Ухвала

від 26.09.2024 по справі 759/17011/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/124/24

ун. № 759/17011/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суду міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» про припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» про припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

24 вересня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

19 вересня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява Київської міської ради, в інтересах якої діє адвокат Пилипчук І.І., про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом

- накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 80000000000:75:141:0012, яка належить ОСОБА_1 ;

- заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна (п`ятиповерхової будівлі/будинку, право власності не зареєстроване), що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 80000000000:75:141:0012, по АДРЕСА_1 ;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 80000000000:75:141:0012, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2523760580000.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 24.09.2024.

Заява обґрунтована тим, що:

- 15 грудня 2000 року на підставі рішення Київської міської ради № 59/1036 ОСОБА_2 виданий державний акт на право приватної власності на землю на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва;

- 09 грудня 2021 року ОСОБА_2 продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 ;

- 31 січня 2022 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій);

- 26 липня 2024 року державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель склав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно з яким на вказаній земельній ділянці збудовано багатоповерхову будівлю;

- зазначене використання земельної ділянки не відповідає її цільовому призначенню, об`єкт, який збудований на ній є самочинним будівництвом;

- невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав Київської міської ради, адже надасть власнику земельної ділянки необмежену можливість розпоряджатися зазначеним нерухомим майном; вибуття земельної ділянки та житлового будинку з володіння відповідача призведе до неможливості задоволення позову до неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву і додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороню вчиняти певні дії (п. 1, 2 ч. 1 названої статті).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

Між сторонами у справі виник спір щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та знесення самочинного будівництва - п`ятиповерхової будівлі/будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що землекористувач Товариство з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» всупереч вимогам закону та дозвільним документам здійснює будівництво п`ятиповерхового житлового будинку на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, тобто здійснює самочинне будівництво, що підтверджується доданими до заяви доказами.

Зокрема відповідно до повідомлення про початок будівельних робіт, зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі в сфері будівництва 12.10.2023 за № КВ051231006599 Товариству з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» наданий дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 .

Водночас згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.07.2024 № ДК/13-А/2024, на вказаній земельній ділянці побудовано багатоповерхову будівлю (на момент обстеження побудовано 5 поверхів).

Матеріали заяви містять підтвердження, що власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 80000000000:75:141:0012, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Рудиком В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 09.12.2021 за р. № 960.

Землекористувачем вказаної земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП», що підтверджується договором про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), посвідченим Рудиком В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 31.01.2022 за р. № 316.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку і заборони здійснювати державну реєстрацію права власності на побудовану будівлю істотно ускладнить виконання рішення суду та ефективний захист його прав.

Наявна державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку і можлива реєстрація права власності на збудований на ній житловий будинок створюють необмежену можливість власників розпорядитися вказаними об`єктами нерухомості. Таке відчуження матиме наслідком або відмову в позові через неналежність відповідачів, або залучення до участі у справі співвідповідачів. У цьому разі об`єктивний розгляд справи буде значним чином ускладнений, оскільки суд буде змушений оцінювати не лише законність зведення будівлі, але і враховувати вже зареєстровані права власності на таку будівлю та виходити з принципу пропорційності між захистом інтересів позивачів та інтересами власника майна.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку та заборони здійснювати державну реєстрацію права власності на побудовану будівлю не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки можливість розпоряджатися вказаним об`єктом обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до завершення розгляду цієї справи по суті.

Отже, оскільки такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії прямо передбачені чинним законодавством, є співмірними із позовними вимогами, з якими позивач звернувся до суду, а також ураховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб унеможливить виконання рішення суду та істотно ускладнить ефективний захист прав позивача, вимоги про накладення арешту на земельну і заборону здійснювати державну реєстрацію права власності на побудовану на ній будівлю слід задовольнити.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на спірній земельній ділянці суд зазначає таке.

Позовна заява та додані до неї документи дозволяють виснувати, що при обраному позивачем способі захисту прав та інтересів перш за все підлягає встановленню сам факт того, що будівництво є самочинним. Тобто зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини щодо здійснення самочинного будівництва, підлягають дослідженню під час розгляду позовних вимог у цій справі.

Водночас суд наголошує, що при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, розгляд справи по суті не здійснюється, тому відсутні підстави вважати обставини здійснення самочинного будівництва встановленими і доведеними.

Суд зауважує, що заборона здійснювати будівельні роботи може обумовити істотне погіршення фізичних властивостей об`єкта будівництва, що матиме наслідком необхідність понесення додаткових витрат на їх відновлення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що забезпечення позову в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на спірній земельній ділянці може призвести до зупинки господарської діяльності та до неспівмірних втрат відповідача, у випадку встановлення судом за результатами розгляду справи законності зведення спірної будівлі.

Окрім того суд акцентує, що обов`язок знести об`єкт самочинного будівництва, при встановленні відповідних підстав для того, стосується саме відповідача, який обізнаний про існування цього спору і про можливі наслідки для нього, у разі задоволення позову.

З огляду на викладене у забезпеченні позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи на спірній земельній ділянці суд відмовляє.

Щодо зустрічного забезпечення суд ураховує, що згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

З огляду на наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення. Суд також ураховує, що позивач є органом місцевого самоврядування. Відтак майновий стан позивача не є таким, що унеможливить відшкодування збитків відповідачам, які можуть бути завдані забезпеченням позову.

Крім того, відповідно до вимог частини шостої статті 154 ЦПК України відповідачі не позбавлені права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на їх думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 149, 150, 153, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» про припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП» про припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 80000000000:75:141:0012, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна (п`ятиповерхової будівлі/будинку, право власності не зареєстроване), що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 80000000000:75:141:0012, по АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Зазначити дані учасників справи:

Позивач: Київська міська рада, код в ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «А2 ГРУП», код в ЄДРПОУ 44638359, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 41.

Направити цю ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Суддя Ю.В. Кравченко