Постанова

від 17.03.2025 по справі 910/114/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа№ 910/114/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Сітайло Л.Г.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Національної поліції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 (повний текст - 28.11.2024)

у справі № 910/114/24 (суддя - Мандичев Д.В.)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К."

про стягнення 112 800,00 грн.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." про стягнення штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов`язання за договором №327 НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) від 16.12.2022 у розмірі 112 800,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." на користь Національної поліції України 33 840 грн 00 коп пені, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Національна поліція України 13.12.2024 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 16.12.2024), в якій просила відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 по справі № 910/114/24. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/114/24 в частині зменшення пені на 70% (у розмірі 78 960,00 грн) та відмови в цій сумі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К." пеню у повному розмірі - 112 800,00 грн на користь Національної поліції України. Ухвалити нове рішення у справі № 910/114/24 у відповідній частині та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К." пеню у розмірі 112 800,00 грн на користь Національної поліції України. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К." на користь Національної поліції України сплачений нею судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/114/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику доплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (412,80 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк. 24.12.2024 (через Електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/114/24 прийнято до провадження апеляційну скаргу у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сітайло Л.Г., Сулім В.В; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/114/24; призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

29.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К." надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

06.02.2025 від Національної поліції України надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу у даній справі.

Постанова була ухвалена в перший робочий день після виходу головуючого судді з відпустки.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його такими, що прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, що є підставою для їх скасування, з огляду на наступне.

Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що, на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було зменшено розмір стягуваних сум на 70%. Національна поліція України вважає, що вказані судом першої інстанції обставини не є винятковими і несуть характер звичайних комерційних ризиків, тягар яких покладається на відповідача як на суб`єкта підприємницької діяльності.

Окрім цього, скаржник зазначив, щодо відсутності збитків у позивача, звертаємо увагу суду на те, що НПУ є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, який у відповідності до статті 12 Закону України «Про оборону України», частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» бере участь в обороні держави у межах своїх повноважень разом із Збройними Силами України. Затримка в поставці товару унеможливила вчасне забезпечення поліцейських на всій території України таким видом однострою, як куртка спеціальна та ускладнила виконання функцій покладених на поліцію в умовах воєнного стану, як державного органу, який входить до сектору безпеки і оборони України.

У відповіді на відзив сторона фактично дублює доводи апеляційної скарги та зазначає, що відповідач не надав жодних доказів виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення нарахованої пені.

Враховуючи викладене, позивач просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, сторона вважає рішення суду першої інстанції законним і таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, за наслідками повного з`ясування всіх обставин справи, а доводи апелянта зазначені в апеляційній скарзі необґрунтованими і такими що не дають підстав для скасування рішення

Так, відповідач зазначив, що вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права щодо зменшення розміру неустойки за порушення строків надання зразку товару.

Подане клопотання про зменшення неустойки фактично було обґрунтоване наступними обставинами: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення: позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із порушенням по договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких позивачем навіть не доведена, винятковість випадку, оскільки порушення по договору має винятковий характер, ТОВ «У.М.Т.К.» позиціонується як добросовісний постачальник; ступінь виконання зобов`язання і причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання: зобов`язання є виконаним з незначним простроченням; поведінка винної сторони, незначність прострочення виконання або невиконання зобов`язання. Враховуючи викладене, позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.12.2022 між Національною поліцією України (надалі - покупець) та ТОВ "У.Т.М.К." (надалі - постачальник) укладено договір №327 НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) (далі - товар) у кількості 4 000 штук на загальну суму 18 800 000,00 грн. (ціна за одиницю товару - 4 700,00 грн.).

Відповідно до пункту 1.5. договору місце виконання договору: в частині поставки товару - за адресою замовника в м. Києві, стосовно інших зобов`язань за договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601.

Згідно із п. 4.1 договору оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який вказаний у договорі, протягом бюджетного періоду.

У пункті 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін по 20 грудня 2022 року включно, за адресою покупця у місті Києві.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2 договору).

Водночас, відповідач поставив позивачу товар у кількості 4 000 штук із порушенням строку, визначеного пунктом 5.1 договору, а саме з простроченням на 6 днів (із 21.12.2022 до 26.12.2022), що підтверджується видатковою накладною від 26.12.2022 № 1.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.06.2023 № 2975/26/3-2023 про сплату штрафних санкцій у сумі 112 800,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу V договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.

У пункті 9.9. договору зазначено, що штрафні санкції згідно цього договору та/або законодавства України сплачуються постачальником шляхом перерахуванням коштів на реєстраційний рахунок покупця, який відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ. Місце виконання грошових зобов`язань постачальника щодо сплати штрафних санкцій є місцезнаходження покупця.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом апеляційної інстанції вбачається з матеріалів справи, що позивачем нараховано за порушення відповідачем строку виконання зобов`язання по поставці товару пеню в сумі 112 800,00грн. за період прострочення з 21.12.2022 до 26.12.2022 на суму вартості товару 18 800 000,00 грн.

Щодо зменшення розміру нарахованої пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Звертаючись з відповідним клопотання про зменшення розміру нарахованої пені, відповідач зазначив, що його фінансовий стан не є прибутковим та за останні 9 місяців у відповідача були відсутні грошові кошти на рахунках, достатніх для оплати неустойки в заявленому розмірі. Також сторона просила урахувати економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, обставини виконання останнім зобов`язань за договором з незначним простроченням поставки товару. На підтвердження відповідних обставин відповідачем долучено фінансову звітність мікропідприємства на 31.12.2023 рядків 2280 (показник доходу відсутній), 2285 (наявні витрати 10,4тис.грн.), 2350 (чистий прибуток відсутній). Крім того, надано довідку про рух грошових коштів відповідача в загальному розмірі 800,00 грн. за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 по поточним рахункам в обслуговуючому банку АТ "СЕНС БАНК". При цьому, згідно з довідкою про залишок грошових коштів станом на 02.10.2024 по поточним рахункам відповідача в банку АТ "СЕНС БАНК" залишок грошових коштів становить 144,72 грн.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Аналогічна правов позиція зазначена в постанові Верховного Суду, викладена в постанові від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що фінансовий стан відповідача не є прибутковим та розмір заявленої до стягнення суми у розмірі 112 800,00 грн. перевищує дохід від чистого прибутку відповідача згідно з даними звіту про фінансові результати за 3 квартал 2024 року.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що несвоєчасна поставка товару за договором призвела до порушення прав позивача на забезпечення форменим одягом, та відповідні обставини не виражені позивачем у майновому значенні для можливості оцінки збитків.

Відповідно до наведеної у постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 правової позиції, суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення санкцій на 70 %, з урахуванням фінансового стану відповідача, ступінь виконання зобов`язання, а також те, що прострочення відбулось лише на 6 днів. Тому доводи позивача про відсутність виключного випадку, суд апеляційної інстанції відхиляє через необґрунтованість.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість позовних вимог (обґрунтовано застосовані судом першої інстанції дискреційні повноваження). Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність зменшення нарахованої пені та фактично часткову обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/114/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва (в оскаржуваній частині) від 18.11.2024 у справі №910/114/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/114/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Л.Г. Сітайло