Постанова

від 11.09.2024 по справі 140/33701/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33701/23 пров. № А/857/8283/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк) у справі № 140/33701/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Алтекс» до Волинської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Компанія «Алтекс» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.06.2023 №UA205050/2023/000256/2.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що по МД №23UA205050039374U0 від 05.06.2023 року відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - в проформі № FS 1/248/06/2023 термін оплати 01.06.2023, сума 109 770,07 PLN, а в інвойсі термін оплати 02.06.2023, сума 107 705,78 PLN; - специфікація до контракту №5 від 01.06.2023 на суму 109770,07 PLN, а в платіжній інструкції № 27JBKLN4 від 12.04.2023 сума 95546 PLN та посилання на специфікацію до контракту №3; - сума в копії митної декларації країни відправлення - 91531 PLN, що не відповідає сумі в інвойсі, специфікації, платіжній інструкції , проформі.

Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 22.11.2022 між ТОВ Компанія Алтекс (покупець) та фірмою BSK RETURN Spolka Akcyjna Zawierce (продавець) було укладено контракт №1-22 (а.с.18, 94, переклад 19-21), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар, який зазначено у специфікаціях.

Згідно із пунктом 1.2 вказаного контракту специфікації є невід`ємною частиною контракту і додаються до нього відповідно до підписання їх сторонами.

На виконання умов вказаного контракту та згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №FS2/248/06/2023 від 02.06.2023 (а.с.27, переклад 28) компанія BSK RETURN Spolka Akcyjna Zawierce поставила позивачу товар загальною вартістю 107 705,78 Злотих.

05.06.2023 з метою здійснення митного оформлення товару 1: Прутки стальні без подальшого оброблення, після гарячого прокатування з легованої сталі: Пруток круглого поперечного перерізу діаметром 110 мм: сталь 16MnCr5/ 20MnCr5 - з вмістом С - 0,18% Пруток круглого поперечного перерізу діаметром 115 мм: сталь 16MnCr5/20MnCr5 - з вмістом С- 0,18%сталь 16MnCrS5/20MnCrS5 - з вмістом С - 0,18%. Виробник - Cognor SA Oddzial HSJ W Stalowej Woli. Торгівельна марка Cognor. Країна виробництва - Польща(PL); товару 2: Прутки стальні без подальшого оброблення, після гарячого прокатування з легованої сталі: Пруток круглого поперечного перерізу діаметром 70мм: сталь 16MnCr5/20MnCr5- з вмістом С - 0,18% Пруток круглого поперечного перерізу діаметром 65мм: сталь 16MnCr5/20MnCr5- з вмістом С - 0, 18%. Виробник CMC Poland Sp z.o.o . Торгівельна марка - СМС Commercial Metals. Країна виробництва - Польща(PL); товару 3: Прутки стальні без подальшого оброблення, після гарячого прокатування з конструкційної сталі: Пруток круглого поперечного перерізу діаметром 75мм: сталь C45E - з вмістом С - 0,43%сталь C45R - з вмістом С - 0,45%. Виробник - CMC Poland Sp z.o.o. Торгівельна марка - СМС Commercial Metals. Країна виробництва - Польща(PL) декларантом позивача подано до Волинської митниці МД №23UA205050039374U0. Митна вартість визначена за першим методом - за ціною договору (контракту) (а.с.13-15, 84-85).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №1-22 від 22.11.2022, специфікація №5 від 01.06.2023 до вказаного контракту, рахунок-проформа №FS 1/248/06/2023 від 01.06.2023, рахунок-фактура (інвойс) №FS2/248/06/2023 від 02.06.2023, платіжна інструкція №27JBKLN4 від 12.04.2023, митна декларація країни відправлення №23PL331020E0543393 від 02.06.2023, автотранспортна накладна (CMR) від 02.06.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (а.с.18-36, 94, 96 зворот-99, 100 зворот, 101 зворот-102).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається випискою з бухгалтерської документації; прайс-листи, каталоги товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.103).

У відповідь на вказане повідомлення декларант подав заяву від 07.06.2023 №50/05-363 АЛТ (а.с.43, 97 зворот), платіжну інструкцію №34JBKLN6 від 02.06.2023 (а.с.44, 101) та контракт від 21.12.2022 №9А (а.с.45-46, 95, переклад 47-49).

У листі від 07.06.2023 позивач повідомив митний орган, що надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару згідно МД №23UA205050039374U0, немає можливості (а.с.100).

07.06.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000256/2 (а.с.16-1, 85 зворот.-86) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/032732 (а.с.87).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- в проформі № FS 1/248/06/2023 термін оплати 01.06.2023, сума 109 770,07 Злотих, а в інвойсі термін оплати 02.06.2023, сума 107 705,78 Злотих;

- специфікація до контракту №5 від 01.06.2023 на суму 109 770,07 Злотих, а в платіжній інструкції №27JBKLN4 від 12.04.2023 сума 95 546 Злотих та посилання на специфікацію до контракту №3;

- сума в копії митної декларації країни відправлення 91 531 Злотих, що не відповідає сумі в інвойсі, специфікації, платіжній інструкції, проформі.

Згідно із статтями 53-54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.

Надано платіжну інструкцію та контракти, згідно яких імпортер відправляє свою продукцію на експорт.

Інші документи декларант відмовився надавати, про що зазначено в заяві б/н від 07.06.2023.

Сума в копії митної декларації країни відправлення 91 531 Злотих, не відповідає сумі в інвойсі, специфікації, наданій платіжній інструкції, проформі.

В контракті №9А від 21.12.2022 не зазначено, яку саме продукцію підприємство експортує та яке відношення до цієї продукції має товар, митне оформлення якого здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За умови надання згідно статті 53 МК України документів, витребуваних митним органом, які містять достовірну, об`єктивну інформацію щодо визначення митної вартості товару, яка піддається обчисленню, і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС. Рівень митної вартості становить: товар №1: 17 PLN/кг (МД від 01.04.2023 №UA100330/2023/136973); товар №2: 11,15 PLN/кг (МД від 20.07.2022 №UA100340/2022/514097).

08.06.2023 декларант подав МД №23UA205050040257U0, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України (а.с.50-5, 103 зворот.-104).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного контракту №1-22 від 22.11.2022.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №1-22 від 22.11.2022, специфікація №5 від 01.06.2023 до вказаного контракту, рахунок-проформа №FS 1/248/06/2023 від 01.06.2023, рахунок-фактура (інвойс) №FS2/248/06/2023 від 02.06.2023, платіжна інструкція №27JBKLN4 від 12.04.2023, митна декларація країни відправлення №23PL331020E0543393 від 02.06.2023, автотранспортна накладна (CMR) від 02.06.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (а.с.18-36, 94, 96 зворот-99, 100 зворот, 101 зворот-102).

На вимогу митного органу позивачем подано заяву від 07.06.2023 №50/05-363 АЛТ (а.с.43, 97 зворот), платіжну інструкцію №34JBKLN6 від 02.06.2023 (а.с.44, 101) та контракт від 21.12.2022 №9А.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем сумнівів в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 контракту від 22.11.2022 №1-22 продавець продає, а покупець купує товар, який зазначено у специфікаціях. Специфікації є невід`ємною частиною контракту і додаються до нього відповідно до підписання їх сторонами.

Відповідно до пункту 2.1 контракту кількість товару, що постачається продавцем, має відповідати кількості, що зазначена у відвантажувальних товаросупровідних документах.

Нормами пунктів 3.1, 3.2. контракту визначено, що умови постачання товару узгоджуються сторонами у специфікаціях. Продавець постачає товар протягом 10 календарних днів після підписання сторонами специфікації на постачання товару.

Відповідно до пунктів 4.1, 5.1 ціни товару та умови оплати узгоджуються сторонами у специфікаціях.

Згідно із специфікацією від 01.06.2023 №5 сторони домовилися про поставку товару в кількості 22 095 т на загальну суму 109 770,07 Злотих. За товар, зазначений у цій специфікації, покупець проводить 100% передоплату (а.с.22, переклад 23).

Фактична оплата за товар в розмірі 109 770,07 Злотих була здійснена позивачем, перед відвантаженням товару згідно специфікації від 01.06.2023 №5

Наведене підтверджується платіжною інструкцією від 02.06.2023, яка містить посилання на вищезазначений контракт та специфікацію.

Апелянт вказує, що в проформі № FS 1/248/06/2023 термін оплати 01.06.2023, сума 109 770,07 PLN, а в інвойсі термін оплати 02.06.2023, сума 107 705,78 PLN.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що згідно пунктом 6.1. контракту визначено, що прийом і здача продукції за кількістю проводиться за рахунком-фактурою й товаросупровідними документами.

Умовами специфікації від 01.06.2023 №5 було визначене допустиме відхилення фактичної ваги товару під час відвантаження +/- 10%.

Судом першої інстанції встановлено, що у рахунку-проформі №FS 1/248/06/2023 від 01.06.2023, рахунку-фактурі (інвойсі) №FS2/248/06/2023 від 02.06.2023 та специфікації від 01.06.2023 №5 до зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2022 №1-22, визначена однакова ціна за одиницю, а саме: товару №1 - 5,727 Злотих/кг та Товару №2 - 4,617 Злотих/кг.

Згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №FS2/248/06/2023 від 02.06.2023 компанія BSK RETURN Spolka Akcyjna Zawierce поставила позивачу товар загальною вартістю 107 705,78 Злотих та загальною вагою кількості 21 740 т, що підтверджується автотранспортною накладною (CMR) від 02.06.2023 (а.с.35).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) №FS2/248/06/2023 від 02.06.2023 (107 705,78 Злотих) відповідає митній вартості, зазначеній в МД №23UA205050039374U0 від 05.06.2023.

З урахуванням зазначеного, розбіжності у загальній вартості товару, про які вказує митний орган, зумовлені виключно кількістю поставленого товару, а саме: згідно із специфікацією від 01.06.2023 №5 очікувана кількість партії товару, що поставляється складає 22 095 т, тоді як фактична кількість відвантаженого товару згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №FS2/248/06/2023 від 02.06.2023 становить 21 740 т., а відхилення фактичної ваги товару під час відвантаження не перевищує допустиме +/- 10% від кількості товару, визначеної у специфікації від 01.06.2023 №5, що відповідає умовам поставки, викладеним у такій специфікації.

Наведене також підтверджується листом від 07.06.2023 №50/05-363 АЛТ, у якому зазначено, що вартість товару, зазначена продавцем у рахунку-проформі №FS 1/248/06/2023 від 01.06.2023, виставлена для проведення попередньої оплати, виходячи з теоретичної ваги металу. При відвантаженні на автомобіль метал фактично зважується та відповідно до фактичної ваги зважених на автомобілях прутків металу коригується і їхня вартість. За результатами операції або продавець повертає надлишок попередньої оплати, або покупець доплачує залишок суми.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що той факт, що оплата за товар була проведена позивачем 02.06.2023, а не 01.06.2023, як було передбачено у рахунку-проформі №FS 1/248/06/2023 від 01.06.2023, жодним чином не впливає на заявлену митну вартість, оскільки, як уже зазначалося вище, фактична оплата за товар відбулася перед відвантаженням товару, як це передбачено у специфікації від 01.06.2023 №5 та вартість товару сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №34JBKLN6 від 02.06.2023.

Щодо доводів апелянта про те, що специфікація до контракту №5 від 01.06.2023 на суму 109 770,07 Злотих, а в платіжній інструкції №27JBKLN4 від 12.04.2023 вказана сума 95546 Злотих та посилання на специфікацію до контракту №3, то як пояснив позивач у заяві від 07.06.2023 №50/05-363 АЛТ, платіжне доручення №27JBKLN4 від 12.04.2023 подане помилково, вірним слід вважати платіжне доручення №34JBKLN6 від 02.06.2023 в розмірі 109 770,07 Злотих.

Стосовно твердження митного органу про те, що сума в копії митної декларації країни відправлення 91 531 Злотих, що не відповідає сумі в інвойсі, специфікації, платіжній інструкції, проформі, то з матеріалів справи вбачається, що вартість товару згідно із митною декларацією країни відправлення №23PL331020E0543393 від 02.06.2023 становить не 91 531 Злотих, як вказує відповідач, а 107 205 Злотих (15674 + 46173 +45358).

При цьому, апеляційний суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Окрім того, митні декларації країни відправлення не є документами, які підтверджують митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у них та у інвойсах розбіжності.

У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відомості про ціну товару ( договірну вартість ) є підтвердженими.

Інші доводи апелянта апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не зазначені у оскаржуваному рішення, а відтак не слугували підставами для його прийняття.

Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем обрано резервний метод для коригування митної вартості та зазначено номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості.

Апеляційний суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та не скасоване судом.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від 07.06.2023 №UA205050/2023/000256/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає, що за змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір про надання правової допомоги від 15.06.2023, додаток №1 від 01.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 15.06.2023, акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 15.06.2023.

Згідно акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 15.06.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи/послуги: збір, правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи, в тому числі правових висновків Верховного Суду 8 годин, що складає 13 400,00 грн; забезпечення перекладу документів, необхідних для формування додатків до позовної заяви та складених іноземними мовами на державну мову 2 години, що складає 3 350,00 грн; складення позову, формування додатків до позову, подання позову 4 години, що складає 6 700,00 грн; складення, подання відповіді на відзив 2 години, що складає 3 350,00 грн. Всього надано послуг в кількості 16 годин на суму 26 800 грн.

З наданих доказів вбачається, що вартість наданої правової допомоги позивачу становить 26 800 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неспівмірність витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами, оскільки такі не обґрунтовані та не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, розмір витрат на правничу допомогу у 5000 грн., визначений судом першої інстанції, є обгрунтованим і співмірним із наданими послугами.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі № 140/33701/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар