Постанова

від 10.09.2024 по справі 766/1967/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 р. Категорія 113070000м. ОдесаСправа № 766/1967/24Перша інстанція: суддя Ус О.В.,

час і місце ухвалення: спрощене провадження,

м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, мотивуючи його тим, що на підставі договору оренди транспортного засобу від 31.10.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Харвест Транс», транспортний засіб MAN TGX 26.480, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 передано останньому в користування на період з 31.10.2023 року по 30.10.2024 року. Також, зі змісту договору вбачається, що транспортний засіб буде використовуватись ТОВ «Харвест Транс» для господарської діяльності, в тому числі для міжнародних перевезень. Крім того, транспортний засіб буксирував контейнеровоз (спеціалізований напівпричеп HUMBAUR д.н.з. НОМЕР_3 ), в зв`язку з чим допустиме навантаження складало 44, а не 40 тон.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби з безпеки на транспорті серія АА № 00015108 від 24.11.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000,00 грн. за ст. 132-1 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Визнано протиправною та скасовано постанову Державну службу з безпеки на транспорті серія АА № 00016590 від 11.01.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 8500,00 грн. за ст. 132-1 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон полягає в наданні власником транспортного засобу іншій фізичній/юридичній особі право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Отримання свідоцтва на право користування транспортним засобом не є внесенням до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача.

ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що доказів перевірки в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів під час притягнення до відповідальності ОСОБА_1 щодо належного користувача ТЗ MAN TGX 26.480 днз НОМЕР_4 немає, адже у змісті оскаржуваної постанови і документів, що додані відповідачем, не підтверджено, що відповідачем при розгляді справи досліджувались обставини з`ясування належного користувача транспортного засобу MAN TGX 26.480 д.н.з. НОМЕР_4 .

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень, ОСОБА_2 , складено постанову серія АА 00015108 від 24.11.2023, згідно якої 23.11.2023 о 11 год 12 хв., за адресою М-07, км 62+879, Київська обл. відповідальна особа ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу MAN TGX 26.480, ДНЗ CA2679IX із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 14.3% (5.72 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 6, WIM 6: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю №35-02 /1137 чинне до 02.10.2024 року та свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 23-21/000197 чинне до 22.09.2024 року.

Крім того, старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, ОСОБА_3 , складено постанову серія АА № 00016590 від 11.01.2024, згідно якої 27.12.2023 о 11 год 15 хв., за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська обл. відповідальна особа ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу MAN TGX 26.480, ДНЗ CA2679IX із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.3% (2.12 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 9, 9: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю № 35-02/1292 чинне до 10.10.2024 року та свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 23-21/000214 чинне до 26.09.2024 року.

Не погоджуючись із вищевказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов зазначив, що позивач 23.11.2023р. та 27.12.2023 року не був користувачем сідлового тягача МАN TGX 26.480 днз ДНЗ НОМЕР_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 132-1 ч. 2 КУпАП, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт дотримання норм процесуального права при розгляді справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а тому постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають скасуванню.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами ст. 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2,частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно ст. 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 статті 122-2,частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

В свою чергу, за приписами статті 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Отже, КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в разі передачі автомобіля третім особам, який передбачає або особисте звернення особи, що керувала транспортним засобом до органу із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

У разі звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині 1 статті 14-3 цього Кодексу, від адміністративної відповідальності на вказаній підставі до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині 1 статті 14-3 цього Кодексу, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично користувалася транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі.

Позивачем доказів відповідного звернення особи, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надання документу (квитанції) про сплату відповідного штрафу, не надано.

Постановою КМУ від 8 жовтня 2022 року № 1145 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» (із змінами, далі - Порядок № 1145) закріплено, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14'2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (згідно пп. 4 п. 2 Порядку № 1145).

Пункт 3 Порядку № 1145 підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1145, відомості про належного користувача до ЄДРТЗ вносяться через: територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС); електронний кабінет водія; Портал Дія.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється в сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належного користувача (п. 14 Порядку № 1145).

У разі коли власником транспортного засобу є фізична особа, внесення до Реєстру відомостей про належного користувача або їх виключення через електронний кабінет водія або через Портал Дія здійснюється нею особисто (п. 15 Порядку № 1145).

Отже, у разі, якщо належний користувач не звертається до сервісного центру МВС з відповідною заявою, згідно пункту 4 Порядку №1145, особа за якою зареєстрований транспортний засіб або представник юридичної особи не позбавлений можливості внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС або через Портал Дія, особисто, що встановлено пунктом 5 Порядку №1145.

Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1145.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що на підставі договору оренди транспортного засобу від 31.10.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Харвест Транс», транспортний засіб MAN TGX 26.480, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 передано Тов «Харвест Транс» в користування на період з 31.10.2023 року по 30.10.2024 року. Також, зі змісту договору вбачається, що транспортний засіб буде використовуватись ТОВ «Харвест Транс» для господарської діяльності, в тому числі для міжнародних перевезень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі № 2346. На виконання вищевказаного договору було здійснено перереєстрацію транспортного засобу MAN TGX 26.480 днз НОМЕР_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з 31.10.2023 року до 30.10.2024 року за ТОВ «Харвест транс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 .

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи, був надісланий запит про надання інформації від 28.02.2024 року № 3366/5.5.2/14-24 для підтвердження факту стосовно власника транспортного засобу MAN TGX 26.480 д.н.з. НОМЕР_4 до ГСЦ МВС.

У відповіді на запит ГСЦ МВС від 12.03.2024 року №11286/7-24 зазначено, що автомобіль MAN TGX 26.480, номерний знак НОМЕР_7 , вантажний, сідловий тягач, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 з 14.02.2023 по теперішній час зареєстрований на праві власності на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання на дату реєстрації транспортного засобу: АДРЕСА_1 . До ЄДРТЗ не вносилася інформація про належного користувача вказаного у запиті автомобіля в Порядку внесення відомостей про належного користувача 2 транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1145. 31.10.2023 на зазначений автомобіль Товариству з обмеженою відповідальністю «ХАРВЕСТ ТРАНС», код ЄДРПОУ 45299829, юридична адреса м. Житомир, пров. Танкістів 1, буд. 15/А, на підставі договору оренди було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон СТО НОМЕР_9 на строк до 30.10.2024.

Посилання позивача, на те що на час скоєння правопорушення транспортний засіб був зареєстрований за ТОВ «ХАРВЕСТ ТРАНС», який є належним користувачем суд не приймає до уваги, оскільки з картки реєстрації ТЗ вбачається, що власник транспортного засобу ОСОБА_1 , а ТОВ «ХАРВЕСТ ТРАНС» видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон.

Отже, дане свідоцтво видане сервісним центром МВС саме як документ, що підтверджує право пересування транспортного засобу за кордоном, і не може слугувати належним доказом на підтвердження належного користувача транспортного засобу під час пересування дорогами України.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2статті 74 КАС України).

За приписами частин 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем було вірно визначено суб`єкта правопорушення ОСОБА_1 , який як власник транспортного засобу мав переконатися, що відомості про належного користувача внесені до ЄДРТЗ та у разі відсутності таких даних звернутися до сервісного центру МВС щодо їх внесення.

У своїй позовні заяві позивач зазначив, що транспортного засобу MAN TGX 26.480, ДНЗ CA2679IX ідентифікаційний номер НОМЕР_1 під час перевезення вантажів використовує спеціалізований напівпричеп HUMBAUR д.н.з. НОМЕР_3 , а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 від 29.03.2023 року транспортний засіб HUMBAUR д.н.з. НОМЕР_3 за своїми технічними характеристиками є спеціалізованим напівпричепом н/пр-контейнеровозом.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Частина перша статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила № 363), визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.

Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).

При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.

Наведене кореспондується з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.

Відповідно до п. п. 17.1 - 17.5 Наказу № 363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.

Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.

Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб. м).

Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу № 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.

Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.

В справі, що розглядається відсутні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортним засобом, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в універсальних контейнерах, згідно з їх призначенням.

Позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням.

Напівпричепи-контейнеровози призначені, зазвичай, для перевезення морських контейнерів по автомобільним дорогам. Даний тип транспорту включає в себе шасі причепа або напівпричепа і фітинговий майданчик для установки контейнера та не мають змонтованих на них вантажно-розвантажувальних пристроїв.

Разом із тим, відповідно до п.17.9 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.

Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом.

Однак, жодних документів, на підтвердження зазначеного факту позивачем надано не було.

Зазначене також вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів.

Щодо відсутності інформації про напівпричіп слід зазначити, що в оскаржуваній постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.

Не зазначення наведених позивачем параметрів не спростовує суті вчиненого правопорушення - рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб`єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).

У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.

Отже, факт вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлюється частиною 2 статті 132-2 КУпАП, належним чином зафіксовано, відповідно оформлено та доведено належними доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанови винесені заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень, ОСОБА_2 серія АА 00015108 від 24.11.2023 року та старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Теслюк Євгенією Володимирівною, складено постанову серія АА № 00016590 від 11.01.2024 року правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, - задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2024 року по справі № 766/1967/24, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький