Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/114/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/114/24За позовом Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця,10, ідентифікаційний номер 40108578)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." (08654, Київська, обл., смт. Дослідництьке,вул.Інженерна,6, оф.1, ідентифікаційний код 44150843)

про стягнення 112 800,00 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." про стягнення штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов`язання за Договором №327 НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) від 16.12.2022 у розмірі 112 800,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 залишено позовну заяву без руху. Встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення даної ухвали.

15.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2024 у справі № 910/114/24 позовну заяву Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця,10, ідентифікаційний номер 40108578) до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." (08654, Київська, обл., смт. Дослідництьке,вул.Інженерна,6, оф.1, ідентифікаційний код 44150843) про стягнення 112800,00 грн. разом із доданими до неї документами повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/114/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі № 910/114/24 скасовано. Матеріали справи № 910/114/24 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

04.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." надійшов відзив на позовну заяву.

08.10.2024 до суду від Національної поліції України надійшла відповідь на відзив.

14.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." до суду надійшли письмові заперечення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2022 між Національною поліцією України (далі - Покупець) та ТОВ "У.Т.М.К." (далі - Постачальник) укладено Договір №327 НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) (далі - Товар) у кількості 4 000 штук на загальну суму 18 800 000,00 грн. (ціна за одиницю товару - 4 700,00 грн.).

Відповідно до пункту 1.5. Договору місце виконання договору: в частині поставки товару - за адресою Замовника в м. Києві, стосовно інших зобов`язань за Договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601.

Згідно із п. 4.1 Договору оплата Товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок Постачальника, який вказаний у Договорі, протягом бюджетного періоду.

У пункті 5.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару в термін по 20 грудня 2022 року включно, за адресою Покупця у місті Києві.

Датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (пункт 5.2 Договору).

Водночас, відповідач поставив позивачу товар у кількості 4 000 штук із порушенням строку, визначеного пунктом 5.1 Договору, а саме з простроченням на 6 днів (із 21.12.2022 до 26.12.2022), що підтверджується видатковою накладною від 26.12.2022 № 1.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.06.2023 № 2975/26/3-2023 про сплату штрафних санкцій у сумі 112 800,00 грн.

Однак, відповідь або грошові кошти від відповідача не надійшли, що спричинило звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки Товару поставленого Постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу V Договору, вважається днем прострочення, за який Постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього Договору.

У пункті 9.9. Договору зазначено, що штрафні санкції згідно цього договору та/або законодавства України сплачуються постачальником шляхом перерахуванням коштів на реєстраційний рахунок Покупця, який відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ. Місце виконання грошових зобов`язань Постачальника щодо сплати штрафних санкцій є місцезнаходження Покупця.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Отже, сторонами в договорі погоджено включення дня поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку до строку прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів визнання недійсним договору у відповідній частині, зокрема, пункту 9.2 договору, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим до такого правочину застосовується презумпція правомірності.

Із розрахунку позивача слідує, що останнім нараховано за порушення відповідачем строку виконання зобов`язання по поставці товару пеню в сумі 112 800,00грн. за період прострочення з 21.12.2022 до 26.12.2022 на суму вартості товару 18 800 000,00 грн.

За арифметичним перерахунком суду нарахована позивачем пеня підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Разом із цим, відповідач просив зменшити заявлену до стягнення суму пені на 90%, посилаючись на те, що фінансовий стан відповідача не є прибутковим та за останні 9 місяців у відповідача були відсутні грошові кошти на рахунках, достатніх для оплати неустойки в заявленому розмірі. Також відповідач просив урахувати економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, обставини виконання відповідачем зобов`язань за договором з незначним простроченням поставки товару.

На підтвердження відповідних обставин відповідачем долучено фінансову звітність мікропідприємства на 31.12.2023 рядків 2280 (показник доходу відсутній), 2285 (наявні витрати 10,4тис.грн.), 2350 (чистий прибуток відсутній). Крім того, надано довідку про рух грошових коштів відповідача в загальному розмірі 800,00 грн. за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 по поточним рахункам в обслуговуючому банку АТ "СЕНС БАНК". При цьому, згідно з довідкою про залишок грошових коштів станом на 02.10.2024 по поточним рахункам відповідача в банку АТ "СЕНС БАНК" залишок грошових коштів становить 144,72 грн.

Водночас, позивач проти зменшення неустойки заперечував, оскільки сама по собі неприбутковість фінансового стану відповідача не може розглядатися як та виняткова обставина, з якою пов`язується реалізація судом права на зменшення неустойки. Крім того, позивач звернув увагу, що відповідач не наводить жодних причин або обставин, які унеможливили вчасне виконання зобов`язання щодо поставки товару за договором.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

При вирішенні судом питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд приймає до уваги, що фінансовий стан відповідача не є прибутковим, та зобов`язання за договором із поставки товару виконані відповідачем у повному обсязі до моменту подачі позову до суду.

Відповідно до наведеної у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 правової позиції, суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Ураховуючи наведене в сукупності, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору в частині прострочення поставки товару, нетривалий період прострочення поставки товару, суд дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70 %, у зв`язку з чим до стягнення підлягає пеня в розмірі 33 840,00 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Т.М.К." (08654, Київська, обл., смт. Дослідництьке,вул.Інженерна,6, оф.1, ідентифікаційний код 44150843) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця,10, ідентифікаційний номер 40108578) 33 840 (тридцять три тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. пені, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 28.11.2024.

Суддя Д.В. Мандичев