Ухвала

від 27.01.2025 по справі 260/9197/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа №260/9197/23

адміністративне провадження №К/990/1412/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Естінко Тетяна Емілівна, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року у справі №260/9197/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати дії Державної служби України з безпеки на транспорті в частині невиплати заробітної плати ОСОБА_1 в період з 1 лютого 2017 року до 21 жовтня 2023 року неправомірними;

-стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті заборгованість з заробітної плати з 1 лютого 2017 року до 21 жовтня 2023 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, представниця позивача звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 10 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд».

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року та прийняти нове рішення.

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Як на підставу звернення до Верховного Суду скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України) в частині надсилання трудових книжок у разі звільнення працівника шляхом відправлення їх «Новою поштою».

Суд відхиляє посилання скаржника на наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки наразі існує практика Верховного Суду, зокрема, у справі №360/4628/20 в подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд у справі №360/4628/20 вказав, що відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (частина перша статті 48 КЗпП України).

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 48 КЗпП України).

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція № 58).

Главою 4 Інструкції № 58 врегульовані питання щодо видачі трудової книжки у разі звільнення.

Відповідно до пункту 4.2 глави 4 Інструкції № 58 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Верховний Суд у справі №360/4628/20 наголосив на тому, що конструкція статті 235 КЗпП України та пункту 4.1 Інструкції № 58 як на підставу для відповідальності роботодавця вказує саме на вину власника або уповноваженого ним органу щодо затримки в видачі трудової книжки звільненому працівникові.

Отже, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що пересилання трудової книжки поштою відповідно до Інструкції № 58 допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Тобто Верховним Судом у справі №360/4628/20 висловлено правову позицію, зокрема, щодо пересилання трудової книжки поштою.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норм права у правовідносинах, стосовно яких вже наявний висновок Верховного Суду у справі №360/4628/20.

Таким чином, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження в частині посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) докази надсилання уточненої касаційної скарги іншим учасниками справи.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Естінко Тетяна Емілівна, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року у справі №260/9197/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду