Рішення

від 19.08.2024 по справі 921/289/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

19 серпня 2024 рокуСправа № 921/289/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши заяву без номера від 02.08.2024 (вх.№6163 від 05.08.2024), подану через систему "Електронний суд", представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №921/289/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни, АДРЕСА_1

до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2", вул. Р.Купчинського, 14, м. Тернопіль, 46023

про визнання недійсним одностороннього правочину щодо дострокового розірвання договору

За участі учасників та їх представників:

Позивача: адвокат Ленько Руслан Іванович, ордер серії ВО №1076383 від 03.05.2024, (присутній до виходу суду в нарадчу кімнату) ;

Відповідача: не з`явився.

1. Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/289/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" про визнання недійсним одностороннього правочину щодо дострокового розірвання договору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2024 (суддя Охотницька Н.В.) позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" (правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська комунальна міська лікарня №2", код ЄДРПОУ 05497361) щодо дострокового розірвання договору №19 від 05.02.2024, укладеного з Фізичною особою-підприємцем Гуменюк Анжелою Михайлівною (РНОКПП НОМЕР_1 ), викладений в повідомленні від 16.04.2024 №392. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" на користь Фізичної особи-підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни 3028 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

05.08.2024 на адресу суду надійшла заява без номера від 02.08.2024 (вх.№6163 від 05.08.2024), подана через систему "Електронний суд" представником позивачки про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 05.08.2024, у зв`язку із перебуванням судді Охотницької Н.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл у справі для розгляду заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 для розгляду заяви визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 07.08.2024 прийнято до розгляду заяву (без номера від 02.08.2024 (вх.№6163 від 05.08.2024)) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №921/289/24. Призначено судове засідання для вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №921/289/24 на 19.08.2024 о 12 год. 00 хв.

У судове засідання 19.08.2024 з`явився представник позивачки.

Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення, без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

19.08.2024 суд видалився до нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину додаткового рішення.

2.Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція заявника (позивача у справі).

У поданій суду заяві без номера від 02.08.2024 (вх.№6163 від 05.08.2024) про ухвалення додаткового рішення, представник позивачки просить ухвалити додаткове рішення у справі №921/289/24 щодо покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 40 000,00 грн. На підтвердження своїх вимог до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено копії : договору про надання правничої допомоги від 02.05.2024 та акту приймання передачі наданих послуг від 30.07.2024.

2.2. Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні не забезпечив, проте у наданому суду клопотанні (сформованому через систему "Електронний суд") (вх.№6318 від 08.08.2024) просить заявлену позивачем суму витрат на професійну допомогу зменшити до 7 000,00 грн.

При цьому, звертає увагу, що у позовній заяві орієнтовний розрахунок судових витрат в частині витрат на правничу допомогу, які сторона очікувала понести у зв`язку із розглядом даної справи, позивачкою заявлено 10 000,00 грн, що є значно нижчою сумою від заявленої представником позивачки після завершення розгляду справи №921/289/24. Також, просить суд при ухваленні додаткового рішення врахувати незначну складність виконаних адвокатом робіт у справі, кількість судових засідань, а також те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і таким, що не відповідає критерію реальності, розумності та складності справи.

3. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення. Фактичні обставини, встановлені судом у розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

3.1. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Із змісту статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1,3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві позивачкою зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести у наведеній справі, а саме в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частин 3-6 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно вимог статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правничої допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

- за своєю правовою природою договір про надання правничої допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правничої допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

3.2. Суд, розглянувши та надавши оцінку вказаній заяві щодо покладення на Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" 40 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, задовольняє її частково, з огляду на таке.

На обґрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ФОП Гуменюк Анжели Михайлівни до відповідача КНП "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" про визнання недійсним одностороннього правочину щодо дострокового розірвання договору, представником позивачки надано суду копії : Договору №б/н від 02.05.2024 про надання правничої допомоги, ордеру серії ВО №1076383 від 03.05.2024 та Акту приймання-передачі послуг від 30.07.2024 на суму 40 000,00 грн.

У відповідності до наданих доказів заявник стверджує, що адвокатом Ленько Р.І., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №442, виданого 01.12.2006 Тернопільською обласною КДКА на підставі рішення №9 від 01.12.2006, під час розгляду даної справи позивачкою понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 40 000,00 грн.

Оцінивши подану адвокатом позивачки заяву із додатками до неї, у сукупності із позовними вимогами, судом встановлено таке.

02.05.2024 між Фізичною особою-підприємцем Гуменюк Анжелою Михайлівною (далі по тексту - Клієнт) та адвокатом Ленько Русланом Івановичем (далі по тексту - адвокат), укладено Договір про надання правничої допомоги (№б/н).

За цим Договором адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту : необхідну правову допомогу для забезпечення його власної господарської діяльності, в тому числі, надавати йому усні, письмові консультування з правових питань; правовий аналіз документів з метою підготовки позову в суд ; отримання відповідних документів як доказів у справі, у органах державної влади, підприємств, установ, організацій, у тому числі банківських установах; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, клопотань, заяв, відзивів, заперечень, пояснень, тощо ;надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів Клієнта у Господарському суді Тернопільської області; представництва Клієнта у Господарському суді Тернопільської області; особистої участі у засіданнях з розгляду справи у Господарському суді Тернопільської області; іншу правничу допомогу, необхідну для захисту інтересів Клієнта за даним Договором.

Пунктом 4.2. Договору сторони домовились про наступний розмір винагороди (вартість послуг) Адвоката за даним Договором : 40 000,00 грн.

Клієнт здійснює оплату гонорару (винагороди) за даним Договором готівкою або у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 10 (десять) днів з моменту ухвалення рішення Господарським судом Тернопільської області з питання, визначеного у п.1.1.даного Договору. (п.5.1. Договору).

Так, матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів позивачки під час розгляду даної справи в Господарському суді Тернопільської області здійснювалось адвокатом Ленько Русланом Івановичем.

З акту приймання-передачі наданих послуг від 30.07.2024 та опису робіт (наданих послуг) вбачається, що згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 02.05.2019, адвокатом позивачки - Ленько Р.І. надано такі послуги, як :

- вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики, усне консультування, узгодження правової позиції ;

- складання позовної заяви, інших процесуальних документів ;

- участь у судових засіданнях з розгляду справи (підготовчих, судових) у Господарському суду Тернопільської області.

За змістом акту від 30.07.2024, претензії з приводу обсягу та якості наданих послуг (правничої допомоги) у сторін відсутні.

Разом з цим у вказаному Акті не деталізовано обсягу, затраченого часу, ціни в розрізі кожної із правових послуг окремо.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви, так і відзиву на позов, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

А ч. 6 статті 129 ГПК передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Одночасно суд зауважує, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Однак, слід зазначити, що передбачене частиною 6 статті 129 ГПК України поняття "істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку" є оціночним і залежить від конкретних обставин справи.

Із змісту позовної заяви вбачається, що адвокатом позивачки заявлено про орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які сторона очікувала понести у зв`язку із розглядом даної справи, в розмірі 10 000,00 грн, зробивши примітку щодо подання відповідної заяви про надання доказів (детального розрахунку та відповідних доказів), які сторона подасть, відповідно до п.8 ч.5 ст.129 ГПК, тобто після завершення розгляду та ухвалення рішення у справі №921/289/24.

Проте, заявляючи до стягнення з відповідача 40 000,00 грн правничої допомоги, доказів на підтвердження понесення позивачкою зазначеної суми витрат, а саме деталізованого розрахунку з відповідними доказами, станом на 19.08.2024, суду не надано.

Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Також, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

В той же час, відповідач у наданому суду клопотанні (вх.№6318 від 08.08.2024), вказуючи на не співмірність та завищення розміру витрат на правничу допомогу, просив зменшити заявлений адвокатом позивачки розмір витрат на правничу допомогу до 7 000,00 грн, у разі якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Із змісту частин 5, 6 статті 126 ГПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію": "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."

При цьому, дослідивши наданий представником позивачки акт приймання передачі наданих послуг від 30.07.2024, суд приходить до висновку, що адвокатом підтверджено виконання робіт по наданню послуг у більшості випадків, проте, в окремих випадках, позивачем не доведено їх реальність - дійсність понесення у межах розгляду даної справи як і їх необхідність, а також їх вартість.

Так, як уже зазначалось судом вище, у підписаному Акті приймання-передачі наданих послуг від 30.07.2024 та опису робіт (наданих послуг) вбачається, що сторонами не деталізовано обсягу затраченого часу, ціни в розрізі кожної із наданих правових послуг адвоката окремо.

Суд критично оцінює і обґрунтування адвокатських витрат, в частині вивчення матеріалів справи, аналізу судової практики, усного консультування, узгодження правової позиції, оскільки все це є складовою процесу підготовки та складання позовної заяви. При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутня конкретизація наданих усних консультацій, а з огляду на предмет та підстави позову, однотипність та стандартність справи, суд ставить під сумнів їх необхідність та реальність.

Оцінивши складність вказаної справи суд приходить до висновку, що вона не є суттєво складною, як це стверджує позивач і його адвокат. Суд також вважає, що підготовляючи і подаючи позов адвокат у даній справі мав розуміти і усвідомлювати її складність, у зв`язку з чим ним і було заявлено орієнтовні витрати на правову допомогу у сумі 10 000 гривень. Проте, суду не зрозуміло, що стало причиною, що вказані витрати суттєво зросли за час її розгляду і складають уже після прийняття рішення 40 000 гривень. При цьому ні позивач як сторона ні його представник - адвокат не довели суду таких причин, і що вони не могли передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, таким чином ними не виконано і вимоги статті 129 ГПК.

Щодо участі особистої участі адвоката Ленько Р.І. у судових засіданнях, які призначалися Господарським судом Тернопільської області у розгляді даної справи, то слід зауважити, що протоколами судових засідань, не зафіксовано, що адвокат був присутнім в усіх засіданнях. При цьому підтверджено участь адвоката Ленько Р.І. в 4-х судових засіданнях (10.06.2024, 10.07.2024, 18.07.2024 та 29.07.2024).

Відтак, з урахування вищенаведеного, суд вважає необґрунтованими достатньою мірою твердження позивача та його адвоката, що витрати на оплату правничої допомоги, заявлені ними у сумі 40 000 гривень, в даному випадку мають повністю покладатись на відповідача. Оскільки розмір таких витрат , на думку суду, не є доведеним позивачем і його адвокатом не є реальним, дійсно необхідним, співмірним із складністю справи, розумним, а також є таким, що безпідставно значно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку позивачем і його адвокатом подану ними первинно при поданні позову.

У свою, чергу клопотання представника відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу позивача до 7 000 гривень, то суд і його задовольняє частково, так як вважає, що заявником не обґрунтовано достатньо розміру суми зменшення.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 921/289/24, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, а також значне перевищення суми, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку позивачем і його адвокатом (з 10 000 грн до 40 000 грн), суд критично розцінює розмір заявлених до відшкодування позивачем 40 000,00 грн судових витрат на правову допомогу та вважає, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку підлягає до стягнення з відповідача у сумі 10 000,00 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" на користь Фізичної особи-підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни підлягає 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Ленько Руслана Івановича, так як такі є реальними, обґрунтованими та такими, що були необхідними при розгляді справи № 921/289/24.

В свою чергу, суд відмовляє у заявленій до стягнення з відповідача оплати за надання правової допомоги позивачці в розмірі 30 000,00 грн, з підстав наведених вище.

Враховуючи зазначене вище, керуючись статтями 129, 232, 234, 235, 244, з 253 по 259 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Ухвалити у справі №921/289/24 додаткове рішення.

2. Заяву без номера від 02.08.2024 (вх.№6163 від 05.08.2024) подану через систему "Електронний суд", представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/289/24, задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" на користь Фізичної особи-підприємця Гуменюк Анжели Михайлівни 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Ленько Руслана Івановича.

4. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення, відмовити.

5. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Стягувач - Фізична особа-підприємець Гуменюк Анжела Михайлівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Боржник - Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" (вул. Р.Купчинського, 14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 05497361) .

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його підписання суддею (суддями) та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статті з 253 по 259 ГПК України. Повне додаткове рішення складено 11.09.2024.

Повний текст додаткового рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяВ.Л. Гевко