Рішення

від 06.09.2024 по справі 914/1314/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024 Справа № 914/1314/24

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», смт.Мізоч, Рівненський район, Рівненська область

до відповідача: Приватного підприємства «ТСМ Груп», м.Львів

про розірвання договору купівлі продажу №14-15 від 26.05.2021 та стягнення 800000,00грн

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024, справу №914/1314/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30.05.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 04.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

06.06.2024 до суду надійшла заява (вх.№2213/24 від 06.06.24) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти ПП «ТСМ Груп» в розмірі 800000,00грн. з метою забезпечення належного виконання судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» до Приватного підприємства «ТСМ Груп» щодо розірвання Договору купівлі-продажу №14-15 від 26 травня 2021 року та стягнення 800000,00грн, сплачених за цим Договором.

Ухвалою від 10.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» (вх.№2213/24 від 06.06.24) задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1314/24 вжито заходів щодо забезпечення цього позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти ПП «ТСМ Груп» (79040, м.Львів, вул.Журавлина, буд.5, кв.1; ідентифікаційний код 39950375) в розмірі 800000,00 грн з метою забезпечення належного виконання судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» до Приватного підприємства «ТСМ Груп» щодо розірвання договору купівлі-продажу №14-15 від 26 травня 2021 року та стягнення коштів в сумі 800000,00 грн, сплачених за цим договором.

12.06.2024 від відповідача до суду надійшов відзив.

18.06.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

01.07.2024 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали письмових доказів.

12.07.2024 на адресу суду надійшов запит Західного апеляційного господарського суду про скерування матеріалів справи у зв`язку із надходженням апеляційної скарги Приватного підприємства «ТСМ Груп» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 у справі №914/1314/24.

Ухвалою від 15.07.2024 зупинено провадження у справі №914/1314/24 до повернення матеріалів справи з Західного апеляційного господарського суду. Матеріали справи №914/1314/24 скеровано на адресу Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТСМ Груп» задоволено. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 про забезпечення позову у справі №914/1314/24 скасовано. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №914/1314/24 відмовлено.

13.08.2024 з Західного апеляційного господарського суду до Господарського суду Львівської області надійшли матеріали справи. Строк вирішення спору завершився 03.08.2024. У період з 26.07.2024 до 30.08.2024 суддя У.І. Ділай перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою від 05.09.2024 поновлено провадження.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

26 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» (надалі покупець, позивач) та Приватним підприємством «ТСМ Груп» (надалі відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу №14-15 (надалі - договір) зі специфікацією, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність (поставити) покупцю баштовий кран POTAIN H20/14C, 1991 р. (надалі - майно), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити майно. Згідно з умовами договору продавець зобов`язаний здійснити доставку та монтаж цього майна.

Розділом 2 договору передбачений порядок розрахунків між сторонами. Відповідно до п. 2.2. договору оплата майна здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів (гривні) на розрахунковий рахунок продавця зазначений у договорі на підставі рахунку продавця в термін протягом 5 банківських днів з дати підписання договору.

31 травня 2021 року покупець отримав рахунок від продавця на суму 800000 грн 00 коп.

31.05.2021 позивач перерахував відповідачу вказану суму. На підтвердження долучено платіжне доручення №852.

Згідно з умовами п. 3.1 договору продавець зобов`язаний передати майно покупцеві протягом 30 робочих днів з дати здійснення оплати майна згідно п.2.2. договору.

Як зазначено в позові у вказаний строк товар не було поставлено. Відтак, за твердженням позивача, порушено умови договору щодо поставки майна баштового крану, а отже, допущено істотне порушення у виконанні укладеного договору.

При цьому позивач звернув увагу, що положення спірного договору передбачають оплату за майно згідно рахунка. Рахунок був виставлений на суму 800000 грн 00 коп. та оплачений вчасно, інших рахунків покупцю не надсилалось, відтак позивач вважає, що продавець своїми діями погодив зменшення вартості майна до суми в 800 000 грн 00 коп.

На думку позивача положення 2.2. договору дає чітке розуміння, що внаслідок дій відповідача виставлення рахунку на оплату виникає обов`язок позивача сплатити такий рахунок у визначений строк. Таким чином, зворотні дії відповідача не виставлення рахунку не породжують жодних правових наслідків для позивача.

Відповідно до приписів розділу 7 договору - договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони не можуть відмовитись від виконання умов цього договору і розірвати його в односторонньому порядку, крім випадків, передбачених чинним законодавством України або за взаємною згодою сторін.

28 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача з листом-претензією до відповідача щодо пропозиції розірвання договору за згодою сторін та повернення сплачених позивачем коштів на рахунок позивача. Лист був направлений відповідачу на адресу зазначену у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Однак, лист не був вручений з позначкою відправлення не вручене під час доставки: інші причини та повернене позивачу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

12.04.2024 позивач повторно надіслав відповідачу лист-претензію з додатками засобами поштового зв`язку. 22.04.2024 відповідач отримав лист-претензію з додатками. Також копії документів надсилались на засоби зв`язку директора ПП ТСМ Груп» Тимціка Сергія Миколайовича - через месенджер.

За твердженням позивача з моменту отримання листа-претензії і до моменту подачі цього позову, відповідач не надав жодної відповіді на претензію з метою врегулювання питання та не вчинив жодних інших дій з метою досудового врегулювання спору. Таким чином, на думку позивача, відповідач допустив істотне порушення договору. Оскільки відповідач не виявив бажання розірвати договір за згодою сторін, позивач має законне право звернутись до суду з метою розірвання договору за рішенням суду та повернення коштів, сплачених на виконання зобов`язання зі свого боку.

Щодо істотного порушення договору відповідачем позивач зазначив, що під час укладення договору позивач розраховував отримати у власність Баштовий кран для використання його на будівництві нового об`єкту за адресою м. Рівне, вул. Кавказька 32 б. У зв`язку з тим, що договір не виконаний, позивач мусив укласти договір оренди крану, витрати кошти на транспортування та монтаж. На разі сума сплаченої орендної плати за оренду крану становить 600 000 грн 00 коп., що є суттєвим по відношенню до ціни укладеного договору. На звернення позивача відповідач не реагував, відповіді не надав, не вчинив дій з метою передачі майна чи розв`язання спірної ситуації.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає бездіяльність відповідача істотним порушенням договору купівлі-продажу №14-15 від 26 травня 2021 року та наявні підстави для розірвання договору. Відтак, ТОВ «Будтех-Пром» подало позов до Господарського суду Львівської області про розірвання договору та стягнення з відповідача 800000,00грн основного боргу.

Відповідач заперечив проти позову, з огляду на таке.

ПП «ТСМ Груп» звернуло увагу, що у нього відсутній оригінал договору купівлі-продажу, в редакції, що долучений позивачем до позовної заяви.

Згідно з 2.2. договору, оплата майна здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів (гривні) на розрахунковий рахунок продавця зазначений у договорі на підставі рахунку продавця та у наступному порядку в термін до 5 банківських днів з дати підписання договору.

Продавець зобов`язаний передати майно покупцеві протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати здійснення оплати згідно п.2.2. (п. 3.1. договору).

З огляду на зазначене відповідач звернув увагу, що умовами самого договору сторонами погоджена попередня оплата за майно. Тому, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а значить не звільняє від обов`язку оплатити товар. А відтак, його не виставлення чи виставлення на меншу суму не свідчить про зміну ціни договору, якщо сторонами не погоджено іншого.

Згідно з п.8.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору оформляються письмово і підписуються уповноваженими представниками сторін. Зміни та/або доповнення набувають чинності з моменту підписання та стають складовими і невід`ємними частинами цього договору.

За твердженням відповідача, сторонами зміна умов договору в частині зміни ціни, так як і інших умов не погоджувалася, додаткові договори не підписувалися. Позивачем протилежного не доведено. А відтак, доводи позивача у частині односторонньої зміни відповідачем умов договору не доведені належним чином та підлягають спростуванню. Крім того, договором купівлі-продажу від 26.05.2021 погоджено саме попередню оплату за договором, тобто таку, що вноситься покупцем до моменту передачі товару (майна) у його власність.

Відповідач звернув увагу, що згідно з п.2.2 та 3.1 договору купівлі-продажу №14-15 від 26.05.2021 передбачено саме попередню оплату за договором, та встановлення строків внесення попередньої оплати, а саме протягом 5 банківських днів з моменту його укладення, натомість обов`язок продавця з передачі майна виникає протягом 30 робочих днів з моменту оплати майна у розмірі встановленому у договорі, а саме 1520100,00грн.

З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що його обов`язок із поставки товару як в силу положень договору так і в силу закону перед позивачем не настав, з огляду на невиконання (неналежне) виконання покупцем свого обов`язку з здійснення попередньої оплати за договором. А відтак, вимога позивача, що викладена ним у претензії щодо передачі майна не підлягає до задоволення, як і вимога про розірвання договору купівлі-продажу з підстав порушення зобов`язань продавцем, чого позивачем не доведено. Задоволення ж такої вимоги призведе до фактичної відмови від договору, який є дійсним, в односторонньому поряду покупцем, який не виконує своїх зобов`язань, та порушить права саме відповідача, який правомірно розраховував на отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, що є неприпустимим.

На підтвердження наявності майна у продавця, його належного технічного стану, відсутності прихованих недоліків та дефектів та твердження про придатність до майна використання відповідно до умов договору (1.4. , 1.5. договору) відповідач надав наступні докази:

1. Витяг з інвентарної картки обліку основних засобів за типовою формою №03-6 затвердженої наказом Мінстату України від 29.12.1995 №352 (бухгалтерський запис (акт, накладна) від 01.01.2001 Кб-4.

2. Висновок експертизи Державного підприємства «Західний експертно-технічний центр Держпраці» 20774790-09-11-0866.205923/6618 за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) баштового крана Н20/14С SB459DM вантажопідйомністю 8 т, від 12.11.2020.

На думку відповідача у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань саме покупцем (позивачем у даній справі) у повному обсязі майно (товар) не був переданим.

Щодо вимоги розірвання договору відповідач зазначив, що пунктом 7.3. долученого до справи договору вбачається, що сторони не можуть відмовитися від виконання умов цього договору і розірвати його в односторонньому порядку, крім випадків, передбачених чинним законодавством України або за взаємною згодою сторін. Однак, позивачем у позовній заяві не вказано та не обґрунтовано положення закону, відповідно до якого вказаний договір підлягає розірванню. Невиконання обов`язку з передачі майна покупцеві обумовлене невиконанням ним свого обов`язку щодо оплати товару (майна), а відтак не може ставитися у вину продавця.

При цьому відповідач звернув увагу, що з долученого до матеріалів справи позивачем договору, зокрема п.3.2. договору не вбачається погодження сторонами місяця передачі майна від продавця покупцеві.

Додатково відповідач зазначив, що враховуючи перебування на службі у ЗСУ засновника товариства, що можливо було причиною не належного виконання своїх обов`язки перед контрагентом у повному обсязі відповідач не ініціював питання щодо компенсації збитків отриманих в наслідок не отримання попередньої оплати у повному обсязі за майно, яке ще не перейшло у власність покупця, внаслідок порушення останнім своїх зобов`язань за договором, однак залишає за собою реалізувати таке право у майбутньому.

Крім цього, відповідач повідомив, що за умовами п.2.1 договору вартість (ціна) майна, у гривні становить 1 520 100,00 грн. на дату укладення договору ціна у перерахунку до гривні з урахуванням ПДВ. Відповідно, сума договору погоджена сторонами з прив`язкою до іноземної валюти. Згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют станом на 26.05.2021 (дата укладення договору) співвідношення гривні до долара США становило 27,4553 грн. Станом на час подання відзиву співвідношення гривні до долара США становить 40,4246 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу №14-15 від 26.05.2021, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.(ч.1- 2 ст. 180 ГК України).

Відповідно до положень ч. 1-2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з п.2.1 договору, вартість (ціна) майна, у гривні становить 1520100,00грн на дату укладення договору ціна у перерахунку до гривні з урахуванням ПДВ.

31 травня 2021 року покупець отримав рахунок від продавця на суму 800000 грн 00 коп.

Як встановлено судом та не заперечно сторонами 31.05.2021 позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав та згідно з отриманим від продавця рахунком перерахував відповідачу 800000,00грн.

Про факт виставлення відповідачем інших рахунків покупцю суду не повідомлено.

Крім цього, суд звертає увагу, що сторонами не повідомлено про існування між ними інших правовідносин, ніж ті, що зазначені в позові.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

При цьому, відповідач в повному обсязі не виконав взятих зобов`язань, внаслідок чого позивач не отримав товар (баштовий кран POTAIN H20/14C, 1991 р.).

Оскільки попередню оплату позивачем за товар здійснено частково, інших рахунків покупцю відповідач не надсилав, товар відповідачем не передано (актів прийому-передачі наданих послуг матеріали справи не містять), звернень відповідача про необхідність доплати матеріали справи також не містять, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/4994/19, зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 р. № 910/22454/17, від 28.08.2018 р. № 910/20932/17 від 02.10.2018 р. № 910/21033/17 від 16.10.2018 р. № 910/3568/18, від 19.02.2019 р. № 910/4427/18, від 22.06.2020 р. № 922/2216/19, та від 06.03.2019 р. у справі № 183/262/17.

Про невиконання зобов`язання можна говорити якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі N 904/2357/20.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі N 910/12382/17, зазначено що, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Суд зазначає, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Згідно з п. 7.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на п. 7.1 договору спірний договір є чинним.

Аналізуючи твердження та подані учасниками справи на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо укладення між сторонами договору, здійснення на його підставі господарської операції оплати авансового платежу, невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з передачі товару у встановлені договором порядку та строки, внаслідок чого утворився борг з повернення сплачених позивачем за договором коштів в розмірі 800000,00 грн.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань позивач у повній мірі позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.

Враховуючи наведене суд зазначає про доведеність позивачем обставини істотного порушення відповідачем договору, а саме п.3.1 договору, відтак, позовні вимоги позивача про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

З врахуванням висновків суду про істотність порушення умов укладеного договору та наявності підстав до розірвання договору, що має наслідком виникнення обов`язку до повернення сплачених позивачем коштів за договором, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 800000,00 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Розірвати договір купівлі-продажу №14-15 від 26 травня 2021 року, укладений між Приватним підприємством «ТСМ Груп» (ідентифікаційний код 39950375) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» (ідентифікаційний код 37433589).

3.Стягнути з Приватного підприємства «ТСМ Груп» (79040, м.Львів, вул.Журавлина, буд.5, кв.1; ідентифікаційний код 39950375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» (35740, Рівненський район, Рівненська область, смт.Мізоч, вул.Б.Хмельницького,32А; ідентифікаційний код 37433589) 800000,00 грн основного боргу та 12022,40 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 10.09.2024.

СуддяДілай У.І.