Рішення

від 09.09.2024 по справі 948/115/24

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/115/24

Номер провадження 2/948/163/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів ОСОБА_2 ,

відповідача-1 ОСОБА_3 ,

представників відповідача-2 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «АНАСКО» про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди

відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 09.09.2024 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення

в с т а н о в и в :

1.1. Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідача

У лютому 2024 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, із наступною зміною предмета позову (а.с.110-112), посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_9 , який доводився чоловіком відповідачу-1 та якому при житті був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай).

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина та 15.12.2003р. нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Павлівка», розміром 6,45 в умовних кадастрових гектарах, в рівних частках: дружина - ОСОБА_3 , та неповнолітні діти: ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 16.12.2003р. у вищезазначений сертифікат були внесені зміни та вказано, що право на земельну частку (пай) передано: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Водночас, на час видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, позивачі були неповнолітніми, і він був виданий лише на ім`я відповідачки-1, про що стало відомо позивачам тільки навесні 2018р.

01.10.2012р. між ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО» був укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 6,5800 га кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, розташована на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та за умовами якого орендодавець передала, а орендар прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 49 років. При укладені договору оренди землі орендарю був наданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 142215, виданий 18.05.2005р. на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019р. визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Машівської РДА №6 від 06.01.2005р. «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам Павлівської сільської ради у розмірі земельної частки (паю)» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на дільниці приватизації бувшого КСП «Павлівка». Також цим рішенням визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 142215 площею 6,580 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та скасовано його державну реєстрацію.

На підставі цього рішення суду, рішенням 27 сесії сьомого скликання Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області виділено ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в натурі (на місцевості) у спільну часткову власність по частині кожному земельну ділянку площею 6,5800 га кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, але при зверненні позивачів до реєстратора для реєстрації за кожним з них права власності на відповідні частки вказаної земельної ділянки, було відмовлено, оскільки на вказану земельну ділянку існують обмеження (обтяження) орендою, а угоди про розірвання договору оренди не зареєстровані.

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру дана земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ «АНАСКО» на підставі реєстрації оренди, строк дії речового права 49 років. Відповідач ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 не погоджується на добровільне розірвання договору оренди землі, належної позивачам та, відповідно, узаконення належних їм часток у спадковому майні.

У 2023р. позивачами направлено претензії відповідачам щодо їх згоди на добровільний розподіл земельної ділянки площею 6,580 га, що перебуває у спільній частковій власності, кожному із спадкоємців по частині а саме по 1,6450 га, на які відповідач ОСОБА_3 не надала відповіді, а відповідач ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 не погодився на добровільний розподіл земельної ділянки на чотири частини.

У зв`язку з наведеним, позивачі в остаточній редакції позовних вимог, просять:

1) витребувати із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 належні позивачам частки (по частині кожному, що складає 1,6450 га) із земельної ділянки площею 6,580 га кадастровий номер якої 5323085000:00:004:0013, що знаходиться на території бувшої Павлівської сільської ради Полтавської області, а нині Михайлівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області і перебуває в оренді ФГ «АНАСКО» на підставі договору оренди від 01.10.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 ;

2) скасувати державну реєстрацію договору оренди від 01.10.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 , предметом якого є земельна ділянка площею 6,5800 га кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, що знаходиться на території бувшої Павлівської сільської ради Полтавської області, а зараз Михайлівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області і перебуває в оренді ФГ «АНАСКО».

1.2.Відзив

Відповідач-2 у встановлений судом строк направив відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивачами не було доведено порушення, невизнання або оспорювання їх прав, свобод чи інтересів.

Так, в грудні 2023р. позивачі звернулися до ФГ «АНАСКО» з претензією, у відповіді на яку фермерське господарство не висловило своєї відмови у наданні нотаріально посвідченої згоди землекористувача на виділ часток земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, а запропоновано співвласникам надати документи на підтвердження прав на землю, якщо такі є.

Отже, зважаючи на викладене, оскільки заявниками не надано ні правовстановлюючих документів на згадану ними земельну ділянку, ні підтвердження реєстрації прав з державного реєстру, фермерське господарство не взмозі перевірити факт набуття заявниками прав на землю, про яку вони зазначили в претензії.

Відповідач звертає увагу на те, що отримавши відповідь на претензію, вони відповідних документів не надали і тим самим не використали всіх можливостей вирішення питання виділу часток в позасудовому порядку, а передчасно звернулися з вказаним позовом до суду.

У відповіді на претензію, ФГ «АНАСКО» наголосило, що на дату подання позивачами претензії правомірно діє, визнається сторонами та повністю виконується договір оренди землі від 01.10.2012р., укладений між ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО», за умовами якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для змін або розірвання договору. На момент укладення вищезгаданого договору оренди землі не існувало жодних юридичних перешкод.

ФГ «АНАСКО» заперечує проти витребування позивачами із чужого незаконного володіння їх часток із земельної ділянки, оскільки позивачами не доведено факту незаконного володіння фермерським господарством їх частками в земельній ділянці, що перебуває в оренді.

Натомість, на час укладення вищезгаданого договору оренди землі, інших, окрім ОСОБА_3 , власників землі з кадастровим номером 5323085000:00:004:0013 не існувало і позивачі у справі не є сторонами договору оренди землі від 01.10.2012р.

При попередньому зверненні до суду позивачі просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.10.2012р., укладений між ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО», посилаючись на те, що договір вчинений батьками, а саме матір`ю позивачів, з явним порушенням законних інтересів неповнолітніх дітей. Скасовуючи оскаржувані судові рішення, Верховний Суд прийшов до висновку, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, відноситься також співвласник у праві спільної часткової власності на земельну ділянку.

Отже, встановлені судами обставини свідчать про відсутність порушень прав та інтересів позивачів з боку відповідачів оспорюваним договором.

Зазначеним висновком спростовується наявність жодних законних підстав для витребування часток земельних ділянок із чужого незаконного володіння, оскільки факт незаконності володіння чи користування ними є недоведеним та взагалі не має місця у правовідносинах, що виникають із зазначеного вище договору оренди. При укладенні договору оренди земельної ділянки сторонами були додержані загальні вимоги чинного законодавства, які є необхідними для чинності даного правочину, що вказує на законність набуття ФГ «АНАСКО» права користування земельною ділянкою та безпідставність заявлених позивачами позовних вимог щодо витребування їх часток із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, із чужого незаконного володіння.

Не відповідають дійсності твердження позивачів про те, що відповідач ОСОБА_3 самостійно, без їх згоди, віддала в оренду належне фактично і їм майно, а саме земельну ділянку площею 6,5800 га кадастровий номер5323085000:00:004:0013, і яка є у спільній частковій власності у рівних частках, що відповідно становить по кожному.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що на момент укладення договору оренди позивачі вже були повнолітніми, а тому укладення даного договору відбувалося за їх згоди та в їх інтересах. Орендодавець ОСОБА_3 на протязі багатьох років отримувала від фермерського господарства орендну плату та співвласники (позивачі) не заявляли про порушення їх прав та дій орендодавця всупереч їхнім інтересам.

Отже, із викладеного вбачається, що позивачі на момент укладення спірного договору оренди землі цілком усвідомлено надали свою згоду ОСОБА_3 на його укладення та передачу в оренду всієї земельної ділянки ФГ «АНАСКО» і тим самим погодили умови вказаного договору, в тім числі і строк дії договору, розмір та строки виплати орендної плати. Вони цілком усвідомлювали, що за умовами договору саме ОСОБА_3 буде отримувати орендну плату, яка потім буде розподілятись між всіма співвласниками.

Заявлена позовна вимога про витребування часток земельної ділянки із чужого незаконного володіння порушує законні права землекористувача ФГ «АНАСКО», оскільки право користування спірною земельною ділянкою ним набуто на законних підставах, підстав для недійсності правочину внаслідок його оскарження Верховним Судом не знайдено, а отже, відсутні жодні законні підстави для їх витребування позивачами до закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивачами при зверненні до суду про витребування часток земельної ділянки із чужого незаконного володіння пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Позивачі звернулися до суду 12.02.2024р., тоді як про існування свого права на спадщину та спірного договору оренди позивачі знали набагато раніше ніж за три роки до моменту пред`явлення позову, оскільки на момент укладення договору оренди 01.10.2012р. позивачі досягли повноліття, тобто від цього часу до моменту пред`явлення позову минуло більше 11 років. Окрім того, позивачі мали в наявності свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2003р., а це більше 20 років до моменту пред`явлення позову.

Отже, з врахуванням викладеного, ФГ «АНАСКО» заявляє про сплив строку позовної давності до позовної вимоги про витребування позивачами часток земельної ділянки із чужого незаконного володіння, що є підставою для відмови у позові.

Щодо додатково заявленої позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди від 01.10.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО», відповідач-2 заперечує, оскільки заява про зміну предмету позову не містить будь-яких законних обґрунтувань, в зв`язку з чим фермерське господарство висловлює свою правову позицію, виходячи із норм чинного законодавства, що регулює зазначені правовідносини. За результатами касаційного перегляду судових рішень постановою Верховного Суду від 03.11.2021р. ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2012р. та скасування його державної реєстрації.

З викладеного вбачається, що питання скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.10.2012р. вже розглядалось судом за позовом до ФГ «АНАСКО» тих же позивачів, що і у даній справі. Заява про зміну предмету позову не містить підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову до ФГ «АНАСКО» з тим самим предметом та з тих самих підстав, тоді як вони раніше звертались до суду з позовом про скасування державної реєстрації вказаного вище договору оренди землі, який розглянутий судом та рішення за результатами його розгляду набрало законної сили.

Викладені обставини вказують на необхідність закриття судом провадження по справі в частині заявленої позивачами додатково позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди від 01.10.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО».

Скасування державної реєстрації речового права, в даному випадку договору оренди землі, має бути наслідком визнання недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або ж наслідком скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення.

Зважаючи на викладене, заявлені в позові вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими, а тому ФГ «АНАСКО» заперечує проти їх задоволення в повному обсязі (а.с.90-95).134-137).

1.3.Відповідь на відзив

У відповіді на відзив позивачі зазначили, що договір оренди був укладений 01.10.2012р. з ОСОБА_3 , яка на момент укладення договору була одним власником вказаної земельної ділянки, що стверджувалось відповідним державним актом на вказану земельну ділянку. Однак відповідач-2 обходить той факт, що даний державний акт рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019р. визнано недійсним.

15.12.2003р. державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому було зазначено, що спадкоємцями померлого ОСОБА_9 є його дружина та діти в рівних частках кожен, а також 16.12.2003р. у сертифікат на право власності на земельну частку (пай) були внесені зміни, а саме було вказано, що права на земельну частку (пай) передано ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та яким рішенням 27 сесії сього скликання Михайлівської сільської ради Машівського (нині Полтавського району) Полтавської області виділено в натурі (на місцевості) у спільну часткову власність по частині кожному та рекомендовано посвідчити право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Позивачам було відмовлено у реєстрації за собою кожним із них права власності на відповідні частки вказаної земельної ділянки, оскільки на вказану земельну ділянку існують обмеження (обтяження) орендою, а угоди про розірвання договору оренди не зареєстровано, а тому позовна вимога позивачів про витребування належних їм часток вказаної земельної ділянки не порушує законні права землекористувача ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 , а саме протиправні дії відповідачів порушують законні права позивачів щодо розпорядження належним їм спадковим майном (а.с.108-109).

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

18.03.2024р. за ухвалою відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання (а.с.65-66).

На підставі ухвали від 25.04.2024р. прийнято заяву позивачів про зміну предмету позову (а.с.117).

Згідно ухвали суду від 20.05.2024р. підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.143).

3.Позиціїучасників судовогопровадження

У судовому засіданні позивач-3 та представник усіх позивачів позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили його задовольнити.

Відповідач-1 позов визнала та пояснила, що після видачі їй державного акту на землю вона його не вичитувала, а пізніше діти знайшли державний акт, в якому вони не були вказані, хоча були спадкоємцями. На початку укладення договору ОСОБА_4 дав їй 20-25 тис. грн, і вказав, що після того як вона вибере ці кошти, він буде сплачувати їй орендну плату, і виходить, що вона продала землю. При укладенні договору оренди з відповідачем-2 нічого з дітьми не обговорювала, діти вже потім додивилися.

Представник відповідача-2 голова ФГ «Анаско» проти позову заперечив та пояснив, що на момент укладення договору оренди у 2012 році діти вже були повнолітні, а відтак були обізнані про його укладення, а з 2019 року почалися суди. Зазначає, що ФГ правомірно набуло права оренди на вказану земельну ділянку, а перехід права власності на неї не є підставою для його розірвання.

Представник відповідача-2 пояснила, що ФГ «Анаско» є не власником, а користувачем вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди, тому ознаки незаконного володіння відсутні. ФГ не володіло інформацією про інших власників земельної ділянки, а відтак не порушувало їхні права, оскільки мати позивачів мала право укладати договір від імені всіх співвласників, а виділ та поділ земельної ділянки не повинні впливати на договірні відносини. Також заявила про застосування до вимог позивачів строку позовної давності.

4.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 15.12.2003р. державним нотаріусом Машівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , що складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП «Павлівка» розміром 6, 45 умовних кадастрових га без визначення меж, що належить спадкодавцю на підставі сертифікату ПЛ № 0286060 від 11.02.1998р. на користь спадкоємців: дружини - ОСОБА_3 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в рівних частках кожному (а.с.13, 34).

28.05.2005р. відповідачу-1 ОСОБА_3 , одноосібно, видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №142215, площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Павлівської сільської ради, кадастровий номер 5323085000:00:004:0013 (а.с.33, 82).

01.10.2012р. між відповідачем-1 ОСОБА_3 та відповідачем-2 ФГ «АНАСКО» терміном на 49 років укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 6,58 га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради (а.с.11-12, 75-81).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 18.05.2005р. зареєстровано земельну ділянку площею 6,58 га, кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та яка знаходиться в оренді фермерського господарства «АНАСКО» строком на 49 років, дата реєстрації речового права 27.07.2016р.(а.с.32).

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019р., яке набрало законної сили 24.02.2020р., визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації Полтавської області від 06.01.2005р. №6 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам Павлівської сільської ради у розмірі земельної ділянки площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на дільниці приватизації бувшого КСП «Павлівка» та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №142215 площею 6,58 га, розташованої на території павловської сільської ради Машівського району Полтавської області, який був виданий 18.05.2005р. ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації Полтавської області від 06.01.2005р. №6, який був зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010555800012 та скасовано його державну реєстрацію (а.с.14-16).

За постановою ВС від 07.07.2021р., було скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24.02.2020р. при розгляді апеляційної скарги ФГ «Анаско» на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019р., і в наступному за ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.09.2021р. апеляційне провадження ФГ «Анаско» на вказане судове рішення було закрите, оскільки його права та обов`язки не порушені, так як при переході права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника за чинними договорами, зокрема і оренди (а.с.184-190).

Рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області 16.08.2019р. виділено ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) у спільну часткову власність по частині кожному, земельну ділянку площею 6,58 га з кадастровим номером 5323085000:00:004:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області (а.с.35).

Постановою Верховного Суду від 03.11.2021р. рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18.03.2021р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28.07.2021р. скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ФГ «АНАСКО», ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації (а.с.17-31).

З довідки щодо обмеження (обтяження) земельної ділянки без дати видно, що земельна ділянка площею 6,58 га, розташована на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, власником якої є ОСОБА_3 , дана земельна ділянка кадастровий номер 5323085000:00:004:0013 станом на 27.07.2016р. обмежена (обтяжена) орендою від 18.12.2012р. за реєстраційним номером 532300004001886, угоди про розірвання договору оренди не зареєстровано (а.с.36).

05.12.2023р. ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на адресу ОСОБА_3 та ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 направлені претензії щодо згоди добровільного розділу земельної ділянки площею 6,58 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та перебуває у спільній частковій власності (а.с.37-43).

09.01.2024р. головою ФГ «АНАСКО» ОСОБА_4 надано позивачам відповідь на претензію, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни чи розірвання договору оренди (а.с.96).

5.Мотиви суду

Згідно з частиною першою статті202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини першоїстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

В силу статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у чому забезпечуються усім власникам рівні умови.

Згідно зі статтею 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником у випадках порушення його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; б) юридично - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.12.2003р. позивачі-1,2,3 (які були неповнолітніми) та відповідач-1 отримали у спадок, в рівних частках, право на земельну частку (пай) після померлого батька та чоловіка, наразі площею 6, 58 га, що розташована на території Павлівської сільської ради.

28.05.2005р. виданий державний акт на вказану земельну ділянку кадастровий номер 5323085000:00:004:0013 на ім`я відповідача-1, тоді як позивачі у ньому співвласниками не зазначені, після чого відповідач-1 уклала з відповідачем-2 договір оренди вказаної земельної ділянки на 49 років, при цьому відповідач-1 допускала можливість продажу цієї земельної ділянки.

В наступному, позивачі ініціювали кілька судових проваджень, за одним з яких правовстановлюючий документ державний акт на земельну ділянку кадастровий номер 5323085000:00:004:0013 був скасований, з огляду на порушення порядку передачі земельної ділянки тільки відповідачу-1, без урахування прав позивачів-1,2,3, як власників.

Позивачі також зверталися до суду при визнання недійсним договору оренди землі з наведених підстав, але постановою ВС у задоволенні позову біло відмовлено та встановлено відсутність порушення прав та інтересів позивачів з боку відповідача-2 оспорюваним договором, у зв`язку з чим відсутні підстави для його недійсності як і порушені права чи інтереси внаслідок укладення цього договору.

Відповідно до ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 ст. 359 ЦК України передбачено, що плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як установлено ВС у своїй постанові 03.11.2021р. до особи, якій належать майнові права, відноситься також співвласник у праві спільної часткової власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, постановою Верховного Суду від 03.11.2021р. та ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.09.2021р. при розгляді двох різних справ за участю цих же сторін установлено відсутність порушення прав та інтересів позивачів з боку відповідача-2 оспорюваним договором оренди, так само як і відсутність порушених прав та обов`язків ФГ «Анаско» при переході права власності на земельну ділянку, оскільки права та обов`язки попереднього власника переходять за чинними договорами, зокрема і оренди.

Водночас, пред`явивши віндикаційний позов у даній справі, позивачі помилково вважали, що відповідач-2 незаконно заволодів належною їм земельною ділянкою, оскільки договір оренди землі між ФГ «Анаско» та відповідачкою-1, яка на час його укладення була зазначена єдиним власником у державному акті на землю, був укладений сторонами відповідно до умов чинного законодавства, ними погоджені істотні умови та договір виконувався.

Крім цього, позивачі зазначили, що не мають змоги зареєструвати за собою право власності на частки у земельній ділянці, оскільки державний реєстратор відмовляє з підстав наявності зареєстрованого речового права у вигляді оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦРПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Натомість всупереч вказаної норми позивачі не надали суду доказів на підтвердження цих доводів.

Разом з тим, згідно п. 40 договору оренди (а.с.76) перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни його умов або розірвання.

За таких обставин, даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для витребування у відповідача-2 земельної ділянки із чужого незаконного володіння, оскільки за ним право власності на цю земельну ділянку не зареєстроване, тобто право власності позивачів на неї не оспорюється, тоді як законність права користування нею на правах оренди підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а зміна власників земельної ділянки не є підставою для припинення оренди.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації договору, суд зазначає таке

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно п. 9 ч.1 ст. 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Отже, враховуючи те, що позовна вимога про скасування державної реєстрації договору оренди землі є похідною від вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, у задоволенні якої судом відмовлено, а відтак підстави для задоволенню позову в цій частині також відсутні.

Суд не погоджується з доводами відповідача-2 про те, що з приводу даної вимоги вже є судове рішення, оскільки у попередній справи позивачами була заявлена вимога про визнання договору недійним і, як наслідок, похідна вимога про скасування його державної реєстрації, а у даній справі позивачем заявлена інша вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння і, як наслідок, похідна вимога про скасування договору оренди.

6. Мотив рішення щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачам у задоволенні позову відмовлено, а відтак сплачений ними судовий збір з відповідачів стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 142, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «АНАСКО» про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач-1: ОСОБА_6 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач-2: ОСОБА_7 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач-3: ОСОБА_8 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 15.11.2012р.

Відповідач-1: ОСОБА_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 2: Фермерське господарство «АНАСКО», місцезнаходження: с. Павлівка, вул. Степова, 8, Полтавського району Полтавської області, ідентифікаційний код 34087739.

Повний текст рішення складено 11.09.2024 року.

Суддя С.В. Кравець