Рішення

від 10.09.2024 по справі 500/3797/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3797/24

10 вересня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Жеребецьку Ірину Орестівну звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.58-59):

визнати дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про надсилання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 340301 для примусового виконання до органу державної виконавчої служби для стягнення подвійного розміру штрафу в сумі 40 800,00 грн неправомірними;

визнати дії Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 75034109 від 17.05.2024 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі в сумі 40 800,00 грн та виконавчого збору неправомірними;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75034109, винесену 17.05.2024 старшим державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаламаєм Р.А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі, від 30.03.2024 серії ББА № 340301, позивача притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), та накладено штраф у розмірі 20 400,00 грн.

ОСОБА_1 оскаржив таку постанову по справі про адміністративне правопорушення до суду. Незважаючи на судове оскарження постанови, 30.05.2024 позивачу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 75034109 від 17.05.2024 про стягнення подвійної суми штрафу на підставі цієї ж постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач вважає пред`явлення виконавчого документа (постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024 серії ББА № 340301) до примусового виконання передчасним, а дії відповідачів протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.07.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 08.07.2024 разом з позовною заявою та додатками надіслані відповідачам в їхні електронні кабінети та доставлені 09.07.2024 та 15.06.2024, відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.36, 37).

10.07.2024 від Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли матеріали виконавчого провадження за постановою серії ББА №340301 від 30.03.2024 (а.с.38-44). Цей відповідач зазначив, що 17.05.2024 відкрите виконавче провадження ВП № 75034109 по примусовому виконанні постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024 серії ББА № 340301, боржником штраф не сплачено.

18.07.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, відповідач заперечує проти позову.

Зазначає, що рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі №599/783/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 340301 від 30.03.2024.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом, така постанова була надіслана правопорушнику поштовим зв`язком та отримана ним 03.04.2024. Ця дата є датою набрання законної сили постановою по справі про адміністративне правопорушення згідно з пунктом 6 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).

На переконання представника цього відповідача для обчислення строку набрання постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, законної сили (як у спірному випадку) слід застосовувати не норми КУпАП, а положення Інструкції як норми спеціального законодавства.

Вважає, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області діяло правомірно та згідно з вимогами Інструкції при зверненні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП до примусового виконання, у зв`язку з чим в задоволені позову просить відмовити (а.с.45-48).

24.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами викладеними у відзиві, адже приписами статті 291 КУпАП врегульовано питання набрання законної сили постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу встановлено статтею 307 КУпАП, відповідно до частини першої якої штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 3001, 3002 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Позивач скористався своїм право на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та 08.04.2024 звернувся з позовною заявою до Зборівського районного суду, тобто в межах строку на її оскарження. Після розгляду справи Восьмим апеляційним адміністративним судом (05.06.2024) ОСОБА_1 10.06.2024 сплатив адміністративний штраф у сумі 20 400,00 грн, тобто у визначені КУпАП строки. Вважає стягнення в подвійному розмірі грубим порушенням норм чинного законодавства та майнових прав позивача (а.с.61-64).

Додатково представником позивача 25.07.2024 надані письмові докази (а.с.68-78).

29.07.2024 представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області подав заперечення, у яких вказує на правомірність дій працівників поліції щодо направлення постанови про накладення адміністративного стягнення до органів виконавчої служби. Вважає, що норми статті 307 КУпАП не поширюються на постанови винесені за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Крім того, просить відмовити в стягненні вартості понесених витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн, оскільки сума за надання правничої допомоги є орієнтованою, відсутній детальний опис робіт, також не надано підтвердження оплати понесених витрат (а.с.79-81).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

30.03.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі, серії ББА № 340301, внесеної інспектором СРПП ВП № 2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , за адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн (а.с.53 зворот-54).

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 відмовився її отримувати на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому постанову серії ББА №340301 направлено правопорушнику рекомендованим листом та вручено ОСОБА_1 03.04.2024 (а.с.4 зворот, 71 зворот-72). Такі обставини визнаються сторонами.

Позивач оскаржив цю постанову, подавши 08.04.2024 позовну заяву до Зборівського районного суду Тернопільської області (а.с.72 зворот-73). 09.04.2024 Зборівським районним судом Тернопільської області відкрито провадження по справі №599/783/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 340301 від 30.03.2024 (а.с.65).

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі №599/783/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення (а.с.66, 75-77).

10.06.2024 ОСОБА_1 сплатив адміністративний штраф у сумі 20 400,00 грн (а.с.67).

Також судом встановлено, що 17.04.2024 Головним управління Національної поліції в Тернопільській області направлено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі, серії ББА № 340301 від 30.03.2024 до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового стягнення штрафу в розмірі 40 800 грн (а.с.55). У постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено про набрання нею законної сили 15.04.2024 (а.с.53 зворот-54).

17.05.2024 старшим державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаламаєм Романом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75034109 про стягнення з ОСОБА_1 40 800,00 грн штрафу та 4 080,00 грн виконавчого збору. Зазначену постанову про виконавче провадження позивач отримав 30.05.2024 (а.с.39).

Позивач не погоджується з діями відповідачів та постановою про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Порядок набирає законної сили та звернення до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення регламентує КУпАП.

За змістом частин першої-другої статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Частинами другою-третьою статті 299 КУпАП визначено, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За приписами статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених вище норм КУпАП слідує, що примусовому виконанню підлягає постанова про накладення штрафу, яка не виконана правопорушником у п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення, а в разі оскарження такої постанови з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України № 1404-VІІІ від 02.06.2016 Про виконавче провадження, що набрав чинності 05.10.2016.

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини п`ятої статі 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами другою, четвертою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судом встановлено, що 30.03.2024 ОСОБА_1 відмовився отримувати постанову про накладення адміністративного стягнення, а тому така направлена поштовим зв`язком та отримана позивачем 03.04.2024.

Позивач мав право оскаржити таку постанову у строки, встановлені статтею 289 КУпАП, у вищестоящий орган чи у строки, визначені статтею 286 КАС України, до суду, або сплатити штраф протягом 15 днів після отримання постанови, а у разі оскарження постанови протягом 15 днів з дати повідомлення про залишення скарги (позову) без задоволення.

Частиною другою статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

ОСОБА_1 у встановлений процесуальним законом строк (08.04.2024) звернувся до Зборівського районного суду Тернопільської області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024, а тому питання сплати штрафу мало вирішуватися після результатів розгляду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2024 у справі №599/783/24, набрало законної сили 05.06.2024, а тому позивач мав протягом 15 днів після цієї дати право на самостійну сплату штрафу, тобто до 20.06.2024.

Лише після цієї дати, у разі несплати штрафу позивачем, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області мало право стягувати штраф на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024 у примусовому порядку у подвійному розмірі. Натомість стягувач звернув такий виконавчий документ до примусового виконання на підставі заяви від 17.04.2024 під час судового оскарження постанови.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області діяло протиправно, передчасно 17.04.2024 надіславши постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 340301 від 30.03.2024 для примусового виконання до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для стягнення подвійного розміру штрафу з позивача.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області у заявах по суті справи на пункт 6 розділу 4 Інструкції, згідно з яким постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, оскільки строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу, а також примусове виконання постанови про накладення штрафу визначені статтями 307 та 308 КУпАП, які й підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а не положення Інструкції.

10.06.2024 позивачем було сплачено штраф в розмірі 20 400 грн, що підтверджено відповідною квитанцією (а.с.67). Отже, штраф було сплачено протягом строку, встановленого частиною першою статті 307 КУпАП.

Оскільки позивач оскаржив постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024 в судовому порядку і підстави для звернення постанови до примусового виконання та примусового стягнення з позивача штрафу за вказаною постановою у подвійному розмірі були відсутні станом на 17.05.2024, то постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №75034109 від 17.05.2024 підлягає скасуванню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що державні виконавці в силу Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку чи отримання правопорушником повідомлення про залишення скарги без задоволення. Станом на 17.05.2024, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 340301 від 30.03.2024 без прийняття до виконання та був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та про протиправність дій державного виконавця.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням. З огляду на відсутність у спірної постанови такої властивості, як протиправність, належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача буде саме скасування постанови (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17).

Відтак, з наведених вище мотивів та підстав, позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття рішення про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №75034109 від 17.05.2024 та відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 75034109 від 17.05.2024 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі в сумі 40 800,00 грн та виконавчого збору.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог та відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в сумі 1211,20 грн, з Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в сумі 1211,20 грн пропорційно до розміру задоволених вимог, який був сплачений позивачем відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 01.07.2024 (а.с.29).

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, серед іншого, на професійну правничу допомогу.

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат адміністративний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у якій розглядалося судом касаційної інстанції питання щодо застосування норм права, відповідно до яких здійснюється визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, третій статті 139 КАС України, відповідно до яких:

при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа;

при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Щодо порядку обчислення гонорару, то згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), акт наданих послуг (виконаних робіт), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду лише копію квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 27.06.2024 про прийнята адвокатом Жеребецькою І.О. коштів у розмірі 3500 грн, підстава: «адміністративний позов про оскарження дій ГУНП та ВДВС» (а.с.25 зворот, 26). В матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, погоджена сторонами вартість наданих послуг, акт наданих послуг з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та інші належні та допустимі докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, що позбавляє суд можливості перевірити їх обґрунтованість, доцільність, співмірність.

Отже, на переконання суду, заявлені витрати на правову допомогу документально не підтверджені та не доведені у встановленому законом порядку, тому підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в частині надсилання постанови від 30.03.2024 серії ББА № 340301 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 для примусового виконання до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для стягнення подвійного розміру штрафу в сумі 40 800,00 грн.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75034109, винесену 17.05.2024 старшим державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаламаєм Романом Андрійовичем.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 60 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108720).

Бережанський відділ державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Банкова, 6, м. Бережани, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47501, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45114869).

У зв`язку з тим, що закінчення строку для ухвалення судового рішення, визначеного статтею 258 КАС України, припало на період відпустки головуючого судді, то повний текст рішення складено та підписано у перший робочий день судді після закінчення щорічної відпустки 10.09.2024.

СуддяЧепенюк О.В.