Ухвала

від 11.09.2024 по справі 726/2497/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2497/24

Провадження №1-кс/726/392/24

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

детектива ОСОБА_4

адвокат ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ФГ «Скарбниця-Агро», від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72024261060000006 від 29.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 205-1 КК України, про скасування арешту,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_6 , яка діє від імені та в інтересах ФГ «Скарбниця-Агро», звернулась до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, в якому вказує, що ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 23.08.2023 року було задоволено клопотання прокурора відділу нагляду Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №72024261060000006 від 29.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 205-1 КК України, накладено арешт на вилучене 28.08.2024 року у ході проведення огляду місця події майно:

- вантажний автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- вантажний автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 ;

- вантажний автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 ,

який полягає у забороні розпорядження та відчуження майном.

Накласти арешт на вилучене 28.09.2024 у ході проведення огляду місця події майно:

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_4 ;

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_5 ;

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_6 ;

- сільськогосподарську продукцію боби сої, що міститься у 59 поліпропіленових бегах, загальною вагою близько 64 тони;

який полягає у забороні користування, розпорядження та відчуження майном.

Накласти арешт на вилучене 29.08.2024 у ході проведення огляду місця події майно:

- вантажний автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 05.01.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу сідловий тягач MAN TGX18.440, НОМЕР_9 від 04.04.2019,

який полягає у забороні розпорядження та відчуження майном.

Накласти арешт на вилучене 29.08.2024 року у ході проведення огляду місця події майно:

- напівпричіп (цистерну), д.н.з. НОМЕР_10 ;

- олію соняшникову рафіновану вагою близько 24 тони;

- товарно транспортну накладну ФОП ОСОБА_8 №123620А від 26.08.2024, на 1 арк.;

- посвідчення про якість ТОВ «Компанія «ОЛДІ» №514 від 26.08.2024, на 1 арк.,

який полягає у забороні користування, розпорядження та відчуження майном.

Зазначає, що арешт накладено необґрунтовано. Вказує, що в ухвалі не обґрунтовано необхідність обмеження права користування майном, підставу, привід та мету накладення арешту. Крім того, арештоване майно є предметом виконання договорів експорту продукції, укладених із іноземними контрагентами, а тому кожен день затримання арештованих матеріальних цінностей призводить до збитків, в тому числі і для замовників продукції, зокрема тримання сировини без належних умов зберігання призведе до її втрати. Крім того утриманням вказаного майна породжується упущена вигода для підприємства, а недоотримання покупцями замовленої продукції може призвести до відмови від товару та заявлення рекламації.

Наголошує, що накладення арешту є непропорційне цілям кримінального провадження, а тому просить скасувати накладений арешт на все вищевказане майно та повернути особам, у яких перебували на збереженні чи у користуванні вказані матеріальні цінності до їхнього вилучення.

В судове засідання заявник не зявився але його представник адвокат просив скасувати вищевказаний арешт.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання про скасування арешту. Зазначив, що арештоване майно має доказове значення у кримінальному провадженні, а тому, в даний час не може бути повернуто законним володільцям. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задовольнити клопотання враховуючи таке.

Встановлено, що територіальним управлінням БЕБ у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024261060000006 від 29.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 205-1 КК України.

28 серпня 2024 під час проведення огляду місця події, який проводився на оглядовому майданчику зони митного контролю п/п «Порубне-Сірет» МП «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено ряд письмових документів, транспортні засоби та сільськогосподарську продукцію, які постановою старшого детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_9 від 29.08.2024 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.08.2024 року накладено арешт на вилучене 28.08.2024 року у ході проведення огляду місця події майно:

- вантажний автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- вантажний автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 ;

- вантажний автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 ,

який полягає у забороні розпорядження та відчуження майном;

арешт на вилучене 28.09.2024 у ході проведення огляду місця події майно:

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_4 ;

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_5 ;

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_6 ;

- сільськогосподарську продукцію боби сої, що міститься у 59 поліпропіленових бегах, загальною вагою близько 64 тони;

який полягає у забороні користування, розпорядження та відчуження майном;

арешт на вилучене 29.08.2024 у ході проведення огляду місця події майно:

- вантажний автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 05.01.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу сідловий тягач MAN TGX18.440, НОМЕР_9 від 04.04.2019,

який полягає у забороні розпорядження та відчуження майном;

арешт на вилучене 29.08.2024 року у ході проведення огляду місця події майно:

- напівпричіп (цистерну), д.н.з. НОМЕР_10 ;

- олію соняшникову рафіновану вагою близько 24 тони;

- товарно транспортну накладну ФОП ОСОБА_8 №123620А від 26.08.2024, на 1 арк.;

- посвідчення про якість ТОВ «Компанія «ОЛДІ» №514 від 26.08.2024, на 1 арк.,

який полягає у забороні користування, розпорядження та відчуження майном.

Встановлено також, що ОСОБА_6 є засновником та кінцевим бенефіціаром ФГ «Скарбниця-агро», яке здійснює економічну діяльність за напрямком вирощуванням зернових культур, бобових культур і олійних культур, оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, змішаним сільським господарством, вантажним автомобільним транспортом, розведенням свиней.

Вирішуючи питання про скасування арешту на майно, варто вказати про таке.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При цьому, вирішуючи питання про скасуванні арешту майна, в даному випадку, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді про арешт, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину.

Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Так, підставою для накладення арешту стало розслідування, що ведеться і межах кримінальної справи за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Об`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205-1 КК України, є внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Стаття 212 КК України передбачає відповідальність за дії, пов`язані із умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку.

Разом із тим, із 28.08.2024 року, тобто з моменту фактичного вилучення майна, у сторони обвинувачення було достатньо часу для отримання необхідних даних, здійснення ефективних заходів у рамках кримінального провадження. Під час розгляду даного клопотання, стороною обвинувачення не обґрунтовано яким саме чином арештовані матеріальні цінності можуть бути використані слідством під час проведення розслідування, встановлення всіх обставин вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень та їхнього відношення до правопорушень, відповідальність за які настає за ухилення від сплати податків та внесення в документи неправдивих відомостей.

Окрім того, доказів того, що з вилученим майном проведено слідчі дії, спрямовані на доведення причетності такого майна до кримінального провадження, слідчому судді не надано.

Вказане свідчить про те, що вилучення, утримування та арешт майна немає суттєвого значення для розслідування кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних певним особам, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Крім того, заявник є власником та кінцевим бенефіціаром вказаного Фермерського господарства. Утримання сільськогосподарської продукції тривалий час без встановлення обґрунтованої необхідності подальших процесуальних дій щодо такого майна, без належних умов для зберігання такої продукції, може призвести до її псування та втрати. Відтак підприємство може зазнати необґрунтованих збитків від арешту такої продукції, що є непропорційним до мети здійснення кримінального провадження. Крім того, стороною обвинувачення не обґрунтовано подальшу необхідність утримання під арештом транспортних засобів, які здійснювали транспортування сільськогосподарської продукції та умисну, пряму чи опосередковану причетність таких засобів до злочинної діяльності.

Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить переконання, що подальше утримання вказаного майна під арештом, в даному випадку, буде непропорційним втручанням у діяльність суб`єкта господарювання. Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 205-1 КК України не передбачає конфіскацію майна, як додаткового покарання, утримання сільськогосподарської продукції, щодо якої суб`єкт господарювання може мати договірні зобов`язання, в тому числі щодо експорту чи реалізації, не відповідає меті та завданням кримінального провадження, може створити необґрунтовані перешкоди у діяльності підприємства, жодним чином не забезпечить справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, внаслідок покладення на таку особу індивідуального, надмірного тягара, який є непропорційним між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відтак, враховуючи принцип змагальності, як одну із основних засад кримінального провадження, орган досудового розслідування не надав слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження. Натомість заявник належним чином обґрунтував свої вимоги у клопотанні. Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 22, 170-171, 174, 309 КПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт в частині користування, розпорядження та відчуження, накладені на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівців від 29 серпня 2024 року в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 72024261060000006 від 29.08.2024 року, на:

- вантажний автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- вантажний автомобіль марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_2 ;

- вантажний автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 ,

який полягає у забороні розпорядження та відчуження майном;

на вилучене 28.09.2024 у ході проведення огляду місця події майно:

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_4 ;

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_5 ;

- напівпричіп д.н.з. НОМЕР_6 ;

- сільськогосподарську продукцію боби сої, що міститься у 59 поліпропіленових бегах, загальною вагою близько 64 тони;

який полягає у забороні користування, розпорядження та відчуження майном;

на вилучене 29.08.2024 у ході проведення огляду місця події майно:

- вантажний автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_7 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 05.01.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу сідловий тягач MAN TGX18.440, НОМЕР_9 від 04.04.2019,

який полягає у забороні розпорядження та відчуження майном;

на вилучене 29.08.2024 року у ході проведення огляду місця події майно:

- напівпричіп (цистерну), д.н.з. НОМЕР_10 ;

- олію соняшникову рафіновану вагою близько 24 тони;

- товарно транспортну накладну ФОП ОСОБА_8 ПЗО №123620А від 26.08.2024, на 1 арк.;

- посвідчення про якість ТОВ «Компанія «ОЛДІ» №514 від 26.08.2024, на 1 арк.,

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1