Постанова

від 25.09.2024 по справі 910/10190/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа№ 910/10190/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 25.09.2024,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" про ухвалення додаткового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, винесеної за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 (суддя Котков О.В.) за позовом ОСОБА_1

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна",

2. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про захист прав інтелектуальної власності

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 залишено без змін; матеріали справи № 910/10190/23 повернуто до Господарського суду міста Києва.

16.09.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, за якою заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 910/10190/23, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Віжн Україна» 24768,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" про ухвалення додаткової постанови до постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Поліщук В.Ю. та Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" про ухвалення додаткового рішення Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №910/10190/23 прийнято до розгляду. Запропоновано сторонам надати свої заперечення щодо поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" заяви про ухвалення додаткової постанови до постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі №910/10190/23. Розгляд заяви призначено на 25.09.2024 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання 25.09.2024 з`явилась представниця ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" про ухвалення додаткового рішення за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Проаналізувавши матеріали справи та вищевказаної заяви, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" за заявою про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим, встановити їхню дійсність та необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Гесторс Інтер" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 19/07/2023-1 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого клієнт доручає, а виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту необхідні йому юридичні послуги.

19.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Гесторс Інтер" (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 19.07.2023 № 19/07/2023-1, відповідно до п. 1 якої зазначено, що виконавець зобов`язується на встановлених в цій Додатковій угоді та Договорі умовах, надати Клієнту юридичні послуги, які включають в себе: ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23, складання відзивів на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів для захисту прав та інтересів Клієнта в Північному апеляційному господарському суді, представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду.

05.09.2024 між виконавцем та клієнтом складено та підписано акт приймання-передачі наданих юридичних послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 24768, 86 грн.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що виконавець надав клієнту наступну правову допомогу: ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23, підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 (10000,00 грн) та підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/10190/23 (5000,00 грн), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 03.07.2024 у справі № 910/10190/23 (3056,00 грн), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 21.08.2024 у справі № 910/10190/23 (3056,00 грн), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 04.09.2024 у справі № 910/10190/23 (3656, 86 грн).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Геліос Віжн Україна" було долучено до матеріалів справи: рахунок на оплату від 19.06.2024 № 31 на суму 5000,00 грн.; платіжну інструкцію від 05.08.2024 № 1096 на суму 5000,00 грн; рахунок на оплату від 19.06.2024 № 32 на суму 10000,00 грн.; платіжну інструкцію від 12.08.2024 № 1156 на суму 5000,00 грн, платіжну інструкцію від 19.08.2024 № 1191 на суму 5000,00 грн; рахунок на оплату від 03.07.2024 № 34 на суму 3056,00 грн.; платіжну інструкцію від 26.07.2024 № 1056 на суму 3056,00 грн; рахунок на оплату від 21.08.2024 № 38 на суму 3056,00 грн.; платіжну інструкцію від 05.09.2024 № 1306 на суму 3056,00 грн; рахунок на оплату від 04.09.2024 № 41 на суму 3656,86 грн; платіжну інструкцію від 05.09.2024 № 1305 на суму 3656,86 грн.

Представництво інтересів ТОВ "Геліос Віжн Україна" у даній справі здійснювалося адвокатами Короєд С.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА від 21.06.2024 № 1457956 та Саленко Я.Ю. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА від 25.06.2024 № 1458825.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Перевіривши подані ТОВ "Геліос Віжн Україна" докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд апеляційної інстанції дійшов висновку покласти на ОСОБА_1 витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" у розмірі 24768,86 грн, як такі, що підтверджені належними, допустимими доказами та відповідають критеріям, визначеним статтею 126 ГПК України.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24768,86 грн відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

За обставин оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням підтвердження вищевказаними належними та допустимими доказами, які як окремо так і в сукупності, з огляду на їх вірогідність і взаємозв`язок, підтверджують зазначені витрати, суд відхиляє доводи скаржниці щодо необгрунтованості та завищення розміру заявлених витрат, а також доводи, які викладено усно у судовому засіданні, в обгрунтування клопотання про зменшення заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Віжн Україна" суми витрат на професійну правничу допомогу, вказане усне клопотання не містить доказів або належних обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні заявленого усно представником ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за обставин оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням підтвердження вищевказаними належними та допустимими доказами, які як окремо так і в сукупності, з огляду на вірогідність і взаємозв`язок, підтверджують зазначені витрати.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґеліос Віжн Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10190/23 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Віжн Україна» (03143, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, буд. 126/1, кв. 127, код ЄДРПОУ 42728120) 24768,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи № 910/10190/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 01.10.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.Ю. Поліщук