Постанова

від 11.09.2024 по справі 910/20025/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 910/20025/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Петрусенко Н.І.,

від відповідача - Цукра Н.О.,

вільний слухач - Дорошенко О.Б.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 (повний текст рішення складено 03.06.2024)

у справі № 910/20025/23 (суддя Демидов В.О.)

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ"

про стягнення 5 818 457,94 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС"

про визнання недійсним договору №20/12/21МЮ, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" про стягнення 5 818 457,94 грн.

В обґрунтування первісного позову позивач вказує, що за Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" існує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" по договору купівлі-продажу меляси бурякової № 20/12/21М від 20.12.2021 року. Водночас, відповідач за первісним позовом за умовами договору купівлі-продажу укладеного за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону з умовами № UA-PS-2022-10-01-000003-3 від 19.10.2022 року, сформованого 18.11.2022 року та затвердженого наказом РВ Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 25.10.2022 року № 1106, став власником та правонаступником придбаного об`єкта приватизації, в тому числі і боргів, з 17.02.2023 року.

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору №20/12/21М.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" зазначає, що спірний договір укладався без наміру настання правових наслідків та без наміру здійснення фактичної поставки товару, а виключно з метою документального оформлення безтоварної операції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" про стягнення 5 818 457,94 грн. та у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" про визнання недійсним договору №20/12/21МЮ відмовлено.

Рішення суду першої інстанції щодо первісного позову мотивовано відсутністю інформації про існування на балансі у ДП "Юрковецький спиртовий завод" кредиторської заборгованості (згідно даним регіонального відділення Фонду державного майна України) за спірним договором купівлі-продажу меляси бурякової № 20/12/21М від 20.12.2021 року, тому зобов`язання за останнім до відповідача за первісним позовом не перейшли, оскільки такий обов`язок був відсутній і у ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на дату укладання Договору купівлі - продажу, а відтак обов`язок зі сплати заявлених коштів у відповідача за первісним позовом відсутній. Щодо зустрічного позову місцевий господарський суд зазначив, що видаткові накладні, які містять підписи уповноваженої особи покупця та відтиски печаток підприємства ДП "Юрковецький спиртовий завод", свідчать про участь останнього в господарських операціях, а тому позивачем за зустрічним позовом не доведено, що спірний договір був укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, у зв`язку із чим він не може бути визнаний фіктивним.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення в цій частині, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема скаржник звертає увагу, що боргові зобов`язання, які виникли у процесі господарської діяльності ДП «Юрковецький спиртовий завод», після його приватизації - продажу з електронного аукціону, в силу ст. 28 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», разом із майновими права, перейшли до покупця, а отже мають бути стягнуті з правонаступника єдиного майнового комплексу (ЄМК) - ТОВ «ТАЙМКОЛ». Водночас, саме лише посилання місцевого господарського суду на те, що відсутність інформації у Інформаційному повідомленні Фонду про існування на балансі у ДП «Юрковецький спиртовий завод» кредиторської заборгованості, не спростовує здійснення господарських операцій за договором купівлі продажу меляси бурякової № 20/12/21М. Більш того, ухвалюючи рішення в частині відмови у зустрічному позові про визнання правочину недійсним, судом першої інстанції зазначено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «АСТЕКС» надано первинні документи на підтвердження поставки товару, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20025/23.

08.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/20025/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року у справі №910/20025/23 та призначено розгляд справи на 11.09.2024 року.

03.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення щодо апеляційної скарги.

В судовому засіданні 11.09.2024 року представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 20.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "АСТЕКС" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, продавець) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової № 20/12/21М (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю мелясу бурякову (надалі-товар), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар. (т.1, а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.2. договору товар поставляється окремими партіями. Кількість, ціна, асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього Договору.

Пунктом 1.3. договору визначено, що якість товару повинна відповідати чинним вимогам Держстандарту України ТУ 3696-08 ГОСТ 30561-98 "Меляса бурякова".

Відповідно до п. 1.5 договору продавець гарантує, що він є платником податку на додану вартість та має право виписувати податкові накладні у відповідності до чинного законодавства.

Ціна кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях із урахуванням ПДВ 20% (п. 2.1. договору).

Зміна ціни товару визначається додатковою угодою до договору (п. 2.2 договору).

За змістом п. 3.1. договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно п 3.2. договору оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно виставленого продавцем рахунку-фактури та /або видаткової накладної, - на розрахунковий рахунок продавця, вказані у даному договорі або у рахунку-фактурі на оплату, шляхом безготівкового переказу грошових коштів протягом доби з моменту поставки партії товару, або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України.

Продавець зобов`язаний виписувати та реєструвати податкові накладні в порядку та в строки, визначені Податковим Кодексом України (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору постачання товару покупцю, здійснюється з пункту завантаження за кінцевим пунктом розвантаження: село Юрківці, Могилів-Подільського району, Вінницької області, вул. Миру, 259 .

Партія товару поставляється за рахунок продавця. Вартість доставки включена в ціну Товару (п. 4.2. Договору)

Партія товару вважається переданою продавцем та прийнятою покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості тоннажу, вказаного в транспортних та супровідних документах на партію товару (п. 4.3. договору).

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6 та №П-7 (п. 4.4. договору)

Відповідно до п. 5.5. договору документом, що свідчить про факт приймання є накладна, акт прийому-передачі товару.

Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 8.1. договору).

Матеріали справи містять Специфікацію №1 від 20.12.2021 року (додаток №1 до договору №20/12/21М від 20.12.2021 року), відповідно до якої сторони погодили поставку меляси бурякової у кількості 1000 тон загальною вартістю 4 500 000,00 грн. Строк поставки товару - за домовленістю сторін, але не пізніше 31.01.2022 року. (т.1, а.с. 213).

Як зазначає позивач за первісним позовом, на виконання умов вказаного договору він поставив товар на адресу ДП "Юрковецький спиртовий завод" партіями у період з 21.12.2021 року по 19.05.2022 року, на загальну суму 8 065 158, 60 грн., проте останній розрахувався частково у сумі 3 521 216, 00 грн., у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 4 543 942, 60 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач за первісним позовом надав копії видаткових накладних, підписаних сторонами та скріплених печатками товариств: №1 від 03.01.2022 року на суму 2 250 000,00 грн.; №2 від 11.01.2022 року на суму 1 350 000,00 грн.; №3 від 14.01.2022 року на суму 102 960,00 грн.; №4 від 14.01.2022 року на суму 110 700,00 грн.; №5 від 14.01.2022 року на суму 108 810,00 грн.; №6 від 15.01.2022 року на суму 116 010,00 грн.; №7 від 15.01.2022 року на суму 115 560,00 грн.; №8 від 15.01.2022 року на суму 118 710,00 грн.; № 27 від 29.03.2022 року на суму 900 000,00 грн. (т.1, зворот а.с. 13, а.с. 214-217).

Водночас зазначає, що заборгованість відповідача виникла за видатковими накладними: №1 від 03.01.2022 року на суму 2 250 000,00 грн.; №2 від 11.01.2022 року на суму 1 350 000,00 грн.; №3 від 14.01.2022 року на суму 102 960,00 грн.; № 27 від 29.03.2022 року на суму 900 000,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками товариств, зокрема зі сторони ДП "Юрковецький спиртовий завод" підписані ОСОБА_1 , комірником складу сировини.

На підтвердження повноважень підписанта видаткових накладних зі сторони покупця - ОСОБА_1 , комірника складу сировини, позивач надав копії довіреностей для отримання від ТОВ "Компанія Астекс" цінностей за договором №20/12/21М від 20.12.2021 року: №03 від 03.01.2022 року; №16 від 08.02.2022 року; №020 від 15.02.2022 року; № 027 від 28.03.2022 року; №058 від 09.05.2022 року. (т.1, зворот а.с. 213, 218, т.2, а.с. 30-31).

Також матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період з 20.12.2021 року по 01.07.2023 року між ДП "Юрковецький спиртовий завод" і ТОВ "Компанія Астекс", який підписаний сторонами, зокрема зі сторони ДП "Юрковецький спиртовий завод" - в.о. директора підприємства Бобро О.Г., за яким сальдо на користь ТОВ "Компанія Астекс" складає 4 543 942,60 грн. (т.1, а.с. 14).

Згідно наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року № 1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" - єдиний майновий комплекс ДП "Юрковецький спиртовий завод" включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

Згідно вказаного наказу, органом приватизації ДП "Юрковецький спиртовий завод" визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

На підставі наведеного, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 31.01.2022 року № 164 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Згідно пунктів 1-2 наказу № 164, прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Юрковецький спиртовий завод", код за ЄДРПОУ 05459186, шляхом продажу на аукціоні з умовами.

Зазначені обставини встановлено в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 07.07.2022 року у справі № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Даною ухвалою, яка набрала законної сили 07.07.2020 року, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень закрито провадження у справі № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод" з огляду на вказані вище обставини.

На підставі наказу від 10.07.2023 року № 1250 Фондом державного майна України прийнято рішення про припинення ДП "Юрковецький спиртовий завод".

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату ухвалення даного рішення ДП "Юрковецький спиртовий завод" перебуває в стані припинення.

За результатами електронного аукціону № UA-PS-2022-10-01-000003-3, організатором якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, згідно оформленого протоколу (інформації на сайті https://prozorro.sale/api/cbd2-protocol/U-PS-2022-10-01-000003-3/download) обрано переможця - ТОВ "Таймкол" (відповідач), з яким Регіональним відділенням Фонду державного майна по Вінницькій та Хмельницькій областях укладено Договір купівлі - продажу з умовами. (т.1, зворот а.с. 53-54).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій та Хмельницькій областях від 23.02.2023 року № 151 затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Юрковецький спиртовий завод". Переможцем визначено - ТОВ "Таймкол". Приватизація вважається завершеною.

Вказані документи містяться у публічному доступі на сайті оператора електронного майданчика за посиланням https://sale.uub.com.ua/auction/UA-PS-2022-10-01-000003-3/?.

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Юрковецький спиртовий завод» від 23.12.2022 року, укладений за результатами електронного аукціону між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницький та Хмельницькій областях та ТОВ «Таймкол». (т.1, а.с. 28-31).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору єдиний майновий комплекс ДП "Юрковецький спиртовий завод", як об`єкт приватизації та предмет цього договору включає в себе усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права.

Згідно пункту 2.1 Договору купівлі-продажу право власності на Об`єкт приватизації переходить до Покупця після укладення цього Договору, його нотаріального посвідчення та підписання акта приймання-передачі Об`єкта приватизації, а в частині нерухомого майна після державної реєстрації за Покупцем права власності на таке нерухоме майно відповідно до закону, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що Покупець який придбав Об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов Договору та законодавства України.

Передача Об`єкта приватизації Продавцем і прийняття його Покупцем засвідчується актом приймання - передачі, який підписується Сторонами та скріплюється їх печатками. Справжність підписів уповноважених осіб Сторін на даному акті засвідчується печаткою (пункт 4.2. Договору купівлі - продажу).

Крім того, пунктом 6.4 Договору купівлі-продажу визначено, що з моменту переходу права власності Покупець зобов`язаний виконати умови продажу Об`єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме: погасити протягом 6-ти місяців борги ДП "Юрковецький спиртовий завод" із заробітної плати, перед бюджетом, у розмірі що складеться на дату переходу до покупця права власності на ЄМК ДП "Юрковецький спиртовий завод"; не звільняти працівників ДП "Юрковецький спиртовий завод" з ініціативи Покупця чи уповноваженого ним органу (за винятком визначених Договором) протягом 6-ти місяців.

Договір купівлі-продажу також містить Додаток № 1 "Перелік нерухомого майна, що входить до складу Об`єкта приватизації" та Додаток № 2 "Перелік транспортних засобів, що входять до складу Об`єкта приватизації". (т.1, зворот а.с. 31-33).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору купівлі-продажу відповідачем за первісним позовом отримано рішення АМК України № 55-р від 02.02.2023 року про надання згоди на концентрацію та підписано Акт приймання-передачі від 17.02.2023 року об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Юрковецький спиртовий завод". (т.1, а.с. 34-35).

Позивачем за первісним позовом до позовної заяви додано Інформаційне повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про продаж об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", яке також містить в публічному доступі, з якого вбачається, що станом на 30.06.2022 року у державного підприємства прострочена кредиторська заборгованість відсутня, поточна кредиторська заборгованість 37 529 970, 17 грн., в тому числі зокрема заборгованість за матеріали (меляса) 15 936 532, 77 грн. (т.1, зворот а.с. 16-17).

Крім того позивачем за первісним позовом також додано бухгалтерську довідку щодо кредиторської заборгованості ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 16.02.2023 року окремо по кожному контрагенту (кредитору), відповідно до якої зокрема у Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «Компанія «АСТЕКС» за договором №20/12/21М від 20.12.2021 року в розмірі 4 543 942, 60 грн. (т.1, зворот а.с. 20).

Отже, спір у даній справі на думку позивача за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що у ДП "Юрковецький спиртовий завод", правонаступником якого є відповідач, існує прострочена заборгованість за договором купівлі-продажу меляси бурякової № 20/12/21М від 20.12.2021 року у сумі 5 818 457, 94 грн., з яких: 4 543 942,.60 грн. - основний борг, 1 037 732, 36 грн. - індекс інфляції; 236 782, 98 грн. - штрафні санкції (3% річних).

Водночас, позивач за зустрічним позовом вважає, що зобов`язання з оплати заборгованості за договором купівлі-продажу меляси бурякової № 20/12/21М від 20.12.2021 року згідно Акту приймання-передачі від 17.02.2023 року не передавалося продавцем покупцю, а відтак відбулося не повне правонаступництво, що виключає можливість покладення на відповідача за первісним позовом додаткових обов`язків, які виникли у ДП "Юрковецький спиртовий завод" за час здійснення ним господарської діяльності, в тому числі під час запровадження процедури розпорядження майном.

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом спірний договір укладався без наміру настання правових наслідків та без наміру здійснення фактичної поставки товару, а виключно з метою документального оформлення безтоварної операції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Правовідносини сторін за первісним позовом за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було зазначено вище, на підтвердження позовних вимог позивач за первісним позовом надав копії видаткових накладних, підписаних сторонами та скріплених печатками товариств: №1 від 03.01.2022 року на суму 2 250 000,00 грн.; №2 від 11.01.2022 року на суму 1 350 000,00 грн.; №3 від 14.01.2022 року на суму 102 960,00 грн.; №4 від 14.01.2022 року на суму 110 700,00 грн.; №5 від 14.01.2022 року на суму 108 810,00 грн.; №6 від 15.01.2022 року на суму 116 010,00 грн.; №7 від 15.01.2022 року на суму 115 560,00 грн.; №8 від 15.01.2022 року на суму 118 710,00 грн.; № 27 від 29.03.2022 року на суму 900 000,00 грн. (т.1, зворот а.с. 13, а.с. 214-217).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні містить відомості про відповідні господарські операції, то вони є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88, первинні документи для надання їх юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинних документів.

Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 58-1 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання може мати печатки.

Прийнявши Закон України від 15.04.2014 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу", законодавцем були внесені зміни до Господарського, Господарського процесуального, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства, Законів "Про товарну біржу", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про заставу", "Про нотаріат" та інших нормативно-правових актів. Зокрема, зміни були спрямовані на зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності. Скасовано обов`язкову вимогу посвідчувати печаткою правочини юридичних осіб, зокрема господарські договори та довіреності (у тому числі на представництво в суді).

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковим реквізитом первинного документа є підпис уповноваженої особи, який може бути скріплений печаткою, проте таке скріплення печаткою є необов`язковим.

Тобто, підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.

Як вбачається з видаткових накладних, складених сторонами в межах договору купівлі-продажу купівлі-продажу меляси бурякової № 20/12/21М від 20.12.2021 року, останні містять підписи уповноважених осіб продавця та покупця та відтиски печаток підприємств.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що видаткові накладні, які містять підписи уповноваженої особи покупця та відтиски печаток підприємства ДП "Юрковецький спиртовий завод", свідчать про участь останнього в господарських операціях.

Одночасно, колегія суддів враховує пояснення позивача за первісним позовом, що у даному випадку, на виконання умов договору купівлі-продажу меляси бурякової №20/12/21М від 20.12.2021 року товарно-транспортні накладні не складались, у зв`язку з відсутністю такої необхідності, як перевезення товару, оскільки товар був поставлений на адресу державного підприємства раніше на виконання умов договорів, укладених між ТОВ «КОМПАНІЯ «АСТЕКС» та іншими товариствами.

Зокрема, між Приватним підприємством «Велес-А» та ТОВ «КОМПАНІЯ «АСТЕКС» було укладено договір поставки меляси бурякової № 1011 від 10.11.2021 року. (т.1, а.с. 168-169).

Загальний обсяг продукції та ціна визначається в специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору.

Так, згідно умов вказаного договору, зокрема п. 2.1., поставка продукції по цьому договору здійснюється на умовах DDU склад - село Юрківці, Могилів Подільський район, Вінницької області, вул. Миру, 259 згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС, в редакції 2000 р.

За п. 2.3. договору Продавець зобов`язаний поставляти Покупцю продукцію згідно заявок Покупця починаючи з 11.11.2021 року по 31.12.2021 року.

Відповідно до специфікації № 1 від 10.11.2021 року кількість товару, який має бути поставлений Покупцю, складає 1200 т; згідно специфікації № 2 від 15.12.2021 року кількість товару складає 1100 т. (т.1, а.с. 170).

Крім того, між ПП «Велес-А» та ТОВ «КОМПАНІЯ «АСТЕКС» укладено договір поставки меляси бурякової № 1301 від 13.01.2022 року. (т.1, а.с. 179-180).

За умовами договору (п.2.1.) адресою поставки товару є село Юрківці, Могилів Подільський район, Вінницької області, вул. Миру, 259. Кількість кожної партії товару, яка має бути відвантажена у відповідності до потреб покупця, про що покупцем повідомляється.

Позивач за первісним позовом звертає увагу, що адреса поставки, зазначена у вказаних договорах, є безпосередньою адресою розташування ДП «Юрковецький спиртовий завод», що в свою чергу виключало необхідність у залученні транспортних компаній для перевезення товару за договором купівлі-продажу № 20/12/21М від 20.12.2021 року.

Колегія суддів звертає увагу, що на виконання умов договорів, укладених між ТОВ «КОМПАНІЯ «АСТЕКС» та ПП «Велес-А», останнім було здійснено поставку товару (меляси бурякової) на адресу: село Юрківці, Могилів-Подільський район, Вінницької області, вул. Миру, 259, що підтверджується наявними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними до договору № 1011 від 10.11.2021 року №№ РН-0000037 - РН-0000110 та до договору № 1301 від 13.01.2022 року №№ РН-0000001 - РН-0000018. (т.1, а.с. 171-177, зворот а.с. 181-209).

Зі змісту вказаних вище видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вбачається, що на замовлення позивача за первісним позовом, силами ПП «Велес-А» було здійснено поставку меляси бурякової, тобто товару, який виступав за спірним договором.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи місять платіжні доручення №135 від 17.02.2022 року на суму 69 300, 00 грн., №93 від 08.02.2022 року на суму 250 000, 00 грн., №75 від 26.01.2022 року на суму 176 916, 00 грн., №52 від 21.01.2022 року на суму 150 000, 00 грн., №28 від 14.01.2022 року на суму 375 000, 00 грн., №27 від 14.01.2022 року на суму 300 000, 00 грн., №834 від 21.12.2021 року на суму 300 000, 00 грн., №835 від 21.12.2021 року на суму 300 000, 00 грн., №837 від 21.12.2021 року на суму 250 000, 00 грн., №836 від 21.12.2021 року на суму 300 000, 00 грн., №90 від 07.02.2022 року на суму 250 000, 00 грн., №91 від 07.02.2022 року на суму 250 000, 00 грн., №92 від 08.02.2022 року на суму 250 000, 00 грн., №838 від 21.12.2021 року на суму 300 000, 00 грн., всього на суму 3 521 216, 00 грн. (т.2, а.с. 23-29).

Колегія суддів звертає увагу, що платник за вказаними платіжними дорученням є ДП «Юрковецький спиртовий завод», призначення платежу за мелясу бурякову згідно договору №20/12/21М від 20.12.2021 року. Вказане свідчить про схвалення правочину та факту здійснення постави позивачем за первісним позовом.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме підсипані видаткові накладні на підставі спірного договору, а також видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за договорами, укладеними між позивачем за первісним позовом та ПП «Велес-А» на підставі яких було здійснено поставку товару саме на адресу ДП «Юрковецький спиртовий завод», платіжні доручення, а також підсипаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 20.12.2021 року по 01.07.2023 року по договору №20/12/21М від 20.12.2021 року відповідно до якого у Заводу наявна заборгованість перед ТОВ «Компанія «АСТЕКС» в розмірі 4 543 942, 60 грн., колегія суддів керуючись стандартами балансу вірогідностей, дійшла висновку щодо наявності факту здійснення поставки товару позивачем за первісним позовом по договору №20/12/21М від 20.12.2021 року на загальну суму 8 065 158, 60 грн., та відповідно часткової оплати з боку Заводу на загальну суму 3 521 216, 00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ДП «Юрковецький спиртовий завод» є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо оплати вартості поставленого товару, а тому основний борг в сумі 4 543 942, 60 грн. доведений належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, за вказане порушення ДП «Юрковецький спиртовий завод» взятих на себе зобов`язань, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 236 782, 98 грн. - 3% річних та 1 037 732, 36 грн. інфляційних втрат за загальний період з 21.03.2022 року по 14.12.2023 року.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені позивачем за первісним позовом вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок зазначає, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно.

Також, як вже було вище зазначено, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймкол" 23.12.2022 року було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (далі договір) за результатами електронного аукціону з умовами.

Згідно пункту 1.1. цього договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", код за ЄДРПОУ 05459186, місцезнаходження юридичної особи, адреса: Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с. Юрківці, вул. Миру, буд. 259 (далі - об`єкт приватизації), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, виконати визначені в договорі умови.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.1. договору єдиний майновий комплекс ДП "Юрковецький спиртовий завод", як об`єкт приватизації та предмет цього договору включає в себе усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права.

За умовами пункту 2.1. цього договору, право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після укладання цього договору, його нотаріального посвідчення та підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, а в частині нерухомого майна після державної реєстрації за покупцем права власності на таке нерухоме майно відповідно до закону, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.

Згідно пункту 3.1 договору покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України.

Відповідно до пункту 15.2 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (у випадках, передбачених законодавством України).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. від 23.12.2022 року за реєстровим № 7914.

Також колегією суддів встановлено, що 17.02.2023 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймкол" складено акт приймання-передачі об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства"Юрковецький спиртовий завод" за умовами якого відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державною підприємства "Юрковецький спиртовий завод" від 23 грудня 2022 року № 7912, продавець передав, а покупець прийняв об`єкт малої приватизації, місцезнаходження: Вінницька обл., Могилів-Подільський район, с. Юрківці, вул. Миру, 259, ціна продажу якого відповідно до договору становить 40 800 001,20 грн. з ПДВ.

Право власності на нерухоме майно, що входить до об`єкта приватизації, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав за ТОВ "Таймкол" 21.02.2023 року.

Окрім цього, в матеріалах справи наявна копія рішення Антимонопольного комітету України № 55-р від 02.02.2023 року , у якому Товариству з обмеженою відповідальністю "Таймкол" надано дозвіл на придбання об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод".

Пунктом 13.1 договору передбачено, що після укладання договору орган, до сфери управління якого належить підприємство, єдиний майновий комплекс якого є об`єктом приватизації, приймає рішення про припинення такого підприємства у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України. Припинення юридичної особи Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" здійснюється у строк 12 місяців з дати переходу права власності на об`єкт приватизації.

Фондом державною майна України, на підставі наказу від 10.07.2023 року № 1250, прийнято рішення про припинення Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459186, вул. Миру, 259, с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька область, 24040) шляхом ліквідації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", про що було оприлюднено інформацію 13.07.2023 року.

Проаналізувавши докази у справі колегія суддів звертає увагу, що з пункту 1.1 договору вбачається, що єдиний майновий комплекс ДП "Юрковецький спиртовий завод", як об`єкт приватизації та предмет цього договору включає в себе, серед іншого, борги. (т.1, зв. а.с. 28).

Згідно пункту 3.1 договору покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України.

Оскільки у даному випадку має місце універсальне правонаступництво, ТОВ "Таймкол" відповідає за боргами ДП "Юрковецький спиртовий завод" в силу закону, незалежно від того як вони передбачені умовами укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймкол" договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу п. 2.1. договору відповідач за первісним позовом набув право власності на об`єкт приватизації після укладення цього договору, його нотаріального посвідчення та підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, а в частині нерухомого майна після державної реєстрації за покупцем права власності на таке нерухоме майно відповідно до закону, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, а відповідно до п. 3.1 став правонаступником прав та обов`язків боржника.

Умови приватизації, які передбачені розділом 6 договору, не відтерміновують фактичну дату набуття права власності покупцем об`єкту приватизації, з якої відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та умов договору до покупця переходять права та обов`язки боржника.

Отже, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Цивільне право розрізняє дві форми правонаступництва - універсальне та сингулярне. При універсальному правонаступництві до правонаступника разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право кредитора.

При цьому правонаступництво в разі реорганізації юридичної особи є саме універсальним.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини в частині правонаступництва, що виникли між сторонами у цій справі, є правовідносинами, що виникли з приводу приватизації державного майна, а тому вони регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", норми якого є спеціальними відносно інших норм права.

Питання правонаступництва при приватизації державного і комунального майна урегульовані у статті 28 цього Закону, що має назву "Правонаступництво власників".

Правовідносини, що виникли між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницьких областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймкол" на підставі вищезазначеного договору - є правовідносинами, що виникли з приводу приватизації державного майна, які в тому числі регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Отже, колегія суддів зазначає, що на час розгляду даної справи, Державне підприємство "Юрковецький спиртовий завод" знаходиться у власності саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймкол", оскільки фактично відбулася зміна власника такого майна з Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймкол" на підставі договору про купівлю-продаж, і останнє стало правонаступником майнових прав і обов`язків підприємства, а відтак, такий договір є достатньою правовою підставою для покладення на відповідача за первісним позовом обов`язків зі сплати боргів Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", зокрема спірної заборгованості за договором №20/12/21М від 20.12.2021 року, яка колегією суддів підтверджена вище.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно відсутності інформації про існування на балансі у ДП "Юрковецький спиртовий завод" кредиторської заборгованості за спірним договором купівлі-продажу меляси бурякової № 20/12/21М від 20.12.2021 року є помилковим, оскільки підтверджена вище заборгованість перейшла до відповідача за первісним позовом на підставі універсального правонаступництва.

Доводи позивача за зустрічним позовом з приводу фіктивності Договору купівлі-продажу № 20/12/21-М від 20.12.2021 року колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, у тому числі у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Сторона, яка вказує на фіктивність правочину має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору купівлі-продажу № 20/12/21М від 20.12.2021 року, ТОВ «Компанія «АСТЕКС» за видатковими накладними поставило, а ДП «Юрковецький спиртовий завод» прийняло товар (мелясу бурякову) на суму 8 065 158, 60 грн., який останнім оплачено частково, в розмірі 3 521 216, 00 грн. Тобто, вказаний Договір виконувався сторонами.

Саме лише посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність у нього доказів наявності кредиторської заборгованості по ДП «Юрковецький спиртовий завод» не спростовує здійснення господарських операцій за вказаним правочином.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що договір купівлі-продажу № 20/12/21М від 20.12.2021 року був укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим Договором.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову.

Водночас, як вже було встановлено колегією суддів вище матеріали справи містять видаткові накладні, які підписані сторонами, а також докази здійснення Заводом часткової оплати поставленого товару на користь позивача за первісним позовом за Договором №20/12/21М від 20.12.2021 року, що вказує на поставку позивачем товару в межах даного Договору.

При цьому, як вже також було вище встановлено, не спростовує даного факту і відсутність товарно-транспортних накладних на кожну поставку товару, оскільки на виконання умов Договору купівлі-продажу № 20/12/21М товарно-транспортні накладні не складались між Продавцем та Покупцем, у зв`язку з відсутністю такої необхідності як перевезення товару, оскільки товар був поставлений на адресу державного підприємства раніше на виконання умов договорів, укладених між ТОВ «Компанія «Астекс» та іншими товариствами, зокрема ПП «Велес-А».

Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних, відвантажувачем є ТОВ «Компанія «Астекс» для Державного підприємства «Юрковецький спиртовий завод», 24040, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Юрківці, вул. Миру.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до задоволення, з підстав наведених вище.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року у справі №910/20025/23 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні первісного позову з прийняттям нового рішення в цій частині про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" основної заборгованості в розмірі 4 543 942, 60 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 037 732, 36 грн., 3% річних в розмірі 236 782, 98 грн. та судового збору за подання позовної заяви в розмірі 87 276, 87 грн.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року у справі №910/20025/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року у справі № 910/20025/23 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" про стягнення 5 818 457, 94 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

« 1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 18-А, код ЄДРПОУ 43859214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" (07400, Київська обл., Броварський район, м. Бровари, бульвар Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 39916370) основну заборгованість в розмірі 4 543 942 (чотири мільйони п`ятсот сорок три тисячі дев`ятсот сорок дві гривні) 60 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 037 732 (один мільйон тридцять сім тисяч сімсот тридцять дві гривні) 36 коп., 3% річних в розмірі 236 782 (двісті тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят дві гривні) 98 коп. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 87 276 (вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят шість гривень) 87 коп.».

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 року у справі № 910/20025/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 18-А, код ЄДРПОУ 43859214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" (07400, Київська обл., Броварський район, м. Бровари, бульвар Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 39916370) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 130 915 (сто тридцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень) 30 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20025/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.09.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко