Ухвала

від 03.09.2024 по справі 161/13735/14-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13735/14-ц

Провадження № 4-с/161/54/24

У Х В А Л А

03 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Дмитроци Б.М.,

з участю представника скаржника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Супрунюка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В обґрунтування скарги посилається на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист №161/13735/14-ц від 18.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №010/42-0-1/1806-067 від 16.09.2011 р розмірі 18984882,81 грн. та судового збору в розмірі 3654 грн.

Зазначає, що листом від 05.12.2017 року його було повідомлено, що ТзОВ «Велнес Груп» є новим кредитором за кредитним договором №010/42-0-1/1806-067 від 16.09.2011 року та договорами забезпечення.

Вказує, що постановою державного виконавця від 12.10.2017 року повернуто виконавчий лист стягувачу , оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Проте, державним виконавцем не знято обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Вважає такі дії державного виконавця такими, що порушують його права та законні інтереси, у зв`язку з чим, просить прийняти рішення про зняття арешту із всього майна та заборону на відчуження всього майна, що належить ОСОБА_2 який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.04.2015 року в межах виконавчого провадження №47161345.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав з підстав, викладених у ній та просив задовольнити.

Представник суб`єкта оскарження в судове засідання не з`явився, подав суду заперечення проти задоволення скарги та клопотання про слухання справи у його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні не заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 47161345 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/13735/14-ц від 18.03.2015, про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/1806-067 від 16.09.2011 року в розмірі 18 984 882,81 грн. та судового збору в розмірі 3 654 грн. (а.с. ).

06.04.2015 р. державним виконавцем відповідно до вимог ст. 17-21, 25 Закону (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП № 74161345 (а.с. )

Іншою постановою державного виконавця від 06.04.2015 року у вказаному виконавчому провадженні накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с. ).

В подальшому, згідно постанови державного виконавця від 12.10.2017 року у відповідності до пункту 2 частини першої статті 37 Закону повернуто виконавчий документ стягувачу (а.с. ).

Крім того. як слідує із письмових заперечень, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження 18.05.2015 року державним виконавцем відділу прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у зв`язку з тим, що боржником у строк встановлений для самостійного виконання, вимоги виконавчого документа не виконані.

При цьому, скаржником не надано доказів сплати коштів на виконання даної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

У відповідності до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 50Закону України«Про виконавчепровадження» (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, як з`ясовано в судовому засіданні, скаржником рішення суду не виконано, а також ним не було сплачено виконавчий збір.

За змістом ч. 2, 3 ст.451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, яка викладено в постанові від 29 березня 2023 року справа № 202/1182/22 (провадження № 61-8190св22): «За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно врахував, що постановами державного виконавця від 29 грудня 2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, виконавчі провадження не є закінченими, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV, у вигляді зняття арешту. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у

справі № 910/8019/15; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17; від 01 серпня

2019 року у справі № 754/15469/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-

1421/09, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 15 лютого 2023 року у

справі № 202/1183/22».

Таким чином, зважаючи чи на вищевказане, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд-

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 09 вересня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Кихтюк Р.М.