Повістка

від 10.09.2024 по справі 203/3658/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/536/24 Справа № 203/3658/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,

суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпро справу, що виникла із трудових правовідносин за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу яким накладено дисциплінарне стягнення, стягнення коштів та моральної шкоди, в якій подана заява представником ОСОБА_1 - адвокатом Кадниковою Людмилою Геннадіївною про ухвалення додаткового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2022року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради - Комунальний заклад в якому, з урахуванням уточнень від 18 жовтня 2022року та 10 листопада 2022року висловила вимоги про скасування наказу Комунального закладу № 247 від 15 серпня 2022року «Про оголошення догани головному бухгалтеру» ОСОБА_1 - Наказ № 247 та зажадала стягнення на її користь не нарахованих за цим наказом премії за серпень 2020 року в розмірі місячного окладу в сумі 7264,00грн, премії до Дня Незалежності України в сумі 7264,00грн та виплати за роботу в програмі «Є-дата» за три місяці 15000,00грн згідно Колективного договору та премії за листопад в розмірі 30000,00грн; а також вимагала стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 15000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що наведені в Наказі № 247 правові підстави, порушення розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку та пункту 4 розділу 4 Посадової інструкції необґрунтовані та роботодавець безпідставно пов`язував неодноразове невиконання розпоряджень із законною вимогою позивачки як головного бухгалтера Комунального закладу про неможливість участі в комісії по прийому нерухомого майна, через неможливість отримувати безпосередньо товаро-матеріальні цінності.

Також згідно доводів позивачки через незаконну догану вона не отримала премії за серпень 2020 року та премію до Дня Незалежності України.

Також, ОСОБА_1 в позовній заяві вказував на те, що наведені порушення завдали їй моральної шкоди, через втрату спокою та негативні наслідки, які знаходяться в причинному зв`язку із незаконним притягненням її до дисциплінарної відповідальності.

В подальшому 25 січня 2023року позивач уточнила позовні вимоги та в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона не відмовлялась від ознайомлення з наказом № 246 від 11 серпня 2022року, а складений акт № 3 про те, що їй як головному бухгалтеру нібито було запропоновано відрядження в м. Кам`янське терміном на один день для прийому об`єкта нерухомого майна в оперативне управління, а вона відмовилась від відрядження, не відповідає дійсності. Позивачу не було доведено відомостей про те, що виписано посвідчення про відрядження на 15 серпня 2022року для її проїзду до м. Кам`янське для огляду та прийому об`єкту нерухомого майна. Заявник стверджувала, що посвідчення про відрядження не існувало та в цей день ніхто зі співробітників не збирався їхати у відрядження у м. Кам`янське, оскільки в журналі обліку відряджень по Комунальному закладу бланк відрядження не було зареєстровано, не виготовлявся авансовий звіт та посвідчення на відрядження, та ці документи не подавались головному бухгалтеру для складання звітності та оплати відрядження. Також позивач ставила під сумнів й фактичні дії працівників Комунального закладу щодо створення комісії, відрядження та прийняття об`єкта нерухомого майна.

З приводу Наказу «Про оголошення догани головному бухгалтеру» № 338 від 17 жовтня 2022року, то позивач зазначила, що відповідно до довідки №15 від 05 жовтня 2022року, відповідальною особою за нарахування заробітної плати (премій, інших заохочувальних виплат) була заступник головного бухгалтера ОСОБА_2 .

При цьому відповідно до відповіді Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 07 листопада 2022року за № 8769/0/29/22, вхідний № 414 від 10 листопада 2022 року, до компетенції департаменту не належить вирішення питання щодо проведення професійної атестації з метою можливості зайняття посади головного бухгалтера Комунального закладу. Тому позивач вважає, що всі звинувачення про її професійні якості висунуті керівником закладу безпідставні.

Також позивач зазначала, що керівник підприємства виявляв до неї упереджене ставлення, оскільки робив висловлювання про її звільнення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024року позов задоволено частково. Скасовано Наказ № 247 та Наказ № 338; стягнуто з Комунального закладу премію до Дня Незалежності України на підставі наказу «Про преміювання працівників до свята День Незалежності України» № 262 від 25 серпня 2022року у розмірі 7264,00 грн, а також стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1065,04грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25294,42грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024року апеляційну скаргу Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради залишено без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024року залишено без змін.

27 серпня 2024року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Кадникової Л.Г. про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтовувалась тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 925,00грн.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У частині четвертій статті 270 ЦПК України зазначено, що у випадку необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи у судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне заяву задовольнити частково та ухвалити у справі додаткове судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Кадникова Л.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1262575 від 17 червня 2024року; договір про надання правничої допомоги від 22 вересня 2022року зі змінами від 05 січня 2023року та від 05 січня 2024року; розрахунки вартості послуг адвоката; акт приймання-передачі наданих послуг від 10 червня 2024року; акт приймання-передачі наданих послуг від 13 серпня 2024року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 46 від 10 червня 2024року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 77 від 13 серпня 2024року (т.3 а.с.15,16,38).

Згідно пункту 2 договору про надання правничої допомоги від 22 вересня 2022року зі змінами від 05 січня 2024року сторони погодили, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокат гонорар. Гонорар обчислюється погодинно, в залежності від обсягу затраченого адвокатом часу. Вартість однієї години складає 50 % прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік». Крім гонорару клієнт компенсує адвокату додаткові витрати, пов`язані з виконанням цього договору. Детальний розрахунок та загальна вартість послуг вказується в додатку, який є невід`ємною частиною цього договору. Клієнт оплачує послуги адвоката після завершення підготовки документів для подачу до суду.

В актах прийому-передачі наданих послуг від 10 червня 2024року та від 13 серпня 2024року адвокат Кадникова Л.Г. навела види правничої допомоги, які були надані, а саме: вивчення апеляційної скарги; складання відзиву на апеляційну скаргу; надання консультації ОСОБА_1 з підготовки до судового засідання в Дніпровському апеляційному суді 18 червня 2024року; участь адвоката у судовому засіданні 18 червня 2024року та 13 серпня 2024року. Також в акті зазначено, що сторони підтверджують, що послуги надані в повному обсязі.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру № 46 від 10 червня 2024року та № 77 від 13 серпня 2024року адвокат Кадникова Л.Г. прийняла від ОСОБА_1 18 925,00грн в якості оплати за договором про надання правової допомоги від 22 вересня 2022року.

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У поданих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення Комунальний заклад «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради заперечував проти задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кадникової Л.Г. та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 925,00грн.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020року у справі № 904/4507/18 також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 66729,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та надання консультації з підготовки до судових засідань, участі у судових засіданнях 18 червня 2024року (тривало 41 хвилину) та 13 серпня 2024року (тривало всього 30 хвилин) та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені представником позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 18 925,00грн є завищеними.

З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кадникової Л.Г. про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру та заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кадникової Людмили Геннадіївни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «База спеціального Медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 05535473) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн.

В іншій частині вимог заяви - відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2024року.

Судді: