Постанова

від 20.11.2024 по справі 904/5286/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5286/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Золотарьова Я.С.)

від 27.12.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.)

від 03.09.2024

у справі № 904/5286/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Інжиніринг"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 023 865, 97 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Журавель О.В.,

відповідача - Новікова Л.О.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Інжиніринг" (далі - ТОВ "Концепт Інжиніринг", відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 023 865,97 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів від 10.12.2020 №2012000081 в частині своєчасності поставки товарів, у зв`язку із чим позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 973 950, 39 грн та штраф у розмірі 1 049 915, 58 грн.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/5286/23 клопотання ТОВ "Концепт Інжиніринг" про зменшення штрафних санкцій задоволено частково. Позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Концепт Інжиніринг" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" суму пені у розмірі 592 185, 11 грн та штрафу у розмірі 314 974, 67 грн. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №904/5286/23 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №904/5286/23 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 381 765,28 грн та штрафу у розмірі 734 940,91 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вважає, що необхідно відпустити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23 шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав застосування положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у взаємозв`язку із положеннями норм статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

Скаржник у поданій касаційній скарзі відзначає, що дискреційне право суду на зменшення розміру штрафних санкцій має бути обмежено принципами розумності, співмірності та справедливості, які, проте, є оціночними поняттями. Зменшуючи розмір штрафних санкцій, суди, у тому числі апеляційний суд у цій справі, фактично створюють дисбаланс у договірних відносинах, порушуючи принципи обов`язковості договору та невідворотності покарання, чим підривають базові засади господарських договорів. В переважній більшості випадків фактично нівелюється відповідальність порушника, чим учасники договірних зобов`язань стимулюються до подальшої неправомірної поведінки в надії на повторне зменшення судами штрафних санкцій чи інше ухилення від договірної відповідальності за сприяння суду. Відтак суди, замість виконання функції незалежного арбітра, на жаль, стають посібниками порушників. За таких обставин, Верховним Судом мають бути вироблені критерії та межі дискреції судів щодо зменшення розміру договірних штрафних санкцій, адже судова дискреція не може бути безмежною та свавільною, а має бути обмеженою з огляду на принципи свободи та обов`язковості договорів з метою запобігання можливості створення в очах зобов`язаних сторін імовірності ухилення від відповідальності за умисні порушення та нівелювання забезпечувальної функції неустойки.

3.3. ТОВ "Концепт Інжиніринг" 21.10.2024 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. За результатами проведення процедури публічної закупівлі № UA - 2020-08-13-004693-с (Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Муфти ізолювальні) між позивачем та відповідачем 10.12.2020 укладено Договір про закупівлю товарів (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язувався у визначений цим Договором строк передати у власність покупця магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (муфти ізолювальні) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 Договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації (пункт 1.2 Договору).

Загальна сума цього Договору становить 14 998 800,00 грн (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот грн 00 коп.), в тому числі ПДВ - 2 499 800,00 грн (два мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот грн 00 п). Загальна сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару наведена у Специфікації (пункти 3.1 - 3.3 Договору).

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 14 цього Договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим Договором (пункт 4.1 Договору).

Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.8 цього Договору (пункт 4.2 Договору).

Постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду (пункт 5.1 Договору).

Пунктом 5.8 Договору визначається, що датою поставки товарів за цим Договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13. цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів, що визначені в підпунктах 5.8.1 - 5.8.10 Договору.

Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю (пункт 5.13 Договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (пункт 6.3 (6.3.1) Договору).

За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та / або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором (пункт 7.4 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсій піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закритті морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перепалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставим непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України (пункт 8.2 Договору).

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та / або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 8.3 Договору).

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4 Договору).

Якщо обставини непереробної сили триватимуть понад 90 (дев`яносто) днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати Договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання (пункт 8.5 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по « 01» листопада 2021 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1 Договору).

4.2. За змістом специфікації до Договору про закупівлю сторонами визначено найменування товару, його кількість, ціна та строк поставки - протягом 60 днів.

4.3. В подальшому Додатковою угодою від 24.05.2021 № 1: змінено ціну Договору та викладено пункт 3.1. Договору у наступній редакції:

« 3.1. Загальна сума цього Договору становить 14 998 794,00 грн (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 00 коп.) в тому числі ПДВ - 2 499 799,00 грн (два мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.)».

Додаток №1 «Специфікація» до Договору викладено в редакції Додатка №1 до цієї додаткової угоди.

Змінено Розділ 14 щодо місцезнаходження, банківських реквізитів та підписів сторін до Договору.

4.4. Відповідно до Специфікації (в редакції Додаткової угоди від 24.05.2021 № 1 до Договору) строк поставки товарів визначено 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

Відповідну заявку надано покупцем та отримано постачальником 21.12.2020.

4.5. Позивач 10.02.2021 направив лист відповідачу за № ТОВВИХ-21-1690, в якому повідомив, що граничний строк поставки товару становить 19.02.2021 та просив надати інформацію про місце та час, коли представники позивача матимуть змогу здійснити вищезгаданий контроль та випробування.

Листом від 25.02.2021 №75/1 відповідач повідомив позивача про те, що він повинен здійснити поставку муфт ізолюючих (виробництво ТОВ "НВО "СОЮЗЕНЕРГОМАШ") згідно з заявкою на поставку в термін до 19.02.2020, однак листом від 02.02.2021 № 057 ТОВ "НВО "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" повідомило, що через введення карантину в січні 2021 року на підприємстві постачальника трубної продукції, поставка трубної продукції необхідної для виготовлення муфт ізольованих перенесена на березень 2021 року.

Цим же листом відповідач надав позивачу висновок Дніпровської торгово-промислової палати України від 26.02.2021 №129/08-151199 про істотну зміну обставин та, враховуючи вищенаведені обставини, просив подовжити термін постачання муфт ізольованих DN 100,150, 200 до кінця березня 2021 року та муфт ізольованих DN 350, 400, 500 до кінця квітня 2021 року.

4.6. Відповідно до висновку про істотну зміну обставин, виданого Дніпропетровською торгово - промисловою палатою, убачається, що ТОВ «НВО «СОЮЗЕНЕРГОМАШ» свої зобов`язання з виготовлення продукції у термін, передбачений Договором поставки, не виконало. Своїм листом від 02.02.2021 №057 ТОВ «НВО «СОЮЗЕНЕРГОМАШ» повідомило заявника, що станом на 02.02.2021 виготовлення муфт ізолювальних, відповідно до заявки від 22.12.2020 № 96/1 здійснювалося згідно з планом, але для завершення їх виготовлення були необхідні труби, які завчасно були замовлені у ТОО "Корпорацій КазЗнергоМаш" (Республіка Казахстан). Вибір постачальника труб обґрунтований неможливістю придбання труб для виготовлення муфт ізолювальних DN 100-500 на території України, через їх специфічність.

Невиконання підприємством ТОО "Корпорация КазЗнергоМаш" (Республіка Казахстан) своїх зобов`язань з поставки комплектуючих, стало наслідком несвоєчасного виготовлення ТОВ «НВО «СОЮЗЕШРГОМАШ» продукції - муфт ізолювальних, що, в свою чергу, призвело до неможливості своєчасного виконання зобов`язань заявником - ТОВ "Концепт Інжиніринг" перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за спірним Договором від 10.12.2020 № 2012000081 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) та поставки товару згідно з заявкою на поставку від 21.12.2020 №1 у термін до 19.02.2021.

У висновку також вказано, що станом на 23.02.2021 відсутні будь-які угоди між сторонами про зміну строків виконання зобов`язань за Договором про закупівлю товарів від 10.12.2020 №2012000081.

Дніпропетровська торгово-промислова палата підтвердила настання істотної зміни обставин за Договором від 10.12.2020 № 2012000081 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), що укладений між ТОВ "Концепт Інжиніринг" та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», у зв`язку з чим заінтересована сторона має право вимагати перегляду умов Договору в частині зміни строків виконання зобов`язань, з одночасним внесенням в нього відповідних змін.

4.7. У відповідь на вищевказаний лист позивач направив відповідачу лист від 26.04.2021 №ТОВВИХ-21-4871, в якому вказав, що відповідно до наданої заявки від 21.12.2020, станом на 26.04.2021 - не було здійснено жодної поставки. Також позивач попередив відповідача про настання умов, визначених пунктом 7.4 Договору, та просив в строк не пізніше 29.04.2021 до 14.00 год. надати лист-інформування щодо конкретної дати поставки, переліку позицій із зазначенням кількості та представників зі сторони ТОВ «Концепт Інжиніринг», котрі будуть присутні при прийомі товару, а також здійснити поставку товарів у повному обсязі у найкоротший термін.

4.8. У матеріалах справи містяться підписані сторонами акти приймання товарів за кількістю та якістю, видаткові накладні, рахунки - фактури та товаро-транспортні накладні, відповідно до яких убачається прострочення виконання зобов`язання.

4.9. Позивач 02.12.2021 направив відповідачу претензію №1 в якій зазначив, що оскільки постачальник, у строки встановлені Договором, не поставив своєчасно товари, то в силу вимог законодавства та умов пункту 7.4 Договору постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню та штраф на загальну суму 3 023 865, 97 грн (пеню у загальному розмірі 1 973 950, 39 грн за кожним актом окремо за сукупний період з 20.02.2021 по 22.08.2021 та штраф 7% на суму 1 049 915, 58 грн за той же період).

Доказів оплати пені та штрафу матеріли справи не містять.

4.10. Відповідач просив застосувати позовну давність до позовних вимог позивача про стягнення неустойки (пені, штрафу) з відповідача, відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір штрафних санкцій до суми, що складає 5% від заявлених позивачем позовних вимог.

4.11. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з такого:

- відповідачем допущено порушення строку поставки товару, що не заперечується ним самим;

- вимоги про стягнення пені та штрафу пред`явлено в межах передбаченої законодавством позовної давності;

- викладені у висновку Дніпропетровської Торгово-промислової палати обставини не звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, а надавали відповідачу право ініціювати процедуру внесення змін до Договору, у тому числі у судовому порядку;

- з матеріалів справи не убачається, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на зміну договору у зв`язку з істотною зміною обставин;

- укладаючи договір про закупівлю товару сторони передбачили у пункті 8.1 договору, що карантин, може бути визнано обставиною непереборної сили, при цьому пунктом 8.2 встановили, що обставини непереборної сили підтверджуються сертифікатом Торгово - промислової палати України. Однак відповідачем до матеріалів справи сертифікат Торгово - промислової палати України про настання форс-мажорних обставин для даних правовідносин не надано;

- договір укладено сторонами вже під час дії карантину, а тому відповідач мав враховувати вказані обставини, в тому числі і щодо наявності обмежень, спричинених введенням карантину;

- з огляду на те, що відповідачем умови договору щодо поставки виконано у повному обсязі, враховуючи, що під час виникнення обставин, які призвели до затримки поставки товару в строки, передбачені договором, відповідач відразу повідомляв позивача про ці обставини, тобто діяв добросовісно, зважаючи на висновок про зміну істотних умов Дніпропетровської Торгово - промислової палати, а також недоведення позивачем понесення ним збитків чи інших негативних наслідків у зв`язку із простроченням зобов`язання кредитором, враховуючи економічну ситуацію в країні під час дії воєнного стану, суди дійшли висновку про можливість зменшити розмір пені та штрафу на 70 % для забезпечення балансу інтересів сторін, скориставшись правом, наданим нормою частини третьої статті 551 ЦК України.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №904/5286/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі №904/5286/23 за касаційною скаргою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №904/5286/23; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №904/5286/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Кібенко О.Р.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №904/5286/23 у частині відмовлених позовних вимог.

При цьому Суд враховує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №904/5286/23 у частині задоволених позовних вимог жодною із сторін до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Судом у цій частині не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

В силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.4. Щодо подібності правовідносин

Так, у справі, що переглядається (№904/5286/23), суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зменшили розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

У поданій касаційній скарзі скаржник вважає, що є обґрунтовані підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23, шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у взаємозв`язку із положеннями норм статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

Верховний Суд у наведених постановах при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру пені у відповідності до норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України дійшов висновку, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд, зокрема відзначив і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Отже, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 (на які вказує скаржник) містяться висновки щодо застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22 тощо).

6.5. Щодо наявності/відсутності обґрунтованої необхідності для відступлення від наведених правових висновків Верховного Суду

При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13 відзначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:

1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);

2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;

3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;

4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;

5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Водночас як свідчить зміст касаційної скарги позивач у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах, а саме: не довів наявності причин для такого відступу: неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту.

Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо зменшення розміру штрафних санкцій судами на підставі положень статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, що вочевидь не свідчить про обґрунтовану необхідність для відступу від висновків Верховного Суду.

При цьому колегія суддів відзначає таке.

6.6. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК України, статтею 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до змісту статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

У колегії суддів відсутні підстави для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у зазначеній постанові, або для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у відповідності до вимог статті 302 ГПК України.

Доводи касаційної скарги також не містять обґрунтованої необхідності у відступі від висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Ураховуючи вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на сталу та послідовну судову практику застосування норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій у межах виключних дискреційних повноважень суду у даному конкретному випадку за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд зменшили розмір штрафних санкцій, заявлений позивачем до стягнення (до переоцінки чого Верховний Суд вдаватись не може), що є виключним правом суду, визначеним статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України.

У свою чергу, касаційна скарга не обґрунтована підставами, які б могли свідчити про мотивовану необхідність для відступу від наведених правових висновків Верховного Суду (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права (статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України), які були застосовані судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах, та до власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які викладені у постанові у справі №904/5286/23. У той же час, такі доводи позивача не містять фундаментальних обґрунтувань, щодо підстав для відступу від правових висновків, які містяться у постановах від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23.

6.7. Отже, з огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.8. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (в оскаржуваних частинах) у справі №904/5286/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко