тобто після спливу 7-ми років після його звільнення.

Разом з тим, на підтвердження того, що позивач був звільнений з роботи вказує також і те, що у Єдиному державному реєстрі розміщено декларацію позивача "після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік 2017), яка подана ним особисто 27.03.2018 року (а.с. 179-181, т. І).

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та достатніх доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач після припинення трудових відносин з позивачем не повинен нараховувати та виплачувати йому заробітну плату.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав зазначених у позовній заяві.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.09.2024 року.

СуддяС.А. Гебеш