Рішення

від 05.09.2024 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/28/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «КАРПАТИ» (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, код ЄДРПОУ 37958251) про стягнення коштів в межах справи 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Яніва Михайла Васильовича

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "КАРПАТИ" про стягнення заборгованості у сумі 1 446 109,92 грн. за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2023 за період з вересня 2022 року по вересень 2023 року включно , а також інфляційне збільшення у сумі 18 857,27 грн., 3% річних у сумі 11 053,83 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 125 118,23 грн., штраф у сумі 144 610,99 грн. та витрати зі сплати судового збору.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа про банкрутство Державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева, яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 28/24 від 02.01.2024) була передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 05.01.2024 залишено без руху позовну заяву (вх. № 28/24 від 02.01.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева". Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- надати суду достатні докази на підтвердження відповідних повноважень особи, яка підписала позовну заяву;

- узгодити текст позовної заяви з прохальною частиною позовної заяви щодо розміру заявлених позовних вимог та ціною позову;

- надати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- у разі збільшення ціни позову та фактично заявленої суми загальної заборгованості надати докази доплати судового збору у встановленому законом розмірі, як за вимогу майнового характеру.

Попереджено позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

12.01.2024до суду на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 05.01.2024від позивача надійшли заява про усунення недоліків (вх.№970) та позовна заява у новій редакції (вх.№971).

Ухвалою суду від 17.01.2024, крім іншого, прийнято позовну заяву Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» (вхідний номер 28/24 від 02.01.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «КАРПАТИ» до розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева». Відкрито провадження у справі 5023/10655/11 (922/28/24). Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін. Призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на " 13" лютого 2024 р. о 15:00 год. Запропоновано позивачу, в порядку ст.ст. 161,169 ГПК України, подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали додаткові пояснення щодо визначення статусу третьої особи (на стороні позивача або відповідача вона вступає у справу) та на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№974/24 від 12.01.2024) про повернення судового збору, в якій позивач просить повернути надлишкову сплачену частину судового збору у сумі 5 229,86 грн. за подачу позову до ТОВ «Дослідно-механічний завод «КАРПАТИ» про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 17.01.2024 заяву (вх.№974/24 від 12.01.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про повернення надмірно сплачених коштів - задоволено.Повернуто Державному підприємству "Завод імені В.О.Малишева" (61001, місто Харків, вул. Тарасенка Георгія, будинок 126 код ЄДРПОУ 14315629) судовий збір, надмірно сплачений при поданні позову в розмірі 5229,86 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №11477 від 18.12.2023.

18.01.2024 до суду від позивача надійшла заява вх.№1595, відповідно до якої, останній просить суд вважати привальною суму загального розміру заявлених позовних вимог по справі №5023/10655/11 (922/28/24) -1745750,24 грн.

19.01.2024 до суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»надійшло клопотання (вх.№1756), в якому останній просить суд залучити до участі у справі № 5023/10655/11 (922/28/24) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (код ЄДРПОУ 37854297, юридична адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36).

Ухвалою суду від 24.01.2024 у задоволенні клопотання (вх.№1756 від 19.01.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" - відмовлено.

26.01.2024 від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно - механічний завод "КАРПАТИ" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2461), в якому останній просить суд відмовити в задоволені позову в частині стягнення 744 189,92 грн. основного боргу , інфляційні нарахування в розмірі - 18 857,27 грн., 3% річних - 4 512,54 грн., пеня в розмірі - 24 140,40 грн., штраф у розмірі - 144 610,99 грн. У разі не врахування судом наданих доводів у вищезазначеному відзиві - відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій (штраф, пеня) на 90%.

31.01.2024 від представника позивача Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла відповідь на відзив (вх.№2846) зі змісту якого вбачається, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними та не доведеними належними і допустимими доказами.

12.02.2024 від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" надійшло клопотання (вх.№3992) про відкладення розгляду справи призначеної на 13.02.2024 у зв`язку з відрядженням уповноваженого представника відповідача.

12.02.2024 від позивача Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшло клопотання (вх.№3965), в якому останній просить суд відкласти судове засідання та здійснювати розгляд справи №5023/10655/11 (922/28/24) за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 13.02.2024, крім іншого, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №5023/10655/11 (922/28/24) за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на "05" березня 2024 р. о 13:35 год.

04.03.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява (вх.№5928) про збільшення розміру позовних вимог.

04.03.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява (вх.№5930) про проведення судового засідання 05.03.2024 у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні 05.03.2024 ухвалою суду, яку внесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 04.04.2024 о (б) 11:20.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.04.2024 у зв`язку з звільненням з посади судді Яризько В.О. відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №5023/10655/11 (922/28/24).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.04.2024 для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Прохоров С.А..

Ухвалою суду від 02.04.2024 прийнято справу №5023/10655/11 (922/28/24) до провадження у новому складі суду. Постановлено розгляд справи №5023/10655/11 (922/28/24) здійснювати спочатку за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на "23" квітня 2024 р. о 15:00 год.

23.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№10730) про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №2101 від 06.03.2024.

В підготовчому засідання 23.04.2024 протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх.№5928 від 04.03.2024). Постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Відкладено підготовче засідання на 14 травня 2024 року о (б) 15:00 год.

14.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№12598) про відкладення розгляду справи.

Підготовче засідання 14 травня 2024 року о 15:00 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Харкові.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведення підготовчого засідання 14 травня 2024 року о 15:00 год, ухвалою суду від 16.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Призначено підготовче засідання на "11" червня 2024 р. о 13:40 год.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2024 закрито підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.07.2024 о (б) 14:45.

Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Усатого В.О. з 22.06.2024 по 08.07.2024 (включно) у відрядженні.

Крім того, суд зазначає, що с. Усатий В.О. з 09.07.2024 по 12.07.2024 (включно) перебував у відпустці, суддя Прохоров С.А з 01.07.2024 по 07.07.2024 (включно) у відрядженні а з 08.07.2024 по 16.08.2024 (включно) у відпустці.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали виконанню обов`язків суддів, а саме після повернення суддів з відряджень та відпусток, ухвалою суду від 19.08.2024 призначено справу до розгляду по суті на 05.09.2024 о (б) 15:40.

04.09.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх.№21119) про розгляд справи призначеної на 05.09.2024 , без участі представника останнього.

Присутній у судовому засіданні 05.09.2024 представник відповідача, проти позову заперечував частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 05.09.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ( із змінами) від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За змістом статей 10,12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. ст. 177, 195 Господарського процесуального кодексу України і який з урахуванням вищезазначених обставин у даному випадку не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

03.08.2022 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (Орендодавець) і ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до держаної власності №298дп.

Згідно з п.1.1 Договору Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - Стенд для закладки основи корпусу 9953-6354, інвентарний номер №142479, у кількості 1 шт., (далі - Майно), який перебуває на балансі ДП "Завод імені В.О Малишева".

Відповідно до п.1.3 Договору стан майна на момент укладання Договору (потребує/не потребує поточного і /або капітального ремонту) визначається в Акті приймання - передачі орендованого Майна (Додаток 1), що додається до цього Договору та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.3.1 Договору орендна плата перераховується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку та акту виконаних робіт, і спрямовується: 100% на рахунок Орендодавця. На вимогу Орендодавця Орендар зобов`язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Відповідно п.3.2 Договору Орендна плата визначається на підставі листа-узгодження Орендаря №13/665 від 19.07.2022, що не суперечить Методиці розрахунку стартової орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 №630 (далі Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2022 року - 89 000,00 грн. (згідно Додатку 3).

Згідно з п.3.3 Договору Орендар зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів після підписання Договору внести завдаток у розмірі подвійної орендної плати, вказаної в пункті 3.2. Договору, який буде зарахований в рахунок сплати орендної плати за перший та останній місяці оренди. Після закінчення строку дії Договору здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного Орендарем завдатку.

Відповідно до п.п.3.5, 3.6 Договору Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції попереднього місяця. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та /або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної платила відповідний місяць пропорційно дням користування.

Згідно з п.п.3.8, 3.9. Договору Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця у визначеному пунктом 3.1 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Зайва сума орендної плати, що надійшла Орендодавцю, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору Орендар зобов`язується прийняти відповідно до чинного законодавства Майно в користування за Актом приймання - передачі та використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору. Своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та плату за послуги з технічного супроводу монтажу Майна.

Згідно з п.7.1. Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендарю Майно згідно з цим Договором за Актом приймання - передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором, та направити до Орендаря фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна зі місцем його експлуатації строком на один місяць.

Відповідно до п.9.1.Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

За цим Договором Орендодавець вправі застосувати щодо Орендаря всі види оперативно - господарських санкцій, передбачені статтею 236 Господарського кодексу України (п.9.2 Договору).

Згідно з п.10.1 цей Договір укладено терміном на строк до завершення тримісячного періоду після припинення чи скасування воєнного стану, але не менше ніж на шість місяців з дати укладання Договору.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 15.08.2022 року, який є Додатком №1 до Договору оренди №298дп від 03.08.2012 (а.с.13).

На виконання умов Договору, а саме п.3.3 Позивачем було направлено Відповідачу рахунок - фактуру №ДП-0000945 від 03.08.2022 на суму 106 800,00 грн. разом з ПДВ (без ПДВ 89 000,00 грн.) (а.с.21).

31.08.2022 Сторонами Договору №298дп було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ДП-0001339 за серпень 2022 року на суму 59 211,98 грн. разом з ПДВ.(а.с.21)

Як зазначає позивач, відповідачем було сплачено орендну плату за серпень 2022 року у повному обсязі по рахунку №ДП-0000945 від 03.08.2022. Решта сплаченої суми за цим рахунком - фактурою у розмірі 47 588,02 грн. була зарахована як часткова оплата за наступний місяць - за вересень 2022 року.

30.09.2022 Сторонами також було підписано Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП -0001455 за вересень 2022 року на суму 108 829,20 грн. разом з ПДВ та надано Відповідачу рахунок - фактуру №ДП-0001222 від 30.09.2022 на суму 61 241,18 грн., у тому числі ПДВ, з урахуванням частини оплати по рахунку - фактурі №ДП-0000945 від 03.08.2022 у сумі 47 588,02 грн.

Позивач вказує, що в порушення умов Договору, відповідач не сплатив орендну плату частково у вересні 2022 року (несплачена сума 61 241,18 грн.) і в повному обсязі з жовтня 2022 року по вересень 2023 року, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 446 109,92 грн., а саме:

- за вересень 2022 року у сумі 61241,18 грн;

- за жовтень 2022 року у сумі 111549,94 грн;

- за листопад 2022 року у сумі 112 330,79 грн;

- за грудень 2022 року у сумі 113 117,10 грн;

- за січень 2023 року у сумі 114 022,03 грн;

- за лютий 2023 року у сумі 114820,19 грн;

- за березень 2023 року у сумі 116 542,49 грн;

- за квітень 2023 року у сумі 116 775,58 грн;

- за травень 2023 року у сумі 117 359,45 грн;

- за червень 2023 року у сумі 118 298,33 грн;

- за липень 2023 року у сумі 117 588,54 грн;

- за серпень 2023 року у сумі 115 942,30 грн;

- вересень 2023 року у сумі 116 522,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом №002-16/015/3606/1 від 22.09.2023 направив відповідачу Акти здачі приймання робіт ( надання послуг) та рахунки - фактури на оплату за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року на загальну суму 1 446 109,92 грн., у двох примірниках. Лист з додатками відповідач отримав 29.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.17), проте, як зазначає позивач, станом на час подання до суду позовної заяви, відповідачем не повернуто один підписаний примірник зазначених актів та не здійснено оплату в повному обсязі.

29.01.2024, як вказує позивач, майно за Договором оренди №298дп від 03.08.2022 відповідачем повернуто позивачу.

19.02.2024 позивачем направлено в двох екземплярах акти - здачі приймання робіт (надання послуг) та рахунки - фактури за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року на загальну суму 466 007,00 грн. а саме:

- за жовтень 2023 року у сумі 117 454,18 грн;

- за листопад 2023 року у сумі 118 041.44 грн;

- за грудень 2023 року у сумі 118 867,74 грн;

- за січень 2024 року у сумі 111 643,64 грн;

Проте, один примірник направлених актів здачі - приймання робіт (надання послуг) за Договором №298дп відповідачем не повернуто, оплату не здійснено.

Отже, з урахуванням заяви (вх.№5928 від 04.03.2024) про збільшення розміру позовних вимог, предметом розгляду є заборгованість за Договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2023 за період з вересня 2022 року по січень 2024 року включно.

Станом на день розгляду справи по суті, заборгованість відповідачем не сплачено в повному обсязі, а тому такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача за Договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2023 - 1 805316,28 грн основного боргу, а також пені у розмірі 200 979,73 грн, 3% річних у розмірі 18 639,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 012,93 грн та штраф у розмірі 144 610,99 грн .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог вказаного договору оренди відповідачем було прийнято в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 15.08.2022 а саме: Стенд для закладки основи корпусу 9953-6354 , інвентарний номер №142479, у кількості 1 шт., з поміткою "Майно потребує поточного ремонту", який підписано сторонами без зауважень.

На підтвердження заборгованості з орендної плати, позивачем долучено до матеріалів справи наступні акти:

- акт №ДП-0001455 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за вересень 2022 становить 61241,18 грн., (з урахуванням сплаченої орендної плати за серпень 2022 року по рахунку - фактурі №ДП-0000945 від 03.08.2022, решта сплаченої суми за цим рахунком - фактурою у розмірі 47 588,02 була зарахована як часткова оплата за наступний місяць - за вересень 2022 року);

- акт №ДП-0001618 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за жовтень 2022 становить 111 549,94 грн;

- акт №ДП-0001850 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за листопад 2022 становить 112 330,79 грн;

- акт №ДП-0002051 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за грудень 2022 становить 113117,10 грн;

- акт №ДП-0000164 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за січень 2023 становить 114022,03 грн;

- акт №ДП-0000323 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за лютий 2023 становить 114 820,19 грн;

- акт №ДП-0000573 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за березень 2023 становить 116 542,49 грн;

- акт №ДП-0000913 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за квітень 2023 становить 116 775,58 грн;

- акт №ДП-0001187 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за травень 2023 становить 117359,45 грн;

- акт №ДП-0001434 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за червень 2023 становить 118 298,33 грн;

- акт №ДП-0001628 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за липень 2023 становить 117 588,54 грн;

- акт №ДП-0001805 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за серпень 2023 становить 115942,30 грн;

- акт №ДП-0001963 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за вересень 2023 становить 116 522,00 грн;

- акт №ДП-0002186 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за жовтень 2023 становить 117 454,18 грн;

- акт №ДП-0002385 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за листопад 2023 становить 118 041,44 грн;

- акт №ДП-0002567 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за грудень 2023 становить 118 867,74 грн;

- акт №ДП-0000155 здачі приймання робіт (надання послуг) - оренда обладнання за січень 2024 становить 111 643,64 грн;

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2022 в сумі 1805316,28 грн за період з вересня 2022 року по січень 2024 року матеріали справи не містять.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву, посилається на п.7.1 Договору, відповідно до умов якого, Орендодавець (позивач) зобов`язується передати Орендарю Майно згідно з цим Договором за Актом приймання - передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором, та направити до Орендаря фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна зі місцем його експлуатації строком на один місяць.

Як зазначає відповідач, після прибуття майна на територію відповідача останній провів огляд елементів стенда і виявив відсутність елементів стенда (п.14,15,16,19 зазначений в специфікації АДР 9953-6354), про що було складено відповідний акт (23.08.2022) та повідомив про це Орендодавця та попросив направити фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна та надати відсутні елементи (лист №02/829 від 26.08.2022). У зв`язку з тим, що Орендодавець (позивач) не виконав вимог договору не надавши відсутні елементи, відповідач змушений був розробити конструкторську документацію та самостійно виготовити основу стенду, про що повідомив Орендодавця та попросив направити фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна (лист №02/1294 від 21.12.2022). Оскільки Орендодавець (позивач) не виконав вимог договору і не направив фахівця для надання послуг з технічного супроводу монтажу Майна, відповідач був змушений здійснити введення в експлуатацію даного стенда власними силами, про що складено відповідний акт від 16.01.2023. З огляду на наведене, на думку відповідача, орендну плату слід нараховувати з дати введення в експлуатацію даного стенда.

В свою чергу, суд зазначає, що в акті приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 15.08.2022 міститься посилання "Майно потребує поточного ремонту", крім того матеріали справи містять акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП-0001339 за серпень 2022 року на суму 59 211,98 грн., разом з ПДВ та №ДП 0001455 за вересень 2022 року на суму 108 829,20грн., разом з ПДВ, в яких зазначено, що СТОРОНИ НЕ МАЮТЬ претензій одна до одної.

Крім того, судом досліджено, що матеріали справи не містять доказів направлення та отримання листів №02/829 від 26.08.2022, №02/1294 від 21.12.2022, №02/054 від 16.01.2023 на які посилається відповідач у відзиві на позов, щодо неповної комплектації Майна і направлення до нього фахівця для супроводу монтажу майна.

Також суд звертає увагу, що акт від 23.08.2022 про відсутність окремих елементів Майна, на який посилається відповідач, складений ним в односторонньому порядку , без участі представника позивача, при тому, що 31.08.2022 та 30.09.2022 відповідачем підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено про відсутність у сторін претензій одна до одної.

Також, 16.01.2023 відповідачем в односторонньому порядку без участі представника позивача складено акт про введення в експлуатацію майна, доказів повідомлення про виклик представника матеріали справи не містять.

Окремо суд звертає увагу , що відповідачем зазначена у відзиві на позовну заяву дата введення в експлуатацію стенда 16.03.2023, водночас матеріали справи не містять доказів введення в експлуатацію стенда саме 16.03.2023.

Данні листи та акти самі по собі очевидно не є належними та допустимими доказами на підтвердження спростування заявлених вимог ДП "Завод імені В.О Малишева", складені одноособово і фактично не несуть для позивача жодних правових наслідків.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Верховний Суд звертається у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 виклав правові висновки про те, що наведений у статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі та не виконав свій обов`язок зі сплати орендної плати у строк встановлений Договором, ДОКАЗІВ ПРОТИЛЕЖНОГО СУДУ НЕ НАДАВ, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання зі здійснення своєчасної та повної сплати орендних платежів, а отже позовні вимоги в частині 1 805 316,28 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 18 639,98 грн. та 35 012,93 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з сплати орендарем, підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене надає право позивачу на нарахування відповідачу інфляційних та річних за таке прострочення.

Судом здійснено власний розрахунок заявленої до стягнення 3% річних у розмірі 18 639,98 грн. та 35 012,93 грн. інфляційних втрат, та встановлено, що за наданими до матеріалів позовної заяви доказами сума інфляційних втрат становить 39 456,30, проте відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18 639,98 грн. та 35 012,93 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 200 979,73 грн. та штрафу у розмірі 144610,99 , суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно 3.8 Договору Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця у визначеному пунктом 3.1 Договору співвідношенні , відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 200 979,73 грн. , суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та укладеного між сторонами Договору №298дп від 03.08.2022, зокрема п.3.8, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 200 979,73 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу на предмет відповідності вимогам Договору, чинного законодавства, зокрема, ст.253-255,549 ЦК України, ст.231,232 ГК України, ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд дійшов висновку, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 144 610,99 грн. підлягають задоволенню.

Між тим, суд зазначає, що відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№2461) а.с.91, в якому зокрема містилося клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних, інфляційного збільшення на 90%.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання відповідач посилається, на те, що він потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на території України. Крім того, наявність заборгованості інших контрагентів перед відповідачем створює негативні наслідки, які призводять до неможливості здійснювати повноцінну господарську діяльність, відповідати за зобов`язаннями.

Розглянувши вищезазначене клопотання , суд зазначає наступне.

У ч.1, ч.2 ст. 614 ЦК України вказано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Визначення форс-мажорних обставин міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

При цьому, стаття 218 Господарського кодексу України покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 № 917/272/23 зазначає, що сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки само по собі не свідчить про принципову неможливість виконання стороною свої договірних зобов`язань.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Також, судом враховано, що відповідно до розпорядження Львівської обласної військової адміністрації від 31.03.2023 року №186/0/5-23ВА "Про відповідальність підприємств критеріям та визначення їх критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період " Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно - механічний завод "Карпати" визначене об`єктом критичної інфраструктури.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Судом враховано такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 такого змісту:

" При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження №12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85)";

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18";

"Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір ; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер .

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас інфляційне нарахування на суму боргу є штрафними санкціями, отже відповідні суми не підлягають зменшенню за приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Оцінивши докази у справі у їх сукупності, врахувавши майновий стан та специфіку господарської діяльності відповідача, його доводи, обмеження можливості виконання робіт у зв`язку із введенням воєнного стану, господарський суд вважає за можливе зменшення розмір 3% річних, пені та штрафу до 50%, а саме:

- 3% річних у розмірі 9319,99 грн;

- пені у розмірі 100 489,86 грн;

- штраф у розмірі 72305,49 грн. що, у даному випадку відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.

В частині зменшення розміру інфляційних втрат відмовити.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас суд враховує, що у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас суд враховує, що згідно частин 1, 4 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За змістом частин 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з позовною заявою до суду , та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог , до стягнення підлягає судовий збір у розмірі 26 454,72 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2022, у розмірі :1 805 316,92 грн. - сума основного боргу, 9319,99 грн - 3% річних, 100 489,86 грн. - пені, 72305,49 грн., штраф, а також 26 454,72 грн., витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно - механічний завод "Карпати" ( 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, код ЄДРПОУ 37958251) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №298дп від 03.08.2022, у розмірі :1 805 316,92 грн. - сума основного боргу, 9319,99 грн. - 3% річних, 100 489,86 грн. - пені, 72305,49 грн. штраф, а також 26 454,72 грн., витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, б. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «КАРПАТИ» (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, код ЄДРПОУ 37958251)

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2024.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець С.А. Прохоров