Постанова

від 10.09.2024 по справі 569/2168/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/2168/23

Провадження № 22-ц/4815/841/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Ковальов І.М.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

об 11 год. 24 хв. 01 травня 2024 року

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: не зазначено

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 виконувач обов`язки державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюкова Оксана Олексіївна;

відповідач2 Рівненська міська рада Рівненської області;

відповідач3 ОСОБА_2 ;

відповідач4 Головне управління Держегокадастру у Рівненській області;

відповідач5 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області;

за участі: представника ОСОБА_1 адвоката Віднік Алли Михайлівни, представника ОСОБА_2 адвоката Баюка Олександра Петровича, представника Рівненської міської ради Рівненської області Українця Михайла Васильовича, представника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Сидоренка Олександра Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконувача обов`язки державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюкової Оксани Олексіївни, Рівненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держегеокадастру у Рівненській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання права на продовження приватизації земельної ділянки і скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до виконувача обов`язки державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюкової О.О. (далі в.о. державного нотаріуса), Рівненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про надання права на продовження приватизації земельної ділянки і скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 10 січня 2023 року в.о. державного нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно матері ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0, 1000 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель.

При цьому спірну земельну ділянку передано у власність спадкодавця 13 листопада 1997 року на підставі рішення Рівненської міської ради №241 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування".

Щодо звернення про продовження процедури приватизації після смерті матері, то Рівненська міська рада залишила його без відповідного вирішення.

Вважає, що нормами ст.ст. 81, 125 ЗК України, правовими висновками, висловленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі №158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі №723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі №554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі №545/1631/19, від 24 грудня 2021 року у справі №343/1341/20, передбачено, що в судовому порядку особа може визнати за собою право на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування шляхом здійснення усіх дій, пов`язаних з приватизацією, в т.ч. право на державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та одержання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Крім того, ОСОБА_2 , який є суміжним землекористувачем, виготовив кадастровий номер 5610100000:01:059:0348 на площу земельної ділянки 0, 0979 га, яка охоплює і частину її земельної ділянки, чим порушує право власності та перешкоджає оформленню документів про завершення приватизації земельної ділянки після смерті матері. При цьому йому належить на підставі заповіту лише ділянка площею 0, 0659 га, тоді як при виготовленні кадастрового номера площу безпідставно збільшено до 0, 0979 га.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2023 року до участі у справі залучено як співвідповідача Головне управління Держегеокадастру у Рівненській області (далі ГУ ДГК у Рівненській області).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 липня 2023 року до участі у справі залучено як співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі ГУ ДГК у Львівській області).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у позові до в.о. державного нотаріуса, Рівненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 , ГУ ДГК у Рівненській області. ГУ ДГК у Львівській області про надання права на продовження приватизації земельної ділянки і скасування державної реєстрації земельної ділянки

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні судом норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і прийняти нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що судом розглянуто справу поверхово, а оскаржуване рішення ухвалено передчасно. Так, було відмовлено у клопотанні про призначення судової земельно-технічної експертизи, яким представник позивача просила вирішити п`ять питань, в т.ч., і питання, чи відповідають технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд ОСОБА_2 і її затвердження вимогам земельного законодавства й іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. Усі поставлені на вирішення експертизи питання дозволили б суду прийняти законне рішення, встановивши невідповідність вимогам закону технічної документації відповідача та наявність підстав для відновлення порушеного права заявника.

Судом знехтувано усі звернення ОСОБА_4 до Рівненської міської ради, нотаріуса, державного реєстратора, дійшовши висновку про недоведеність обставин відмови органу приватизації у закінченні процедури приватизації земельної ділянки після смерті позивача.

При цьому судом залишено без уваги релевантні спірним правовідносинам висновки Верховного Суду, що висловлені у постановах від 06 серпня 2021 року у справі №370/1854/20, від 29 серпня 2019 року у справі №554/1195/17 і від 30 червня 2020 року у справі №372/2626/15-ц.

Не погоджується із твердженням про неналежність і передчасність письмового доказу плану конфігурації, оскільки його отримано у відповідь Рівненської міської ради на запит адвоката від 23.11.2021 №12/21, а цей доказ повністю відповідає обставинам справи і заінтересованими особами не оскаржувався. Відповідач же не був позбавлений можливості витребувати оригінал документу, однак таких дій не вчинив.

Вважає, що при вирішенні земельного спору суд відволікся на обставини, які не входять до предмета доказування, а саме щодо розташованої поруч суміжної ділянки. В плані земельної ділянки, наданому Рівненською міською радою за №05-3122 від 29.11.2021 у відповідь на звернення адвоката щодо графічного матеріалу земельних ділянок у АДРЕСА_1 , наданих ОСОБА_3 у приватну власність рішенням Рівненської міської ради від 13.11.1997 №241, наявна позначка підстави користування нею земельною ділянкою: "Заповіт №2742 від 09.02.1976, посвідчений Першою Рівненською державною нотаріальною конторою".

При огляді доказів за їх місцезнаходженням було наочно виявлено відсутність додаткової площі землі для формування земельної ділянки в інший спосіб, ніж зазначено в технічній документації. Наявність права власності на земельну ділянку площею 1 560 м2 для ведення особистого підсобного господарства не є і не може бути перешкодою для задоволення вимоги щодо визнання права на продовження приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель і споруд площею 1 000 м АДРЕСА_2 , адже це різні ділянки з різним цільовим призначенням. При цьому земельна ділянка відповідача збільшилася за рахунок земель ОСОБА_3 .

Натомість суд не з`ясував цих обставин.

На думку заявника, суд також помилився і у висновку про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 5610100000:01:059:0356 і 5610100000:01:059:0348, яка знаходиться у комунальній власності, не накладаються одна на одну. Хоча позивач звернулася за захистом своїх прав на іншу земельну ділянку - площею 1 000 м2 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлових будинків і споруд.

Крім іншого, суд не звернув уваги на те, що на час винесення рішення органом міського самоврядування про надання ОСОБА_3 земельної ділянки у власність діяв Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" №15-92 від 26.12.1992. Цей факт безумовно свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на завершення процедури приватизації земельної ділянки.

Разом з тим жодної оцінки чи пояснень безпідставного збільшення площі землі відповідач не надав, а на підставі яких правовстановлюючих документів відбулося збільшення земельної ділянки судом досліджено не було і не з`ясовувалося. Однак при огляді доказів за їх місцезнаходженням учасникам справи стало зрозуміло, що збільшену земельну ділянку ОСОБА_2 міг сформувати винятково за рахунок земель ОСОБА_3 .

У поданих відзивах Рівненська міська рада, ГУ ДГК у Рівненській області та ГУ ДГК у Львівській області, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі та з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2021 року (бланк НРА 853671), посвідченого ОСОБА_5 як державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №3-424, вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька - ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , в т.ч. з урахуванням частки, від якої відмовилась донька померлої - ОСОБА_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , належного померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 листопада 2000 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації рішення міськвиконкому №372 від 09 грудня 1987 року, зареєстровано 30 листопада 2000 року Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" в реєстрову книгу №175 за реєстровим №219-48459. До нерухомого майна, яке спадкується, відносяться позначений в технічній документації літ. «А-1» - житловий будинок (цегляний), загальною площею 90,1 м2, житловою площею 55,2 м2, надвірні будівлі і споруди: літ. «Б-1» - сарай, літ. «В-1» - гараж, літ. «Г-1» - сарай, літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е-1» - сарай, літ. «Є-1» - сарай, літ. «Ж-1» - сарай, літ. «З» - колодязь, №1 огорожа, №2 огорожа, №3 ворота, №4 ворота, І замощення. Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами підлягає державній реєстрації.».

У 2021 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 . Серед документів, що були надані замовником при виготовленні вказаної технічної документації, було додано й рішення Рівненської міської ради №241 від 13.11.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування».

Дану технічну документацію було подано державному кадастровому реєстратору для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

З рішення №РВ-4801005372021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 25 листопада 2021 року видно, що державним кадастровим реєстратором Відділу №2 Управління у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відмовлено у задоволенні заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18.10.2021 р. (реєстраційний номер ЗВ-9714982412021) та прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тих міркувань, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Рекомендовано: Перетин з іншою земельною ділянкою, що суперечить абзацу 5 п.74-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру» від 17.10.2012р. №1051, а також абзац 4 частини 6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Перетин ділянок з ділянкою 5610100000:01:059:0348; Площа співпадає на 13, 4033%».

За змістом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 січня 2023 року №13/02-14, виданої в.о. державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Костюковою О.О., ОСОБА_1 як спадкоємцю прав і обов'язків ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель, виходячи з такого.

10 серпня 2021 року нотаріальною конторою заведено спадкову справу №198/2021 на майно спадкодавця.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №198/2021 ОСОБА_1 як спадкоємцю першої черги за законом видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме 23 вересня 2021 року за реєстровим №3-24 державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Костюковою О.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в т.ч. із урахуванням відмови іншого спадкоємця - ОСОБА_6 . Вказане свідоцтво про право на спадщину зареєстровано 23 вересня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

До матеріалів спадкової справи позивачем додано рішення Рівненської міської ради №241 від 13 листопада 1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування» із додатками №1 до рішення органу міського самоврядування від 13.11.1997 №241, виданим Архівним відділом виконавчого комітету Рівненської міської ради за №20/12-15 від 27.023.2020.

Відповідно до цього рішення передано у приватну власність спадкодавця ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель.

Разом з тим нею не подано нотаріальній конторі документів на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель, належну спадкодавцю. При цьому в матеріалах спадкової справи та в Державному земельному кадастрі відсутня інформація про реєстрацію право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

В подальшому, 03 лютого 2023 року, позивач звернулась з письмовою заявою до Рівненської міської ради, де просила передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 1000 м2 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З листаРівненської міськоїради від13лютого 2023року №Л-254/23на дане звернення, зокрема, вбачається, що для вирішення питання передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 м2 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) слід долучити до заяви технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Оскільки до заяви не додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), заяву розглянути по суті неможливо.

При цьому встановлено, що ОСОБА_2 у 2021 році виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Дана технічна документація виготовлена на земельну ділянку загальною площею 0,0979 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Державним кадастровим реєстратором Відділу у Кам`янка-Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Куртяк Р.М. присвоєно кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:059:0348 на площу 0,0979 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак з доводів позивача видно, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 сформована з порушенням її прав, адже містить накладення на земельну ділянку, яку має намір приватизувати ОСОБА_1 . Водночас земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 частково перебуває у фактичному користуванні позивачки.

Вважаючи, що її суб'єктивне право на землю порушується відповідачами, у лютому 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до в.о. державного нотаріуса, Рівненської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації спірної земельної ділянки в порядку спадкування шляхом здійснення дій, пов'язаних із приватизацією, та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348, згодом залучивши до участі у справі ГУ ДГК у Рівненській області та ГУ ДГК у Львівській області.

Відповідно до ст. ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Норми частин 1-2 ст.16 ЦК України вказують про право кожное особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із пунктом "г" ст. 81 ЗКУкраїни громадяниУкраїнинабуваютьправа власностіназемельніділянки напідставі прийняття спадщини.

Частиною першою ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно доЗакону України«Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Приходячи до переконання про відхилення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги таке.

Як встановлено, на замовлення позивача було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Разом з тим з листа Рівненської міської ради, наданого на заяву ОСОБА_1 щодо приватизації земельної ділянки, вбачається, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до заяви долучено не було.

Про відсутність такої технічної документації свідчить і безпосереднє звернення ОСОБА_1 до Рівненської міської ради щодо приватизації земельної ділянки.

Як правильно врахував суд попередньої інстанції, позивачем не було спростовано обставину ненадання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) разом із заявою про приватизацію земельної ділянки.

Водночас ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) щодо земельної ділянки, яка відноситься до його житлового будинку АДРЕСА_1 і знаходиться в його фактичному користуванні.

Свідок ОСОБА_7 , який як спеціаліст виготовив технічну документацію, в судовому засіданні показав, що конфігурація земельної ділянки, яка була відображена ним в технічній документації була встановлена, виходячи з відомостей з Державного земельного кадастру, вказівок замовника безпосередньо під час обмірів земельної ділянки та відповідно до плану земельної ділянки, яка була долучена до рішення Рівненської міської ради щодо передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки.

Також у судовому засіданні позивач посилалася на план земельної ділянки АДРЕСА_1 з відображенням конфігурації та площі земельної ділянки, що передавалась ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 стверджувалося те, що для формування земельної ділянки площею, яка визначена рішенням Рівненської міської ради №241 від 13.11.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування», наявні вільні площі, за рахунок яких може бути сформована така ділянка без накладення на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348.

Натомість позивачем вказувалося про те, що вільні землі, за рахунок яких може бути сформована земельна ділянка ОСОБА_3 , відсутні. При цьому земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 є неправильно сформованною, чим порушено права ОСОБА_1 .

В ході огляду судом першої інстанції доказів за їх місцезнаходженням встановлено наявність площ земельних ділянок, частина з яких розміщена по лінії житлового будинку АДРЕСА_1 , а частина - по лінії житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивачем при вчиненні цієї процесуальної дії зазначалося, що відповідно до рішення органу міського самоврядування для ОСОБА_3 виділялось 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель і 0,1560 га для ведення особистого підсобного господарства. Нею вказувалися межі земельних ділянок площею 0,1000 га та 0,1560 га, а також повідомлено, що такі земельні ділянки не можуть бути сформовані в інших межах, адже вільні площі для цього відсутні. Тому земельна ділянка площею 0,1000 га має бути сформована саме за рахунок частини ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348. При цьому наявною є технічна документація і на земельну ділянку площею 0,1560 га для ведення особистого підсобного господарства. В подальшому така технічна документація разом із витягом з Державного земельного кадастру були надані суду та іншим учасника справи.

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства та витягу з Державного земельного кадастру щодо такої земельної ділянки видно, що ділянці присвоєно кадастровий номер 5610100000:01:059:0356. Крім цього, було встановлено, що земельна ділянка площею 0,1560 га з кадастровим номером 5610100000:01:059:0356 перетинається із земельною ділянкою ОСОБА_3 площею 0,1000 га.

З витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:059:0356, а саме схеми і меж такої земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка не містить накладень із земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348. Разом з тим у витягу з Державного земельного кадастру зазначено, що ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 відноситься до земель комунальної власності Рівненської міської ради.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17 висловився про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, правильним є висновок суду про відсутність об`єктивних і переконливих доказів, які б підтверджували ті обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348, щодо якої ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), сформована за рахунок земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 на підставі рішення Рівненської міської ради від 13.11.1997 № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування».

При цьому долучений ОСОБА_1 до позовної заяви план земельної ділянки АДРЕСА_1 з відображенням конфігурації та площі земельної ділянки, що передавалась ОСОБА_3 , не може бути належним та допустимим доказом, оскільки взагалі не містить інформації про орган чи посадову особу, якими видано цей документ. Також у плані земельної ділянки відсутня інформація про те, чи він стосується рішення Рівненської міської ради від 13.11.1997 № 241 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та на постійне користування».

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги про хибне застосування норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції.

Також не заслуговують на увагу і решта покликань заявника про помилковість оскаржуваного рішення.

Так, в.о. державного нотаріуса не може брати участь у справі як належний відповідач, оскільки на час звернення позивача до суду ця особа була завідувачем Другої Рівненської державної нотаріальної контори. Більше того, у справах подібної категорії спорів належним відповідачем у справі повинна бути саме державна нотаріальна контора, а не окремий нотаріус, який перебуває у трудових (службових) відносинах з цією конторою.

Між тим, апеляційний суд позбавлений правової можливості замінити в.о. державного нотаріуса на іншого відповідача на стадії апеляційного перегляду, адже така процесуальна дія не знаходиться у межах його процесуальних повноважень.

З правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц і у постанові Верховного Суду від 07 червня 2021 року у справі №939/2207/19, видно, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому з наданого до апеляційного суду листа в.о. завідувача Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області від 28 серпня 2024 року №1608/01-16 вбачається, що відповідно до п. 1 наказу Мінітсерства юстиції України "Про реоаргнізацію державних нотаріальних контор Рівненської області" від 16 лютого 2023 ркоу №630/5 Другу Рівненську державну нотаріальну контору реорганізовано шляхом її приєднання до Першої Рівненської державної нотаріальної контори , яку в подальшому перейменовано і Рівненську державну нотаріальну контору.

Необґрунтованими є покликання позивача щодо порушення її суб`єктивних прав на землю ГУ ДГК у Рівненській області. Так, пред`явивши вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 площею 0, 0979 га, ОСОБА_1 не вказує про те, які саме порушення були допущені ГУ ДГК у Рівненській області під час здійснення реєстраційних дій, які права чи охоронювані законом інтереси позивача були порушені, не визнані чи оспорені цим відповідачем, не надаючи при цьому будь-яких доказів.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Пунктами 1-2, 6-7 Тимчасового порядку взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року №455 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок", визначено механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадженням принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок під час державної реєстрації земельної ділянки державними кадастровими реєстраторами. Пілотний проект із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок реалізується стосовно земельних ділянок, державна реєстрація яких здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель. Після прийняття та реєстрації заяви з доданими документами в Державному земельному кадастрі програмним забезпеченням Державного земельного кадастру за принципом випадковості обирається інший територіальний орган Держагеокадастру, державний кадастровий реєстратор якого здійснюватиме державну реєстрацію земельної ділянки.

Необґрунтованими є і твердження заявника про порушення її прав ГУ ДГК у Львівській області, адже підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки були відсутні, а тому державним кадастровим реєстратором Відділу у Кам`янка-Буському районі ГУ ДГК у Львівській області державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:059:0348 проведено з додержанням вимог закону.

Також не можна погодитися з доводами автора апеляційної скарги про порушення прав ОСОБА_1 . Рівненською міською радою Так, для вирішення питання передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1 000 м АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) позивачу слід було долучити до заяви технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Оскільки нею до заяви не було додано технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тому цю заяву вирішити по суті було неможливо. Тому Рівненською міською радою суб`єктивних прав ОСОБА_1 на землю порушено не було.

Не заслуговують на увагу й аргументи ОСОБА_1 про недодержання судом попередньої інстанції норм процесуального права, виходячи з такого.

Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання спору, заявник не надала, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Оскільки спірні правовідносини не є подібними і відрізняються за своїми характером та правовою природою від прав і обов`язків, які були предметом вирішення Верховним Судом у постановах від06серпня 2021року усправі №370/1854/20,від 29серпня 2019року усправі №554/1195/17і від30червня 2020року усправі №372/2626/15-ц,тому висновки,які викладеніу цихсудових рішеннях,не підлягають до застосування.

Решта доводів апеляційної скарги також є необґрунтованими і колегією суддів відхиляються з цих міркувань.

Згідно із ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 травня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 10.09.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

С.С.Шимків