Постанова

від 11.09.2024 по справі 910/114/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 910/114/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Національної поліції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 22.01.2024

у справі № 910/114/24 (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К."

про стягнення 112 800, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Національна поліція України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." про стягнення 112 800,00 грн. штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов`язань за договором № 327НП про закупівлю форменного одягу від 16.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не поставлено у встановлений договором строк 4000 штук товару, у зв`язку із чим позивачем нараховано пеню у розмірі 112 800, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/114/24 позовну заяву Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." про стягнення 112 800, 00 грн. разом із доданими до неї документами повернуто заявнику на підставі п.4 ст.174 ГПК України.

Ухвалу мотивовано тим, що позивачем не усунено недоліків позовної заяви, визначений ухвалою про залишення позовної заяви без руху, зокрема щодо надання належних доказів направлення на адресу відповідача претензії № 2975/26/3-2023 з вимогою сплатити штрафні санкції, а саме опис вкладення, касовий чек, розрахункову квитанцію тощо.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також з ненаданням належної оцінки доводам позивача, наведеним у позовній заяві та заяві про усунення недоліків від 12.01.2024.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Апелянт зазначає, що досудове врегулювання спору є виключно правом позивача, а не його обов`язком.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги п.26 постанови Верховного Суду у складі Касаціного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 910/6840/21, що зверенння з письмовою претензією є виключно правом, а не обов`язком учасника господарських відносин.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості та правильності судового рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." про стягнення штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов`язання за договором №327 НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) від 16.12.2022 у розмірі 112 800,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у позові Національна поліція України зазначила, що позивачем 21.06.2023 з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору направлено відповідачу претензію №2975/26/3-2023 з вимогою сплатити штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 залишено позовну заяву без руху, встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення даної ухвали, а саме зобов`язано позивача надати до суду на підтвердження направлення відповідачу претензію №2975/26/3-2023 з вимогою сплатити штрафні санкції (відповідний опис вкладення у поштове відправлення тощо).

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що у позовній заяві не зазначено, а рівно не додано докази на підтвердження того, що згідно рекомендованого листа № 0860000200998 відповідачу була направлена саме претензію №2975/26/3-2023 з вимогою сплатити штрафні санкції (відповідний опис вкладення у поштове відправлення тощо). Отже, позивачем не дотримано вимог пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява не містить зазначення доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, у зв`язку з чим, позивачем не дотримано вимог пунктів 2, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а відтак позовна заява підлягає залишенню без руху.

15.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків від 12.01.2024 надавши повторно докази про надсилання відповідачу рекомендованим листом претензії № 2975/26/3-2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/114/24 позовну заяву Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." про стягнення 112 800, 00 грн. разом із доданими до неї документами повернуто заявнику на підставі п.4 ст. 174 ГПК України, оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем залишено поза увагою необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказів на підтвердження направлення відповідачу претензію №2975/26/3-2023 з вимогою сплатити штрафні санкції (відповідний опис вкладення у поштове відправлення тощо).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів, не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З матеріалів справи вбачається, що Національна поліція України на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 надіслала через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків від 12.01.2024 надавши повторно докази про надсилання відповідачу рекомендованим листом претензії від № 2975/26/3-2023.

У даній заяві позивачем також надано пояснення щодо порядку надсилання претензії, а саме зазначено, що відповідно до частини першої та частини другої статті 222 Господарського кодексу учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За висновками Верховного Суду складі Касаціного господарського суду, викладеними у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/6840/21, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 222 ГК України); - сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (стаття 19 ГПК України).

Таким чином, ГК України визначає звернення з письмовою претензією як захід досудового врегулювання спору виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин.

Частиною 5 статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Порядок), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п.п. 13 п. 2 Порядку рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення. Отже, опис вкладень для рекомендованого листа не передбачений Порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія № 2975/26/3-2023 від 21.06.2023 надсилалася відповідачу рекомендованим листом, докази надсилання якого були надані позивачем до суду першої інстанції разом з позовною заявою та повторно разом із заявою про усунення недоліків.

Однак, судом першої інстанції при винесенні ухвали про повернення заяви не взято до уваги пояснення позивача та викладені вище висновки Верховного Суду стосовно того, що звернення з письмовою претензією є виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин, а також судом не враховано положення частини 5 статті 222 Господарського кодексу України, якою визначено три шляхи направлення претензії адресатові на вибір позивача, а саме: її надсилання рекомендованим листом або цінним листом, або її вручення адресатові під розписку.

Крім того, згідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем були додані докази у копіях, які належним чином засвідчені, при цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у позивача не витребовувались оригінали письмових доказів.

Враховуючи викладене, посилання суду першої інстанції на те, що судом на усунення недоліків вимагались письмові докази в оригіналі не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України докази - це будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Претензія від 21.06.2023 № 2975/26/3-2023 з доказом відправлення її відповідачу рекомендованим лисом є доказом здійснення позивачем досудового врегулювання спору, а також одним із доказів, що були додані до позовної заяви.

При цьому, згідно пункту 6 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

В даному випадку законом для даних правовідносин не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, навпаки згідно статті 222 Господарського кодексу України це є правом учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено.

Крім того, за приписами статей 14, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів, визначення їх належності та допустимості здійснюється судом вже після відкриття провадження по справі, а не під час встановлення судом відповідності позовної заяви вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 174 ГПК України та повернення позовної заяви.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з усталеної практикою Європейського суду з прав право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Європейським судом з прав людини також вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v.France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).

Зокрема, у рішенні по справі «Міragall Есkolano v.» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Регеz de Rada Cavanilles v.» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з доданими документами позивачу.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Національної поліції України підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/114/24 скасуванню, справу слід направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Положеннями ч. 14 ст. 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/114/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/114/24 скасувати.

Матеріали справи № 910/114/24 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська