Рішення

від 04.09.2024 по справі 567/152/24

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/152/24

Провадження №2/567/236/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2024 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Пономаренко Р.А.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Острозької міської ради Рівненської області, третя особа: ТОВ "Фірма Гора", про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 , Острозької міської ради Рівненської області, третя особа: ТОВ "Фірма Гора", про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку звернулася ОСОБА_1 .

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначає,що рішеннямОстрозької міськоїради Рівненськоїобласті від26.03.2021№ 169їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що частина вказаної земельної ділянки, орієнтовною площею 0.2500 га, перебуває у власності інших осіб, а тому їй було відмовлено у розробленні відповідної технічної документації із землеустрою.

Зазначає, що земельна ділянка, яка розташована біля її будинку по АДРЕСА_1 ( для будівництва і обслуговування житлового будинку ), має приблизну площу 0.15 га, при цьому частину цієї площі розміром 0.351 га, в лютому 2023 року незаконно приватизувала ОСОБА_5 , кадастровий номер 5624284200:01:002:0128; а інша частина земельної ділянки, якою постійно користувалися і яка перебувала у володінні її померлих батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в 2019 році була незаконно, на її думку, приватизована ОСОБА_3 , розмір земельної ділянки складає 0.10 га, кадастровий номер 5624284200:01:002:0293.

Зазначає, що про наявність рішень «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ( номер 452 від 08.11.2018 року) та «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» (номер 495 від 30.01.2019 року) для ОСОБА_3 , приймала Межиріцька сільська рада Острозького району Рівненської області, після того, як в 2012 році вона зареєструвала право власності на будинок АДРЕСА_1 . Впродовж 2023 року вона зверталася до керівника ТзОВ «ФІРМА ГОРА», як до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, при цьому ТзОВ «ФІРМА ГОРА» відмовила у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ), орієнтовною площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Просить визнати незаконним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області, а саме: від 08.11.2018 року № 452 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»; від 30.01.2019 року № 495 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства». Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0.10 га, яка розташована: Межиріцька сільська рада Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624284200:01:002:0293, зареєстрованої 12.02.2019 на імя ОСОБА_3 , реєстраційний номер: 1766059256242; номер реєстрації права власності: 30305546. Стягнути з ОСОБА_3 суму судових витрат по даній справі.

Ухвалою суду від 09.02.2024 прийнято позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Ухвалою від 21.05.2024 призначено судовий розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила обставини викладені у позовній заяві, просили задоволити її вимоги у повному обсязі. Додатково пояснила, що 30.09.2022 землевпорядник ОСОБА_8 прибув до місця розташування її будинку в с. Межиріч, але звірившись із наявними у нього кадастровим планом, відмовив у виготовленні технічної документації, зіславшись на те, що він виготовляв технічну документацію для ОСОБА_9 , сина відповідача ОСОБА_5 і наявне накладення земельних ділянок. На початку жовтня 2022 року вона надіслала заяву до Острозького міського голови ОСОБА_10 щодо вирішення земельного спору, проте її заява не розглянута по суті до даного часу. До подачі позову до суду вона також зверталася з письмовою заявою до землевпорядника ОСОБА_8 про надання копій документів із виготовлення технічної документації щодо ОСОБА_5 , проте відповіді вона не отримала, тому позовну заяву щодо відповідача ОСОБА_11 заявлятиме окремим позовом.

Заначила, що право власності на зазначену земельну ділянку її батьки - не оформили, так як її батько помер ще в грудні 1975 року, до початку приватизації земельних ділянок, а мати - ОСОБА_7 виїхала з України в 1991 році, тому крім показів свідків, її пояснень, як позивача, та архівної довідки від 23.04.2014, в неї немає інших доказів того, що земельна ділянка, яка приватизована ОСОБА_3 - була присадибною ділянкою її померлих батьків, і вказана земельна ділянка, площею 0.10 га, яка незаконно приватизована відповідачем ОСОБА_3 , розташована навпроти будинку (за дорогою), а тому на викопіровці документів не зазначено її будинку по АДРЕСА_1 .

Вказує, що в травні 2014 року колишній Межиріцький сільський голова ОСОБА_12 повідомив її листом про те, що спірне питання про використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , де розташований житловий будинок та господарські будівлі, які їй належать згідно рішення суду, на сесію не виносяться, тому що ніхто крім неї на дану земельну ділянку не претендує.

Представник позивача - адвокат Петрук О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов у повному обсязі посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та враховуючи пояснення позивача.

Представник відповідача Острозької міської ради в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов у якому вказав, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустила строки позовної давності, оскільки з долучених особисто ОСОБА_1 матеріалів до позовної заяви наявні копія рішень Межиріцької сільської ради від 08.11.2018 №452, від 30.01.2019 № 495 від та копія листа Межиріцької сільської ради №850/02.13 від 22.10.2019 і вказаним листом інформовано ОСОБА_1 , що їй надавалась копія рішення Межиріцької сільської ради про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки із зазначеною датою та номером рішення, також, що ділянка знаходиться через дорогу від її будинку (кадастровий номер 5624284200:01:002:0293); що рішення є колегіальним і не приймається лише сільським головою та спеціалістом сільської ради, а за результатами голосування на сесії; що її батькам земельна ділянка у приватну власність не передавалась, тому що вперше Межиріцька сільська рада приймала рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність лише 14.06.1993, а мама ОСОБА_1 вибула в Якутську АРСР у 1989 році; що ОСОБА_1 , як власнику житлового будинку по АДРЕСА_1 , надано дозвіл на виготовлення технічної документації на відповідну земельну ділянку згідно її заяви. Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що про наявність рішень Межиріцької сільської ради від 08.11.2018 №452 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та від 30.01.2019 № 495 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства для відповідача ОСОБА_3 їй стало відомо після того, що як було прийнято рішення Острозької міської ради від 26.03.2021 №169, що не відповідає дійсності та має розглядатися судом, як підстава відмови в розгляді даної справи.

Наголошує, що рішенням Острозької міської ради від 26.03.2021 №169 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (оренда) орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Із тексту вказаного рішення зрозуміло, що ОСОБА_1 надано Острозькою міською радою дозвіл на одну земельну ділянку, площу земельної ділянки вказано орієнтовно на якій розміщено будинок та господарські будівлі, тобто, фактична площа земельної ділянки при її обмірі може відрізнятись від орієнтовної.

Заперечує, що при прийнятті рішення Острозькою міською радою від 26.03.2021 як доказ було взято за основу архівну довідку від 23.04.2014. Оскільки в рішенні Острозької міської ради немає посилання на неї. Разом з тим, до позовної заяви ОСОБА_1 не долучено жодних документів про підтвердження плати за користування землею, що підтвердило б користування вказаною землею.

Вказує, що житловий будинок на господарсько-побутові будівлі за адресою АДРЕСА_1 , не розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га з кадастровим номером 56242984200:01:002:0293, що була сформована та приватизована ОСОБА_3 на підставі рішень Межиріцької сільської ради від 08.11.2018 №452 та від 30.01.2019 №495. Тобто оспорювана земельна ділянка є ділянкою, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та зміна її цільового призначення не здійснювалася.

Зазначає, що на думку міської ради, позивачка не довела, що може претендувати на спірну земельну ділянку, оскільки вона їй по спадковості не передавалася та тривалий час ні вона ні її близькі родичі нею не користувалися, тому вона перебувала у власності громади розпорядником якої був відповідний орган місцевого самоврядування.

Позивач подала відповідь на відзив у якому вказала, що право на оскарження рішень Межиріцької сільської ради № 452 та № 495 у неї виникло лише після прийняття рішення Острозької міської ради № 169 від 26.03.2021, тобто з 27.03.2021. Межиріцькій сільській раді (в особі голови - Губернюка М., членів земельної комісії, спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_13 ) було відомо, що вона, як власник приватизованого будинку батьків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 маю право на приватизацію тих земельних ділянок, якими володіли її покійні батьки; 0.16 га - біля будинку по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка розміром 0.10 га - навпроти будинку через дорогу. Земельна ділянка розміром 0.10 га, якою володіли її померлі батьки. ніколи не мала категорії земель запасу, оскільки це був город батьків і цей город щороку оброблявся.

Зазначає, що відповідно до архівної довідки від 23.04.2014 № 86/07-26 в земельно-шнуровій книзі колгоспу «Зоря комунізму» с. Межиріч Межиріцької сільської ради Острозького району за 1961 рік є відомості про те, що за її батьком - ОСОБА_6 значилась присадибна ділянка розміром 0.26 га (в т.ч. під будівлею - 0.01 га). Тобто її батьки мали у володінні та користуванні саме 0.26 га присадибної земельної ділянки (для будівництва і обслуговування житлового будинку).

Біля її будинку по АДРЕСА_1 , інших вільних земельних ділянок немає, а тому вона звертаюся до суду з цим позовом про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, відзив на позов не подав, в судовому засіданні підтвердив, що йому рішенням «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» №452 від 08.11.2018 та рішення «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» №495 від 30.01.2019 було надано земельну ділянку право власності на яку ним і було оформлено. Зазначив, що він не реєстрував права власності на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, оскільки навіть із правової точки зору це б не вдалося за можливе.

Представник третьої особи в судовому засіданні при вирішенні спору покладається на думку суду. Вказав, що дійсно позивач зверталася до ТОВ «ФІРМА ГОРА», як до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, при цьому ТОВ «ФІРМА ГОРА» їй відмовила у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ), орієнтовною площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивач не мала необхідних документів, які б підтверджували її право власності на вказану нею земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_1 не один рік обробляє земельну ділянку, яка знаходиться навпроти її будинку. Вказує, що до цього вказаної земельною ділянкою ніхто не користувався, в оренду вона не передавалася та її ніхто не обробляв окрім ОСОБА_1 і остання з 2018 знала, що земельна ділянка може належати не для неї. Вказує, що земельні книги у сільській раді ведуться з 1992 року і жодних відомостей про ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 у вказаній книзі не було зазначено.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що позивач є його дружиною і йому відомо, що земельною ділянкою, навпроти будинку по АДРЕСА_1 , користувалися її батьки, і яка також, перебувала у володінні її померлих батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказав, що позивач ОСОБА_1 здійснювала оформлення спадщини після смерті матері. Вказує, що ОСОБА_1 як власник будинку подавала різного розу заяви починаючи із 2014 року з метою приватизації земельних ділянок. Зазначає, що матері ОСОБА_1 надавалися у користування земельні ділянки, які надавалися від колгоспу, проте жодних прав на дані земельні ділянки ОСОБА_7 після 1991 року не оформляла. Окрім того, він особисто пояснював для ОСОБА_1 про її право на оренду чи викуп земельної ділянки, однак остання не бажала його слухати. Вказує, що земельна ділянка на яку претендує позивач, не має жодного відношення до житлового будинку, якій належить їй.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної заяви.

Рішенням Острозької міської ради Рівненської області від 26.03.2021 № 169 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ, організацій про вилучення та надання земельних ділянок в Острозькій міській територіальній громаді», ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12)

Рішенням Острозького районного суду від 10.04.2012 за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . (а.с.13-14)

З архівної довідки від 23.04.2014 № 86/07-26 встановлено, що в земельно-шнуровій книзі колгоспу «Зоря комунізму» с. Межиріч Межиріцької сільської ради Острозького району за 1961 рік є відомості про те, що за ОСОБА_6 значилась присадибна ділянка розміром 0.26 га (в т.ч. під будівлею - 0.01 га). (а.с.19)

Рішенням «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» (номер 452 від 08.11.2018 року) та рішення «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» (номер 495 від 30.01.2019 року) для відповідача ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою та затверджено даний проект щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства в с.Межиріч Острозького району Рівненської області. (а.с.21)

З свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 встановлено, що 08.02.1975 було укладено шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , якій після реєстрації шлюбу було присвоєно прізвище ОСОБА_17 . (а.с.55)

З свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.55)

З довідки №232/07.08-12 від 07.03.2024 виданої Острозькою міською радою Рівненської області встановлено, що у земельно-кадастровій книзі Межиріцької сільської ради да 1992-2008 роки відсутні записи щодо земельних ділянок ОСОБА_6 . ОСОБА_7 (а.с.109).

Підпункт 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

У відповідності до ст. 12 ЗК України до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб або надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

В силу вимог статей 81 83,92,93 ЗК України землекористувачі користуються земельними ділянками на праві власності, оренди, постійного чи тимчасового користування.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Позивачкою не спростована позиція відповідача - Острозької міської ради, про те, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустила строки позовної давності, оскільки з долучених особисто ОСОБА_1 матеріалів до позовної заяви наявні копії рішень Межиріцької сільської ради від 08.11.2018 №452, від 30.01.2019 № 495 від та копія листа Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області №850/02.13 від 22.10.2019.

Вказаним листом Межиріцькою сільською радою інформовано ОСОБА_1 , що їй надавалась копія рішення Межиріцької сільської ради про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки із зазначеною датою та номером рішення, також, що ділянка знаходиться через дорогу від її будинку (кадастровий номер 5624284200:01:002:0293); що рішення є колегіальним і не приймається лише сільським головою та спеціалістом сільської ради, а за результатами голосування на сесії; що її батькам земельна ділянка у приватну власність не передавалась, тому що вперше Межиріцька сільська рада приймала рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність лише 14.06.1993, а мама ОСОБА_1 вибула в Якутську АРСР у 1989 році; що ОСОБА_1 , як власнику житлового будинку по АДРЕСА_1 , надано дозвіл на виготовлення технічної документації на відповідну земельну ділянку згідно її заяви.

Однак, в позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що про наявність рішень Межиріцької сільської ради від 08.11.2018 №452 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та від 30.01.2019 № 495 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства для відповідача ОСОБА_3 їй стало відомо після того, що як було прийнято рішення Острозької міської ради від 26.03.2021 №169, що не відповідає дійсності.

Суд рахує позовні вимоги необґрунтованими з огляду на таке.

За рішенням Острозької міської ради від 26.03.2021 №169 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (оренда) орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), однак ОСОБА_1 так і не скористалася своїм правом, і не виготовила технічну документацію станом на день прийняття рішення.

Згідно зі ст. 79 ЗК земельна ділянка, у тому числі і присадибна, - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки як об`єкта права передбачає визначення її площі, меж, цільового призначення та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтями 20, 38-40 ЗК присадибна земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови. Використання таких земель здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 381 Цивільного кодексу України визначає поняття садиби як об`єкта права власності. Зокрема, садибою визнається земельна ділянка разом із розташованим на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Згідно ст. 120 ЗК, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.ст.373, 374 ЦК України, ст.80 ЗК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб`єктами права власності на землю (земельні ділянки) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

За змістом ч.4 ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Зазначена норма також кореспондується з ч.1 ст.145 ЗК України, відповідно до якої, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Разом з тим, невиконання іноземним громадянами та особами без громадянства вказаного обов`язку, відповідно до ч.1 ст.143, ч.2 ст.145 ЗК України є підставою для примусового припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 , згідно рішення Острозької міської ради Рівненської області від 26.03.2021 №169, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , а також надано дозвіл на виготовлення технічної документації на одну земельну ділянку, площу якої вказано орієнтовно, та на якій розміщено будинок і господарські будівлі.

Тобто, фактична площа земельної ділянки, при її обмірі, може відрізнятись від орієнтовної.

Згідно Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 (втратив чинність з 01.01.2011), Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним.

Однак, до позовної заяви ОСОБА_1 не долучено жодних документів про підтвердження плати за користування землею, що підтвердило б користування вказаною землею протягом 1993-2021 років.

Відповідно до довідки старости сіл Межиріч, Прикордонне та ОСОБА_18 від 07.03.2024, у земельно-кадастровій книзі (розділ п`ятий присадибні землі загального користування) Межирицької сільської ради за 1992-2008 роки відсутні записи щодо земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Позивачкою долучено до матеріалів позовної заяви довідку, видану виконкомом Межирицької сільської ради Острозького району Рівненської області від 01.07.2010 №607, за якою в погосподарській книзі №3 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 №2 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 - в господарстві ніхто не зареєстрований та за погосподарською книгою №2 за 2001-2005 роки - особовий рахунок закрито у зв`язку з відсутністю зареєстрованих осіб.

Тобто, на момент прийняття Межиріцькою сільської радою рішень від 08.11.2018 №452, від 30.01.2019 № 495 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не обліковувались жодні земельні ділянки.

Право власності ОСОБА_1 визнано лише на житловий будинок та на господарсько-побутові будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1 , рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 10.04.2012 у справі №1713/490/12, враховуючи визнання позову представника відповідача Межиріцької сільської ради Губернюка М.І.

Житловий будинок та господарські будівлі за адресою АДРЕСА_1 , не розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га з кадастровим номером 56242984200:01:002:0293, що була приватизована ОСОБА_3 на підставі рішень Межиріцької сільської ради від 08.11.2018 №452 та від 30.01.2019 № 495.

Відсутність будівель на земельній ділянці площею 0,10 га, з кадастровим номером 56242984200:01:002:0293, підтверджується копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, код КВЦПЗ 01.03 (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення) в с. Межиріч на території Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Відповідно до ст.20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, за рішенням відповідного органу

Тобто, оспорювана земельна ділянка є ділянкою, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та зміна її цільового призначення не здійснювалася.

Позивачкою ОСОБА_1 долучено лист Межиріцької сільської ради від 23.04.2014 №322/03 в якому зазначено, що їй необхідно терміново з`явитись у Межиріцьку сільську раду, щоб спеціаліст-землевпорядник ОСОБА_13 у присутності ОСОБА_1 встановив орієнтовну площу земельної ділянки по АДРЕСА_1 та лист від 20.05.2014 №387/03.5 за яким ОСОБА_1 рекомендовано з`явитись у Межиріцьку сільську раду та спільно із спеціалістом сільської ради Садовським М. (землевпорядником) встановити орієнтовну площу земельної ділянки і лише після цього приступити до визначеної законодавством процедури оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок.

Рішенням Межиріцької сільської ради від 02.08.2018 №396 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що стаття 118 ЗК України(зі змінами і доповненнями) визначає порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок державної та комунальної власності, який позивачем дотриманий не був.

Окремо слід зазначити, що нормативно-правовими актами встановлювався строк завершення приватизації земельних ділянок, що перебували у громадян у постійному чи тимчасовому користуванні.

Так, Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року пропонувалося забезпечити протягом 1993 року передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у межах встановлених норм. У подальшому ці строки подовжувалися. Проте приватизація земельних ділянок в той час здійснена ні позивачем , ні батьками позивача не була.

Крім того позивачка є громадянкою росії, однак норми ст.121 ЗК України передбачають право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок у зв`язку з набуттям ним, в тому числі, права власності на житловий будинок.

Земельне законодавство України надає можливість усім громадянам, у користуванні яких є відповідні земельні ділянки, здійснити їх приватизацію.

Згідно ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України" Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Посилання позивачки та її представника на те, що з прийняттям рішення від 08.11.2018 № 452 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та від 30.01.2019 № 495 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», відповідач порушив цивільні права та інтереси ОСОБА_1 , у зв`язку з чим такі рішення є незаконним, в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшли.

В матеріалах справи відсутні та позивачкою не надано доказів, зокрема правовстановлюючих документів, передбачених чинним законодавством в підтвердження набуття нею чи її батьками, в порядку передбаченому законом, права власності чи права користування земельною ділянкою, що знаходиться навпроти її житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Крім того, суд вважає, що позивачка не довела поважність пропуску нею строку позовної давності, однак враховуючи позицію визначену постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Згідно з ч. 1. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд не бере до уваги докази, шо одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).При цьому суд виходить також з того, що відповідно до ст. 12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ст.80ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Суд вважає, що підстав для визнання незаконним та скасування рішення Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області від 08.11.2018 № 452 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та рішення від 30.01.2019 № 495 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» позивачкою не надано.

Підстав для визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0.10 га, яка розташована: Межиріцька сільська рада Острозького району Рівненської області та призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624284200:01:002:0293, зареєстрованої 12.02.2019 на ім`я ОСОБА_3 , реєстраційний номер: 1766059256242, номер реєстрації права власності: 30305546, в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі ст. 25, 26, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 20, 116, 118, 121, 126 Земельного кодексу України, керуючись ст. 373, 374, 378 ЦК України, ст.ст.10,12, 81,82,206,212-214,265 ЦПК України,

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Острозької міської ради Рівненської області, третя особа: ТОВ "Фірма Гора", про поновлення пропущеного строку, визнання незаконними та скасування рішень Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області від 08.11.2018 №452 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", від 30.01.2019 №495 "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства"; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,10 га, на території Межиріцької сільської ради кадастровий номер 5624284200:01:002:0293, зареєстрованої 12.02.2019 на ім`я ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2024 року.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.