Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/10190/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/10190/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 04.09.2024,

розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024

у справі №910/10190/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна"

2. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про захист прав інтелектуальної власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти та задовольнити апеляційну скаргу; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 по справі №910/10190/23; ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Поліщук В.Ю.; Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10190/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про захист прав інтелектуальної власності; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23 до надходження матеріалів справи №910/10190/23 до Північного апеляційного господарського суду.

30.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10190/23 у 2-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23 залишено без руху; роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (12078,00 грн).

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 заяву від 05.04.2024 "Про ухвалення додаткового рішення" Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" у справі № 910/10190/23 - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" витрати на правничу допомогу у розмірі 48 575,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти та задовольнити апеляційну скаргу; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23; ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 48575,00 у повному обсязі або, ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи суддям від 10.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Поліщук В.Ю. та Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2024 об 11 год. 15 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 28.07.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 02.07.2024.

18.06.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання вимог ухвали, до якої додано квитанцію від 13.06.2024 №0660-6043-5427-2409 на суму 12078,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2024 об 11 год. 10 хв. запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи не пізніше 28.06.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи не пізніше 02.07.2024.

27.06.2024 через канцелярію до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23, відповідно до якого відповідач - 1 просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без змін, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази схожості чи тотожності тоговельної марки позивача зі знаком на товари та послуги, який зареєстровано та використовується відповідачем - 1 настільки, що їх можна сплутати; відповідач-1 застосовує у своїй господарській діяльності інший торговельний знак відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 ; відповідач-1 є належним попереднім користувачем спірного торговельного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Також у відзиві відповідач - 1 просить суд апеляційної інстанції стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем - 1 у зв`язку з апеляційним провадженням.

27.06.2024 через канцелярію до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23, відповідно до якого відповідач - 1 просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване додаткове судове рішення - без змін, враховуючи, що суд першої інстанції, встановивши, що подані відповідачем - 1 докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у своїй сукупності є достатніми, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки їх розмір документально обгрунтований, підтверджений та відповідає критеріям реальності та розумності.

Також у відзиві відповідач - 1 просить суд апеляційної інстанції стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем - 1 у зв`язку з апеляційним провадженням.

27.06.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач - 2 просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/10190/23 - без змін, з огляду на наступне.: під час реєстрації оспорюваного свідоцтва не було порушено порядку, встановленого положеннями чинного на період реєстрації законодавства; (2) не відповідає дійсності твердження позивача про невідповідність торговельної марки за свідоцтвом НОМЕР_4 умовам надання правової охорони, а саме, спорідненість послуг 44 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку позивача, з частиною послуг 35 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку відповідача-1, позивач обґрунтовує лише власними суб`єктивними міркуваннями, оскільки послуги, для яких зареєстровані торговельні марки Відповідача-1 та Позивача, не є однорідними (спорідненими), мають різне призначення та споживчі характеристики.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення від 04.04.2024 у справі №910/10190/23 оголошено перерву до 21.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 оголошено перерву до 21.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. 19.08.2024 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/10190/23 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Поліщук В.Ю., Остапенко О.М.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 до свого провадження у новому складі суду.

21.08.2024 перед судовим засіданням через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із тим, що між апелянтом та його представником лише 20.08.2024 підписаний договір на надання правової допомоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 в одне апеляційне провадження; ухвалено вказані апеляційні скарги розглядати спільно; розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 відкласти на 04.09.2024 о 12 год. 00 хв.

26.08.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представниці ОСОБА_1 - адвоката Лавчи Яни Дмитрівни надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій остання просить допустити її ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/10190/23, призначеному на 04.09.2024 о 12:00, та допустити у судове засідання в режимі відоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів за допомогою ВКЗ.

02.09.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням поданих відповідачем відзивів.

02.09.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням поданих відповідачем відзивів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 заяву представниці ОСОБА_1 - адвоката Лавчи Яни Дмитрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23, призначений на 04.09.2024 о 12 год. 00 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).

02.09.2024 у судове засідання з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та в режимі відеоконференції представник скаржника.

Судовою колегією ставилось на обговорення питання щодо прийняття додаткових пояснень позивача, які надійшли до суду 02.09.2024.

Колегія суддів зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, крім іншого, запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 28.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 02.07.2024.

Пунктом 5 резолютивної частини вказаної ухвали попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, встановлених нормами ГПК України та судом, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України

Додаткові пояснення надійшли до суду - 02.09.2024, тобто, з пропуском встановленого судом строку. Клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаних пояснень відповідно до ст.ст. 118, 119 ГПК України не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Строк, встановлений судом сплинув, клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаних письмових пояснень відповідно до ст.ст. 118, 119 ГПК України не заявлено, у зв`язку з чим судовою колегією залишено без розгляду додаткові письмові пояснення позивача. Судовою колегією надано можливість представнику позивача усно в судовому засіданні надати пояснення.

Представник скаржника просила суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційні скарги ОСОБА_1 , скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 48575,00 у повному обсязі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційних скарг, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23 мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Як зазначає скаржник, порівнювані знаки є схожими настільки, що їх можна сплутати, рішення про видачу свідоцтва № НОМЕР_2 прийнято з порушенням законодавства в сфері правової охорони торговельних марок. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції на навів жодних аргументів стосовно відсутності або наявності звукової (фонетичної), графічної (візуальної) та смислової (семантичної) схожості торговельних марок. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції самоусунувся від дослідження доказів та надання оцінки доказам по справі та прийняв рішення, не зробивши висновків стосовно аргументів, наведених Позивачем щодо підстав для задоволення позову.

Крім того, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволені клопотання про залучення до матеріалів справи висновку експерта, оскільки причини неможливості подання такого доказу протягом підготовчого провадження у даній справі є поважними. Як зазначає скаржниця, позивач із позовною заявою не міг надати відповідний доказ, оскільки на момент подачі позовної заяви у позивача не було висновку експерта, адже, рішення про проведення судової експертизи було прийнято під час розгляду справи через відсутність необхідності його підготовки з огляду на те, що при підготовці та подачі даної позовної заяви Позивач виходив з того, що схожість має очевидний характер, а тому не замовляв проведення експертизи до подачі позову.

Як зазначає скаржниця, право попереднього користувача не є предметом розгляду даної справи, оскільки в рамках розгляду справи не було подано зустрічного позову з вимогами про визнання за відповідачем - 1 права попереднього користувача торговельної марки.

Також скаржниця зазначає, що відповідач-1 під час розгляду справи здійснював порівняння торговельної марки Позивача та торговельної марки Відповідача-1 за свідоцтвом № НОМЕР_1 (за звуковою, графічною, смисловою схожістю), що не має відношення до предмету спору у даній справі № 910/10190/23. На думку скаржниці, не може вважатись належним та допустимим доказом по справі, доданий як додаток до Відзиву Відповідача-1 - Висновок експертів за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27.07.23 № 44/07-2023, тому що схожість торговельної марки Позивача з торговельною маркою за свідоцтвом № НОМЕР_1 не є предметом розгляду даної справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Як зазначає скаржниця, витрати на правничу допомогу у розмірі 48 575,00 грн є суттєво завищеними, становить надмірний тягар для позивача. Вказана сума, на думку скаржниці, є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, обсягом наданих послуг, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, не відповідає критерію реальності таких витрат, дійсності та необхідності витрат та розумності їхнього розміру.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 слід залишити без змін, з огляду на наступне.

27.06.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 (позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" (відповідач-1) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач-2), в якій позивач просила суд:

- визнати недійсним частково (для товарів і послуг 35 класу МКТП для реєстрації знаків, для яких його зареєстровано, в частині послуг: демонстрування товарів , послуги щодо оптового продажу фармацевтичних, ветеринарних і гігієнічних препаратів та товарів медичного призначення; послуги щодо роздрібного продажу фармацевтичних, ветеринарних і гігієнічних препаратів та товарів медичного призначення; представлення товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; розповсюдження зразків) в Україні Свідоцтво України від 05.05.2021 № НОМЕР_2 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" на ім`я ТОВ "Геліос Віжн Україна";

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості про визнання частково недійсним Свідоцтва України від 05.05.2021 № НОМЕР_2 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки та здійснити публікацію про це в своєму офіційному бюлетені;

- заборонити ТОВ "Геліос Віжн Україна" здійснювати використання всіма можливими способами позначень "ІНФОРМАЦІЯ_2" стосовно товарів і послуг, таких самих і споріднених з наведеними у свідоцтві України на знак "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 31.03.2021 № НОМЕР_3.

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідно до Свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_3, виданого Державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності" та зареєстрованому в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки від 31.03.2021 позивач є власником знаку (торговельної марки) "ІНФОРМАЦІЯ_2" для товарів і послуг, класифікованих згідно з МКТП- кл. 44.

Позивач вказує, що йому стало відомо, що ТОВ "Геліос Віжн Україна" надає офтальмологічні послуги, використовуючи позначення "ІНФОРМАЦІЯ_2" на вивісці біля центрального входу у клініку за адресою м. Київ, вул. А. Ахматової, 35, на елементах форми працівників клініки, інших елементах декору, на офіційному веб-сайті ТОВ "Геліос Віжн Україна", а також у доменному імені цього сайту: ІНФОРМАЦІЯ_3, у офіційних соціальних мережах ТОВ "Геліос Віжн Україна" (ІНФОРМАЦІЯ_4).

Як зазначила позивач, зазначену торгову марку ТОВ "Геліос Віжн Україна" використовує на підставі свідоцтва на знак № НОМЕР_2, виданого Державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності" та зареєстрованому в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки від 05.05.2021. У відповідності до зазначеного свідоцтва відповідачем було зареєстровано право інтелектуальної власності на знак "ІНФОРМАЦІЯ_2" для товарів класу 35 за МКТП.

Позивач вважає, що знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 "ІНФОРМАЦІЯ_2", який використовує відповідач-1, є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком для товарів і послуг № НОМЕР_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2", право власності на який зареєстровано за позивачем раніше і який використовується для аналогічних послуг по класу 44 згідно МКТП, що може ввести в оману осіб, які є споживачами вказаних послуг, відносно надавача послуг. Така діяльність відповідача-1 порушує виключні права власника об`єкта інтелектуальної власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/10190/23 в позові відмовлено повністю.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є власником свідоцтва України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2", зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки 31.03.2021 для товарів і послуг 44 класу МКТП.

Відповідач-1 є власником свідоцтва України № НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки 05.05.2021 для товарів і послуг 35 класу МКТП.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва № НОМЕР_2 і для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача-2 внести відомості до реєстру та здійснити відповідну публікацію.

Відносини у сфері набуття, охорони та захисту прав на торговельні марки в Україні врегульовані Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) та Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів та послуг, затвердженими наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держпатенту від 20.08.97 № 72 (далі - Правила).

Відповідно до ст. 1 Закону знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (стаття 1).

Згідно зі ст. 5 Закону правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

У відповідності до ст. 6 Закону не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

За змістом підпункту "а" пункту 1 статті 19 Закону свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Колегія суддів наголошує, що з урахуванням принципу змагальності саме позивач повинен довести ті обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем не було доведено, що торгівельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_3 є тотожною або схожою настільки, що її можна сплутати чи асоціювати з торгівельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_2 для таких самих, або споріднених з ними товарів і послуг.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 1 статті 7 Закону особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку.

Згідно з пунктами 1 та 3 статті 10 Закону експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

Відповідно до пункту 15 статті 10 під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Отже, за аналізом Закону експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться відповідно до Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності (Установою).

Відповідно до пункту 3 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23.12.1993 № 3771-XII: відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки; свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Датою подання заявки № m202018177 на торговельну марку за оскаржуваним свідоцтвом України № НОМЕР_2 є 04.09.2020.

Станом на дату подання заявки на реєстрацію торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_2, був чинним Закон № 3689-XІІ в редакції від 16.08.2020.

Згідно з пунктом першим статті 16 Закону № 3689-XІІ права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Таким чином, відповідність торговельної марки умовам надання правової охорони має розглядатися, виходячи з дати подання відповідної заявки.

04.09.2020 Відповідачем-1 подано заявку № m202018177 на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» для послуг 35 та 44 класів МКТП: кл. 35: вивчання ринку; визначання громадської думки; виписування рахунків; готування платіжних документів; готування податкових декларацій, демонстрування товарів; економічне прогнозування; комп`ютеризоване ведення справ; маркетинг; написання рекламних текстів; обробляння текстів; орендування рекламного місця; оформляння вітрин; послуги з комерційного посередництва; послуги щодо оптового продажу фармацевтичних, ветеринарних і гігієнічних препаратів та товарів медичного призначення; послуги щодо роздрібного продажу фармацевтичних, ветеринарних і гігієнічних препаратів та товарів медичного призначення; представляння товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; публікування рекламних текстів; рекламування; рекламування з оплатою переходів на вебсторінку за рекламним оголошенням; рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн; розповсюджування зразків;

кл. 44: консультування щодо здоров`я; медична допомога; послуги альтернативної медицини; послуги окулістів.

Як вбачається з матеріалів справи, експертиза (формальна та кваліфікаційна) вказаної заявки проводилась уповноваженою Установою для розгляду і проведення експертизи заявок (закладом експертизи), функції якої в той час виконувались Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - Укрпатент).

Заявлене на реєстрацію позначення перевірялось на відповідність умовам надання правової охорони, визначених Законом № 3689-XІІ.

Відповідно до встановленої процедури та на підставі висновку про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи прийнято рішення від 06.04.2021 № 43354/ЗМ/21 про державну реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно частини заявлених на реєстрацію послуг, а саме, відносно послуг 35 класу МКТП.

Причиною цьому стало те, що для всіх послуг 44 класу МКТП, зазначених у наведеному в матеріалах заявки переліку, заявлене словесне позначення є схожим настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_2» (свідоцтво від 31.03.2021 № НОМЕР_3, заявка від 27.08.2020 № m202017469), раніше зареєстрованою в Україні на ім`я Позивача щодо споріднених послуг.

У відповідності до вимог статей 12, 13 Закону № 3689-XІІ торговельна марка Відповідача-1 зареєстрована, про що здійснено публікацію в бюлетені «Промислова власність» (Опубліковано 05.05.2021, бюл. № 18/2021).

Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів оскарження чи визнання недійсним у судовому порядку висновку Укрпатента про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи від 06.04.2021 № 43354/ЗМ/21.

Є слушними доводи відповідачів відносно того, що спорідненість послуг 44 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку Позивача, з частиною послуг 35 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку Відповідача-1, Позивач обґрунтовує лише власними суб`єктивними міркуваннями.

Колегія суддів враховує судову практику, що у вирішенні спорів, пов`язаних із захистом прав на торговельні марки для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань, з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарський суд не має перебирати на себе непритаманні суду функції експерта та у випадках , порядку та за умов, передбачених ГПК України, призначає експертизу, у зв`язку з чим відхиляє доводи скаржниці відносно того, що суд першої інстанції на навів жодних аргументів стосовно відсутності або наявності звукової (фонетичної), графічної (візуальної) та смислової (семантичної) схожості торговельних марок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання про призначення судової експертизи до суду першої інстанції не заявлялось.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем до позову надано скріншоти з пошукової системи «Google», якими останній прагне довести те, що споживачі офтальмологічних послуг, вводячи слово «ІНФОРМАЦІЯ_2» в пошукову строку, вводяться в оману щодо послуг, які надаються позивачем, адже, відбувається ототожнення знаків Позивача та Відповідача-1, з огляду на ідентичність послуг.

Водночас, колегія суддів погоджується з запереченнями відповідачів щодо вказаних доводів позовної заяви, оскільки надані скріншоти не містять дат, наданими скріншотами неможливо підтвердити той факт, що на момент проведення експертизи заявки № m 2020 18177 - на 06.04.2021, споживачі офтальмологічних послуг вводились в оману щодо послуг, які надаються Позивачем, оскільки відбувалось ототожнення спірного позначення Позивача та Відповідача-1.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржниці відносно того, що схожість торговельної марки Позивача з торговельною маркою за свідоцтвом № НОМЕР_1 не є предметом розгляду даної справи. Водночас, доданий як додаток до Відзиву Відповідача-1 - Висновок експертів за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27.07.23 № 44/07-2023», не покладено в основу оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції правомірно не надавав оцінки вказаному висновку.

За доводами скаржника, які наведено у апеляційній скарзі, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено позивачу у задоволені клопотання про залучення до матеріалів справи висновку експерта, оскільки причини не подання відповідного доказу під час підготовчого судового засідання є поважними, на думку скаржника.

В судовому засіданні 02.09.2024 представник скаржниці зазначила, що вказане клопотання про долучення доказів подано до початку розгляду справи по суті, а, отже, долучення до матеріалів справи вказаного доказу не призвело б до порушення балансу інтересів сторін.

Колегія суддів вказані доводи позивача відхиляє, як необгрунтовані, враховуючи наступне.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання учасниками справи доказів до суду.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена суду та належним чином обґрунтована.

У протоколі судового засідання від 14.09.2023 зазначено, що судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті на 12.10.2023.

Лише 12.10.2023 представник позивача, подаючи клопотання про відкладення розгляду справи, повідомила суд першої інстанції про пошук судового експерта для проведення незалежної судової експертизи.

Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи подано позивачем - 27.11.2023, тобто через 2 місяці після закриття судом підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на подання доказів заявником зазначено, що Висновок експерта від 20.11.2023 № 168-01 був відсутній на момент подачі позовної заяви, а рішення про проведення судової експертизи прийнято позивачем під час розгляду справи, після ознайомлення з відзивом відповідача.

Аналізуючи приписи ч. 4 статті 80 ГПК України та матеріали справи, апеляційний суд вказує на те, що для існування можливості визнання поважними причин неподання позивачем доказів у встановлений процесальний строк, ОСОБА_1 мала б до закриття підготовчого судового зсідання вказати суду, які саме докази не можуть бути подані, причини, з яких такі докази не можуть бути подані у встановлений строк, клопотати перед судом надати їй строк на надання таких доказів.

Однак, скаржником не дотримано визначених процесальним законом процедур для подання доказів.

Частиною 8 статті 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1 та 2 ст. 114 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Поряд з цим, апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин справи, погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що позивачем не наведено поважних причин, які перешкоджали отримати та подати до суду доказ - Висновок експерта від 20.11.2023 № 168-01 у визначений ГПК України строк у підготовчому засіданні, позивач не довів суду неможливість подання доказу у встановлений строк з причин, що не залежали від нього. В даному випадку вчинення відповідних процесуальних дій залежало виключно від волі позивача.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання додаткового доказу - Висновку експерта, з дотриманням приписів ст. ст. 80 та 119 ГПК України.

Отже, апеляційним судом відхиляються доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та безпідставної і необґрунтованої відмови у поновленні строку та у долученні доказу.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що позивачем не доведено, що знак для товарів і послуг № НОМЕР_2, який використовує відповідач-1, є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком для товарів і послуг № НОМЕР_3, право власності на який зареєстровано за позивачем раніше і який використовується для аналогічних, на думку позивача, послуг по класу 44 згідно з МКТП, що може ввести в оману осіб, які є споживачами вказаних послуг, що виключає задоволення позову.

Відносно висновку суду першої інстанції щодо того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують виникнення у відповідача-1 права попереднього користувача, колегія суддів погоджується з доводами скаржниці, що право попереднього користувача не є предметом розгляду даної справи, проте, це не вплинуло на правомірність висновку суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 заяву від 05.04.2024 "Про ухвалення додаткового рішення" Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" у справі № 910/10190/23 - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" витрати на правничу допомогу у розмірі 48 575,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим, встановити їхню дійсність та необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція Верховного Суду у справі №905/1795/18 від 07.11.2019).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Гесторс Інтер" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 19/07/2023-1 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого клієнт доручає, а виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту необхідні йому юридичні послуги.

Згідно з п. 4.2. договору за погодженням сторін розмір плати за юридичні послуги за цим договором становить: плата за юридичні послуги становить 27 750,00 грн. (п. 4.2.1.); плата за участь в судовому засіданні 75 доларів США відповідно до курсу НБУ на день виставлення рахунку-фактури.

За умовами п. 4.5. договору за наслідками надання юридичних послуг виконавець складає акт приймання-передачі юридичних послуг і направляє його клієнту. Клієнт зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів розглянути даний акт і підписати його або надіслати вмотивовану претензію. В разі відсутності претензій і не підписання відповідного акту приймання-передачі юридичних послуг такі юридичні послуги вважаються наданими, а акт - підписаним.

05.04.2024 між виконавцем та клієнтом складено та підписано акт приймання-передачі наданих юридичних послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 48 575,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що виконавець надав клієнту наступну правову допомогу: (1) ознайомлення з матеріалами справи № 910/10190/23; (2) аналіз матеріалів справи № 910/10190/23, нормативного регулювання предмету позову та актуальної судової практики щодо захисту прав на інтелектуальну власність, встановлення права "попереднього користувача" та належних і допустимих доказів для встановлення тотожності/схожості ТМ; (3) підготовка відзиву на позовну заяву; (4) клопотання про огляд веб-сторінки за місцем її знаходження в мережі Інтернет; (5) клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; (6) представництво інтересів клієнта у судових засіданнях Господарського суду міста Києва у справі № 910/10190/23.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Геліос Віжн Україна" було долучено до матеріалів справи: рахунок на оплату від 21.07.2023 № 33 на суму 27 750,00 грн.; платіжну інструкцію від 28.07.2023 № 1051 на суму 27 750,00 грн.; рахунок на оплату від 10.08.2023 № 40 на суму 2775,00 грн.; платіжну інструкцію від 11.08.2023 № 1121 на суму 2775,00 грн.; рахунок на оплату від 20.09.2023 № 46 на суму 2775,00 грн.; платіжну інструкцію від 28.09.2023 № 1333 на суму 2775,00 грн.; рахунок на оплату від 20.11.2023 № 57 на суму 2775,00 грн.; платіжну інструкцію від 05.04.2024 № 503 на суму 2775,00 грн.; рахунок на оплату від 30.11.2023 № 64 на суму 2775,00 грн.; платіжну інструкцію від 05.04.2024 № 504 на суму 2775,00 грн.; рахунок на оплату від 18.01.2024 № 3 на суму 2775,00 грн.; платіжну інструкцію від 31.01.2024 № 165 на суму 2775,00 грн.; рахунок на оплату від 01.02.2024 № 8 на суму 1400,00 грн.; платіжну інструкцію від 04.04.2024 № 502 на суму 1400,00 грн.; рахунок на оплату від 12.03.2024 № 14 на суму 2775,00 грн.; платіжну інструкцію від 29.03.2024 № 467 на суму 2775,00 грн.; рахунок на оплату від 04.04.2024 № 18 на суму 2775,00 грн.; платіжну інструкцію від 04.04.2024 № 501 на суму 2775,00 грн.

Представництво інтересів ТОВ "Геліос Віжн Україна" у даній справі здійснювалося адвокатами Короєд С.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА від 21.07.2023 № 1330375 та Саленко Я.Ю. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА від 14.09.2023 № 1352254.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Перевіривши подані ТОВ "Геліос Віжн Україна" докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги в суді першої інстанції, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд першої інстанції дійшов вірного висновку покласти на ОСОБА_1 витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" у розмірі 48 575,00 грн, як такі, що підтверджені належними, допустимими доказами та відповідають критеріям, визначеним статтею 126 ГПК України.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 575,00 грн відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

За обставин оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням підтвердження вищевказаними належними та допустимими доказами, які як окремо так і в сукупності, з огляду на їх вірогідність і взаємозв`язок, підтверджують зазначені витрати, суд відхиляє доводи скаржниці щодо необгрунтованості та завищення розміру заявлених витрат у цій частині.

Щодо витрат ТОВ "Геліос Віжн Україна" на проведення експертизи у розмірі 24 000,00 грн, колегія суддів зазначає, що оскільки висновок експерта від 27.07.2023 № 44/07-2023 не був врахований судом першої інстанції, як доказ при прийнятті рішення, ці витрати не відповідають критерію необхідних витрат у даній справі, тому ці витрати правомірно не відшкодовано ТОВ "Геліос Віжн Україна".

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23.

Оцінюючи оскаржувані рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційних скаргах, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтовані оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 . Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 слід залишити без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10190/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 11.09.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.Ю. Поліщук