Постанова

від 03.09.2024 по справі 904/5286/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5286/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Мясков О.Є.

від відповідача: Новікова Л.О.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 року у справі №904/5286/23 (суддя Золотарьова Я.С.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 023 865,97 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3 023 865,97 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 року у справі №904/5286/23:

- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" про зменшення штрафних санкцій задоволено частково;

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" суму пені у розмірі 592 185, 11 грн, штрафу у розмірі 314 974, 67 грн та судовий збір у розмірі 45 357, 99 грн.

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обставинами неналежного виконання відповідачем умов договору про закупівлю товарів №2012000081 від 10.12.2020 року в частині своєчасності поставки товарів, що є підставою для нарахування пені та штрафу згідно умов договору.

З огляду на те, що відповідачем умови договору щодо поставки виконано у повному обсязі, враховуючи, що під час виникнення обставин, які призвели до затримки поставки товару в строки, передбачені договором, відповідач відразу повідомляв позивача про ці обставини, тобто діяв добросовісно, зважаючи на висновок про зміну істотних умов, який надано Дніпропетровською Торгово промисловою палатою, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 70 % для забезпечення балансу інтересів сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення.

Апелянт вважає, що відповідачем не було наведено жодних змістовних аргументів та не надано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність виняткових випадків, які надають суду право застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також, що стягнення пені є не співмірним з наслідками порушення зобов`язання, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та стане для нього непомірним тягарем.

Враховуючи тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, що в свою чергу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосовувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також відсутність у матеріалах справи документів, що підтверджують наявність форс - мажорних обставин, суд першої інстанції, на думку скаржника, помилково дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Також позивач посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення надав пріоритет саме доказам та доводам відповідача, не надавши при цьому належної правової оцінки доводам та доказам позивача.

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 року у справі №904/5286/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" також подало апеляційну скаргу на рішення суду. Просить скасувати рішення в частині стягнення пені у розмірі 592 185, 11 грн, штрафу у розмірі 314 974,67 грн та судового збору у розмірі 45 357,99 грн, ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову в позові, в іншій частині рішення щодо відмови у позові залишити без змін.

Скаржник просить у випадку відсутності підстав для відмови у задоволенні позову, як зазначено в пункті 1 прохальної частини апеляційної скарги, задовольнити в повному обсязі заяву ТОВ "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" про зменшення розміру неустойки на 95 %: пені до 5% від 691 665,71 грн., що становить 34,583.29 грн. та штрафу до 5% від 1 049 915,58 грн, що становить 52 495,78 грн., разом сума стягнення становитиме 86 079,07 грн. У інших частинах позову відмовити.

В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що судом допущено помилку та визнано правомірність нарахування пені в договірному розмірі без обмеження такого нарахування відповідно до законодавства максимальним розміром подвійної ставки НБУ та загального строку нарахування 6 місяців. Тому базою для зменшення на 70% пені стала сума 1 973 950,39 грн. замість 691 665,71 грн.

Вважає, що пеня повинна була зменшена не до 592 185,11 грн. (30 % від 1 973 950,39 грн.), а до 207 499,71 грн. (30 % від 691 665,71 грн.).

Відповідач вбачає підстави для звільнення його від відповідальності згідно положень ст.617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України у зв`язку з відсутністю вини в неналежному виконані зобов`язань.

Зазначає, що звільнення відповідача від відповідальності ґрунтується на наявності обставин, які були підтверджені Висновком Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати № 129/08-15 від 23.02.2021 року "Про істотну зміну обставин", а саме: відповідач не міг своєчасно організувати виготовлення та поставити товар через обставини, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (неможливість закупівлі спеціальних труб в Казахстані через епідеміологічний стан COVID та непередбачувані простої виробництва).

Відповідач вважає більш справедливим зменшення стягнення неустойки до 5% у зв`язку з тим, що відповідачем все ж таки повністю добровільно виконано зобов`язання. При цьому відповідач завчасно повідомив позивача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань; причини неналежного виконання зобов`язань виникли з незалежних від відповідача причин; позивач не зазнав збитків через неналежне виконання зобов`язань відповідачем; майновий стан позивача є значно кращим, ніж у відповідача; відповідач під час виконання договору, на відміну від позивача, ніс суттєві ризики.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача.

За доводами позивача, враховуючи норми пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ч. 7 Прикінцевих положень ГК України строк позовної давності про стягнення пені та штрафу на дату подачі позову не сплив, що повністю нівелює твердження апелянта про начебто помилкове не застосування судом першої інстанції ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вважає, що:

- відповідач не дотримався вимог пункту 8.2 договору та не надав належних доказів на підтвердження обставин непереборної сили, а саме сертифікату Торгово - промислової палати України (було надано лише сертифікат регіональної ТПП, а не ТПП України, як це обумовлено договором);

- відповідачем не наведено жодних змістовних аргументів та не надано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність виняткових випадків, які надають суду право застосувати положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, а також, що стягнення пені є не співмірним з наслідками порушення зобов`язання, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та стане для нього непомірним тягарем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року витребувано у господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/5286/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 року у справі №904/5286/23; розгляд справи призначено на 24.04.2024 року о 15:10 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 року у справі №904/5286/23. Розгляд апеляційних скарг об`єднано в одне апеляційне провадження.

У судовому засіданні 24.04.2024 року розгляд справи відкладено на 03.09.2024 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 03.09.2024 року колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та надані заперечення, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення процедури публічної закупівлі № UA - 2020-08-13-004693-с (Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Муфти ізолювальні) між позивачем та відповідачем 10.12.2020 року було укладено договір про закупівлю товарів, відповідно до якого постачальник (відповідач у даній справі) зобов`язувався у визначений цим договором строк передати у власність покупця (позивач у даній справі) Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Муфти ізолювальні) (далі -товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (п.1.2 договору).

Загальна сума цього договору становить 14 998 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 499 800,00 грн. Загальна сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації (п.3.1 3.3 договору).

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 14 цього договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором (п. 4.1 договору).

Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 цього договору (п.4.2 договору).

Постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та із місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду (п.5.1 договору).

Пунктом 5.8 договору визначається, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступні документів, що визначені в підпунктах 5.8.1 - 5.8.10 договору.

Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю (п. 5.13 договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п.п.6.3 6.3.1 договору).

За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та / або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором (п.7.4 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсій піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закритті морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перепалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставим непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України (п.8.2 договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї з сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та / або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п.8.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п.8.4 договору).

Якщо обставини непереробної сили триватимуть понад 90 (дев`яносто) днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання (п.8.5 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 01.11.2021 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1 договору).

За змістом специфікації до договору про закупівлю сторонами визначено найменування товару, його кількість, ціна та строк поставки - протягом 60 днів.

В подальшому додатковою угодою № 1 від 24.05.2021 року змінено ціну договору та викладено п. 3.1. договору у наступній редакції:

" 3.1. Загальна сума цього Договору становить 14 998 794,00 гри. (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 00 коп.) в тому числі ПДВ - 2 499 799,00 грн. (два мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.)."

Додаток №1 "Специфікація" до Договору викласти в редакції Додатка №1 до цієї додаткової угоди.

Змінено Розділ 14 щодо місцезнаходження, банківських реквізитів та підписів сторін до договору.

Відповідно до специфікації (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.05.2021 року до договору) строк поставки товарів визначено 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

Відповідну заявку надано покупцем та отримано постачальником 21.12.2020 року (т.1 а.с. 34).

10.02.2021 року позивач направив відповідачу лист № ТОВВИХ-21-1690, в якому повідомив, що граничний строк поставки товару становить 19.02.2021 року та просив надати інформацію про місце та час, коли представники позивача матимуть змогу здійснити вищезгаданий контроль та випробування (т.1 а.с.44-45).

Листом №75/1 від 25.02.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що він повинен здійснити поставку муфт ізолюючих (виробництво ТОВ "НВО "СОЮЗЕНЕРГОМАШ") згідно заявки на поставку в термін до 19.02.2020 року, однак листом № 057 від 02.02.2021 року ТОВ "НВО "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" повідомило, що через введення карантину в січні 2021 року на підприємстві постачальника трубної продукції поставка трубної продукції, необхідної для виготовлення муфт ізольованих, перенесена на березень 2021 року.

Цим же листом відповідач надав позивачу висновок Дніпровської торгово-промислової палати України від 26.02.2021 року №129/08-151199 про істотну зміну обставин та, враховуючи вищенаведені обставини, просив подовжити термін постачання муфт ізольованих DN 100,150, 200 до кінця березня 2021 року та муфт ізольованих DN 350, 400, 500 до кінця квітня 2021 року (т.1 а.с. 36).

Відповідно до висновку про істотну зміну обставин, виданого Дніпропетровською торгово промисловою палатою вбачається, що ТОВ "НВО "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" свої зобов`язання з виготовлення продукції у термін, передбачений договором поставки, не виконало. Своїм листом № 057 від 02.02.2021 року ТОВ "НВО "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" повідомило заявника, що станом на 02.02.2021 року виготовлення Муфт ізолювальних, відповідно до заявки № 96/1 від 22.12.2020 року здійснювалося згідно з планом, але для завершення їх виготовлення були необхідні труби, які завчасно були замовлені у ТОО "Корпорацій КазЗнергоМаш" (Республіка Казахстан). Вибір постачальника труб обґрунтований неможливістю придбання труб для виготовлення муфт ізолювальних DN 100-500 на території України, через їх специфічність.

Невиконання підприємством ТОО "Корпорация КазЗнергоМаш" (Республіка Казахстан) своїх зобов`язань з поставки комплектуючих стало наслідком несвоєчасного виготовлення ТОВ "НВО "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" продукції - Муфт ізолювальних, що, в свою чергу, призвело до неможливості своєчасного виконання зобов`язань заявником - ТОВ "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" перед ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" за договором № 2012000081 від 10.12.2020 року про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) та поставки товару згідно заявки на поставку №1 від 21.12.2020 року у термін 19.02.2021 року.

За змістом висновку також вказано, що станом на 23.02.2021 року відсутні будь-які угоди між сторонами про зміну строків виконання зобов`язань за договором про закупівлю товарів №2012000081 від 10.12.2020 року.

Керуючись ч. 1 ст. 652 ЦК України, ст. 3, 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Дніпропетровська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин за договором № 2012000081 від 10.12.2020 року про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНГРІНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", в зв`язку з чим заінтересована сторона має право вимагати перегляду умов договору в частині зміни строків виконання зобов`язань, з одночасним внесенням в нього відповідних змін.

У відповідь на вищевказаний лист позивач направив відповідачу лист №ТОВВИХ-21-4871 від 26.04.2021 року, в якому вказав, що відповідно до наданої заявки від 21.12.2020 року станом на 26.04.2021 року не було здійснено жодної поставки. також позивач попередив відповідача про настання умов, визначених п.7.4 договору, та просив в строк не пізніше 29.04.2021 року до 14.00 надати лист-інформування щодо конкретної дати поставки, переліку позицій із зазначенням кількості та представників зі сторони ТОВ "Концепт Інжиніринг", котрі будуть присутні при прийомі товару, а також здійснити поставку товарів у повному обсязі у найкоротший термін.

В матеріалах справи містяться підписані сторонами акти приймання товарів за кількістю та якістю, видаткові накладні, рахунки фактури та товаро транспортні накладні, відповідно до яких вбачається прострочення виконання відповідачем зобов`язання (т.1 а.с. 46-110).

02.12.2021 року позивач направив відповідачу претензію №1, в якій зазначив, що оскільки постачальник у строки, встановлені договором, не поставив своєчасно товар, то в силу вимог законодавства та умов п. 7.4. договору постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню та штраф на загальну суму 3 023 865, 97 грн.

Позивач, посилаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару, нарахував відповідачу штрафні санкції, що і є причиною спору.

На думку колегії суддів при розгляді заявлених вимог суд першої інстанції належним чином здійснив оцінку обставин справи, обґрунтовано зазначив підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 70 %, врахувавши при цьому інтереси обох сторін.

До таких висновків колегія суддів дійшла з огляду на наступне:

Господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості виконання сторонами договору.

Згідно ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено порушення строку поставки товару, що не заперечується ним самим.

Відповідач зазначає, що був не в змозі виконувати свої зобов`язання зі своєчасної поставки товару з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Колегія суддів звертає увагу, що укладаючи договір про закупівлю товару, сторони передбачили у пункті 8.1 договору, що карантин може бути визнано обставиною непереборної сили, при цьому пунктом 8.2 встановили, що обставини непереборної сили підтверджуються сертифікатом Торгово промислової палати України.

Відтак, сторони договором передбачили, що обставини непереборної сили підтверджуються сертифікатом Торгово промислової палати України.

Сертифікату Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин для даних правовідносин відповідач не надав.

За положеннями, ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21).

Відповідач посилається на звільнення його від відповідальності, оскільки наявні обставини, які підтверджені вищезгаданим висновком Дніпропетровської Торгово-промислової палати № 129/08-15 від 23.02.2021 року "Про істотну зміну обставин".

Проте, викладені у вказаному висновку обставини не звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, а надавали відповідачу право ініціювати процедуру внесення змін до договору (ст. 625 ЦК України), у тому числі у судовому порядку.

Також колегія суддів приймає до уваги, що договір було укладено сторонами 10.12.2020 року, тобто, вже під час дії карантину. Тому відповідач мав враховувати вказані обставини, в тому числі і щодо наявності обмежень, спричинених введенням карантину.

За положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вказано вище, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів згідно п.7.4 договору постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та / або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 1 973 950, 39 грн за кожним актом приймання товарів за кількістю та якістю окремо, за сукупний період з 20.02.2021 року по 22.08.2021 року, а також штраф 7% на суму 1 049 915, 58 грн за той же період.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо необхідності обмеження суми нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком для її нарахування.

Розмір вказаної відповідальності визначено законодавчо, а нарахування пені позивачем обмежено періодом 6 місяців.

Окрім того, відповідно до п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України, відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.02.2024 року у справі № 911/858/22, проаналізувавши приписи ст. 232 ГК України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

При цьому, позивачем не пропущено позовну давність для заявлення вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій до 5% колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таке правило міститься в ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з підстав, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч.3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 року у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 року у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 року у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 року у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 року у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 року у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 року у справі № 916/878/20).

Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Подібні висновки викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 року у справі № 911/2269/22.

Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій на 70% і з доводами суду колегія суддів погоджується.

Так, колегія суддів враховує ступінь виконання зобов`язання боржника та його поведінку - відповідачем виконано на 100 % договірні зобов`язання у добровільному порядку, товар хоча і з простроченням, проте поставлено позивачу.

Суд приймає до уваги і причини неналежного виконання зобов`язань (неможливість закупівлі спеціальних труб в Казахстані через епідеміологічний стан COVID та непередбачувані простої виробництва). Незважаючи на те, що вказані обставини не звільняють відповідача повністю від відповідальності за порушення зобов`язання, проте у сукупності вони мали певний негативний вплив на виконання зобов`язання відповідачем, що враховується колегією суддів.

Відповідач своєчасно повідомив позивача про ускладнення, які виникли під час виконання договору у відповідності до п. 6.3.6. договору, тобто діяв добросовісно.

Отже, відповідачем були вжитті заходи до виконання зобов`язання, добровільно усунуто порушення та його наслідки, завчасно повідомлено покупця про настання несприятливих обставин.

Позивач не довів понесення ним збитків чи інших негативних наслідків у зв`язку із простроченням кредитора. Тоді, як в цілому інтереси позивача було поновлено шляхом повної поставки товару.

Умовами спірного договору не передбачена попередня оплата за товар, а отже, позивач не втрачав права користування своїми коштами на період прострочення поставки товару.

При цьому суд враховує і поведінку позивача, який не звертався з претензіями до відповідача під час прострочення, а позов подано через 2 роки після повного виконання відповідачем договору.

Загальний розмір штрафних санкцій (одночасно пені та штрафу), нарахованих позивачем, складає більше трьох мільйонів, що не відповідає наслідкам порушення зобов`язання та поведінки відповідача.

Колегія суддів приймає до уваги і фінансову звітність відповідача, наявну у матеріалах справи (а.с. 191-195, т. 1). Так, станом на 30.09.2023 року діяльність відповідача була збитковою, обороти за 2021 та 2022 роки є не великими, так само як і прибуток. Сума штрафних санкцій більше 3 млн. грн. є значною по відношенню до обсягів діяльності відповідача, тоді як штрафні санкції не мають нести каральної функції та повинні бути пропорційними наслідкам правопорушення.

Враховуючи економічну ситуацію в країні, стягнення з підприємства значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього.

Проте, суд враховує і заперечення позивача щодо зменшення штрафних санкцій, зокрема те, що прострочення виконання зобов`язання мало місце і було достатньо тривалим (80-190 днів).

Укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою договором відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором (специфікацією) строки поставки товару.

Також, як зазначено вище, договір укладався сторонами вже під час дії карантину та відповідач мав враховувати ризики, пов`язані з цим.

Суд враховує і те, що надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання

Проте, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі; таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом. На думку апеляційного суду зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій на 70% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підставі викладеного суд колегія суддів дійшла висновку про те, що сторонами висновки оскаржуваного рішення не спростовано, обидві апеляційні скарги не доведені і не підлягають задоволенню. Судові витрати за їх розгляд згідно ст.129 ГПК України слід покласти на кожного з апелянтів.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕПТ ІНЖИНІРИНГ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 року у справі №904/5286/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 року у справі №904/5286/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.09.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков