Ухвала

від 11.09.2024 по справі 759/17011/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/5353/24

ун. № 759/17011/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравченко Ю.В., розглянувши позовну заяву Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» про припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» про припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 20.08.2024.

22 серпня 2024 суддя постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав недоплати позивачем судового збору, незазначення у позовній заяві ціни позову.

02 вересня 2024 року представник позивача, ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подала суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

03 вересня 2024 суддя постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання належних і допустимих доказів дійсної вартості спірної земельної ділянки.

09 вересня 2024 року представник позивача, ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подала суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

У заяві представник позивача наполягала на неможливості визначення дійсної вартості спірної земельної ділянки, просила суд попередньо визначити розмір судового збору.

Дослідивши вказану заяву, суддя дійшов таких висновків.

До відкриття провадження у справі, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 905/105/20 під позовною вимогою майнового характеру слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну.

Відповідно до п. 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Нормативної дефініції дійсної вартості майна чинне законодавство України на сьогодні не містить.

Водночас у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачено, що в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до положень Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 ринкова вартість майна - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Отже, поняття «дійсна вартість майна» є за своїм змістом тотожним поняттю «ринкова вартість майна».

Дійсна (ринкова) вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон).

Відповідно до положень статті 12 Закону звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Строк дії звіту про оцінку майна не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті (пункт 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 за № 658).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У заяві про усунення недоліків від 02 вересня 2024 представник позивача визначила ринкову вартість спірної земельної ділянки у 281 285,90 гривень на підставі звіту про оцінку земельної ділянки № 18-211202-073, складеного ТОВ «АЙБІ КОНСАЛТ» 02.12.2021, реквізити якого зазначені у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 09.12.2021 та в договорі право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 31.01.2022.

Будь-яких інших доказів на підтвердження дійсної вартості спірної квартири представник позивача не надала.

З урахуванням викладеного вище, наведений звіт не є допустимим доказом дійсної вартості спірної земельної ділянки, оскільки строк його дії сплив 02.06.2022.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (частина друга статті 176 ЦПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до довідки про оціночну вартість майна від 11.09.2024, унікальний реєстраційний номер 201-20240911-0008393126, складеної на запит суду відповідно до розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 за № 658, оціночна вартість земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 80000000000:75:141:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 510 109,76 гривень.

З огляду на те, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості майна (позаяк визначена за звітом, складеним у 2021 році), суд, керуючись завданням цивільного судочинства, вважає за можливе попередньо визначити розмір судового збору за пред`явлення вимоги майнового характеру в сумі 7 651,65 гривень (510 109,76*1,5%).

До позовної заяви позивач долучив платіжну інструкцію № 1141 від 14.08.2024 про сплату 7 267,20 гривень судового збору. До заяви про усунення недоліків позивач долучив платіжну інструкцію № 1203 від 30.08.2024 про сплату 1 191,29 гривень судового збору. Відтак усього позивач сплатив 8 458,49 гривень судового збору (7 267,20+1 191,29).

Водночас загальна сума судового збору, яку позивач повинен сплатити при поданні цього позову, становить 13 707,65 гривень (6 056,00 гривень - за дві немайнові вимоги + 7 651,65 гривень за майнову вимогу).

За таких обставин, сума судового збору, яку має доплатити позивач, становить 5 249,16 гривень (13 707,65 - 8 458,49).

При цьому позивач не позбавлений можливості сплатити судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту, передбаченого для подання позовних заяв через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху. При цьому, суддя вважає за доцільне встановити позивачеві строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

На підставі наведеного, керуючись ст. 175-177, 185, 258-261, 353ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» про припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва залишити без руху.

Зобов`язати позивача доплатити судовий збір у сумі 5 249,16 гривень.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, що становить 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали суду у встановлені строки позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачкам, що не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Кравченко