Постанова

від 31.07.2024 по справі 643/7224/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/7224/21 Головуючий суддя І інстанції Афанасьєв В. О.

Провадження № 22-ц/818/1018, 1108/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої внаслідок ДТП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горобець Алли Анатоліївни на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2023 року, представника ПрАТ «СК «ВУСО» - адвоката Шиліна Володимира Анатолійовича на додаткове судове рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2023 року, за заявою представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Шиліна Володимира Анатолійовича про винесення додаткового рішення по цивільні справі № 643/7224/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач у квітні 2021 року звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому після його уточнення просив стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 101917,00 грн. та за відшкодування моральної шкоди - 120000,00 грн., також просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» суму матеріального збитку в розмірі 100000 грн.

Позов мотивований тим, що 25.11.2020 року у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 144-Б відбулася ДТП за участю автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням невстановленого водія та автомобіля Volkswagen Fox, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої позивач та пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження. Після скоєння ДТП водій автомобіля MAZDA 6 втік. Водій та пасажир автомобіля Volkswagen Fox з травмами були доставлені до КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова». За фактом ДТП було складено адміністративний матеріал. Власник авто MAZDA 6, ОСОБА_2 відмовилася надавати відомості, щодо особи яка керувала в той день автомобілем. По факту ДТП не було притягнуто винну особу до відповідальності, оскільки працівникам поліції не вдалося встановити особу водія. На час подання позову співробітниками поліції проводяться розшукові дії щодо виявлення та притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка керувала транспортним засобом MAZDA 6.

Відповідно до висновків автотоварознавчого дослідження, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 100560,00 грн. Вважала, що власник автомобіля MAZDA 6 ОСОБА_2 зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану позивачу. Відповідач ОСОБА_2 не відшкодувала до теперішнього часу шкоду. Зазначено, що позивачу також завдано моральну шкоду, оскільки позивач з вини відповідача ОСОБА_2 протягом тривалого часу вживає заходів для відновлення своїх порушених прав..

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що вона в момент скоєння ДТП перебувала вдома, їй подзвонив знайомий та сказав, що її автомобіль став перебуває на місці ДТП. Хто управляв авто вона не знає, автомобілем заволоділи без її відома. Вважає, що вона не повинна відповідати за вказану ДТП. не надано доказів факту ДТП 13.06.2019 року.

Позивачем надано відповідь на відзив в якому зазначив, що доказів угону автомобіля на який посилається відповідач матеріали справи не містять, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача СК «ВУСО» надано відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог до СК, в зв`язку з відсутністю порушеного права позивача. Подія яка сталася 25.11.2020 не є страховим випадком.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що відносно ОСОБА_2 або інших осіб, не складалось ні протоколів, ні постанов, що свідчить про недоведеність матеріалами справи наявності порушень з боку відповідача не встановлено протиправної поведінки відповідача у заподіянні транспортному засобу позивача шкоди, як і не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача із заподіяною шкодою.

Щодо позовних вимог до страхової компанії, суд зазначив наступне.

Відповідно до п..32.1 ст. 32 Закону України № 1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

В той же час, позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, постанови суду про притягнення винної особи за ст.124 КУпАП, яка набрала законної сили.

Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вище зазначених вимог, то вони також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Інші доводи позовної заяви не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки за встановлених судом обставин інші наведені позивачем аргументи не є суттєвими.

На думку суду, пред`явлений наразі ОСОБА_1 позов є передчасним та не може бути задоволеним, до чіткого встановлення винуватця ДТП, яке мало місце 25.11.2020, а тому задоволенню не підлягає.

Додатковим судовим рішенням цього ж суду першої інстанції від 26 грудня було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Шиліна Володимира Анатолійовича про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу.

На обґрунтування суд покликався на те, що в матеріалах справи відсутні та заявником не надані докази про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

При цьому суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України врахував правові висновки, які були висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду від 19 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горобець Алла Анатоліївна подала апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду є неналежно обґрунтованими, суд помилився із застосуванням норма цивільного процесуального та матеріального права.

Представник ПрАТ «СК «ВУСО» - адвокат Шилін Володимир Анатолійович подав апеляційну скаргу на додаткове судове рішення Московського районногосуду м. Харковавід 26грудня 2023року,в якому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про розподіл судових витрат - стягнення на користь відповідача ПРАТ СК ВУСО в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 6000,00 грн.

На обґрунтування вказав, що Висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та прямо суперечать законодавству України, судової практики у подібних правовідносинах, що порушує засадничі принципи, приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, рівності, змагальності сторін, верховенства права та справедливості.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, а неправильне застосуванням норм матеріального права без урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах Судом призвело до ухвалення помилкового рішення.

Відмовляючи у стягненні судових витрат правничої допомоги суд необґрунтовано, без урахування висновків Верховного Суду з цих питань з формальних причин, за відсутності на думку суду доказів про такі витрати, ухвалив помилково рішення про відмову у стягнення правничої допомоги.

В матеріалах справи містяться відомості про те, що захист інтересів страховика ПРАТ СК ВУСО був необхідним, реальним та неминучим, витрати фактичні, а їхній розмір обґрунтований.

Розгляд справи відбувався з 2021 року по 2023 рік у двох складах суду, кожний раз з проведенням засідання та участю представника адвоката Шиліна В.А.

Суд першої інстанції не застосував релевантні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28 грудня 2020 року справа № 640/18402/19 адміністративне провадження № К/9901/27657/20 зробив правовий висновок: «у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен». Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Також звертає увагу суду на розміри мінімальних витрат правничої допомоги (обґрунтовані), які визначені у рішенні Ради Харківської області №13/1/7 від 21 липня 2021 року (у загальному доступі), яким рекомендується мінімальний розмір гонорару адвоката за годину роботи в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати та вартість послуг з підготовки певних документів.

Так, мінімальна заробітна плата у 2021 року становить від 6000,00 грн. до 6500,00 грн. Тому година праці адвоката коливається від 1500,00 до 1650,00 грн., відповідно.

Наведеним рішенням Ради адвокатів встановлена рекомендована вартість гонорару адвоката, тільки для підготовки відзиву на позовну заяву, у справах по ЦПК, в розмірі 0,5 м.з.п..

Тобто, це дорівнює 3000,00 грн. (6000,00х0,5). Крім того, адвокат вирішував інші питання під час розгляду справи: шляхом підготовки та направлення відповідних заяв і клопотань (докази у справі).

Таким чином, вартість заявлених судових витрат в сумі 6000,00 грн. вважає розумною та обґрунтованою.

Повідомляю суд про витрати правничої допомоги позивача в апеляційному суді в розмірі 3 000,00 грн. Докази про судові витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу, буде надано до суду в межах строків, визначених процесуальним законом та прошу їх прийняти.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін: позивача адвоката Горобець Алли Анатоліївни, відповідача адвоката Шиліна Володимира Анатолійовича, які він надав у режимі відеоконференцзв`язку, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг і вважає, що скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам оскаржене основне та додаткове судове рішення суду у цілому відповідають, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову та відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу суд вказав на їх недоведеність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно ізст. 4 ч. 1 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності із положеннями ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.4,5ст.319ЦК Українивласність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 статті 1188 ЦК України визначені правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме:

1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що 25.11.2023 у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 144-Б відбулася ДТП за участю автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Volkswagen Fox, д.н.з. НОМЕР_2 . Після скоєння ДТП водій автомобіля MAZDA 6 зник з місця скоєння пригоди.

Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/121-21/2378-АВ від 19.02.2021 року з метою визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Volkswagen Fox в результаті його пошкодження при ДТП дорівнює його ринковій вартості та становить 100560 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 6341, 08.10.2020, автомобіль MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .

Згідно Полісу №2015371651 від 13 жовтня 2020 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як власника автомобіля "MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК "ВУСО", строком з 18.06.2020 по 17.06.2021, франшиза 1000 грн. Страхова сума за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 260000 грн., за шкоду заподіяну майну - 130000 грн.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78,79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ст. 12, ч. 1ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Позивач всупереч свого процесуального обов`язку, у контексті обставин цієї справи про зіткнення двох автомобілів, які належать сторонам справи, тобто їх взаємодією під час ДТП, внаслідок чого як правильно визначився суд першої інстанції у даному спорі підлягає до застосуванню вказана норма ч. 1 ст. 1188 ЦК України, - не надав до суду належних, допустимих та достатніх у розмінні ст. 76 ЦПК України доказів на підтвердження протиправної з точки зору Правил дорожнього руху поведінки водія автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить відповідачці ОСОБА_2 , та причинного зв`язку між такою поведінкою та завданою в результаті ДТП позивачу шкодою, що є необхідною умовою для її цивільної відповідальності як власника цього авто (власність зобов`язує, ст. 319 ЦК України). З урахуванням вищевказаного договору страхування цивільної відповідальності власниці автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_1 - відповідачки ОСОБА_2 її відповідальність у даному цивільному спорі має визначений у ст.ст. 619, 1194 ЦК України субсидіарний характер.

Крім того, суд першої інстанції відповідно до наявних у справі доказів правильно вважав, що за недоведеності вищевказаних обставин протиправності в діяхневстановленого водія автомобіля MAZDA 6 та причинного зв`язку між такою поведінкою та завданою в результаті ДТП позивачу шкодою, - не можна вважати доведеним юридичний факт страхового випадку, що відповідно до змісту вищевказаної норми п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виключає відповідальність основного боржника, відповідача страхової компанії - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО».

Наведене свідчить, що суд правильно вважав недоведеними позовні вимоги, а наведені з цього приводу доводи скарги висновків суду по суті не спростували.

Щодо судового рішення про відмову у відшкодуванні витрат страхової компанії на правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України передбачено наступне.

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

У справі дійсно відсутні докази, що страхова компанія понесла витрати на професійну правничу допомогу на оплату послуг свого представника адвоката Шиліна В.А., що за змістом ст. 141, 137 ЦК України є необхідною умовою для відшкодування цих витрат за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

Наведені з цього приводу доводи скарги не відповідають правовим висновкам, на які відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України обґрунтовано послався суд першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, - тому для відшкодування цих витрат зацікавлена особа з урахуванням вищевказаних правових висновків касаційного суду, та за змістом принципу правової визначеності та пропорційності, ст. 11 ЦПК України, має довести усі визначені у вказаній нормі цивільного процесуального права підстави, які необхідні для визначення розміру належного відшкодування цих витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки норми ст.ст. 137, 141 ЦПК України не містять виключень щодо вказаного процесуального обов`язку доказування розміру витрат на правничу допомогу, а у страхової компанії була процесуальна можливість вчасно надати ці докази до суду першої інстанції, і виконання процесуального обов`язку доказування цих обставин це не становить для неї надмірний процесуальний тягар і не порушує її право на справедливий суд, - наведені у скарзі з цього приводу аргументи колегія суддів вважає безпідставними. З цих підстав колегія суддів також визнає необґрунтованими покликання у скарзі на норму ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи обох апеляційних скарг висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення їх без задоволення, а оскаржених судових рішень без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Горобець Алли Анатоліївни, представника ПрАТ «СК «ВУСО» - адвоката Шиліна Володимира Анатолійовича - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2023 року та додаткове судове рішення Московського районногосуду м. Харковавід 26грудня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді - І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.