Ухвала

від 29.08.2024 по справі 210/676/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/676/24

Провадження № 2/210/695/24

У Х В А Л А

іменем України

29 серпня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Новосилецького В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» щодо незаконного призначення себе управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , ведення агресивної підприємницької діяльності, безпідставного і необґрунтованого звернення до суду з вимогами стягнення неіснуючої заборгованості та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» щодо незаконного призначення себе управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , ведення агресивної підприємницької діяльності, безпідставного і необґрунтованого звернення до суду з вимогами стягнення неіснуючої заборгованості та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04 липня 2024 року від ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на електронну пошту суду надійшло уточнене клопотання про визнання правочину: Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд по житловим будинкам Дзержинського району м. Кривого Рогу від 27.12.2013 недійсним в порядку ст.215 ЦК України та таким, що порушує публічний порядок, що призвело до порушення прав і законних інтересів ОСОБА_3 ..

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 є заінтересованою стороною згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України, права якої були порушені Договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд по житловим будинкам Дзержинського району м. Кривого Рогу від 27.12.2013, у зв`язку з тим, що були порушені вимоги п. 2.2 Договору, крім того, визнання ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» управителем у Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу у 2013 році було проведено з порушенням норм українського законодавства.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» - Мироненко М.О. заперечувала щодо задоволення клопотання, просила суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 199 ЦПК України, позивачем може бути подано заяву про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює, встановлює, припиняє, зумовлює переходу чи набуття) цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України,частини першої статті81 ЦПК України).

У частині шостійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В свою чергу, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, що Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Металургійному районі від 27.12.2013 рокує таким, що порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод ОСОБА_3 .

Слід також зазначити, що ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 353 ЦПК України, 204, 207, 215, 626-628 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 03 вересня 2024 року.

Суддя: Р. Є. Скотар