Постанова

від 10.09.2024 по справі 562/2660/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 562/2660/23

Провадження № 22-ц/4815/804/24

Головуючий у Здолбунівському районному суді

Рівненської області: суддя Шуляк А.С.

Рішення суду першої інстанції ухвалено 12 квітня 2024 року

в м. Здолбунів Рівненського району Рівненської області

(фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).

Повний текст рішення складено: 17 квітня 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вир";

відповідач2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія";

представники учасників справи:

позивача адвокат Майструк Сергій Миколайович;

відповідача2 адвокат Андросюк Ігор Сергійович;

за участі: представника позивача адвоката Майструка Сергія Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вир", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про захист прав власника земельної ділянки та визнання відсутнім права оренди,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вир" (далі ТОВ "Вир"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі ТОВ " Західна агровиробнича компанія") про захист прав власника земельної ділянки.

У січні 2024 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ТОВ "Вир", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про визнання відсутнім права оренди.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2024 року об`єднано в одне провадження справи № 562/2660/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вир", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про захист прав власника земельної ділянки та № 562/55/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вир", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про визнання відсутнім права оренди.

З урахуванням об`єднання справи в одне провадження та зміни підстав та предмета позову ОСОБА_1 просила 1) стягнути на свою користь з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" грошові кошти в сумі 53 165,07 гривень у зв`язку з невиконанням ТОВ "Західна агровиробнича компанія" договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Вир" з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 27 липня 2018 року; 2) визнати відсутнім право оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 площею 1,33 га у ТОВ "Західна агровиробнича компанія" згідно договору оренди землі від 01 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Вир" з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 27 липня 2018 року; 3) зобов`язати ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 площею 1,33 га; скасувати державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №16580092 від 18.10.2014 року 16:40:20 та припинити інше речове право за №7384395 (спеціальний розділ) дата реєстрації 18. жовтня 2014 року 16:38:12 - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 площею 1,33 га.

Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначала про те, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, яка знаходиться на території колишньої Спасівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (зараз - Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області). 01 серпня 2014 року між нею та ТОВ "Вир" було укладено договір оренди землі, за яким передано в строкове платне користування вказану земельну ділянку на строк до 18 жовтня 2019 року.

27 липня 2018 між позивачем, ТОВ "Вир" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" укладено додаткову угоду, за якою зі згоди орендодавця орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди щодо земельної ділянки. Проте останнє не виплатило ОСОБА_1 плати за орендну за 2021-2022 роки. Крім того, строк дії договору оренди від 01 серпня 2014 року сплив, а земельну ділянку не повернено. При цьому вказувала, що не погоджувала і не підписувала додаткову угоду від 27 липня 2018 року, якою продовжено дію договору на 7 років з моменту укладення додаткової угоди. Тому право позивача підлягає захисту в порядку ч.1 ст.321 ЦК України, ч.2 ст.90, ч.2 ст.152 ЗК України та наявні підстави для застосування до відповідача2 вимог ч.2 статті 785 ЦК України у виді санкції (неустойки) за весь час прострочення виконання зобов`язань з повернення орендованої земельної ділянки за період з 19 жовтня 2019 року по 18 жовтня 2023 рік.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2024 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53 165,07 гривень у зв`язку з невиконанням ТОВ "Західна агровиробнича компанія" договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Вир" з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 27 липня 2018 року.

Визнано відсутнім право оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 площею 1,33 га у ТОВ "Західна агровиробнича компанія" згідно з договором оренди землі від 01 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Вир" з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 27 липня 2018 року.

Зобов`язано ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 площею 1,33 га.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №16580092 від 18 жовтня 2014 року 16:40:20 та припинено інше речове право за №7384395 (спеціальний розділ) дата реєстрації 18 жовтня 2014 року 16:38:12 - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 площею 1,33 га.

Щодо позовної вимоги про покладення на ТОВ "Західна агровиробнича компанія" відповідальності за невиконання договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Вир" з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 27 липня 2018 року, то суд виходив із того, що договір оренди землі від 01 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 є припиненим 18 жовтня 2019 року.

При цьому користування землею і надалі володіння правом оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" здійснюється без правової підстави без письмово укладеного правочину з 19 жовтня 2019 року по даний час. Додаткова угода від 27 липня 2018 року не містила домовленості про продовження договору оренди землі, а ТОВ "Західна агровиробнича компанія" не виконало вимоги ст.33 Закону України "Про оренду землі" для продовження договору оренди землі.

Отже, врахувавши, що ТОВ "Західна агровиробнича компанія" безпідставно володіє правом оренди щодо земельної ділянки, тому в силу вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення нарахованих позивачем санкцій. Оскільки в ТОВ "Західна агровиробнича компанія" був відсутній письмовий договір на право оренди після 18 жовтня 2019 року, то суд дійшов висновку про задоволення вимоги про відсутність права оренди, що узгоджується з викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 висновками. За цих же підстав суд вважав за необхідне задовольнити решту похідних вимог.

На рішення представником ТОВ "Західна агровиробнича компанія" адвокатом Андросюком І.С. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав про неврахування судом першої інстанції того, що згідно з п. 8 договору оренди землі від 01 серпня 2014 року сторони визначили, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця впродовж одного місяця після закінчення строку договору він підлягає пролонгуванню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Стверджував про те, що ТОВ "Західна агровиробнича компанія" продовжило використання земельної ділянки позивача, а орендодавець у строк, визначений п. 8 договору, не надав своїх заперечень щодо цього. Тому договір оренди землі пролонговано на той самий строк і на тих самих умовах, а саме до 01 серпня 2024 року.

Отже, висновки суду про те, що договір оренди землі є припиненим, не відповідають обставинам справи та умовам договору оренди, тобто відсутні підстави для задоволення позовних вимог. При цьому заявник покликався на те, що в 2021 році позивач зверталась до суду із позовом, де стверджувала, що договір оренди землі від 01 серпня 2014 року та додаткову угоду від 27 липня 2018 року вона не підписувала. Рішенням Здолбунівського районного суду від 10 лютого 2022 року у справі №562/1308/21 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Однак судом встановлено, що позивач на виконання п.8 договору оренди землі від 01 серпня 2014 року не зверталася до відповідача впродовж одного місяця після закінчення строку договору з письмовими запереченнями, тому вказаний договір пролонговано на той самий строк і на тих самих умовах.

Хоча постановою суду апеляційної інстанції від 23 лютого 2023 року вказане рішення суду скасовано та у задоволенні позову відмовлено з інших мотивів, але у постанові суду апеляційної інстанції оцінювався висновок судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис ОСОБА_1 у графі "орендодавець" у договорі оренди землі від 01 серпня 2014 року з ТОВ "Вир" виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Оскільки позивач не підписувала договір оренди землі, тому він є неукладеним, а на відповідачів не може бути покладено обов`язок за його невиконання, в т.ч. щодо порушення, на думку позивача, обов`язку щодо повернення земельної ділянки. Зважав й на те, що з часу підписання додаткової угоди до договору оренди землі відповідач своєчасно сплачував орендну плату, зокрема з 2018 по 2020 рік. Згодом у зв`язку із заявою позивача про непідписання додаткової угоди від 27 липня 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась орендна плата з 2021 року, а земельна ділянка не використовувалась. Тому доводи позивача про утримання земельної ділянки відповідачем2 є необґрунтованими.

З наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У поданому відзиві представник позивача адвокат Майструк С.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зазначав про те, що доводи представника відповідача2 щодо пролонгації договору оренди землі спростовуються самим змістом договору, де передбачено, що відповідно до п. 8 згаданий договір підлягає пролонгуванню, а не є пролонгованим.

Крім того, пунктом 32 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Зважав на те, що правочин з приводу оренди землі був укладений до набрання 16 січня 2020 року чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству". Тобто у чинній на той час редакції ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачалося те, що саме орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Отже, спеціальною нормою законодавства було врегульовано правила поновлення договору оренди землі, яка не передбачала автоматичного продовження без укладання додаткової угоди. Наведене відповідає висновкам, викладеним в пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21. Заявник стверджував про те, що позивач виявляла волю та передала ТОВ "Вир", а згодом - ТОВ " Західна агровиробнича компанія" в оренду земельну ділянку лише на 5 років, отримувала орендну плату та отримувала орендну плату.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, яка знаходиться на території Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області.

01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Вир" укладено договір оренди землі, за яким передано орендарю в строкове платне користування зазначену земельну ділянку. Строк дії договору оренди землі склав до 18 жовтня 2019 року.

27 липня 2018 між ОСОБА_1 , ТОВ "Вир" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" укладено додаткову угоду, за якою зі згоди орендодавця орендар передав, а новий орендар (відповідач2) прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди щодо земельної ділянки.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 251100969 від 02 квітня 2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 на підставі рішення державного реєстратора Здолбунівського районного управління юстиції Мішури В.В., індексний номер рішення: 16582092 від 18 жовтня 2014; право оренди земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ "Вир" на підставі договору оренди землі б/н від 01 серпня 2014 року, видавник: сторони договору. Строк дії: 5 років, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Згодом, 01 вересня 2018 року, на підставі рішення державного реєстратора КП Архітектор Дубенської міської ради Днесь Л.П., індексний номер рішення: 42800053 від того ж дня, зареєстровано перехід права оренди земельної ділянки від ТОВ "Вир" до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", код ЄДРПОУ 41099127, на підставі додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 27 липня 2018 року, видавник: сторони за додатковою угодою. Строк дії змінено на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Разом з цим судом встановлено, що строк дії договору оренди землі сплив 18 жовтня 2019 року.

Так, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1 цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Новим орендарем не надано доказів надсилання листа повідомлення про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди на адресу орендодавця. Додаткової угоди на поновлення після 18 жовтня 2019 року договору оренди землі від не укладено.

Згідно зінформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно №33977230від 20липня 2023року встановленонаявність записув Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно:Орендар:ТОВ "Західнаагровиробнича компанія". Строк дії 7 (сім) років, сплив якого розпочинається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, з правом передачі в піднайм (суборенду), які є актуальними на день подання позову і розгляду справи.

Як правильно зазначав суд попередньої інстанції, володіння (користування) нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Також колегія суддів зважає на те, що відповідачем2 визнається той факт, що ним не нараховувалась та не виплачувалась орендна плата з 2021 року, а земельна ділянка позивача ним не використовувалась.

Отже, правильним є висновок суду попередньої інстанції про визнання відсутнім у ТОВ "Західна агровиробнича компанія" права оренди земельної ділянки, а, отже, й повернення земельної ділянки власнику та скасування державної реєстрації.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з існуванням підстав для покладення на ТОВ "Західна агровиробнича компанія" передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідальності.

Так, згідно з вказаної нормою права, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Між тим, незважаючи на встановлений факт припинення договору оренди землі у 2019 році, матеріали справи містять докази, що підтверджують факт використання спірного майна орендарем, сплату ним за таке використання орендодавцю плати та отримання її, поза датою припинення договору оренди землі, зокрема за 2019 рік в розмірі 6 725,38 гривень, за 2020 рік в розмірі 5 912,88 гривень та передачу 50 кг цукру в рахунок орендної плати.

Цими обставинами підтверджується існування між ОСОБА_1 та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" правовідносин з приводу оренди спірної земельної ділянки без погодження притаманних їм та установлених законодавством істотних умов, прав та обов`язків, зокрема, щодо строку дії та повернення предмета оренди.

Тому відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 53 165,07 гривень за невиконання договору оренди землі, оскільки між сторонами тривали правовідносини щодо оренди спірної ділянки після 18 жовтня 2019 року.

Отримавши орендну плату за 2019-2020 роки, ОСОБА_1 вимог до ТОВ "Західна агровиробнича компанія" щодо припинення відповідних правовідносин, повернення земельної ділянки тощо не заявляла.

Натомість в 2021 році пред`явила позов до ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про витребування земельної ділянки та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної спірної земельної ділянки, а відповідач володіє нею на підставі правочину, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який позивач не підписувала.

Добросовісність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладеним немає (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Отже, на переконання апеляційного суду, у ТОВ "Західна агровиробнича компанія" виникне обов`язок з повернення земельної ділянки лише після ухвалення рішення суду про визнання відсутнім права оренди.

Як убачається, суд попередньої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке частково не може залишатися чинним.

Інші аргументи заявника колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.

Підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" задовольнити частково.

Скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2024 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53 165 (п`ятдесят три тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 07 копійок у зв`язку з невиконанням договору оренди землі.

В задоволенні цієї вимоги ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції (в частині визнання відсутнім права оренди, покладення обов`язку з повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації) залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 10.09.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.С. Шимків

Н.М. Ковальчук