Постанова

від 29.08.2024 по справі 914/1179/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. Справа №914/1179/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва»

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 (повний текст рішення складено 20.05.2024, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/1179/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва», м. Луцьк

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Волді», м. Львів

до відповідача-2 ОСОБА_1 , с. Бартатів, Городоцький р-н, Львівська обл.

за участі третьої особи, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «ГаджетМобайл», м. Львів

про визнання недійсним рішення учасника ТОВ «ТВК «Волді» №1208/19-2 від 12.08.2019, акта приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, витребування обладнання з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

від позивача Матвіїв В.М.

від відповідача-1 Шостакевич Ю.В.

від відповідача-2 Гурин В.А.

від третьої особи не з`явилась

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва» (далі - ТОВ «ТД «Віва») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Волді» (далі - ТОВ «ТВК «Волді»), ОСОБА_1 , за участю третьої особи на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «ГаджетМобайл» про визнання недійсним рішення учасника ТОВ «ТВК «Волді» №1208/19-2 від 12.08.2019, акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, витребування обладнання з чужого незаконного володіння. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на привласнення ОСОБА_1 його майна без будь-яких правових підстав для цього та протиправне внесення спірного майна до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді».

Господарський суд Львівської області в рішенні від 09.05.2024 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Віва» відмовив, оскільки дійшов висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту його прав щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення за № 1208/19-2 та акта за № 1 від 12.08.2019, а щодо позовної вимоги про витребування спірного майна суд зазначив, що позивач (на якого покладається тягар доказування незаконності володіння майном) не довів належними та допустимими доказами, що саме його майно перебуває у відповідача.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням суду та оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для скасування ухваленого рішення суду першої інстанції, покликається на таке:

- ТОВ «ТВК «Волді» використовувало обладнання ТОВ «ТД «Віва» у власній господарській діяльності задовго до так званої передачі цього обладнання ОСОБА_1 . Водночас, за твердженням позивача, у відзиві від 04.06.2020 ОСОБА_1 не висловила незгоди з цією обставиною, а також не обґрунтувала ряду важливих аспектів щодо нібито придбання виробничого обладнання у ОСОБА_2 . Разом з тим, ТОВ «ТВК «Волді» (у відзиві) також не висловило незгоди з цією обставиною та не обґрунтувало хто, коли і за яких обставин нібито здійснював монтаж і пусконалагодження спірного виробничого обладнання за місцем провадження виробничої діяльності в смт Колки;

- у наданих позивачем заявах свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 чітко та послідовно наведено обставини щодо набуття обладнання у власність ТОВ «ТД «Віва», його переміщення з однієї виробничої адреси (м. Рожище) до іншої виробничої адреси (смт. Колки), демонтажу та монтажу, тощо;

- на думку апелянта суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та, зокрема:

1) не врахував, що ТОВ «ТД «Віва» надано широке коло інших доказів, які у взаємозв`язку доводять обґрунтованість заявлених вимог, демонструють вірогідність існування тих обставин, якими обґрунтовуються вимоги;

2) виходив з припущення (не обґрунтував з покликанням на нормативно-правові акти), що саме такі документи (паспорти, інструкції з користування, сертифікати якості і ін.) повинні бути у позивача;

3) не врахував, що ОСОБА_1 була учасником ТОВ «Шокобум» (перейменоване на ТОВ «Гаджет мобайл»), а з 05.05.2014 по 06.07.2017 працювала на посаді директора ТОВ «Шокобум». Отже, ОСОБА_1 мала не обмежений доступ до орендованого ТОВ «Шокобум» у ТОВ «ТД «Віва» виробничого обладнання (спірного обладнання) та достеменно знала про неповернення з оренди спірного обладнання позивачу та фактичне постійне перебування даного обладнання в смт. Колки до, так званої, передачі обладнання до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді» у серпні 2019 року;

4) не врахував, що відповідачі не надали паспортів, інструкцій з користування, сертифікатів якості і ін.

Таким чином, позивач вважає безпідставним висновок суду про те, що спірне обладнання було придбане у іншого, ніж ТОВ «ТД «Віва», продавця. Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду від 09.05.2024, в своїй апеляційній скарзі позивач висловив незгоду із рядом ухвал суду першої інстанції. Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги ряд доказів та не надав належної їм оцінки, зокрема, суд відмовив у задоволенні заяви позивача про виклик свідків (ухвала від 08.11.2021) ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а згодом відхилив нотаріальні заяви цих свідків як неналежні докази; залишив без розгляду заяву позивача від 21.03.2024, фактично відмовивши в долучені до справи доказів (ухвала від 08.03.2024); відмовив у витребуванні у приватного нотаріуса доказів (ухвала від 01.04.2024).

Перелічені обставини, на думку позивача, свідчать про неповне та неналежне з`ясування судом дійсних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення неправильного рішення, відтак позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 у цій справі, а його позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

ТОВ « ТВК «Волді» скориставшись своїм правом, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило:

-на противагу доводам позивача, відповідачі на підтвердження наявності права власності на майно, яке в них знаходиться і котре просить витребувати позивач надали суду договори купівлі-продажу майна: від 31.01.2019, від 19.02.2019, від 04.03.2019, від 19.03.2019, від 03.04.2019, від 18.04.2019, від 10.05.2019, від 22.05.2019, від 03.06.2019 та від 18.06.2019, разом з додатком №1 до цих договорів та актами приймання-передачі майна до них;

-разом з тим, відповідач зазначає, що:

1) обладнання, яке просить витребувати позивач є серійним та не обмеженим в цивільному обороті і вказане обладнання може придбаватися фізичними та юридичними особами, а також використовуватися підприємствами, основним видом діяльності яких є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (основний вид діяльності ТОВ «ТД «Віва» та ТОВ «ТВК «Волді»);

2) ТОВ «ТВК «Волді» надало судовим експертам для огляду декілька одиниць більшості видів обладнання, що є спірним та перебуває в його володінні, зокрема: лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2 (2 одиниці); жиротопки (6 одиниць); печі вафельні (2 одиниці); машини для порізки вафельних блоків (2 одиниці); холодильні тунелі 10м (4 одиниці); холодильні тунелі 15м (3 одиниці) та глазурувальні машини (3 одиниці);

3) правовстановлюючі документи ТОВ «ТД «Віва» не надають можливості ідентифікувати обладнання, що ним було придбано, а також не підтверджують те, що позивач набув у власність весь перелік обладнання, яке просить витребувати (вказане стосується п`яти темперзбірників);

4) спірне обладнання було передано в користування третій особі ТОВ «Гаджет Мобайл», яка є самостійним господарюючим суб`єктом і в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що далі це майно вибуло з користування вказаного товариства, відтак суд не міг на підставі наявних у справі документів дійти висновку про те, що придбане позивачем майно фізично знаходиться у володінні ТОВ «ТВК «Волді», як і висновку, яке саме майно придбавалося позивачем і яка з одиниць обладнання, що знаходиться у відповідача-1, підлягає витребуванню;

- відповідач наголошує, що обставини законного володіння/вибуття з володіння майна, відповідно до чинного законодавства, мають відображатися (обліковуватися) у відповідних первинних документах. Позивач на підтвердження свого порушеного права власності не надав відповідних первинних документів, які б підтвердили обґрунтованість його позовних вимог, натомість намагається заявами свідків заповнити прогалину у своїх доказах;

- щодо заперечуваних позивачем ухвал суду, відповідач-1 зазначає, що розгляд справи відбувався тривалий час, а суд першої інстанції надав сторонам об`єктивну можливість реалізувати свої процесуальні права шляхом подання доказів, представництва інтересів своїх довірителів, тощо. Натомість, у позивача як у підготовчому провадженні так і при розгляді справи по суті постійно з`являлися нові докази, що свідчить про його неналежну процесуальну поведінку. Всім заявам та клопотанням позивача судом було надано належну оцінку, відтак твердження позивача про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, щодо нього є безпідставними.

Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції.

В судове засідання на зв`язок із судом вийшов представник позивача, а в зал судового засідання прибули представники відповідачів, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини:

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовною вимогою, зокрема, про витребування у ТОВ «ТВК «Волді» майна, яке останнє (за твердженням позивача) протиправно набуло шляхом внесення ОСОБА_1 спірного майна до статутного фонду вказаного товариства. Об`єктом витребування виступає промислове обладнання для виготовлення кондитерських виробів.

Так позивач зазначає, що він на підставі договору купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 та договору поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012, які укладено відповідно із ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва» придбав, зокрема, промислове обладнання для виробництва кондитерських виробів. Факт передачі позивачу вказаного обладнання підтверджується актом приймання-передачі майна до договору №10-08/10 від 10.08.2010 та двадцятьма актами приймання-передачі до договору №08-05/КП-01/12. Згодом, ТОВ «ТД «Віва» та ТОВ «Віва» виявили, що найменування деяких позицій обладнання (товару), які зазначено в специфікації та актах приймання-передачі до договору №08-05/КП-01/12 відрізняється від найменування обладнання (товару) фактично поставленого, відтак 29.06.2012 між ТОВ «Віва» та ТОВ «ТД «Віва» було підписано акт відповідності товару, поставленого згідно договору №08-05/КП-01/12 та таблицю його відповідності.

За твердженнями позивача частина із придбаного в ТОВ «Віва» обладнання (лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2. та темперзбірники) є «унікальним», оскільки поставлялося на митну територію України виробником цього обладнання (ТОВ «ТехноШок») тільки на підставі договорів укладених із ТОВ «Віва» й інших поставок обладнання не здійснювалося.

03.01.2013 все майно (офісні меблі, офісне і промислове обладнання), котре знаходилося в м. Луцьку на вул. Ківерцівській, 32, в смт. Рожище на вул. Гетьмана Мазепи, 2 та в смт. Колки на вул. Грушевського, 9, ТОВ «ТД «Віва» передало в оренду ТОВ «Шокобум» (найменування котрого змінено на ТОВ «Гаджет Мобайл») на підставі договору оренди майна з правом викупу №03, який був чинним до 01.11.2015. Оскільки ТОВ «Шокобум» передбачені в договорі оренди умови викупу майна не дотрималося, після закінчення строку дії цього договору між сторонами велися переговори про продовження його оренди.

Однак, як стало відомо позивачу, співвласниця та керівниця ТОВ «Шокобум» - Петелицька І.М. протиправно і за відсутності будь-яких правових для цього підстав привласнила собі майно позивача та внесла його до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді», що підтверджується рішенням про збільшення статутного капіталу №1208/19-2 від 12.08.2019 та актом приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019.

Відповідачі заперечують проти позовних вимог, покликаючись, зокрема на те, що ОСОБА_1 набула спірне майно за договорами купівлі-продажу майна у громадянина ОСОБА_2 , а ТОВ «ТВК «Волді» на законних підставах набуло у власність майно, передане його учасником ( ОСОБА_1 ) в якості внеску до статного капіталу, а тому має право володіти, користуватися і розпоряджатися ним. Разом з тим, відповідачі покликаються на те, що технічні характеристики та найменування майна, яке, як доводить позивач, він придбав у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва», не відповідає переліку майна, переданого до статутного капіталу ТОВ «ТВК «Волді».

Задля встановлення дійсних обставин справи та дослідження всіх підстав, на які покликаються сторони цього спору, в ході розгляду справи судом першої інстанції було призначено судові експертизи, які проводилися експертами різних спеціальностей та галузей знань, за результатами проведення яких, суду було надано відповідні експертні висновки.

Отже, обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ТД «Віва» покликається на те, що об`єктом витребування виступає:

1) все обладнання в кількості 6 одиниць, яке позивач придбав у ТОВ «Надстир`я» на підставі договору №10-08/10 (т. 1 а.с. 38-39), специфікації до цього договору (т. 1 а.с. 40) та акта приймання-передачі майна до нього (т. 1 а.с. 41);

2) частина обладнання в кількості 8 одиниць, яке позивач придбав у ТОВ «Віва» на підставі договору №08-05/КП-01/12 (т.1 а.с. 52-54), комерційної пропозиції до цього договору (т. 1 а.с. 42-51), специфікації до нього (т. 1 а.с. 55-65), актів приймання-передачі №1 та №3 (т. 1 а.с. 66-67, 70-71), а також акта від 29.06.2012 відповідності товару, поставленого згідно договору №08-05/КП-01/12 (т. 1 а.с. 96-99).

Як вбачається зі специфікації та акта приймання-передачі майна до договору №10-08/10 (т. 1 а.с. 40-41) ТОВ «ТД «Віва» придбало у ТОВ «Надстир`я» обладнання загальною вартістю 280642,50 грн., а саме: «Автоматичну лінію для виробництва вафель з електропіччю на 30 матриць (піч-автомат для випікання вафель Е-30)», «Машину порізки вафельних блоків МПВВ 8 шт/мин», «Холодильний тунель 10м», «Холодильний тунель 15м», «Глазуровочну машину» та «Автоматичну намазуючу установку».

На підставі пояснень судового експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Корчми Д.О. суд встановив, що вказане обладнання не належить до обладнання одиничного виробництва, а є серійним.

За умовами встановлених Законом України «Про стандартизацію» національних стандартів, кодексів усталеної практики та технічних умов для ідентифікації окремого виробу, що випускається серійно, йому присвоюється серійний (заводський) номер. Цей номер це унікальний код, котрий, як правило, зберігає в собі практично всі дані про виріб, його виробника, дату випуску та інші характеристики товару. Вказаний номер, а також інші основні відомості про виріб, а саме: його найменування, призначення, дата виготовлення, найменування і адреса виробника повинні зазначатися в технічній документації (формулярах, паспортах і ін.), що стосується виробу та на етикетці, котру розміщують на виробі (пункти 7.7, 8.1, 8.3, 9.1 та 9.3 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006 «Правила виконання експлуатаційних документів» (далі - ДСТУ ГОСТ 2.610:2006)).

Відповідно до частини 2 статті 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Вказане свідчить про те, що найменування придбаного обладнання є загальним та характерним для будь-якого аналогічного обладнання, що випускається серійно. Водночас, ні в специфікації, ні в акті приймання-передачі не зазначено основних відомостей про обладнання, які дозволяють його ідентифікувати, а саме, не вказано серійного (заводського) номеру жодної одиниці обладнання; моделі обладнання; дати його виготовлення; даних про його виробника (виняток становить лише «Машина порізки вафельних блоків МПВВ 8 шт/мин» (виробник ООО «Система-производство») та «Автоматична намазуюча установка» (на обладнанні знаходиться етикетка «HAAS» та «MADE IN AUSTRIA»)).

Вказані в означених документах технічні характеристики цього обладнання (потужність, продуктивність та геометричні розміри комплектуючих частин) теж не дозволяють його ідентифікувати, оскільки є характерними для будь-якого серійного обладнання.

ТОВ «ТД «Віва» не надало документів, що стосуються обладнання, придбаного в ТОВ «Надстир`я» (паспортів, інструкцій з користування, сертифікатів якості і ін.) де повинно бути зазначено його ідентифікуючі дані. Натомість, позивачем до матеріалів справи долученолише інструкції з експлуатації трьох одиниць придбаного обладнання, а саме: «Холодильного тунелю 15 метрів» (т. 5 а.с. 54-61), «Холодильного тунелю 10 метрів» (т. 5 а.с. 62-69) та «Глазуровочної машини» (т. 5 а.с. 70-77).

Як вбачається з вказаних інструкцій, вони не є експлуатаційними документами розробленими виробниками спірного обладнання, а розроблені в 2010 році ТОВ «Надстир`я» та затверджені 04.08.2010 розпорядженням директора цього товариства. В інструкціях зазначено лише те, що такі розроблено на основі інструкції виробника одиниці обладнання, проте найменування цього виробника не вказано, як і не зазначено моделі обладнання. З огляду на це, суд не вважає вказані інструкції належними доказами у справі.

Щодо обладнання, яке виступає предметом спору і котре було придбане ТОВ «ТД «Віва» у ТОВ «Віва», то як вбачається зі специфікації (т. 1 а.с. 55-65) та актів приймання-передачі №1 і №3 (т. 1 а.с. 66-67, 70-71) до договору №08-05/КП-01/12 найменування цього обладнання теж є неповним та загальним (характерним для будь-якого аналогічного обладнання, що випускається серійно), зокрема: «Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос», «Глазурувальна машина/1», «Глазурувальна машина/2», «Тунель холодильний 10м.», «Тунель холодильний 10м./1», «Упаковочна машина 1», «Турбоміксер для приготування ваф. тіста ТМ-1», «УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами», «Упаковочна машина УА-300/2» та «Жиротопка».

Водночас відомостей, які дозволяли б ідентифікувати обладнання (серійний номер, дата виготовлення, завод-виробник) у правовстановлюючих документах не вказано, як і не зазначено технічні характеристики цього обладнання.

ТОВ «ТД «Віва» долучено до позовної заяви комерційну пропозицію ТОВ «Віва» від 03.05.2012 (т.1 а.с. 42-51), а також підписані між позивачем та ТОВ «Віва» акт від 29.06.2012 відповідності товару, поставленого згідно договору №08-05/КП-01/12 (т. 1 а.с. 96) та таблицю відповідності найменування товару від 29.06.2012 (т.1 а.с. 97-99). З цих документів вбачається, що сторони вирішили уточнити найменування товару, яке було поставлено на підставі договору та актів приймання-передачі №1 і №3, а також зазначити технічні характеристики цього товару та виробників деяких одиниць обладнання.

Однак, як вбачається зі специфікації та актів приймання-передачі майна до договору №08-05/КП-01/12, ТОВ «Віва» продало позивачу офісні меблі та інше офісне і промислове обладнання, всього 447 позицій. Характерною (спільною) ознакою абсолютної більшості майна є відсутність: його повного найменування, серійних номерів обладнання, найменування виробника обладнання, дати виготовлення та технічних характеристик цього обладнання.

Акт та таблицю відповідності найменування товару від 29.06.2012 складено лише щодо 10 позицій майна, яке поставлялося за договором №08-05/КП-01/12. При цьому, вісім з десяти позицій виступають предметом спору. Як встановлено судом, обладнання, яке є спірним і найменування котрого не уточняється (змінюється) в таблиці від 29.06.2012 відсутнє.

З таблиці відповідності вбачається, що сторони вирішили змінити найменування обладнання, яке поставлялося за актами приймання-передачі шляхом:

- уточнення повної назви товару із зазначенням або зміною його моделі (щодо «Лінії формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос», «Турбоміксеру для приготування ваф. тіста ТМ-1», «УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами», «Упаковочної машини УА-300/2» та «Жиротопки»);

- зміни виду поставленого обладнання (замість «Глазурувальної машини/1», «Глазурувальної машини/2», «Тунелю холодильного 10м.», «Тунелю холодильного 10м./1» та «Упаковочної машина 1» вказали, що було поставлено «Темперзбірники №1 - №5 (Станції зберігання та подачі шоколадної глазурі СП-2500)».

Також сторони в таблиці відповідності, окрім найменування, вказали технічні характеристики обладнання, виробників деяких одиниць цього обладнання, його комплектність та підстави набуття у власність продавцем (ТОВ «Віва»).

ТОВ «Віва» та ТОВ «ТД «Віва», станом на момент укладення договору №08-05/КП-01/12, а також на момент подання позовної заяви є особами взаємно пов`язаними. Зокрема, ОСОБА_3 (директор ТОВ «ТД «Віва» з 11.02.2015) станом на момент подання позовної заяви був також учасником (кінцевим бенефіціарним власником) ТОВ «Віва» із часткою в статутному капіталі в розмірі 50%. Станом на момент укладення договору №08-05/КП-01/12, ОСОБА_3 був співвласником та директором ТОВ «Віва», а директором ТОВ «ТД «Віва» був ОСОБА_7 , котрий одночасно працював на посаді начальника фінансово-облікового відділу ТОВ «Віва». Станом на момент подання позовної заяви єдиним учасником ТОВ «ТД «Віва» є ОСОБА_9 (яка, за словами представника позивача, є дружиною Богуцького С.В.). Вказане підтверджується заявами свідків ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 131-135) та ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 139), а також витягом з ЄДР №1006653895 від 19.05.2020 (т. 2 а.с. 83-86).

Отже, пов`язаність ТОВ «Віва» та ТОВ «ТД «Віва» на момент подання позовної заяви надавала можливість цим особам скласти комерційну пропозицію від 03.05.2012 та акт і таблицю відповідності поставленого товару від 29.06.2012 вже після виникнення даного спору із внесенням до неї відомостей, які не відповідають дійсності.

Матеріалами справи спростовується та обставина, що акт і таблицю відповідності було підписано у зазначену в них дату (29.06.2012). Зокрема, в цих документах позивач погодив, що правильне найменування такого обладнання як «Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос», «Турбоміксер для приготування ваф. тіста ТМ-1», «УФС-18ПА з 2 ваг. електродозаторами», «Упаковочна машина УА-300/2» та «Жиротопка» (яке зазначено в специфікації до договору №08-05/КП-01/12 та поставлено за актами приймання передачі №1 та №3 від 10.05.2012) є, відповідно, «Автоматична лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2», «Турбоміксер для приготування вафельного тіста Franz Haas Wien XXI, модель ТМ 40», «Фасовочно-упаковочний апарат УФС-18ПА», «Упаковочна машина УА-300/1» та «Жиротопка на 2000 л.».

Проте, як вбачається з акта приймання-передачі майна від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 105-112) та додатків №2 і № 3 до договору оренди від 03.01.2013 (т. 1 а.с. 116-120), що підписано між ТОВ «ТД «Віва» та ТОВ «Шокобум» позивач, передав в оренду вищеперелічене обладнання і його найменування відповідає тому, що зазначено в специфікації до договору №08-05/КП-01/12 та актах приймання передачі №1 та №3 від 10.05.2012, а не тому, що зазначено в комерційній пропозиції від 03.05.2022 та акті і таблиці відповідності від 29.06.2012.

З огляду на вказане, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надану позивачем комерційну пропозицію від 03.05.2012, а також акт та таблицю відповідності товару від 29.06.2012, оскільки такі не відповідають критеріям достовірності доказів.

На обґрунтування своїх вимог позивач також долучив до матеріалів справи дублікати паспортів «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» (т. 5 а.с. 26-45) та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»» (т. 5 а.с. 12-25), видані 02.09.2010 виробником цього обладнання ТОВ «ТехноШок», а також Інструкцію з експлуатації одиниці виробничого обладнання «Жиротопка на 2000 л.», розроблену ТОВ «Віва» та затверджену розпорядженням директора від 24.09.2009 (т. 5 а.с. 46-53). Супровідних та експлуатаційних документів, що стосуються іншого обладнання, яке виступає предметом спору та яке було придбане у ТОВ «Віва», позивач не надав.

Надаючи оцінку вказаним доказам суд зазначає, що дублікат документа це примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Зміст дубліката повинен повністю відповідати первісному примірнику документа.

Як вбачається з дублікатів паспортів «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»», вони не відповідають встановленим вимогам паспортів, які розробляє виробник обладнання (пункти 8.1 8.4 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006). Зокрема, зміст паспорта на обладнання має відповідати змісту формуляру (пункт 8.3 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006), а останній містить вимоги, що в розділі «Основні відомості про товар» повинен вказуватися, зокрема, заводський номер цього товару (пункт 7.7 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006). Саме наявність заводського номера товару в паспорті свідчить, що цей паспорт стосується конкретного майна.

Разом з тим, за змістом пункту 7.7 ДСТУ ГОСТ 2.610:2006 в розділі «Основні відомості про товар» повинно вказуватися відомості про сертифікат на товар (номер сертифіката, строк його дії і орган, який його видав).

Проте, як вбачається з наданих позивачем дублікатів паспортів в них не зазначено ні заводського номера «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»», ні строку дії сертифікатів відповідності та органів, які їх видали.

Крім цього, дублікат паспорту «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»» є неналежним доказом у справі ще тому, що як вбачається з договору №08-05/КП-01/12 та актів приймання-передачі майна до цього договору, ТОВ «ТД «Віва» не купувало в ТОВ «Віва» п`ять Станцій подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник», котрі виступають об`єктами витребування. Доказів набуття у власність цього обладнання від інших осіб позивач не надав. Отже, вказані докази обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом

Щодо Інструкції з експлуатації одиниці виробничого обладнання «Жиротопка на 2000 л.», розробленої ТОВ «Віва», то:

1) вказана інструкція не є експлуатаційним документом розробленим виробником цього обладнання;

2) в ній не зазначено ні виробника обладнання, ні дату його виготовлення, ні реєстраційного номера обладнання;

3) позивач не довів, що ця інструкція стосується майна, яке він придбав згідно акта приймання-передачі №3 до договору №08-05/КП-01/12.

У вказаному акті лише зазначено, що позивач придбав у ТОВ «Віва» жиротопку, без наведення будь-яких її технічних характеристик. Варто вказати, що ТОВ «ТД «Віва» просить витребувати від ТОВ «ТВК «Волді» жиротопку, яку внесено до статутного капіталу як «Жиротопка 1000 кг., виробник УкрЮжМолпром, модель СВВ-1,25М, 2008 р.в.». Однак, як вбачається з дослідницької частини висновку №25854/3398-3413 від 13.11.2023 (т. 8 а.с. 141), характеристики жиротопки, наведені в Інструкції з експлуатації відповідають характеристикам жиротопки на 2000 кг (таке обладнання у відповідача є в кількості дві одиниці). Про невідповідність габаритних розмірів та ємності жиротопки, які наведені в Інструкції і тієї, яку витребовує позивач звертає увагу також і судовий експерт Львівського НДІСЕ у дослідницькій частині висновку №1332 від 03.08.2021 (т. 6 а.с. 45 на звороті).

Водночас, позивач долучив до матеріалів справи також договори на виготовлення та поставку обладнання №7 від 15.05.2006 та №12/02-07 від 12.02.2007 згідно котрих ТОВ «Віва» придбало у ТОВ «ТехноШок» дві «Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» та «Станції подачі шоколаду СП-2500 «Темпер-Збірник»», а також документи про їх перевезення (т. 4 а.с. 17-66), однак такі докази є неналежними, позаяк:

1) не надають можливість визначити індивідуальні ознаки майна, котре придбавалося, так як в них відсутні його реєстраційні номери;

2) ці договори є правовстановлюючими документами ТОВ «Віва», яке хоча і взаємно пов`язане із позивачем, однак є самостійним суб`єктом цивільних прав;

3) позивач не довів належними доказами те, що «Лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» (котру ТОВ «Віва» придбало у ТОВ «ТехноШок») та «Лінія формув. шок. виробів з начинк. AS-275/2/Рос» (котру позивач придбав у ТОВ «Віва») є одна і та ж лінія.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається також на лист ТОВ «НВО Свєтлобор» №31 від 17.04.2020 (т. 1 а.с. 176-178), в якому зазначено, що поставки обладнання від ТОВ «ТехноШок» (котре було ліквідоване 07.07.2011) здійснювалися на митну територію України тільки по контракту з ТОВ «Віва» і інших поставок обладнання на територію України ТОВ «ТехноШок» та ТОВ «НВО Свєтлобор» не здійснювали.

Суд критично оцінив вказаний лист, з листа б/н б/д ТОВ «НВО Свєтлобор» (т. 4 а.с. 13-14) вбачається, що вказане підприємство лише здійснює господарську діяльність з виробництва обладнання аналогічного тому, яке свого часу виробляло ТОВ «ТехноШок», а тому, по суті, є правонаступником останнього в частині технічних і виробничих напрацювань з виробництва обладнання. Відтак, враховуючи те, що ТОВ «НВО Свєтлобор» не є правонаступником ТОВ «ТехноШок» в юридичному сенсі, наявність в нього всієї документації, пов`язаної з господарською діяльністю ліквідованого підприємства (в т.ч. договорів купівлі-продажу продукції), котра б дозволяла беззаперечно стверджувати про викладені обставини сумнівна.

Твердження про те, що ТОВ «ТехноШок» поставляло промислове обладнання на митну територію України лише ТОВ «Віва» не виключає того, що таке обладнання могло бути поставлене в Україну іншими юридичними особами в порядку перепродажу.

Матеріалами справи спростовуються інші твердження, які ТОВ «НВО Свєтлобор» вказав у листі №31 від 17.04.2020, що свідчить про його недостовірність.

Так, в цьому листі дане підприємство зазначило, що ТОВ «Віва» придбало у ТОВ «ТехноШок»:

- одну лінію AS-275.2 для формування шоколадних виробів з начинкою, яка складається з формуючої машини; вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора модель 4PCS-41P, виробництва Bitzer (Німеччина);

- одну лінію АС-275 з функцією вертикального переміщення відливальної голови для формування цукерок кулькоподібної форми (типу «Раффаелло»), яка складається з депозитора (депозитор управляється трьома сервоприводами); вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора модель 4PCS-41P, виробництва Bitzer (Німеччина).

Водночас, як вбачається з договорів №7 від 15.05.2006 (т. 4 а.с. 17-31) та №12/02-07 від 12.02.2007 (т. 4 а.с. 41-55) ТОВ «Віва» купило в ТОВ «ТехноШок» дві комплектні лінії формування шоколадних цукерок асорті АС-275.2 (в документах про перевезення зазначено AS-275.2) типу «one-shot», продуктивністю 350-400 кг/год. Лінії АС-275 (AS-275), як це стверджує ТОВ «НВО Свєтлобор», вказане підприємство не купувало. При цьому, зі Специфікацій до цих договорів (т. 4 а.с. 24, 32, 48, 56) прослідковується, що обидві лінії складаються з формуючої машини, вертикального холодильного тунелю та холодильного компресора. Серед вузлів і агрегатів даних ліній відсутній депозитор, що управляється трьома сервоприводами, а також не зазначено виробника і моделі компресора.

Щодо заяв свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , то судова колегія вважає, що місцевим господарським судом в ході розгляду справи таким доказам було надано належну правову оцінку та правомірно відхилено такі, оскільки на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (частина 2 статті 87 ГПК України). Слід наголосити, що такі обставини як набуття юридичною особою певного майна та його ідентифікуючі ознаки згідно чинного законодавства України (ЦК України, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «;Про стандартизацію», ДСТУ ГОСТ 2.610:2006 і ін.) відображаються в первинних документах підприємства (договорах, актах приймання-передачі, накладних), а також документах, що стосуються товару (технічних паспортах, експлуатаційних документах, сертифікатах якості тощо).

Як вже зазначалося вище, для з`ясування обставин того чи знаходиться придбане позивачем обладнання у володінні ТОВ «ТВК «Волді» суд за клопотанням позивача призначав у даній справі судові експертизи, які проводилися експертами різних спеціальностей та знань.

Судовим експертом Львівського НДІСЕ Лушниковою Т.М. (кваліфікація експерта за спеціальністю 8.9 «Дослідження металів і сплавів та виробів з них», свідоцтво про присвоєння кваліфікації №5-Д від 25.05.2020) надано окремі висновки по кожному об`єкту дослідження.

Згідно цих висновків (т. 5 а.с. 214-220 т. 6 а.с. 2-97) встановити чи складається представлена на дослідження кожна одиниця обладнання, яке позивач просить витребувати від ТОВ «ТВК «Волді» в цілому або частково з обладнання чи комплектуючих елементів, які придбавалися ТОВ «ТД «Віва» згідно договору купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 та/або згідно договору поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 не надається за можливе у зв`язку з відсутністю достатнього комплексу морфологічних і інформативних ознак (неможливість ідентифікації обладнання відповідно до технічної документації; відсутність технічної документації та/або паспортів; відсутність заводських табличок з маркуванням на обладнанні; відсутність чи недостатність відомостей про найменування та технічні характеристики обладнання, яке придбавалося у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва»).

Разом з тим, судом першої інстанції у цій справі було також призначено комплексну експертизу, яку доручено провести експертам ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса». За результатами проведеної судової експертизи ОСОБА_10 (кваліфікація за спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів»; свідоцтво №7-22Д від 13.01.2022) та ОСОБА_11 (кваліфікація за спеціальністю 10.23 «Дослідження технічного стану та умов експлуатації машин та механізмів»; свідоцтво №111-21/Д) складено висновок №25854/3398-3413 від 13.11.2023 (т. 8 а.с. 99-159), відповідно до якого:

- надані на дослідження дві аналогічні лінії за торговим найменуванням «Лінія формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2» зразка 2006 року, складаються з формуючої машини, вертикального холодильного тунелю та компресора для забезпечення процесу охолодження, об`єднаних єдиною системою керування. Керування здійснюється через кольоровий сенсорний дисплей, за вихідними даними з якого, експертами було встановлено назву виробника «ТехноШок». Одна з будь-яких наданих на дослідження ліній може входити до переліку майна, зазначеного в цілому в договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 та по частинам у п.п. 1.1, 1.2, 1.3 акта приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019;

- надані на дослідження 5 станцій, кожна з яких являє собою комплектну одиницю товару, а саме з назвою «Станція подачі шоколаду СП 2500 «ТЕМПЕР-ЗБІРНИК», виробник ТОВ «ТехноШок» Нижній Новгород» відповідає зразкам 2006 року. Кожна з будь-яких може входити до переліку майна, зазначеного в цілому у п.п. 1.4, 1.5, 2.4, 2.5, 2.6 акта приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019. При цьому, в договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 та в договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 товар з назвою «Станція подачі шоколаду СП 2500 «ТЕМПЕР-ЗБІРНИК», виробник ТОВ «ТехноШок» Нижній Новгород» зразку 2006 року в цілому та по частинах не значиться;

- надані на дослідження три жиротопки, кожна з яких є комплектною одиницею товару, а саме «Жиротопка-1000 кг., виробник УкрЮжМолпром, модель СВВ-1,25М, 2008 р.в.», кожна з будь-яких може входити до переліку майна, зазначеного в цілому у п.п. 3.6 акту приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 та в договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 з назвою «Жиротопка». При цьому, в договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010 товар з назвою «Жиротопка-1000 кг., виробник УкрЮжМолпром, модель СВВ-1,25М, 2008 р.в.» в цілому та по частинах не значиться;

- вирішити десяте питання (щодо «Турбоміксера для приготування тіста, виробник FranzHaasWien XXI, модель ТМ 40, 2010 р.в.») методами судового товарознавства та методами інженерно-механічної експертизи, не надається можливим;

- надана на дослідження друга піч може бути частиною або входити у комплект товарної одиниці «автоматичної лінії для виробництва вафель з електропіччю (піч автомат для випікання вафель Е-30) за вихідними даними про товар з договору купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкта. Встановити можливість віднесення печі до товару зазначеного у акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 не надається можливим за відсутності маркування та технічних параметрів в даному документі. В договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 товар під назвою «піч» - не значиться, порівняння характеристик товару на відповідність за даним документом не проводилась;

- надані на дослідження машини для порізки вафельних блоків морально застарілі, на сучасному етапі не випускаються та можуть бути моделями 2009 р.в. За сукупністю встановлених ознак визначено, що надані для дослідження машини для порізки вафельних блоків є комплектні товарні одиниці «машини для порізки вафельних блоків», одна з яких може входити до переліку обладнання, зазначеного у акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 під порядковим номером об`єкта №4.4 та у договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкту. В договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 товар під назвою «машини для порізки вафельних блоків» - не значиться, порівняння характеристик товару на відповідність за даним документом не проводилась;

- вирішити тринадцяте питання (щодо «Холодильного тунелю, 14 м., 2009 р.в.») методами судового товарознавства та методами інженерно-механічної експертизи, не надається можливим;

- надані на дослідження 4 холодильні тунелі довжиною 10 метрів є комплектні одиниці виробничого обладнання з назвою «холодильний тунель 10 метрів», шириною транспортерної стрічки 600 мм., кожен з яких може входити до переліку обладнання, зазначеного в акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 під порядковим номером об`єкта №4.6 та в договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкта. В договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 товар під назвою «холодильний тунель 10 метрів» - не значиться, порівняння характеристик товару на відповідність за даним документом не проводилась;

- надані на дослідження глазурувальні машини є комплектні одиниці виробничого обладнання з назвою «глазурувальні машини» або «глазуровочні машини», шириною сітки 600 мм., кожен з яких може входити до переліку обладнання, зазначеного у акті приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019 під порядковим номером об`єкта №4.5 та в договорі купівлі-продажу №10-08/10 від 10.08.2010, де більш повно наведені технічні характеристики об`єкту, а також в договорі поставки №08-05/КП-01/12 від 08.05.2012 під назвою «глазурувальна машина 1» та «глазурувальна машина 2»;

- вирішити шістнадцяте питання (щодо «Машини для намазування вафельних блоків, виробник Nagema, модель 38-704, 1985 р.в.») методами судового товарознавства та методами інженерно-механічної експертизи, не надається можливим.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні даної справи суд не бере до уваги висновок експерта №25854/3398-3413 від 13.11.2023, складений експертами ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», оскільки ним не встановлено обставин, для з`ясування котрих призначалася комплексна експертиза. Так, як вбачається з дослідницької частини вказаного висновку (аркуші 73, 82, 89, 92, 99, 103, 109, 117, 120), надаючи відповіді на поставлені судом питання, експерти не ідентифіковували, що майно позивача знаходиться у володінні ТОВ «ТВК «Волді», а лише встановлювали те, чи надане на дослідження обладнання відповідає тому, яке внесено Петелицькою І.М. в статутний капітал товариства згідно акта приймання-передачі обладнання №1 від 12.08.2019, а також тому, яке придбало ТОВ «ТД «Віва» згідно договору №10-08/10 та/або договору №08-05/КП-01/12. Більше того, допитані в судовому засіданні згадані експерти не підтвердили, що у висновку №25854/3398-3413 від 13.11.2023 ними здійснено ідентифікацію обладнання котре знаходиться у відповідача тому, що придбавав позивач. Як зазначили експерти, встановлення того чи наявне у відповідача обладнання належить позивачу не видається за можливе через (1) відсутність у договорі №10-08/10 та договорі №08-05/КП-01/12 ідентифікуючих ознак обладнання, яке придбало ТОВ «ТД «Віва» та (2) відсутність етикеток з маркуванням на обладнанні котре було надано на дослідження. По суті, допитані експерти Донцова О.,С та Корчма Д.О підтвердили те, що зазначено судовим експертом Львівського НДІСЕ Лушниковою Т.М. у наданих нею Висновках.

Інших доказів, які б свідчили про фізичне утримання ТОВ «ТВК «Волді» спірного майна позивач не надав.

Натомість відповідачі на підтвердження наявності права власності на майно, яке в них знаходиться і котре просить витребувати позивач надали договори купівлі-продажу майна: від 31.01.2019, від 19.02.2019, від 04.03.2019, від 19.03.2019, від 03.04.2019, від 18.04.2019, від 10.05.2019, від 22.05.2019, від 03.06.2019 та від 18.06.2019, додатки №1 до цих договорів та акти приймання-передачі майна до них (т. 3 а.с. 4-33).

Таким чином, надані позивачем та відповідачами правовстановлюючі документи на обладнання є рівносильними.

Однак, з урахуванням того, що:

1) обладнання, яке просить витребувати позивач, є серійним та не обмеженим в цивільному обороті, і вказане обладнання може придбаватися фізичними та юридичними особами, а також використовуватися підприємствами, основним видом діяльності яких є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (основний вид діяльності ТОВ «ТД «Віва» та ТОВ «ТВК «Волді»);

2) ТОВ «ТВК «Волді» надало судовим експертам для огляду декілька одиниць видів обладнання, що є спірним та перебуває в його володінні, зокрема: Лінії формування шоколадних виробів з начинкою AS-275.2 (2 одиниці); жиротопки (6 одиниць); печі вафельні (2 одиниці); машини для порізки вафельних блоків (2 одиниці); холодильні тунелі 10м. (4 одиниці); холодильні тунелі 15м (3 одиниці) та глазурувальні машини (3 одиниці);

3) правовстановлюючі документи ТОВ «ТД «Віва» не надають можливість ідентифікувати обладнання, що ним було придбано, а також не підтверджують того, що позивач набув у власність весь перелік обладнання, яке просить витребувати (вказане стосується п`яти темперзбірників);

4) спірне обладнання було передано в користування третій особі ТОВ «Гаджет Мобайл», яка є самостійним господарюючим суб`єктом і в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що надалі це майно вибуло з користування вказаного товариства, суд не може на підставі наявних у справі документів дійти висновку про те, що придбане позивачем майно фізично знаходиться у володінні ТОВ «ТВК «Волді», як і висновку, яке саме майно придбавалося позивачем і яка з одиниць обладнання, що знаходиться у відповідача-1, підлягає витребуванню.

Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні з огляду на наступне:

Конституція України, а саме її стаття 41, гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Таким чином, згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем.

Водночас, стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (аналогічні висновки викладено ВПВС в постановах: від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 та від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 9.5)).

В практиці Верховного Суду справи про витребування майна є поширеними, а тому ним висловлено ряд правових позицій, які підлягають застосуванню судами при розгляді цих справ, зокрема:

1) метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (постанови ВПВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 20.06.2023 у справі №362/2707/19);

2) із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем (постанови КГС ВС від 30.01.2024 у справі №914/2863/22 та від 10.10.2023 у справі №924/1018/22);

3) власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови ВПВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 38), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 33) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 49));

4) предметом доказування у справах про витребування майна є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. (постанови КГС ВС від 08.11.2023 у справі №911/229/22 (пункт 41) та від 30.01.2024 у справі №914/2863/22 (пункт 49));

5) ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється, якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими за принципом реєстраційного підтвердження володіння може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанови ВПВС від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90) та від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

З огляду на наведені положення чинного законодавства України та правові позиції Верховного Суду, позовні вимоги ТОВ «ТД «Віва» про визнання недійсним рішення №1208/19-2 та акта №1 від 12.08.2019 задоволенню не підлягають через неефективність (недієвість) обраного способу захисту. Так, задоволення цих вимог не матиме наслідком реальне відновлення порушених майнових прав та інтересів позивача, про що правильно вказано місцевим господарським судом. Виходячи з обставин даної справи, належним та ефективним способом захисту ТОВ «ТД «Віва» є витребування спірного майна від ТОВ «ТВК «Волді», про що вказаним товариством заявлено окрему вимогу.

З приводу цієї вимоги необхідно наголосити, що цивільним законодавством України передбачено презумпцію правомірності набуття особою права власності (частина 2 статті 328 ЦК України) та презумпцію добросовісності здійснення особою свого цивільного права (частина 5 стаття 12 ЦК України). Дані презумпції означають, що в спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння тягар доказування незаконності володіння майном та недобросовісності його набувача лежить на позивачу. Вказані обставини він повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами (статті 73, 74, 76-78 ГПК України).

Суд зазначає, що в першу чергу на позивачу лежить обов`язок довести те, що йому належить на праві власності чи іншому правовому титулі певне індивідуально визначене майно і це майно знаходиться у відповідача. Ці обставини обов`язково входять в предмет доказування та першочергово досліджуються судом, оскільки такі є передумовою як незаконності володіння відповідачем майном, так і доказом того, що в позивача наявне порушене відповідачем право, яке підлягає захисту судом. Натомість обставини щодо наявності/відсутності правових підстав володіння майном, добросовісності/недобросовісності набуття відповідачем спірного майна, а також наявності/відсутності підстав для його витребування є похідними і досліджуються судом у разі якщо ним буде встановлено, що рухоме майно позивача фізично утримує відповідач.

Підсумовуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що, ТОВ «ТД «Віва» не довело, яке конкретно майно (обладнання) воно придбало у ТОВ «Надстир`я» та ТОВ «Віва», а також не довело, що належне йому майно знаходиться у відповідача. Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД «Віва».

Доводи апеляційної скарги позивача в частині оскаржуваних ухвал суду першої інстанції відхиляються судовою колегією, позаяк, як вбачається з матеріалів справи розгляд такої відбувався тривалий час, суд першої інстанції надавав сторонам об`єктивну можливість реалізувати свої процесуальні права шляхом збирання та подання відповідних доказів, призначення судових експертиз, виклику в судові засідання для надання пояснень експертів, подання заяв свідків, представництва інтересів своїх довірителів, тощо. Всім заявам та клопотанням позивача судом першої інстанції було надано належну оцінку, про що йдеться у відповідних ухвалах місцевого господарського суду, відтак твердження позивача про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, щодо нього судова колегія вважає безпідставними.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віва» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 у справі № 914/1179/20 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 09.09.2024

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік