Постанова від 28.05.2025 по справі 948/115/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/115/24 Номер провадження 22-ц/814/570/25Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

секретар: Грицак А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката Чолана Михайла Васильовича на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Фермерського господарства «АНАСКО» про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, із наступною зміною предмета позову посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_5 , який доводився чоловіком відповідачу-1 та якому при житті був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина та 15.12.2003р. нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Павлівка», розміром 6,45 в умовних кадастрових гектарах, в рівних частках: дружина - ОСОБА_4 , та неповнолітні діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 16.12.2003р. у вищезазначений сертифікат були внесені зміни та вказано, що право на земельну частку (пай) передано: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас, на час видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, позивачі були неповнолітніми, і він був виданий лише на ім`я відповідачки-1, про що стало відомо позивачам тільки навесні 2018р.

01.10.2012р. між ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» був укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 6,5800 га кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, розташована на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та за умовами якого орендодавець передала, а орендар прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 49 років. При укладені договору оренди землі орендарю був наданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 142215, виданий 18.05.2005р. на ім`я ОСОБА_4 .

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019р. визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Машівської РДА №6 від 06.01.2005р. «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам Павлівської сільської ради у розмірі земельної частки (паю)» в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на дільниці приватизації бувшого КСП «Павлівка». Також цим рішенням визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 142215 площею 6,580 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та скасовано його державну реєстрацію.

На підставі цього рішення суду, рішенням 27 сесії сьомого скликання Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області виділено ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі (на місцевості) у спільну часткову власність по частині кожному земельну ділянку площею 6,5800 га кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, але при зверненні позивачів до реєстратора для реєстрації за кожним з них права власності на відповідні частки вказаної земельної ділянки, було відмовлено, оскільки на вказану земельну ділянку існують обмеження (обтяження) орендою, а угоди про розірвання договору оренди не зареєстровані.

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру дана земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ «АНАСКО» на підставі реєстрації оренди, строк дії речового права 49 років. Відповідач ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_7 не погоджується на добровільне розірвання договору оренди землі, належної позивачам та, відповідно, узаконення належних їм часток у спадковому майні.

У 2023р. позивачами направлено претензії відповідачам щодо їх згоди на добровільний розподіл земельної ділянки площею 6,580 га, що перебуває у спільній частковій власності, кожному із спадкоємців по частині а саме по 1,6450 га, на які відповідач ОСОБА_4 , не надала відповіді, а відповідач ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_7 не погодився на добровільний розподіл земельної ділянки на чотири частини.

У зв`язку з наведеним, позивачі в остаточній редакції позовних вимог, просили:

1) витребувати із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_7 належні позивачам частки (по частині кожному, що складає 1,6450 га) із земельної ділянки площею 6,580 га кадастровий номер якої 5323085000:00:004:0013, що знаходиться на території бувшої Павлівської сільської ради Полтавської області, а нині Михайлівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області і перебуває в оренді ФГ «АНАСКО» на підставі договору оренди від 01.10.2012р., укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» в особі Пікуля Р.М.;

2) скасувати державну реєстрацію договору оренди від 01.10.2012р., укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_7 , предметом якого є земельна ділянка площею 6,5800 га кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, що знаходиться на території бувшої Павлівської сільської ради Полтавської області, а зараз Михайлівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області і перебуває в оренді ФГ «АНАСКО».

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Фермерського господарства «АНАСКО» про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди відмовлено.

В апеляційному порядку рішення оскаржили позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним дослідженням доказів по справі.

Скаржники вказують, що не мають змоги зареєструвати за собою право власності на частки у земельній ділянці , оскільки державний реєстратор відмовляє у реєстрації з підстав наявності зареєстрованого речового права у вигляді оренди земельної ділянки .

Апелянти посилаються на те , що ініціювали кілька судових проваджень , за одним з яких правовстановлюючий документ - державний акт на земельну ділянку кадастровий номер 5323085000:00:004:0013 був скасований , з огляду на порушення порядку передачі земельної ділянки тільки відповідачу -1 , без урахування прав позивачів - 1, 2, 3 , як власників .

Окрім того, позивачі зверталися до суду із вимогами про визнання недійсним договору оренди землі з наведених підстав , але постановою ВС у задоволенні позову було відмовлено та встановлено відсутність порушення прав та інтересів позивачів з боку відповідача -2 оспорюваним договором , у зв`язку з чим відсутні підстави для його недійсності як і порушені права чи інтереси внаслідок укладення цього договору.

Позивачі також посилаються на те , що сам факт порушення права на спадщину за законом в судовому засіданні ними був доведений і судом не спростований .

З метою поновлення свого права на спадщину і отримання у власність належної їм земельної ділянки , позивачі і обрали спосіб його захисту шляхом витребування своїх часток із чужого незаконного володіння.

Скаржники просять скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2024 року , та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Від ФГ «АНАСКО» надійшов відзив на апеляційну скаргу , згідно якого відповідач посилаючись на відсутність порушення прав позивачів просить скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Судовим розглядом встановлено, що 15.12.2003р. державним нотаріусом Машівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом до майна померлого14.05.2002 р ОСОБА_5 , що складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП «Павлівка» розміром 6, 45 умовних кадастрових га без визначення меж, що належить спадкодавцю на підставі сертифікату ПЛ № 0286060 від 11.02.1998р. на користь спадкоємців: дружини - ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рівних частках кожному (а.с.13, 34).

28.05.2005р. відповідачу-1 ОСОБА_4 , одноосібно, видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ПЛ №142215, площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Павлівської сільської ради, кадастровий номер 5323085000:00:004:0013 (а.с.33, 82).

01.10.2012р. між відповідачем-1 ОСОБА_4 та відповідачем-2 ФГ «АНАСКО» терміном на 49 років укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 6,58 га, що знаходиться на території Павлівської сільської ради (а.с.11-12, 75-81).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 18.05.2005р. зареєстровано земельну ділянку площею 6,58 га, кадастровий номер 5323085000:00:004:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та яка знаходиться в оренді фермерського господарства «АНАСКО» строком на 49 років, дата реєстрації речового права 27.07.2016р.(а.с.32).

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019р., яке набрало законної сили 24.02.2020р., визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації Полтавської області від 06.01.2005р. №6 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам Павлівської сільської ради у розмірі земельної ділянки площею 6,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на дільниці приватизації бувшого КСП «Павлівка» та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №142215 площею 6,58 га, розташованої на території павловської сільської ради Машівського району Полтавської області, який був виданий 18.05.2005р. ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації Полтавської області від 06.01.2005р. №6, який був зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010555800012 та скасовано його державну реєстрацію (а.с.14-16).

За постановою ВС від 07.07.2021р., було скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24.02.2020р. при розгляді апеляційної скарги ФГ «Анаско» на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 25.04.2019р., і в наступному за ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.09.2021р. апеляційне провадження ФГ «Анаско» на вказане судове рішення було закрите, оскільки його права та обов`язки не порушені, так як при переході права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника за чинними договорами, зокрема і оренди (а.с.184-190).

Рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області 16.08.2019р. виділено ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 в натурі (на місцевості) у спільну часткову власність по частині кожному, земельну ділянку площею 6,58 га з кадастровим номером 5323085000:00:004:0013 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області (а.с.35).

Постановою Верховного Суду від 03.11.2021р. рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18.03.2021р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28.07.2021р. скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ФГ «АНАСКО», ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації (а.с.17-31).

З довідки щодо обмеження (обтяження) земельної ділянки без дати видно, що земельна ділянка площею 6,58 га, розташована на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, власником якої є ОСОБА_4 , дана земельна ділянка кадастровий номер 5323085000:00:004:0013 станом на 27.07.2016р. обмежена (обтяжена) орендою від 18.12.2012р. за реєстраційним номером 532300004001886, угоди про розірвання договору оренди не зареєстровано (а.с.36).

05.12.2023р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_4 та ФГ «АНАСКО» в особі ОСОБА_4 направлені претензії щодо згоди добровільного розділу земельної ділянки площею 6,58 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та перебуває у спільній частковій власності (а.с.37-43).

09.01.2024р. головою ФГ «АНАСКО» ОСОБА_7 надано позивачам відповідь на претензію, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни чи розірвання договору оренди (а.с.96).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

У постанові від 14 липня 2020 року у справі № 487/1032/14-ц (провадження № 61-8424св20) Верховний Суд зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Зазначені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) потрібно розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі посилаючись на ст.ст. 387,388 ЦК України (віндикація), звернулися з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди.

Проте земельна ділянка не вибувала із володіння власника, а була передана у тимчасове користування відповідачу ФГ «Анаско», тому вимога про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не могла бути задоволена, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Зважаючи на що , колегія суддів на вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права оренди, то слід виходити з того, що Велика Палата Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) вказала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 листопада 2023 року в справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) не визначила, що визнання відсутнім права оренди - це єдиний і безальтернативний спосіб захисту прав орендодавця у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

Отже, способом захисту, який забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації правочину (Постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі 130/8/23).

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї самої статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення права оренди земельної ділянки закріплено і статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яким також урегульовано процедуру укладення, вимоги та припинення договору оренди землі.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 указаного Закону, договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Так, за змістом ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння,користування та розпоряджання своїм майном,які він здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа,якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У справі встановлено, що відповідачу ОСОБА_4 належать майнові права щодо спірної земельної ділянки , відтак вона була наділена повноважннями на укладення договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року. За вказаних обставин , вірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задовленні вимоги по скасування державної реєстрації договору оренди землі , оскільки позивачами у справі належними доказами не доведено порушення їхнього права укладенням відповідного договору та наявності достатніх підстав для скасування його державної реєстрації.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката Чолана Михайла Васильовича - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов