Постанова

від 25.11.2024 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/1474/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №5023/10655/11(922/1474/24)

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Новобудівельна, будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970)

до відповідача - Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом - Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970)

про стягнення неустойки

в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева", в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у сумі 58 347,62 грн., з яких 34 590,00 грн - основний борг, 2 456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1 659,00 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 7 435,77 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 670,72 грн - сума пені по сплаті 30%, 495,83 грн - сума пені по сплаті 20% та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору та не сплатив за товар у повному обсязі, що призвело до прострочення виконання зобов`язання, а отже позивач просив стягнути суму основного боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пеню.

22.05.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" надійшла зустрічна позовна заява (вх.№13281) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення суми неустойки за Договором поставки №310дп від 19.03.2020 у загальному розмірі 4170,67 грн, з яких пеня складає 13,67 грн, штраф 4157,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору.

В аргументуванні своєї позовної заяви вказує, що ТОВ "Промелектроніка" порушило строки поставки, передбачені Специфікацією №1, та зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної за видатковими накладними № РН-0000312 від 14.04.2020 (сума 23 022,00 грн) і № ПЭ-0000367 від 04.05.2020 (сума 1 920,00 грн). Це позбавило право на відшкодування ПДВ, що, на думку позивача, порушує його права та є підставою для стягнення неустойки 4170,67 грн, зокрема пені 13,67 грн та штрафу 4157,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" грошові кошти за неналежне виконання вимог Договору поставки №310 дп від 19.03.2020 в частині оплати поставленого товару у розмірі 58 173,95 грн (34590,00 грн - основний борг, 2456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн, - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1634,82 грн. - сума 3% річних по сплаті 20%, 7315,22 грн - інфляційні збитки по сплаті 20%, 670,00 грн - пені по сплаті 30%, 467,61 грн - пені по сплаті 20%), а також судовий збір у розмірі 3019,02 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн; в іншій частині відмовлено; зустрічний позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на користь Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" за неналежне виконання вимог Договору поставки №310дп від 19.03.2020 в частині строків поставки товару пеню у розмірі 13,67 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,93 грн; в іншій частині відмовлено; проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами; стягнуто з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" заборгованість у розмірі 69 171,37 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що аргументи, представлені ТОВ "Промелектроніка", були підтверджені належними документами, серед яких: договір поставки №524дп від 27 квітня 2020 року, який чітко визначає обов`язки сторін щодо постачання товару та здійснення оплати; акти приймання-передачі товару, які підписані обома сторонами без зауважень, що підтверджують факт передачі товару від постачальника до покупця; бухгалтерські документи (рахунки, накладні), які демонстрували, що ДП "Завод імені В.О. Малишева" не здійснило оплату у повному обсязі за отриманий товар.

Задовольняючи частково позовну заяву позивача за зустрічним позовом, місцевий суд дійшов висновку, що ТОВ "Промелектроніка" не повною мірою дотрималося умов договору, що стосується строків поставки товару та поставки продукції належної якості та своєчасного усунення недоліків. Це дало підставу суду визнати частину зустрічного позову обґрунтованою.

Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" з рішенням суду не погодилось, звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати у частині стягнення оплати у розмірі 20% від вартості партії Товару з ПДВ, а також нарахувань сум 3% річних, інфляційних збитків і пені в цілому і стягнення витрат на правничу допомогу та за зустрічним позовом Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" про стягнення коштів в частині стягнення штрафу; ухвалити по справі нове рішення у частині стягнення оплати в розмірі 20% від вартості партії Товару з ПДВ, а також нарахувань сум 3% річних, інфляційних збитків і пені в цілому, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Промелектроніка" у зазначеній частині; ухвалити нове рішення у частині стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши суму відшкодування ТОВ "Промелектроніка" до розміру 2000 грн; ухвалити нове рішення у частині позовних вимог за зустрічною позовною заявою Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" щодо стягнення штрафу у розмірі 4157,00 грн зодовольнивши їх в повному обсязі; стягнути з ТОВ "Промелектроніка" на користь Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

- судом першої інстанції не враховано фактичну дату поставки партії товару, що призвело до некоректного розрахунку пені, інфляційних витрат та 3% річних, адже, на думку апелянта, суд помилково прийняв до уваги поставки за окремими видатковими накладними замість загальної партії, визначеної договором та специфікацією, а тому оплата 30% від вартості товару повинна відбуватись після повної поставки товару;

- позивач не зареєстрував податкові накладні своєчасно та у відповідності до встановлених норм (порушення ст. 201.1, п.п. 201.2, 201.7, 201.10 ПК України), що підтверджується незареєстрованими податковими накладними за видатковими накладними № РН-0000312 та № ПЭ-0000367. Так, на думку апелянта, відповідач за первісним позовом не зможе скористатися податковим кредитом, оскільки податкова накладна №31 від 14.04.2020 не відповідала фактичним обставинам операцій та первинним документам, а тому просить стягнути з позивача за первісним позовом штраф;

- суд першої інстанції невиправдано присудив велику суму витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. На думку апелянта, судом не враховано фінансове становище відповідача, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Суд мав би обґрунтовано скоротити розмір судових витрат, з огляду на складність справи та скрутний фінансовий стан відповідача.

Детальний рух справи відображений в процесуальних документах.

28.10.2024 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.

14.11.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтуванні відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" зазначає, що:

- умови договору не містить зобов`язання позивача за первісним позовом поставляти товар однією партією, а отже обов`язок оплати 30% від вартості товару виник окремо за кожною видатковою накладною;

- у специфікації №1 чітко визначено розмір ПДВ 11530,00 грн (така сума і становить розмір у грошовому виразі податкового кредиту відповідача, право на використання якого він отримає у зв`язку з реєстрацією позивачем податкових накладних). До позову подані зареєстровані відповідні податкові накладні, з яких вбачається, що позивачем виконано обов`язок щодо їх реєстрації. Також апелянтом не надано жодних заяв/заперечень до податкового органу з приводу двосторонніх операцій, а отже він згоден з ними;

- жодна податкова накладна не виписується на відповідну партію продукції або на конкретний товар, адже вона має бути виписана на господарську операцію із поставки.

21.11.2024 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з відпусткою судді Склярук О.І. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А.

22.11.2024 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач просить розглядати справи за його відсутністю, а також зазначає, що право на отримання податкового кредиту залежить не від загальної суми податкових накладних за Договором, а від того, чи відповідають зазначені у цих податкових накладних суми, опис товару, його кількість, обсяг та інше.

У судове засідання від 25.11.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод ім В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію№1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року на загальну суму з ПДВ 69180,00 грн (ПДВ 11530,00 грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати: 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем за первісним позовом було виписано рахунок-фактуру № СФ-0000226 від 23 березня 2020 на загальну суму 69180,00 грн з ПДВ. на товар.

Позивач за первісним позовом зазначає, що 26.03.2020 відповідачем за первісним позовом на виконання умов Договору, було сплачено за реквізитами позивача передоплату у розмірі 50% від вартості товару у загальній 34 590,00 грн з ПДВ.

Зазначена передоплата підтверджується платіжними дорученнями № 1682 від 26.03.2020 на суму 15 228,00 грн; №1683 від 26.03.2020 на суму 18 960,00 грн; № 1684 від 26.03.2020 на суму 402,00 грн.

Позивач за первісним позовом вказує, що на виконання та у відповідності до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" поставила відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 69 180,00 грн.

В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяви видаткові накладні:

- №РН-0000304 від 07.04.2020 на суму 8436,00 грн з ПДВ;

- №РН-0000312 від 14.04.2020 на суму 49176,00 грн з ПДВ;

- №РН- 0000323 від 22.04.2020 на суму 8844,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ -0000367 від 04.05.2020 на суму 1920,00 грн з ПДВ;

- №ПЄ - 0000440 від 29.05.2020 на суму 804,00 грн з ПДВ.

Крім того, позивач за первісним позовом вказує, що останнім було виписано та направлено на реєстрацію за Договором поставки №310дп від 19.03.2020 року наступні податкові накладні:

1. № 110 від 26.03.2020 на загальну суму 34 590,00 грн з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020 за № 9066041361.

2. № 31 від 14.04.2020 на загальну суму 24 942,00 грн з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020 за № 9092714911.

3. №49 від 22.04.2020 на загальну суму 8 844,00 грн з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 13.05.2020 за №9104034531.

4. № 78 від 29.05.2020 на загальну суму 804,00 грн з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022 за № 9132363673.

Стосовно складання податкових накладних позивач за первісним позовом додатково зазначив, що оскільки на дату отримання коштів 26.03.2020 (здійснена відповідачем передоплата (платіжні доручення №№1682,1683,1684) у постачальника виникли податкові зобов`язання зі сплати ПДВ на суму отриманих коштів (34 590,00 грн), постачальником , у зв`язку з настанням "Правила першої події" (п. 198.2 ПК України), було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну №110 від 26.03.2020 на суму отриманої передоплати (34 590,00 грн). Вказану податкову накладну було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020 за №9066041361. Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 26.03.2020 до податкової накладної №110 від 26.03.2020, номенклатура товарів, яка коригується, цілком співпадає кількісно і вартістю з номенклатурою товарів, що планувалось та було поставлено покупцеві, з урахуванням відкоригованої кількості товарів та відповідних податкових накладних. Таким чином, отримавши перші транші за очікуваною передоплатою (платіжні доручення №№1682,1683,1684 на загальну суму 34 590,00 грн) постачальником було здійснено першу поставку товару за видатковою накладною№РН-0000304 від 07.04.2020 року, яка становить 8 436,00 грн, тобто меншу суму отриманої передоплати (34 590,00 грн), то така операція з поставки товару не потребувала складання окремої податкової накладної, у зв`язку з тим, що таке податкове зобов`язання було повністю покрито податковою накладною №110 від 26.03.2020 (34590,00 грн), то окрема податкова накладна за фактом поставки товару за вказаною видатковою накладною №РН-0000304 від 07.04.2020 складена не була. За фактом поставки товару за видатковими накладними №РН-0000312 від 14.04.2020 на суму 49 176,00 грн, та №ПЄ-0000367 від 04.05.2020 на суму 1920,00 грн, сума яких, разом з сумою зазначеною вище податковою накладною №РН-0000304 від 07.04.2020 року, яка становила 8 436,00 грн, становила 59 532,00 грн, що перевищує суму, що було зазначено в податковій накладній №110 від 26.03.2020 (34 590,00 грн), тому на вказану суму решти, а саме 24 942,00 було складено податкову накладну №31 від 14.04.2020 (зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020 за №9092714911), на суму вказаного податкового зобов`язання у сумі 24 942,00 грн., оскільки, з урахуванням передоплати у розмірі 34 590,00 грн (і реєстрацією у зв`язку із цим податкової накладної №110 від 26.03.2020) і поставкою товару за видатковими накладними №РН-0000304 від 07.04.2020 року, яка становила 8436,00 грн, №РН-0000312 від 14.04.2020 на суму 49 176,00 грн, та №ПЄ-0000367 від 04.05.2020 на суму 1920,00 залишилися різниця у сумі 24 942,00 грн.

Позивач за первісним позовом стверджує, що станом на час подачу даного позову заборгованість за поставлений товар у розмірі 34 590,00 грн відповідачем за первісним позовом сплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом , свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів у сумі 58 347,62 грн, з яких 34 590,00 грн - основний борг, 2456,04 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 11 040,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 1659,00 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 7435,77 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 670,72 грн - сума пені по сплаті 30%, 495,83 грн - сума пені по сплаті 20%.

22.05.2024 Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" подало зустрічну позовну заяву (вх. №13281) до ТОВ "Промелектроніка" про стягнення неустойки у розмірі 4170,67 грн, що складається з пені у 13,67 грн та штрафу у 4157,00 грн, а також судових витрат на сплату судового збору. Підприємство аргументує свій позов тим, що ТОВ "Промелектроніка" порушило строки поставки, встановлені Специфікацією №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020, і не виконало зобов`язання щодо своєчасної реєстрації податкових накладних за видатковими накладними № РН-0000312 від 14.04.2020 (на суму 23 022,00 грн) і № ПЭ-0000367 від 04.05.2020 (на суму 1 920,00 грн). Це, на думку позивача, позбавило його права на відшкодування ПДВ і порушило його права, що є підставою для вимоги стягнення неустойки в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" був укладено Договір поставки №310дп від 19.03.2020 року (далі Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями протягом 2020 року. Для погодження товару Сторони складають та підписують Специфікацію та окреме замовлення (заявка) на партії товарів, що є невід`ємною частиною Договору, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписаною Покупцем.

Відповідно до п.1.3. Договору, якість комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу-виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країні виробника товару.

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Відповідно до п.2.1. Договору, ціна договору дорівнює загальній 691810 грн, в тому числі ПДВ 20% 11530,00 грн.

Згідно п.2.2. Договору, вартість окремих одиниць, та партії товару в цілому, визначена сторонами в специфікації щодо такої партії товару, яка складаються в порядку передбаченому п.1.2. цього договору, та включає вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника.

Відповідно до п.2.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.4 договору якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно до п.2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Згідно п.3.3. Договору, постачальник в строки, встановленні ПК України зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов`язань постачальника.

Відповідно п.3.5. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору, здійснення покупцем оплати за відповідну партію товару відтерміновується на строк належного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору.

Згідно п. 3.6. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.1., 3.4. цього договору, покупець, направивши письмове повідомлення постачальнику, має право утримати суму штрафних санкцій з грошових коштів, які належить до сплати постачальнику за товар, поставлений за Договором. Утримання суми штрафних санкцій відповідно до цього пункту не є притриманням в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.

Згідно п.4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

Відповідно до п.10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31 грудня 2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання. Зобов`язання покупця за цим договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до положень п.4.4 цього Договору, в залежності від того, яка з події настане раніше.

Відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року сторонами погоджено загальну вартість товару без ПДВ 57650,00 грн, ПДВ 11530,00 грн, усього 69180,00 грн.

Згідно з умовами Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 сторонами погоджено умови оплати:50% від вартості Товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно до п.4.4 Договору, решта 20 % від вартості Товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію Товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем за первісним позовом було сплачено за реквізитами позивача за первісним позовом передоплату у розмірі 50% від вартості товару на суму 34 590,00 грн. Зазначена передоплата підтверджується наступними платіжними дорученнями:№1682 від 26.03.2020 на суму 15 228,00 грн, №1683 від 26.03.2020 на суму 18960,00 грн, №1684 від 26.03.2020 на суму 402,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року позивачем за первісним позовом було поставлено на адресу відповідача за первісним позовом товар на суму 69 180,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними :

-№РН-0000304 від 07.04.2020 року на загальну суму 8 436,00 грн з ПДВ;

-№РН-0000312 від 14.04.2020 року на загальну суму 49 176,00 грн з ПДВ;

-№РН-0000323 від 22.04.2020 року на загальну суму 8844,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000367 від 04.05.2020 року на загальну суму 1920,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000440 від 29.05.2020 року на загальну суму 804,00 грн з ПДВ;

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Вищезазначені видаткові накладні підписані збоку позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом без зауважень та скріплені печатками останніх.

Крім того, відповідачем за первісним позовом не оспорюється факт поставки товару на загальну суму з ПДВ 69180,00 грн відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року відповідач повинен був сплатити 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно до п.4.4 Договору:

- за видатковою накладною РН-0000304 від 07.04.2020 року на загальну суму 8 436,00 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною №РН-0000312 від 14.04.2020 року на загальну суму 49 176,00 грн з ПДВ ;

- за видатковою накладною №РН-0000323 від 22.04.2020 року на загальну суму 8844,00 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною №ПЄ-0000367 від 04.05.2020 року на загальну суму 1920,00 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною №ПЄ-0000440 від 29.05.2020 року на загальну суму 804,00 грн з ПДВ;

Крім того відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року відповідач за первісним позовом повинен був сплатити решту 20% від вартості товару з ПДВ позивачу, після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію Товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом на виконання Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року було виписано та направлено на реєстрацію наступні податкові накладні:

1. № 110 від 26.03.2020р. на загальну суму 34 590,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020р. за № 9066041361.

2. № 31 від 14.04.2020р. на загальну суму 24 942,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020р. за № 9092714911.

3. №49 від 22.04.2020р. на загальну суму 8 844,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 13.05.2020р. за №9104034531.

4. № 78 від 29.05.2020р. на загальну суму 804,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022р. за № 9132363673.

В підтвердження реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем долучено до матеріалів справи відповідні квитанції.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення оплати у розмірі 20% від вартості партії Товару з ПДВ, а також нарахувань сум 3% річних, інфляційних збитків, пені і стягнення витрат на правничу допомогу та за зустрічним позовом Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" - в частині стягнення штрафу, а відтак рішення в іншій частині ані позивачем, ані відповідачем не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано фактичну дату поставки партії товару, що призвело до некоректного розрахунку пені, інфляційних витрат та 3% річних, адже, на думку апелянта, суд помилково прийняв до уваги поставки за окремими видатковими накладними замість загальної партії, визначеної договором та специфікацією, а тому оплата 30% від вартості товару повинна відбуватись після повної поставки товару.

З огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Специфікації №1 до Договору передбачено наступні умови оплати: "50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно до п.4.4 Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних". Тобто, дана умова Специфікації №1 до Договору не передбачає сплату 30% від вартості товару з ПДВ після поставки всього обсягу товару, всіх партій товару, а передбачає собою сплату 30% від вартості товару з ПДВ за фактично прийнятий товар.

У відповідності до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями протягом 2020 року. Для погодження товару сторони складають та підписують специфікацію та окреме замовлення (заявка) на партії товару, що є невід`ємною частиною Договору, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір та бути підписаною покупцем.

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Таким чином, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем за первісним позовом товар до покупця як з моменту оплати товару (попередня оплата) так і в момент прийняття ним товару від постачальника, що передує діям відповідача за первісним позовом щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару.

Згідно п.2.2. Договору, вартість окремих одиниць, та партії товару в цілому, визначена сторонами в специфікації щодо такої партії товару, яка складається в порядку, передбаченому в п.1.2. цього Договору, та включає вартість товару, пакування, маркування та інші видатки постачальника.

Відповідно до п.2.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.4 договору якщо його умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначено сторонами відповідно до п.1.2. Договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Згідно п.4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару - видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Проаналізувавши зміст положень договору, слід зазначити, що з представлених пунктів немає чіткого посилання на партійність чи обов`язок/право на прийняття всього обсягу товару за один раз. Зокрема, п. 1.2 лише зазначає, що поставка товару має відбуватися партіями протягом 2020 року, не деталізуючи порядок та обсяг кожної партії. Це означає, що договір не містить положень, які б обмежували постачальника або покупця в частині кількості поставок чи їх об`єму.

Специфікація №1, як частина договору, також не передбачає додаткових умов щодо обсягів постачання. Отже, документи не визначають поняття «партія» у конкретному значенні, яке б вказувало на обов`язковість певної кількості чи прийняття товару за весь обсяг у межах однієї поставки.

Важливо наголосити, що у тексті договору, а саме у п. 1.1, використовується визначення «товар», яке стосується товарно-матеріальних цінностей загалом і не містить чіткої прив`язки до будь-якої конкретної партії чи партійності. Відтак, підстави для твердження апелянта щодо обмежень або умов, пов`язаних з обсягами постачання, відсутні.

Твердження апелянта про те, що постачальник мав видати лише одну видаткову накладну, є також необґрунтованим. Пункти 4.1 та 4.3 Договору свідчать, що передача та приймання товару можуть бути оформлені кількома накладними або актами, залежно від обсягу та кількості поставок, які відбувалися протягом виконання договору. Це відповідає правовій практиці оформлення передачі товару, де кожна поставка фіксується окремими первинними документами, що підтверджують фактичний перехід товару до покупця.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року у розмірі 34 590,00 грн або спростували суму заявлену до стягнення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його правомірним, а вимогу про стягнення цієї суми такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши рішення суду першої інстанції щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, погоджується з його висновками, які є належно обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.

Положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційного індексу за весь період прострочення та 3% річних від суми боргу, якщо інше не встановлено договором чи законом. Відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків Великої Палати Верховного Суду, такі зобов`язання є акцесорними, тобто додатковими до основного зобов`язання, і поділяють його долю.

Суд першої інстанції, оцінюючи вимоги позивача про стягнення 2456,04 грн як 3% річних по сплаті 30% та 11 040,26 грн інфляційних втрат по сплаті 30%, вірно визнав їх обґрунтованими, з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, продавець має право вимагати сплати процентів у разі прострочення оплати товару.

Перевіривши надані позивачем розрахунки щодо суми 3% річних по сплаті 20% (1659,00 грн) та інфляційних втрат по сплаті 20% (7435,77 грн), суд першої інстанції виявив арифметичні помилки і здійснив власний розрахунок, встановивши правильні суми: 1634,82 грн як 3% річних та 7315,22 грн як інфляційні втрати, а тому обґрунтовано відмовив у стягненні решти суми 3% річних у розмірі 24,18 грн та 120,55 грн інфляційних втрат як безпідставно нарахованих, дотримуючись принципу розумності та належності доказів.

Згідно з положеннями статей 549 та 625 ЦК України, пеня є формою неустойки, що застосовується за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до статті 230 ГК України, пеня є грошовою сумою, яку боржник має сплатити кредитору за кожен день прострочення. Отже, суд першої інстанції, проаналізувавши розрахунки позивача щодо пені по сплаті 30% у розмірі 670,72 грн, визнав їх обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені по сплаті 20% у розмірі 495,83 грн, місцевий суд виявив арифметичні неточності і провів власний розрахунок, який встановив правильну суму до стягнення 467,61 грн. У решті суми пені у розмірі 28,22 грн суд правомірно відмовив, визнавши її безпідставно нарахованою.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення в частині нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені є обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства і не потребує змін. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені визнані правомірними, а їхній розрахунок належним чином підтвердженим, окрім частин, що були відхилені судом на основі коригування арифметичних помилок.

Апелянт зазначає, що позивач не зареєстрував податкові накладні своєчасно та у відповідності до встановлених норм (порушення ст. 201.1, п.п. 201.2, 201.7, 201.10 ПК України), що підтверджується незареєстрованими податковими накладними за видатковими накладними № РН-0000312 від 14.04.2020 на загальну суму 49 176,00 грн з ПДВ в частині поставки на суму 23 022,00 грн та за видатковою накладною № ПЭ-0000367 від 04.05.2020 на загальну суму 1 920,00 грн з ПДВ. Так, на думку апелянта, відповідач за первісним позовом не зможе скористатися податковим кредитом, оскільки податкова накладна №31 від 14.04.2020 не відповідала фактичним обставинам операцій та первинним документам, а тому просить стягнути з позивача за первісним позовом штраф.

З огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод імені В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року на загальну суму з ПДВ 69180,00 грн (ПДВ 11530,00 грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати: 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних. Строки поставки: протягом 30 робочий днів з моменту отримання передплати 50%.

Судом встановлено, що 26.03.2020 ДП "Завод імені В.О Малишева" на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 було сплачено за реквізитами ТОВ "Промелектроніка" передоплату у сумі 34 590,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1682 від 26.03.2020 на суму 15 228,00 грн, №1683 від 26.03.2020 на суму 18 960,00 грн, №1684 від 26.03.2020 на суму 402,00 грн.

Тобто, враховуючи погоджені Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року строки поставки товару, враховуючи здійснення ДП "Завод імені В.О Малишева" передплати 50% у сумі 34 590,00 грн 26.03.2020, поставка товару відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року повинна була відбутись до 12.05.2020 включно (з урахуванням святкових вихідних днів).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" було поставлено на адресу ДП "Завод імені В.О Малишева" товар на загальну суму 69180,00 грн:

- 07.04.2020 за видатковою накладною №РН-0000304, товар -АЗР-10А автомат захисту мережі АЗР2-150ТУ, у кількості 5 шт., та АЗР-40А автомат захисту мережі АЗР2-150ТУ, у кількості 3 шт., на загальну суму 8436,00 грн. з ПДВ.

- 14.04.2020 за видатковою накладною №РН-0000312, товар -ТКД511ДОД контактор, у кількості 5шт., та КМ50ДВ контактор КМ-50Д-ВТУ, у кількості 44шт., на загальну суму 49 176,00 грн. з ПДВ;

-22.04.2020 за видатковою накладною №РН-0000323, товар -КМ50ДВ контактор КМ-50Д-В ТУ, у кількості 11 шт., на загальну суму 8 844,00 грн. з ПДВ;

-04.05.2020 року за видатковою накладною №ПЄ-0000367, товар - АЗР-40А автомат захисту мережі АЗР2-150ТУ, у кількості 2 шт., на загальну суму 1920,00 грн з ПДВ;

- 29.05.2020, тобто в порушення строків, погоджених умовами Специфікації №1 до Договору поставки №310 дп від 19.03.2020 , за видатковою накладною №ПЄ-0000440, товар - КМ50ДВ контактор КМ-50Д-В ТУ, у кількості 1 шт. на загальну суму 804,00 грн з ПДВ.

Суд першої інстанції, керуючись статтями 526, 530, 611 та 549 Цивільного кодексу України, а також статтею 231 Господарського кодексу України, обґрунтовано визнав, що порушення строків виконання зобов`язання постачальником має наслідком застосування пені. Згідно з умовами п. 6.2.1 Договору №310дп від 19.03.2020, передбачено, що у разі порушення строків поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення.

Місцевий суд також встановив, що ДП «Завод імені В.О. Малишева» належить до суб`єктів господарювання державного сектора економіки, що дає підстави для застосування норм ч. 2 ст. 231 ГК України, згідно з якою пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення та додатковий штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів можуть застосовуватися у разі порушення зобов`язань.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем за зустрічним позовом, суд першої інстанції встановив його арифметичну правильність. Сума пені у розмірі 13,67 грн за період прострочення з 13.05.2020 по 29.05.2020 була розрахована у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо стягнення пені у розмірі 13,67 грн, оскільки вона була нарахована відповідно до договору та норм чинного законодавства.

Стосовно штрафу у розмірі 4 157,00 грн з яких: податок на додану вартість у сумі 3837,00 грн за поставкою товару за видатковою накладною №РН-0000312 від 14.04.2020 в частині суми 23 022,00 грн та у сумі 320,00 грн за видатковою накладною №ПЄ-0000367 від 04.05.2020, колегія суддів зазначає таке.

Позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи в підтвердження реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, здійсненими на виконання умов Специфікацією №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 наступні податкові накладні:

1. № 110 від 26.03.2020 на загальну суму 34 590,00 грн з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 30.03.2020 за № 9066041361, ПДВ 5765,00 грн;

2. № 31 від 14.04.2020 на загальну суму 24 942,00 грн з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 29.04.2020 за № 9092714911, ПДВ 4157,00 грн;

3. №49 від 22.04.2020 на загальну суму 8 844,00 грн. з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 13.05.2020 за №9104034531, ПДВ 1474,00 грн;

4. № 78 від 29.05.2020 на загальну суму 804,00 грн з ПДВ, що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022 за № 9132363673, ПДВ 134,00.

Отже, виходячи із вищезазначених податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, які долучені до матеріалів справи, позивачем складено та подано на реєстрацію податкові накладні на загальну суму ПДВ 11530,00 грн, що відповідає сумі ПДВ, яка вказана у Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року.

Крім того, зобов`язанням відповідача за зустрічним позовом за Договором поставки №310дп від 19.03.2020 є передання у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами договору.

Факт поставки товару не заперечується сторонами, відтак, обов`язок відповідача за первісним позовом оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону, зокрема статей 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 статті 265 ГК України.

Тоді як апелянтом не надано суду доказів не отримання податкового кредиту у зв`язку з допущенням відповідачем за зустрічним позовом будь-яких порушень, помилок при реєстрації відповідних податкових накладних на загальну суму ПДВ 11530,00 грн, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №310дп від 19.03.2020 року.

Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не повинен був враховувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року по справі №280/1231/21 з огляду на те, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду є обов`язковим до виконання та має преюдиційне значення для інших судів у частині фактів, що встановлені у такому рішенні та не потребують повторного доведення. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, що підкреслює їх вагу та правову значущість.

У рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року встановлено, що контролюючий орган безпідставно відмовив у реєстрації податкової накладної №31 від 14.04.2020 року. Суд, досліджуючи всі обставини господарської операції між сторонами, зокрема договір №310дп, видаткову накладну №РН-0000312 та податкову накладну №31, не виявив порушень чи помилок у їхньому складанні. Ці факти мають важливе значення для розгляду даної справи, оскільки підтверджують законність і правомірність дій позивача за первісним позовом щодо складання і подання на реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, визнаються господарським судом без додаткової перевірки і доказування. Це підкреслює правову значущість судових рішень, винесених в інших провадженнях, та їхнє обов`язкове врахування при встановленні фактів у господарських справах.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно врахував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2021, адже воно підтверджує відсутність порушень при складанні податкової накладної №31 від 14.04.2020 року.

Також, за приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної'/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/ або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, якщо б апелянт вважав, що відповідач за зустрічним позовом допустив якісь порушення під час складання та направлення на реєстрацію податкових накладних, позивач за зустрічним позовом має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

Крім того, саме апелянт, заявляючи про те, що не отримав податковий кредит, мав доводити факт настання для нього таких збитків у вигляді упущеної вигоди. Відповідач за зустрічним позовом, який належним чином склав податкові накладні, направив їх на реєстрацію, оскаржив неправомірні рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, не повинне доводити факт зазнавання його контрагентом збитків, так як це суперечить презумпції необхідності доведення саме особою, яка зазнала шкоди.

Принцип презумпції необхідності доведення збитків передбачає, що сторона, яка заявляє про шкоду, повинна довести не лише факт її завдання, а й розмір та причини, що спричинили цю шкоду. Це забезпечує баланс інтересів сторін та дотримання принципів справедливості. У контексті даної справи дії позивача за первісним позовом, що полягали у належному складанні та направленні податкових накладних на реєстрацію, відповідали законодавчим вимогам та не можуть вважатися причиною заподіяння шкоди відповідачу за зустрічним позовом. Суд першої інстанції, оцінюючи надані докази, обґрунтовано дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів факт заподіяння шкоди та її розмір, що є необхідною умовою для задоволення вимоги про стягнення штрафу. Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, саме сторона, яка стверджує про настання збитків, має обов`язок довести їх реальний розмір і підстави.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості та недоведеності факту настання шкоди апелянту, а отже і нарахуванню штрафу.

Також, апеляційний суд додатково звертає увагу на те, що всі видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох підприємств, жодних зауважень чи заперечень до них, матеріали справи не містять. Загальна сума ПДВ (11530,00 грн) відображена у видаткових накладних, відповідає загальній сумі ПДВ за всіма здійсненими господарськими операціями, проведеними сторонами за договором. Це свідчить про належне виконання сторонами своїх податкових зобов`язань та про відсутність порушень у податковому обліку, які могли б негативно вплинути на правовідносини між ними.

Таким чином, коригування податкових накладних у цьому випадку не впливає на виконання основних зобов`язань за договором. Важливо, що податкові зобов`язання сторін у межах господарських операцій були виконані належним чином, а загальна сума ПДВ відповідає реальним обсягам поставленого товару та виконаних розрахунків.

Оскільки загальна сума ПДВ була правильно врахована та узгоджена з фінансовими результатами виконаних операцій, апеляційний суд не знаходить підстав для висновку про порушення податкового обліку з боку позивача за первісним позовом.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що відсутність коригувань у податкових накладних не є підставою для визнання їхньої недійсності або порушення умов договору, якщо загальна сума ПДВ залишається відповідною до проведених господарських операцій.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції невиправдано присудив велику суму витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. На його думку, судом не враховано фінансове становище відповідача, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Суд мав би обґрунтовано скоротити розмір судових витрат до 2000 грн, з огляду на складність справи та скрутний фінансовий стан відповідача.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України.

Однак, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14.11.2018 від якого об`єднана Палата у постанові від 03.11.2019 у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на підтвердження вартості послуг адвоката позивачем за первісним позовом надано до справи: договір доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021; додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до договору; рахунок фактура № СФ-0000035 від 12.06.2024, платіжна інструкція № 8810 від 14.06.2024 про сплату витрат на правничу допомогу адвокату на загальну суму 18000,00грн; акт приймання-передачі виконаної роботи №ОУ-0000035 від 12.06.2024 та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.

Суд вкотре звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а тако"ж критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на незначну складність справи, а відповідно й нескладність підготовки заяв по суті справи, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), тому суд першої інстанції стягнув 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції щодо присудження витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн є правомірним та обґрунтованим. Докази у справі підтверджують, що зазначені витрати є співмірними, відповідають реальному обсягу виконаних послуг та є розумними у контексті конкретних обставин справи. Доводи апелянта про необхідність зменшення суми витрат до 2000 грн не підкріплені належними доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева". Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №5023/10655/11(922/1474/24) має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №5023/10655/11(922/1474/24) залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.12.2024

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян