ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2024 р. Справа № 914/424/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,
Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від позивача (скаржника) Шворак О.М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)
від відповідача-1 Поліщук О.С.
від відповідача-2 Галушко О.І.
розглянувши апеляційну скаргу Іноземного підприємства Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед від 17 червня 2024 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 20 травня 2024 року (повний текст підписано 28.05.2024), суддя Трускавецький В.П.
та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року (повний текст підписано 11.06.2024), суддя Березяк Н.Є.
у справі №914/424/24
до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Інвест Контакт, м. Червоноград, Львівська область
про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та визнання договору укладеним
в с т а н о в и в :
09 лютого 2024 року Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, кадастровий номер: 4610137500:03:005:0080, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, який укладений 26.07.2023 між Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради та ТзОВ «Захід Інвест Контакт» і зареєстрований в реєстрі за №534;
- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, кадастровий номер: 4610137500:03:005:0080, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, за ТзОВ «Захід Інвест Контакт», здійснену на підставі рішення приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Голубенко Н. І. від 01.08.2023 № 68683708;
- визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, між ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради у запропонованій позивачем редакції, яка додається до цього позову.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 травня 2024 року у справі №914/424/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням обставин справи, норм законодавства та позицій ВП ВС, у цьому випадку ухвали Львівської міської ради від 20.05.2021 № 802, від 30.06.2022 № 2177 та від 09.03.2023 № 2999 є ненормативними актами та вичерпали свою дію після їх реалізації, але фактично є і підставою пред`явлення позовних вимог про оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень, тобто, кожна із прийнятих ухвал з її прийняттям впливала на все більше коло прав та обов`язків, відтак, для того, щоб стверджувати про їхню незаконність, необхідним є оскарження останніх у судовому порядку. З урахуванням того, що вказані ухвали є рішеннями органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, які мають ознаки ненормативного акта та вичерпують свою дію після його реалізації, такі підлягають оскарженню виключно у порядку цивільного чи господарського судочинства. Поряд з тим, суд констатував, що станом на 2010 рік і станом на 20.05.2021 чинним законодавством не було врегулювало порядку продажу земельних ділянок юридичним особам, створеним за законодавством України, засновником якого є виключно одна іноземна юридична особа. Разом з тим, встановлено, що 27.04.2010 в порядку статті 129 Земельного кодексу України ЛМР звернулася до Кабінету Міністрів України з відповідним клопотанням та пакетом документів щодо погодження продажу Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» земельної ділянки на вул. Городницькій, 43, проте, Секретаріат Кабінету Міністрів України повернув такий лист, у зв`язку з неврегульованістю законодавством питання продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України, заснованих виключно іноземними фізичними чи юридичними особами. Судом взято до уваги, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України, Державним комітетом України із земельних ресурсів опрацьовано лист ЛМР та повідомлено, що продаж вільної від забудови земельної ділянки іноземному підприємству можливий лише при наявності погодження такого продажу Кабінетом Міністрів України та продажу згідно з вимогами законодавства. У контексті наведеного, суд зазначає, що позивач, ставши переможцем земельних торгів у 2010 році та усвідомлюючи, що з ним до 30.04.2010 повинні укласти договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, упродовж 2010-2021 років не вчиняє жодних активних дій щодо усунення порушення своїх прав та законних інтересів, що свідчить про його недобросовісну поведінку. Одночасно судом з`ясовано, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.07.2023, укладено на підставі протоколу про результати земельних торгів та на виконання ухвали ЛМР від 09.03.2022 №2999 «Про продаж земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у власність на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону», при цьому, ухвали ЛМР, які стосуються спірної земельної ділянки не оскаржено у судовому порядку і доводи позивача про те, що такі є незаконними не заслуговують на увагу, адже не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, у матеріалах справи відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, яким було б скасовано відповідні рішення органу місцевого самоврядування. За висновками суду за відсутності доведеного позивачем факту недодержання в момент вчинення спірного договору вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.07.2023, укладеного між відповідачами1,2 є необґрунтованою. Щодо інших позовних вимог, суд зазначив, що такі безпосередньо пов`язані із результатами розгляду первинної вимоги, а відтак, у зв`язку з тим, що судом встановлено безпідставність першої вимоги, як підстави для набуття права власності на земельну ділянку, то відсутні і підстави для скасування державної реєстрації права власності на цю ділянку, як і відсутні підстави для визнання укладеним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем-1, за умови існування чинних рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/424/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» про ухвалення додаткового рішення від 27.05.2024 задоволено; присуджено до стягнення з Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» 73 600 грн витрат на правову (правничу) допомогу.
Додаткове рішення мотивоване тим, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 73 600,00 грн представником відповідача-2 надано: договір №26/02-24 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 26 лютого 2024 року; акт передачі-приймання наданої правової допомоги №22/05-2024 від 22 травня 2024 року; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1266097 від 06 березня 2024 року та платіжну інструкцію №28 від 23 травня 2024 року. Разом з тим, суд критично оцінив доводи позивача про неспівмірність заявлених витрат із складеністю цієї справи, невідповідності критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, зазначивши, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам; в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України; розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, позивач Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 травня 2024 року у справі №914/424/24 та прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/424/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Інвест Контакт про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, зазначає, що суд повинен був надати оцінку незаконним на його думку рішенням Львівської міської ради та з урахуванням цього вирішити спір. Апелянт наголошує, що ухвали міської ради є незаконними, що тягне за собою незаконність відмови в укладенні договору з позивачем та протиправність відчуження земельної ділянки за договором, укладеним відповідачами. По суті спору зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази саме відмови Кабінету Міністрів України у погодженні продажу спірної земельної ділянки позивачу, у зв`язку з чим, у Львівської міської ради не було законних підстав для визнання земельних торгів такими, що не відбулися. Поряд з цим, апелянт наголошує, що лист-відповідь Кабінету Міністрів України на звернення Львівської міської ради про повернення останній листа, у зв`язку з неврегульованістю законодавством питання продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України, заснованим виключно іноземними фізичними чи юридичними особами, не є відмовою у погодженні продажу земельної ділянки. Одночасно позивач зазначає, що ухвала міської ради про передачу земельної ділянки відповідачу-2 вичерпала свою дію, оскільки така виконана шляхом укладення між відповідачами спірного договору оренди, при цьому, такий договір вважає недійсним у зв`язку із його укладенням всупереч передбаченій Земельним кодексом України процедурі для договорів купівлі-продажу земельних ділянок комунальної власності. Враховуючи наведене, апелянт вважає, що суд також безпідставно відхилив і інші позовні вимоги (щодо скасування державної реєстрації та визнання договору укладеним).
Щодо додаткового рішення позивач зокрема зазначає, що відповідачем-2 не було наведено орієнтовного розміру витрат на професійну правову допомогу, оскільки зазначення у відзиві на позовну заяву погодинної ставки за надання послуг в сумі 3 200 грн не є таким розрахунком. Крім цього, наголошує, що адвокат, який представляв інтереси відповідача-2 у суді першої інстанції не є стороною договору та не зазначається у інших документах, поданих відповідачем-2. Також апелянт звертає увагу на те, що відповідач-2 не деталізував належним чином опис наданих йому послуг професійної правничої допомоги, який необхідний для визначення розміру таких витрат. На його думку, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні його клопотання про пропорційне зменшення судових витрат, пославшись лише на неможливість втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом. Так, апелянт наголошує, що з процесуальних дій, що були дійсно необхідними адвокатом здійснено подання двох заяв по суті (відзив та заперечення) і участь у п`яти судових засіданнях, загальною тривалістю 4 год. 12 хв., відтак, вважає суму 73 600 грн явно неспівмірною з обсягом роботи адвоката та така не відповідає критерію розумності розміру витрат та співмірності.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Львівської області від 20 травня 2024 року у справі №914/424/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що Львівська міська рада неодноразово зверталась до уповноваженого органу з метою отримати погодження продажу земельної ділянки по вул. Городницька, 43 іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», хоча згідно чинного законодавства законодавець не покладає такого обов`язку саме на власника земельної ділянки. Львівська міська рада наголошує, що мала передбачене законом право прийняти ухвалу від 20.05.2021 №802 "Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулися, та проведення земельних торгів". З метою забезпечення надходження до бюджету та реалізації передбаченого законодавствам права комунальної власності на розпорядження землею Львівська міська рада прийняла ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2022 №2177 "Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Городницькій, 43 для продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону)". Львівська міська рада, як власник, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом прийняла ухвалу від 09.03.2023 року №2999 «Про продаж земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у власність на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі аукціону» та уклала договір купівлі-продажу з відповідачем-2. Разом з тим, наголошує, що ухвала Львівської міської ради від 20.05.2021 № 802 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулися, та проведення земельних торгів» є чинною, не скасована судом, а отже у позивача відсутні підстави на укладення договору купівлі-продажу.
Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Львівської області від 20 травня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/424/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що як убачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України чітко вказав на відсутність законодавчого регулювання, що передбачало б можливість продажу земельної ділянки комунальної власності юридичним особам України, заснованих виключно іноземними фізичними чи юридичними особами, а інші уповноважені органи державної влади не надали роз`яснення щодо можливості укладення відповідного договору купівлі-продажу за відсутності погодження Кабінету Міністрів України. Наголошує, що враховуючи той факт, що органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише в порядку, передбаченому чинним законодавством, та за відсутності відповідного правового регулювання Львівська міська рада була позбавлена можливості укласти з позивачем договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. абз.5 ч.4 ст.138 та ч.29 ст.137 ЗК України (в редакції від 17.03.2021 року, чинній на дату прийняття ухвали №802) зазначає, що земельні торги вважаються такими, що не відбулися у разі відмови Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України у погодженні укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення особам, визначеним у ст.129 ЗК України. Крім цього, відповідач-2 наголошує, що Львівська міська рада, як орган, уповноважений розпоряджатися від імені територіальної громади м. Львова земельними ділянками комунальної власності, прийняла рішення щодо продажу земельної ділянки; проведення земельних торгів здійснювалося на виконання ухвали Львівської міської ради від 30 червня 2022 року №2177 та ухвали Львівської міської ради від 09 березня 2022 року №2999; на час проведення земельних торгів земельна ділянка площею 0,2910 га за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43 не була зайнятою та не використовувалася третіми особами у зв`язку з прийняттям Львівською міською радою ухвали №802 від 20 травня 2021 року; вказані ухвали Львівської міської ради не були визнані протиправними, не були скасованими, були чинними та такими, що підлягають виконанню. Також відповідач-2 вважає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з вимогою визнати укладеним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, оскільки такий сплив 30 квітня 2013 року. Крім цього, відповідач-2 заперечив доводи апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення, зазначивши, що присуджені до стягнення витрати є співмірними та обгрунтованими. Разом з тим, заявив, що очікує понести витрати на професійну правову допомогу в апеляційному суді в сумі 55 000 грн.
19 серпня 2024 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
Поряд з тим, за клопотання представника позивача та на підставі відповідних ухвал суду, судові засіданні з розгляду справи в апеляційному суді здійснювалися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 травня 2024 року у справі №914/424/24 та прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/424/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ Захід Інвест Контакт про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.
Представники відповідачів-1,2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржувані рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, з підстав, наведених у відзивах на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження основного рішення суду задоволенню не підлягає, а в частині оскарження додаткового рішення суду підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2010 року між Львівською міською радою та Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна» підписано Угоду про умови участі в земельних торгах, що відбудуться 20 квітня 2010 року, предметом якої є умови участі в аукціоні щодо продажу у власність земельної ділянки, за яку учасник аукціону запропонує найвищу ціну (п.1 Угоди). Львівська міська рада зобов`язується надати учасникові аукціону у власність земельну ділянку за виграний лот (п.2.1 Угоди). В десятиденний термін з дня проведення аукціону, представити та зареєструвати Договір купівлі-продажу земельної ділянки після підписання його обома сторонами і нотаріального посвідчення нотаріусом (п.2.7 Угоди). З переможцем аукціону укладається Договір купівлі-продажу в 10-ти денний термін з дня підписання протоколу аукціону (п.5.12 Угоди).
14 квітня 2010 року між Львівською міською радою та Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна» також укладено Договір про гарантійний внесок.
За даними Протоколу №02 Аукціону з продажу земельних ділянок у м. Львові від 20 квітня 2010 року: назва лоту земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, площа 0,2910 га; продажна ціна 2404307,40 грн без ПДВ; переможець аукціону Іноземне підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна».
27 квітня 2010 року в порядку статті 129 Земельного кодексу України Львівська міська рада звернулася до Кабінету Міністрів України з відповідним клопотанням та пакетом документів щодо погодження продажу Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» земельної ділянки по вул. Городницькій, 43 у м. Львові.
Проте, листом Секретаріату Кабінету Міністрів України за вх.№1.3-367 від 14.06.2010 Виконавчому комітету Львівської міської ради повернуто лист останнього від 27.04.2010 року №1вих-22, «у зв`язку з неврегульованістю законодавством питання продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України, заснованих виключно іноземними фізичними чи юридичними особами».
Державний комітет України із земельних ресурсів, опрацювавши лист Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.06.2010 №559/2403 стосовно надання роз`яснень щодо погодження продажу земельної ділянки, повідомив Львівську міську раду про те, що у разі продажу земельної ділянки із земель комунальної власності Кабінет Міністрів України приймає рішення про погодження чи відмову щодо продажу земельної ділянки іноземній державі чи іноземній юридичній особі. Своє погодження на продаж земельної ділянки Кабінет Міністрів України оформляє відповідним розпорядженням, яке підписується Прем`єр-міністром України і надсилається до відповідної сільської, селищної, міської ради, яка виступає продавцем земельної ділянки. Лише після отримання погодження Кабінету Міністрів України відповідна рада має право розглядати клопотання і приймати рішення про продаж земельної ділянки. Зміст і порядок розгляду клопотання, а також порядок продажу земельної ділянки та легалізації прав на неї має здійснюватися з додержанням вимог, визначених ст.128 Земельного кодексу України.
Листом від 30.08.2010 №1.3вих-45 (вх.№33984/2/1-10 Секретаріату КМУ від 28.09.2010) Львівська міська рада звернулася до Прем`єр-міністра України про погодження продажу Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» земельної ділянки на вул. Городницькій, 43.
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 19.10.2010 №33984/3-1-10, Державний комітет України із земельних ресурсів Держкомзему, опрацювавши лист Львівської міської ради вих.№1.3вих-45 від 30.10.2010, повідомив останню, що продаж вільної від забудови земельної ділянки іноземному підприємству можливий лише при наявності погодження такого продажу Кабінетом Міністрів України та продажу згідно з вимогами законодавства.
Листом від 25.10.2010 №1.3вих-53 Львівська міська рада скерувала звернення до Віце-прем`єр-міністра з питань підготовки до Євро-2012 щодо сприяння у погодженні Кабінетом Міністрів України продажу земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у м. Львові Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» для будівництва та обслуговування будинку з адміністративно-офісними приміщеннями і підземними автостоянками.
29 жовтня 2010 року Секретаріат Кабінету Міністрів України надіслав за належністю лист ЛМР від 25.10.2010 №1.3вих-53 Держкомзему та Мін`юсту для розгляду під час виконання резолюції Віце-прем`єр-міністра Б В. Колеснікова від 19.10.10 №33984/3/1-10.
Листом від 16 квітня 2011 року за №03-вих-13 Львівська міська рада звернулося до Голови Львівської обласної державної адміністрації із клопотанням про сприяння в отриманні погодження продажу земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у м. Львові Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», а саме зініціювати звернення до віце-прем`єр-міністра України Міністра інфраструктури України п. Б. Колеснікова, Міністерства юстиції України, Державного комітету України із земельних ресурсів з піднятого питання.
27 липня 2011 року листом №23-вих-910 Львівський міський, голова на виконання листа від 06.07.2011, надав Першому заступнику міністра аграрної політики та продовольства України п. М.Безуглому копії відповідних документів для підготовки проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про погодження продажу земельної ділянки.
Листом №1.3вих-56 від 19 серпня 2014 року Львівська міська рада звернулася до Прем`єр-міністра України А. Яценюка з клопотанням про погодження Кабінетом Міністрів України продажу земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у м. Львові Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед».
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 01.09.2014 №32067/1/1-14, Мінагрополітики України розглянуто лист Львівської міської ради №1.3 вих-56 та листом від 03 жовтня 2014 року №37-13-5-11/15184 повідомило, що згідно з частиною другою статті 129 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України; пунктом 2 параграфу 33 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950, розробниками проектів актів Кабінету Міністрів України є, зокрема, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. Враховуючи викладене, міську раду повідомлено, що у разі надходження проекту рішення Уряду з порушеного питання, Мінагрополітики долучиться до його опрацювання.
Листом від 11 листопада 2014 року №1.6 вих-27 Львівський міський голова звернувся до Т.в.о. голови Львівської ОДА Ю.Турянського, яким скерував документи для розроблення проекту рішення та скерування останнього до КМУ щодо погодження продажу земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у м. Львів ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з додатками.
Листом від 02 грудня 2014 року №5/29-6789/0/2-14-18 «Про розгляд клопотання» Львівська обласна державна адміністрація повідомила ЛМР про необхідність звернення Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з відповідним листом безпосередньо до обласної державної адміністрації.
Листом від 25 липня 2019 року №2403-вих-3177 Львівська міська рада звернулася до Прем`єр-міністра України п. В. Гройсмана з клопотанням про погодження Кабінетом Міністрів України продажу земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у м. Львові Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед». Поряд з тим, у вказаному листі повідомлено, що на звернення ЛМР Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» листом від 21.06.2019 року №1942/19 повідомило про те, що не відмовляється від прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Угоди від 14.04.2010 року про умови участі в земельному аукціоні, який відбувся 20.04.2010 року, підтверджує свій намір придбати земельну ділянку та просить ЛМР сприяти отриманню відповідного погодження Кабінету Міністрів України.
Листом від 31 липня 2019 року №15596/0/2-19 Секретаріатом Кабінету Міністрів України відповідно до пункту 7 параграфу 12 Регламенту Кабінету Міністрів України направлено Львівській обласній державній адміністрації лист Львівського міського голови від 25.07.2019 року №2403-вих-3177 для розгляду в установленому порядку.
Львівська обласна державна адміністрація, розглянувши лист ЛМР від 25.07.2019 року №2403-вих-3177, листом від 05 вересня 2019 року №5/33-691/0/2-19 повідомила, що за інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, єдиним учасником Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» є компанія «КК БЕВЕРІДЖИС ХОЛДІНГЗ ІІ Б.В.», Нідерланди, м. Амстердам, вул. Нарітавег, будинок 165, офіс №1043 БВ; таким чином, у розумінні частини другої статті 63 Господарського кодексу України, Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» є іноземним підприємством, в той час, як відповідно до частин другої, третьої статті 82 Земельного кодексу України, набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб, можуть лише іноземні юридичні особи та спільні підприємства, засновані за участю іноземних осіб. Враховуючи наведене, ЛМР проінформовано, що погодження продажу земельної ділянки Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» можливе за умови внесення змін до чинного законодавства України, оскільки на сьогодні таке законодавство є неврегульованим.
20 травня 2021 року Львівська міська рада ухвалою №802 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулись, та проведення земельних торгів» керуючись статтею 144 Конституції України, …, статтями 12, 116, 127, 134, 135, 136, 137, 138 Земельного кодексу України, …, беручи до уваги відсутність погодження Кабінету Міністрів України продажу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Городницькій, 43 іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», юридичній особі України, заснованій виключно іноземними юридичними особами, протокольне доручення пленарного засідання 22-ої сесії Львівської міської ради від 21.11.2019 щодо напрацювання механізму повторного включення земельної ділянки на вул. Городницької, 43 до переліку земельних ділянок, які призначені для продажу на земельних торгах у формі аукціону … міська рада ухвалила: 1.Вважати земельні торги у формі аукціону від 20.04.2010 з продажу у власність земельної ділянки площею 0,2910 га на вул. Городницькій, 43 (протокол №2) іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» такими, що не відбулися; 2.Повернути іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» гарантійний внесок на відповідний рахунок підприємства; 3.Надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2910 га на вул. Городницькій, 43 для будівництва та обслуговування торгово-адміністративної будівлі з підземними паркінгами за рахунок земель житлової та громадської забудови; 4.Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування забезпечити, зокрема: (пункт 4.2) організацію проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки площею 0,2910 га на вул. Городницькій, 43.
Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом від 05.04.2022 №2403-вих-24701 повідомило позивача про таке: «На Ваше звернення від 01.02.2022 (вх.№2-2066-2403 від 08.02.2022) щодо повторного продажу земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 площею 0,2910 га роз`яснюємо, що Земельним кодексом України встановлено особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам, зокрема, у такому випадку продаж земельних ділянок здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Також встановлено, що у разі визнання переможцями торгів таких осіб, договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення укладається після отримання погодження Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України про продаж земельних ділянок цим особам у випадках і в порядку, встановлених законом. У разі відмови Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України у такому погодженні торги за таким лотом вважаються такими, що не відбулися. У зв`язку з цим, Львівська міська рада неодноразово зверталася до Кабінету Міністрів України щодо погодження продажу земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у м. Львові, на що отримано роз`яснення, що вирішення питання погодження (або відмови) продажу цієї земельної ділянки юридичним особам України, заснованих виключно іноземними юридичними особами, можливе за умови внесення змін до законодавства України, оскільки це законодавчо не врегульовано.
Ухвалою Львівської міської ради від 30 червня 2022 року №2177 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Городницькій, 43 для продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону)» (зі змінами, внесеними ухвалою від 06.12.2022 №2701), керуючись, зокрема, ухвалою Львівської міської ради від 20.05.2021 року №802 ухвалено затвердити управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2910 га (кадастровий номер 4610137500:03:005:0080) на вул. Городницькій, 43 для будівництва та обслуговування торгово-адміністративної будівлі з підземними паркінгами за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна» листом від 31 жовтня 2022 року повідомило Львівську міську раду, що 30.05.2022 отримало від ради лист за №2403-вих-24701 від 05.04.2022, з якого дізналося про прийняття радою ухвали від 20.05.2021 №802. Водночас, позивач зазначив, що відсутність погодження КМУ та відсутність відмови це різні речі, тому вважає прийняту ухвалу незаконною, а земельні торги у формі аукціону, що відбулись 20.04.2010 дійсними. У вказаному листі позивач також підтвердив готовність укласти договір купівлі-продажу за результатами торгів 2010 року та повідомив, що з 26.05.2021 у законодавстві урегульовано усі спірні питання, щодо визначення «іноземної юридичної особи».
09 березня 2023 року Львівська міська рада прийняла ухвалу №2999 «Про продаж земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у власність на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону» згідно з якою ухвалено: 1. Включити до переліку земельних ділянок для продажу у власність на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону окремим лотом земельну ділянку площею 0,2910 га (кадастровий номер 4610137500:03:005:0080) на вул. Городницькій, 43 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, категорія земель - землі житлової та громадської забудови. 2. Затвердити: 2.1. Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2910 га (кадастровий номер 4610137500:03:005:0080) на вул. Городницькій, 43, яка становить 11318387 (одинадцять мільйонів триста вісімнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн 00 коп. 2.2. Стартову ціну продажу земельної ділянки, що підлягає продажу у власність на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у розмірі 11318387 (одинадцять мільйонів триста вісімнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн 00 коп. 2.3. Гарантійний внесок у розмірі 30 відсотків від стартової ціни продажу земельної ділянки у розмірі 3395516 (три мільйони триста дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 10 коп. У п.3 рада ухвалила продати у власність вказану вище земельну ділянку на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону.
26 липня 2023 року між Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради (в тексті договору продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» (в тексті договору покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 предметом цього договору є придбання покупцем земельної ділянки площею 0,291 га, місце розташування якої: місто Львів, вулиця Городницька, 43, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницької діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:03:005:0080.
Ціна продажу земельної ділянки, відповідно до Протоколу про результати земельних торгів №LSE001-UA-20230602-39729 від 10 липня 2023 року, становить 15000001,00 (п`ятнадцять мільйонів одна гривня нуль копійок), без ПДВ (п.2.1 Договору).
Договір купівлі-продажу від 26 липня 2023 року посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №534.
28 липня 2023 року проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» на вказану вище земельну ділянку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Поряд з тим, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №320/12074/22 частково задоволено апеляційні скарги Львівської міської ради та особи, яка не брала участі у справі ТзОВ «Захід Інвест Контакт»; рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасовано в частині визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 20.05.2021 №802 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулися, та проведення земельних торгів» та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов в зазначеній частині залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом. В іншій частині адміністративного позову судом відмовлено.
У лютому 2024 року Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» звернулося до господарського суду з цим позовом до відповідачів: Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, кадастровий номер: 4610137500:03:005:0080, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, який укладений 26.07.2023 між Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради та ТзОВ «Захід Інвест Контакт» і зареєстрований в реєстрі за №534;
- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, кадастровий номер: 4610137500:03:005:0080, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, за ТзОВ «Захід Інвест Контакт», здійснену на підставі рішення приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Голубенко Н. І. від 01.08.2023 № 68683708;
- визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, між ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради у запропонованій позивачем редакції, яка додається до цього позову.
Позивач, звернувся до суду з цим позовом, вважаючи незаконними прийняті Львівською міською радою ухвали від 20.05.2021 №802 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулись, та проведення земельних торгів»; від 30.06.2022 №2177 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Городницькій, 43 для продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону)» та від 09.03.2023 №2999 «Про продаж земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у власність на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону».
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).
Так, позивачем у справі є Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», яке не є стороною спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, кадастровий номер: 4610137500:03:005:0080, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, який укладений 26.07.2023 між Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради та ТзОВ «Захід Інвест Контакт». Разом з тим, в обґрунтування наявності порушеного цивільного права позивач зазначив про порушення його прав як переможця земельних торгів, що відбулися у 2010 році, щодо спірної земельної ділянки.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).
Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: - пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; - наявність підстав для оспорювання правочину; - встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Зазначені висновки сформовані, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 Цивільного кодексу України, статті 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації. Такий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.
Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №387/515/18.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Судом встановлено, що позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі, зокрема про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного відповідачами у справі.
Так, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 липня 2023 року укладений за результатами проведених земельних торгів, зокрема, на підставі протоколу про результати земельних торгів №LSE001-UA-20230602-39729 від 10 липня 2023 року, ухвали Львівської міської ради №2177 від 30 червня 2022 року «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Городницькій, 43 для продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону)» (зі змінами, внесеними ухвалою від 06.12.2022 №2701), ухвали Львівської міської ради №2701 від 06 грудня 2022 року «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Городницькій, 43 для продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону)», ухвали Львівської міської ради №2999 від 09 березня 2023 року «Про продаж земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 у власність на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону».
Слід зазначити, що наведені вище ухвали Львівської міської ради є чинними та у судовому порядку не скасовані.
Поряд з тим, Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» звернулося до суду з цим позовом, як переможець торгів, що відбулися у 2010 році, серед іншого, з вимогою про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2910 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 43, між ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та Львівською міською територіальною громадою в особі Львівської міської ради у запропонованій позивачем редакції, яку долучив до позовної заяви.
Колегія суддів вважає таку вимогу належним способом захисту, проте, у спірному випадку погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для її задоволення.
Як встановлено судом вище, проведенню торгів у 2023 році та укладенню відповідачами спірного договору від 26 липня 2023 року передували ряд ухвал Львівської міської ради, що є чинними та не оскаржувалися позивачем до господарського суду, поряд з цим, 20 травня 2021 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №802 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулись, та проведення земельних торгів», якою міська рада, керуючись зокрема статтею 144 Конституції України, статтями 12, 116, 127, 134, 135, 136, 137, 138 Земельного кодексу України та беручи до уваги відсутність погодження Кабінету Міністрів України продажу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Городницькій, 43 Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», юридичній особі України, заснованій виключно іноземними юридичними особами, ухвалила, серед іншого вважати земельні торги у формі аукціону від 20 квітня 2010 року з продажу у власність земельної ділянки площею 0,2910 га на вул. Городницькій, 43 (протокол №2) Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» такими, що не відбулися та повернути Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» гарантійний внесок на відповідний рахунок підприємства.
Вказана ухвала є чинною та в судовому порядку не скасована.
Слід зазначити, що позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №802 від 20 травня 2021 року «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулися, та проведення земельних торгів», а також №2177 від 30 червня 2022 року «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Городницькій, 43 для продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону)».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 у справі №320/12074/22 частково задоволено апеляційні скарги Львівської міської ради та особи, яка не брала участі у справі ТзОВ «Захід Інвест Контакт»; рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасовано в частині визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 20.05.2021 №802 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулися, та проведення земельних торгів» та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов в зазначеній частині залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом. В іншій частині адміністративного позову судом відмовлено, зокрема, з тих мотивів, що ухвала Львівської міської ради від 20.05.2021 №802 в судовому порядку не скасована, а ухвала від 30.06.2022 №2177 прийнята на затвердження технічної документації, дозвіл на розробку якої надано пунктом 3 ухвали від 20.05.2021 №802, відтак, така ухвала не підлягає скасуванню з огляду на похідний характер цієї позовної вимоги від первісної.
Так, частиною 1 ст.82 Земельного кодексу України (тут та нижче по тексту у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.82 Земельного кодексу України іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об`єктів нерухомого майна та для спорудження об`єктів, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів у разі придбання об`єктів нерухомого майна.
Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб (ч.3 ст.82 ЗК України).
Ухвалою Конституційного Суду України від 15.01.2004 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та про офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України. Вивчивши порушене народними депутатами України клопотання про офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційне подання в цій частині не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про Конституційний Суд України» (стаття 93), оскільки в ньому відсутнє правове обґрунтування тверджень щодо необхідності в офіційному тлумаченні зазначеної норми Земельного кодексу України. Суб`єкт права на конституційне подання просить шляхом офіційного тлумачення положень частини третьої статті 82 цього Кодексу, яка визначає спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, суб`єктами права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, вирішити питання, що не є предметом регулювання зазначеної норми, а саме: «як буде із землею, яка знаходиться у територіальних громад, тобто у комунальній власності... по якій ціні будуть відчужувати землі сільськогосподарського призначення і чи закладені на це кошти в бюджеті. Не з`ясована ні кількість, ні вартість землі, ні загальна сума компенсації, що має бути закладено в бюджет». Посилання авторів конституційного подання на відсутність законодавчого регулювання правовідносин, пов`язаних із набуттям права власності на земельні ділянки спільними підприємствами, заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, не може бути підставою для відкриття конституційного провадження у справі. Адже законодавче врегулювання цього питання є прерогативою Верховної Ради України (абз.1, 2 ч.4 вказаної ухвали).
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що поняття «іноземна юридична особа» та «іноземне підприємство» не є тотожними.
Так, Державний комітет України із земельних ресурсів у листі від 07.05.2008 №14-17-11/4621 зазначив, що Земельним кодексом передбачено набуття права власності на земельну ділянку лише іноземними юридичними особами (тобто особами, заснованими за законодавством іноземних держав), юридичними особами, заснованими за законодавством України, громадянами України або юридичними особами України та спільними підприємствами (тобто особами, заснованими за законодавством України спільно юридичними/фізичними особами України та іноземними юридичними/фізичними особами). Оскільки юридична особа, створена за законодавством України виключно іноземними юридичними/фізичними особами, до вказаного переліку не входить, то, на думку Державного комітету України із земельних ресурсів, відсутні законодавчі підстави для набуття такою особою права власності на земельні ділянки на території України. Розглянувши звернення ТзОВ «Юкрейніан Баупроект Львів» вул. Федьковича, 58, кім. 306, м. Львів, 79018 щодо набуття у власність земельної ділянки підприємством із 100-відсотковим іноземним капіталом, Державний комітет України із земельних ресурсів повідомив, що відповідно до ч.3 ст.82 Земельного кодексу України спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених цим Кодексом, для іноземних юридичним осіб, тобто за погодженням з Кабінетом Міністрів України; набуття права власності на земельні ділянки підприємствами із 100-відсотковим іноземним капіталом на сьогодні земельним законодавством не передбачено.
Одночасно, як встановлено судом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX, який набрав чинності з 27.05.2021, внесено зміни у ст.82 ЗК України, частини третю і четверту статті 82 замінено однією частиною наступного змісту: «Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину юридичними особами, які відповідно до цього Кодексу не можуть набувати їх у власність, підлягають відчуженню протягом одного року».
Відтак, суд погоджується з судом першої інстанції, що станом на 2010 рік і станом на 20.05.2021 чинним законодавством не було врегулювало порядку продажу земельних ділянок юридичним особам, створеним за законодавством України, засновником яких є виключно одна іноземна юридична особа.
Як уже було зазначено вище, частина 3 ст.82 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка діяла до 27.05.2021) передбачала, що спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.
Частиною 2 ст.129 ЗК України (в редакції, чинній до 27.05.2021) передбачалося, що продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.24 ЗУ «Про місцеве самоврядування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин 2010 року) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Як встановлено судом вище, Львівська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, в порядку статті 129 Земельного кодексу України, неодноразово зверталася до Кабінету Міністрів України з відповідними клопотаннями та пакетом документів щодо погодження продажу Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» земельної ділянки по вул. Городницькій, 43.
Проте, Секретаріат Кабінету Міністрів України, зокрема, листом від 14.06.2010 повернув такий лист міської ради, у зв`язку з неврегульованістю законодавством питання продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України, заснованим виключно іноземними фізичними чи юридичними особами.
Поряд з тим, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 19.10.2010 №33984/3-1-10, Державним комітетом України із земельних ресурсів Держкомзему опрацьовано лист ЛМР №1.3 вих-45 від 30.10.2010 та повідомлено, що продаж вільної від забудови земельної ділянки іноземному підприємству можливий лише при наявності погодження такого продажу Кабінетом Міністрів України та продажу згідно з вимогами законодавства.
Докази погодження Кабінетом Міністрів України продажу Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.
Судом також встановлено, що сам позивач протягом тривалого періоду, будучи переможцем торгів, не звертався до відповідних органів з метою отримання такого погодження. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Частиною 1 ст. 138 Земельного кодексу України (в редакції від 17.03.2021 року, чинній на дату прийняття ухвали №802) встановлено, що земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки.
Відповідно до ч.29 ст.137 та абз.5 ч.4 ст.138 Земельного кодексу України (в редакції від 17.03.2021 року, чинній на дату прийняття ухвали №802) земельні торги вважаються такими, що не відбулися у разі відмови Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України у погодженні укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення особам, визначеним у ст.129 Земельного кодексу України.
В силу положень статті 144 Конституції України, статей 12, 128 ЗК України, пункту 34 статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань про передачу землі у власність.
Підстави набуття права власності на землю визначено у статті 116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).
Згідно з ч.ч.1,2 ст.127 та ст.ст.128,129 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Зважаючи на наведене, Львівською міською радою і було прийнято ухвалу №802 від 20.05.2021 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулися, та проведення земельних торгів», яка станом на час вирішення цього спору є чинною та у встановленому законодавством порядку не скасована.
В подальшому міською радою прийнято ряд ухвал, спрямованих на реалізацію права продажу спірної земельної ділянки на земельних торгах, за результатами яких і укладено відповідачами спірний договорів купівлі-продажу земельної ділянки.
Як встановлено судом вище, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні, у звязку з чим вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, як і похідна вимога щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку. Поряд з тим, за встановлених судом вище обставин та наявності чинної, зокрема і ухвали Львівської міської ради №802 від 20.05.2021 «Про визнання земельних торгів у формі аукціону з продажу у власність земельної ділянки на вул. Городницькій, 43 такими, що не відбулися, та проведення земельних торгів», яка на думку колегії суддів є законною, з підстав, наведених вище, вимога позивача про визнання укладеним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем-1 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову по суті спору, заява відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності колегією суддів не розглядається, а підстави для застосування позовної давності відсутні.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції про відмову в позові прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення основного рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги в цій частині без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Щодо апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 (ТОВ «Захід Інвест Контакт») повідомив суд першої інстанції про укладення з Адвокатським об`єднанням «Потинський та партнери» договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) (№26/02-2024 від 26 лютого 2024 року) щодо захисту інтересів замовника при розгляді судами справи №914/424/24. Також повідомив, що станом на час подання відзиву неможливо передбачити усі витрати, пов`язані із захистом законних прав та інтересів відповідача-2 під час розгляду справи та визначити точний розмір судових витрат, одночасно, посилаючись на п.3.1 Договору відповідач-2 зазначив, що за надання правової допомоги (юридичних послуг), замовник сплачує виконавцю винагороду з розрахунку: 3200,00 грн за одну годину надання правової допомоги (юридичних послуг) (без ПДВ); 3200,00 грн за представництво інтересів замовника в одному судовому засіданні під час розгляду цієї справи. Крім цього, відповідачем-2 заявлено, що документи, які підтверджують обсяг та вартість наданих послуг та які містять обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як це передбачено ч.8 ст.129 ГПК України.
20 травня 2024 року Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі №914/424/24, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
27 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» до місцевого господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №914/424/24 про стягнення з Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 73 600 грн. До вказаної заяви відповідач-2 долучив докази на підтвердження таких витрат.
Позивач подав до місцевого господарського суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» у задоволенні заяви.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 221 ГПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/424/24 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» та присуджено до стягнення з Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» 73 600 грн витрат на правову (правничу) допомогу, однак, колегія суддів з таким висновком суду частково не погоджується, з огляду на наступне:
Згідно з ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу положень ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 4 ст.129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 73 600 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-2 подав місцевому господарському суду: договір №26/02-24 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 26 лютого 2024 року; Акт передачі-приймання наданої правової допомоги №22/05-2024 від 22 травня 2024 року; Ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1266097 від 06 березня 2024 року та платіжну інструкцію №28 від 23 травня 2024 року.
Згідно з п.1.1 Договору №26/02-24 замовник (ТОВ «Захід Інвест Контакт») доручає, а виконавець (АО «Потинський та партнери») приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії цього договору надавати замовнику правову допомогу по захисту інтересів замовника при розгляді Господарським судом Львівської області (як судом першої інстанції), а також відповідним господарським апеляційним судом та касаційним господарським судом господарської справи №914/424/24 за позовом Іноземного підприємства «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» до Львівської міської ради, ТОВ «ЗАХІД ІНВЕСТ КОНТАКТ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним, а замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість у встановленому цим договором порядку.
За надання правової допомоги (юридичних послуг), передбачених розділом 1 цього Договору, замовник сплачує виконавцю винагороду з розрахунку: 3200,00 грн за одну годину надання правової допомоги (юридичних послуг) (без ПДВ); 3200,00 грн за представництво інтересів замовника в одному судовому засіданні під час розгляду цивільної справи №914/424/24 (п.3.1. Договору).
22 травня 2024 року сторонами підписано Акт передачі-приймання наданої правової допомоги №22/05-2024, у відповідності з яким, виконавець надав замовнику правову допомогу (юридичні послуги) згідно з Договором №26/02-2024 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 26 лютого 2024 року, а саме:
1) здійснив юридичне консультування замовника (клієнта) з питань, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, порядку участі у судовій справі №914/424/24 за позовом Іноземного підприємства «КОКА-КОЛА БЕВЕРЩЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» до Львівської міської ради, ТОВ «ЗАХІД ІНВЕСТ КОНТАКТ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним: підготовка, надсилання учасникам справи та подання до Господарського суду Львівської області відзиву на позовну заяву; підготовка, надсилання учасникам справи та подання до Господарського суду Львівської області заперечень проти відповіді на відзив; підготовка, надсилання учасникам справи та подання до Господарського суду Львівської області письмових пояснень; підготовка, надсилання учасникам справи та подання до Господарського суду Львівської області додаткових пояснень. (Вартість наданих послуг становить 57 600 грн без ПДВ за 18 годин роботи, з розрахунку 3 200 гри за 1 год. наданих послуг відповідно до пп.3.1.1. п.3.1. Договору);
2) здійснив представництво інтересів замовника (клієнта) у судових засіданнях: 19.03.2024 року, 22.04.2024 року, 13.05.2024 року, 14.05.2024 року та 20.05.2024 року. (Вартість наданих послуг становить 16 000 грн без ПДВ відповідно до пп.3.1.2. п.3.1. Договору).
Загальна вартість наданих послуг складає 73 600 грн без ПДВ.
Вказана сума сплачена відповідачем-2 на користь адвокатського об`єднання, що підтверджується платіжною інструкцією №28 від 23 травня 2024 року.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст.19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, в тому числі є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характер; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Поряд з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, §268).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Поряд з цим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Так, судом першої інстанції у додатковому рішенні відхилено доводи позивача про неспівмірність заявлених витрат із складеністю цієї справи, невідповідності критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, з тих лише мотивів, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам; в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України; розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, оскільки, враховуючи умови договору, сторони погодили погодинну оплату надання послуг правової допомоги та вартість надання послуг щодо представництва інтересів замовника у одному судовому засіданні, а не оплату «гонорару успіху».
Більше того, усі понесені стороною витрати повинні оцінюватися з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін, а також співмірності.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Проаналізувавши подані відповідачем-2 докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 73 600 грн, врахувавши подані позивачем заперечення щодо стягнення таких витрат, оцінивши зазначені у акті виконані адвокатом роботи (надані послуги), беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм поданих адвокатом пояснень, тривалість судових засідань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача-2 та стягнення з позивача на користь відповідача-2 36 800 грн у відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про: часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування додаткового рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви відповідача-2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі та прийняття нового рішення про часткове задоволення вказаної заяви та стягнення з позивача на користь відповідача-2 36 800 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 236, 244, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 20 травня 2024 року у справі №914/424/24 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/424/24 скасувати частково.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» від 27.05.2024 задоволити частково.
Стягнути з Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Українська, 1; ідентифікаційний код 21651322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Контакт» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 32; ідентифікаційний код 35845364) 36 800 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.
На виконання постанови видати наказ.
Матеріали справи №914/424/24 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 09 вересня 2024 року
Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
СуддяБонк Т.Б.
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2024 |
Оприлюднено | 13.09.2024 |
Номер документу | 121540723 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Якімець Ганна Григорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні