Постанова

від 18.12.2024 по справі 500/3797/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3797/24 пров. № А/857/23859/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Березюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 500/3797/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції Чепенюк О.В.,

час ухвалення рішення 10.09.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 10.09.2024 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в частині надсилання постанови від 30.03.2024 серії ББА № 340301 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 для примусового виконання до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для стягнення подвійного розміру штрафу в сумі 40 800,00 грн. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, винесену 17.05.2024 старшим державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаламаєм Романом Андрійовичем. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі №599/783/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 340301 від 30.03.2024. Постанова по справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом, така постанова була надіслана правопорушнику поштовим зв`язком та отримана ним 03.04.2024. Ця дата є датою набрання законної сили постановою по справі про адміністративне правопорушення згідно з пунктом 6 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).

Для обчислення строку набрання постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, законної сили (як у спірному випадку) слід застосовувати не норми КУпАП, а положення Інструкції як норми спеціального законодавства. Вважає, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області діяло правомірно та згідно з вимогами Інструкції при зверненні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП до примусового виконання, у зв`язку з чим в задоволені позову просять відмовити

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, розгляд справи проведено у їхній відсутності без фіксації процесу технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

30.03.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі, серії ББА № 340301, внесеної інспектором СРПП ВП № 2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції Грицай Назаром Ярославовичем, за адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн (а.с.53 зворот-54).

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 відмовився її отримувати на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому постанову серії ББА №340301 направлено правопорушнику рекомендованим листом та вручено ОСОБА_1 03.04.2024 (а.с.4 зворот, 71 зворот-72). Такі обставини визнаються сторонами.

Позивач оскаржив цю постанову, подавши 08.04.2024 позовну заяву до Зборівського районного суду Тернопільської області (а.с.72 зворот-73). 09.04.2024 Зборівським районним судом Тернопільської області відкрито провадження по справі №599/783/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 340301 від 30.03.2024 (а.с.65).

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, у справі №599/783/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення (а.с.66, 75-77).

10.06.2024 ОСОБА_1 сплатив адміністративний штраф у сумі 20 400,00 грн (а.с.67).

Також судом встановлено, що 17.04.2024 Головним управління Національної поліції в Тернопільській області направлено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі, серії ББА № 340301 від 30.03.2024 до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового стягнення штрафу в розмірі 40 800 грн (а.с.55). У постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено про набрання нею законної сили 15.04.2024 (а.с.53 зворот-54).

17.05.2024 старшим державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаламаєм Романом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 40 800,00 грн штрафу та 4 080,00 грн виконавчого збору. Зазначену постанову про виконавче провадження позивач отримав 30.05.2024 (а.с.39).

Позивач не погоджується з діями відповідачів та постановою про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Порядок набирає законної сили та звернення до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення регламентує КУпАП.

За змістом частин першої-другої статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Частинами другою-третьою статті 299 КУпАП визначено, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За приписами статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених вище норм КУпАП слідує, що примусовому виконанню підлягає постанова про накладення штрафу, яка не виконана правопорушником у п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення, а в разі оскарження такої постанови з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України № 1404-VІІІ від 02.06.2016 "Про виконавче провадження", що набрав чинності 05.10.2016.

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини п`ятої статі 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами другою, четвертою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судом встановлено, що 30.03.2024 ОСОБА_1 відмовився отримувати постанову про накладення адміністративного стягнення, а тому така направлена поштовим зв`язком та отримана позивачем 03.04.2024.

Позивач мав право оскаржити таку постанову у строки, встановлені статтею 289 КУпАП, у вищестоящий орган чи у строки, визначені статтею 286 КАС України, до суду, або сплатити штраф протягом 15 днів після отримання постанови, а у разі оскарження постанови - протягом 15 днів з дати повідомлення про залишення скарги (позову) без задоволення.

Частиною другою статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

ОСОБА_1 у встановлений процесуальним законом строк (08.04.2024) звернувся до Зборівського районного суду Тернопільської області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024, а тому питання сплати штрафу мало вирішуватися після результатів розгляду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2024 у справі №599/783/24, набрало законної сили 05.06.2024, а тому позивач мав протягом 15 днів після цієї дати право на самостійну сплату штрафу, тобто до 20.06.2024.

Лише після цієї дати, у разі несплати штрафу позивачем, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області мало право стягувати штраф на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024 у примусовому порядку у подвійному розмірі. Натомість стягувач звернув такий виконавчий документ до примусового виконання на підставі заяви від 17.04.2024 під час судового оскарження постанови.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області діяло протиправно, передчасно 17.04.2024 надіславши постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 340301 від 30.03.2024 для примусового виконання до Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для стягнення подвійного розміру штрафу з позивача.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області у заявах по суті справи на пункт 6 розділу 4 Інструкції, згідно з яким постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, оскільки строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу, а також примусове виконання постанови про накладення штрафу визначені статтями 307 та 308 КУпАП, які й підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а не положення Інструкції.

10.06.2024 позивачем було сплачено штраф в розмірі 20 400 грн, що підтверджено відповідною квитанцією (а.с.67). Отже, штраф було сплачено протягом строку, встановленого частиною першою статті 307 КУпАП.

Оскільки позивач оскаржив постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2024 в судовому порядку і підстави для звернення постанови до примусового виконання та примусового стягнення з позивача штрафу за вказаною постановою у подвійному розмірі були відсутні станом на 17.05.2024, то постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 17.05.2024 підлягає скасуванню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що державні виконавці в силу Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку чи отримання правопорушником повідомлення про залишення скарги без задоволення. Станом на 17.05.2024, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 340301 від 30.03.2024 без прийняття до виконання та був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та про протиправність дій державного виконавця.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням. З огляду на відсутність у спірної постанови такої властивості, як протиправність, належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача буде саме скасування постанови (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17).

Відтак, з наведених вище мотивів та підстав, вірними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття рішення про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 17.05.2024 та відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 17.05.2024 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі в сумі 40 800,00 грн та виконавчого збору.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 500/3797/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року.