Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/17554/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/17554/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від АТ «Сумигаз»: Сіденко Л.В. (поза межами приміщення суду);

від ПрАТ «Слобожанська будівельна кераміка»: Стеченко Я.В. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (повний текст складено 30.04.2024)

у справі № 910/17554/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"»

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка»

про стягнення 1 282 225,00 грн

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"»

про внесення змін до договору,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"» (далі - АТ «Сумигаз», Оператор) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути ом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (далі - ПрАТ «СБК», Товариство) 1 282 225,00 грн, з яких: 1 132 870,31 грн основного боргу, 14 430,29 грн інфляційних втрат, 9 071,12 грн 3% річних та 125 853,28 грн пені.

На обґрунтування заявлених вимог Оператор зазначає про неналежне виконання Товариством зобов`язань за договором розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021.

ПрАТ «СБК» подало зустрічний позов, в якому просило змінити з 13.07.2023 укладений між сторонами типовий договір розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу, що становить 966 000 м. куб.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ПрАТ «СБК» зазначає, що у 2023 році спожило 966 000 куб. м природного газу, що є підставою для внесення змін до договору розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021.

ПрАТ «СБК» стверджує, що 23.12.2023 надіслало на адресу АТ «Сумигаз» пропозицію про внесення змін до договору в частині річної замовленої потужності, однак АТ «Сумигаз» залишило цю пропозицію без відповіді та задоволення. ПрАТ «СБК» також зазначило про на наявність форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, зокрема, виробнича діяльність ПрАТ «СБК» була зупинена на тривалий час на одному з його заводів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 позовні вимоги за первісним позовом АТ «Сумигаз» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СБК» на користь АТ «Сумигаз» 1 132 870,31 грн заборгованості, 121 383,87 пені, 9 071,12 грн 3% річних, 14 430,29 грн інфляційних втрат та 19 166,33 грн судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ПрАТ «СБК» відмовлено.

Задовольняючи вимоги первісного позову, суд зазначив, що АТ «Сумигаз» здійснило розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня по жовтень 2023 року, виходячи із заяви за вих. №114 від 13.07.2023 на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік, в ПрАТ «СБК» повідомило, що річна замовлена потужність на 2023 рік по точці обліку СП «Ромни» ПрАТ «СБК» за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище Роменського району Сумської області складає 1 748 000 куб. м., що відповідає вимогам п. 10 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

Суд критично оцінив пропозицію ПрАТ «СБК» від 14.12.2023 про внесення змін до договору №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 в частині річної замовленої потужності на 2023 рік до 966 тис. куб. м, яка була надіслана на адресу АТ «Сумигаз» 16.12.2023, оскільки зазначений договір було розірвано з 01.10.2023, що не заперечується сторонами.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПрАТ «СБК» до АТ «Сумигаз» про зміну з 13.07.2023 укладеного між сторонами типового договору розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу - 966 000 куб. м, що має наслідком відмову у задоволенні зустрічного позову.

Суд також перевірив надані АТ «Сумигаз» розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що при обчисленні пені та інфляційних втрат АТ «Сумигаз» допустило арифметичні помилки. За розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 121 383,87 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги; заявлений розмір інфляційних втрат не перевищує суми, обчисленої судом, що має наслідком задоволення цих вимог про стягнення інфляційних та 3% річних у повному обсязі.

Розглянувши заявлене у судовому засіданні усне клопотання ПрАТ «СБК» про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024, ПрАТ «СБК» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, а також в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі та задовольнити зустрічну позовну заяву.

ПрАТ «СБК» зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині задоволення позовних вимог первісного позову, вважає рішення суду не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог первісного позову повністю та із задоволенням вимог зустрічної позовної заяви.

На думку скаржника, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, в їх сукупності та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та не законного рішення у розумінні ст. 236 ГПК України в частині задоволення позовних вимог первісного позову.

Апелянт вважає, що суд у з`ясуванні обставин справи взагалі не звернув увагу, що АТ «Сумигаз» заявило позовні вимоги щодо стягнення вартості наданих послуг розподілу природного газу і заявив, що послуги з розподілу газу надано. Однак позивач обґрунтовує такі вимоги положеннями Кодексу ГРМ, які вказують на оплату споживачем річної замовленої потужності, тобто, позивач стверджує про надання послуг розподілу газу, в той же час стягує кошти за річну замовлену потужність без фактичного надання таких послуг.

Також суд не надав належної оцінки тому, що Товариство повністю оплатило об`єм розподіленого природного газу, що не заперечується і АТ «Сумигаз». Проте стягнення вартості замовленої річної потужності понад ті об`єми, які фактично спожиті та оплачені, в умовах війни є абсолютно несправедливим.

На обґрунтування своєї позиції скаржник також посилається на судову практику у справах №905/168/23 та №910/2871/23.

В частині доводів, що стосуються зустрічного позову, скаржник зазначає, що оскільки сторони вправі змінювати обсян послуги за Типовим договором, такий договір може бути змінений в частині річної замовленої потужності розподілу природного газу.

Крім того, скаржник вважає що стягнення в повному розмірі штрафних санкцій та відмова суду у їх зменшенні є несправедливим, а відповідно незаконним.

Також Товариство звернулось з клопотання про проведення експертизи, у якому просило призначити у справі судову експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи могло ПрАТ «СБК» прогнозувати основні економічні показники фінансово-господарської діяльності підприємства на 2023 рік в умовах воєнного стану на дату коригування річної замовленої потужності 14.07.2023 до об`єму 1 748 000,00 куб. м за Типовим договором розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2023, виходячи з фактичної господарської діяльності у 2023 році.

Позиції учасників справи.

АТ «Сумигаз» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги ПрАТ «СБК» заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

АТ «Сумигаз» зазначає, що у разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. На об`єкт не розраховується замовлена потужність пропускної спроможності газових мереж лише у випадку механічного від`єднання від мереж, а також у випадку розірвання договору розподілу.

Тому АТ «Сумигаз» вважає доводи ПрАТ «СБК» щодо неотримання послуг розподілу природного газу та невідповідності фактичного споживання природного газу необґрунтованими та безпідставними. Також АТ «Сумигаз» зауважує, що згідно з п. 2.2 договору обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

З моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператор ГРМ здійснює надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском. Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача, а тому не можна розглядати поняття «розподіл газу» лише як доставку газу безпосередньо споживачу. Розподіл природного газу - це цілий комплекс дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних з підтриманням системи ГРМ в надійному та безпечному стані, що підтверджується складовими структури тарифу на послуги з розподілу природного газу, до розрахунку якого, згідно Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами).

Щодо посилань ПрАТ «СБК» на судові рішення у справах №905/168/23 та №910/2871/23 АТ «Сумигаз» зазначає, що скаржник не враховує того, що матеріалами цих справ підтверджено виникнення аварії та надзвичайної ситуації, яка впливає на роботу газотранспортної та газорозподільної системи, а саме - неможливість здійснювати транспортування природного газу і те, що газопостачання в цілому та розподіл природного газу не здійснювались за відсутності технологічної можливості.

Щодо вимог зустрічного позову, поданого ПрАТ «СБК», АТ «Сумигаз» зазначає, що змінити або розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога ПрАТ «СБК» про внесення змін з 13.07.2023 до Типового договору розподілу природного газу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, зміна умов Типового договору розподілу природного газу та зміна величини річної замовленої потужності є різними за змістом поняттями та не є підмінними. Відповідно до абз. 10 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу. Відповідно до п. 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абз. 10 п. 2 або абз. 2 п. 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік. У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до п. 1 цієї глави за весь календарний рік. Заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем.

У запереченні проти клопотання про призначення судової експертизи АТ «Сумигаз» зазначило, що вважає це клопотання таким, не підлягає задоволенню з огляду на його безпідставність, адже обґрунтування такого клопотання та матеріали даної справи не відповідають положенням ст. 99 ГПК України, якими визначено випадки призначення експертизи у господарському процесі.

ПрАТ «СБК» надало додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що АТ «Сумигаз» стягує з нього грошові кошти не за фактично надану послугу з розподілу природного газу, а кошти, обраховані з величини річної замовленої потужності, що не охоплюються фактичним об`ємом розподіленого природного газу у спірний період. АТ «Сумигаз» фактично хоче отримати надмірну вигоду від укладеного між сторонами спору договору. АТ «Сумигаз» не понесло будь-яких додаткових витрат, спрямованих на забезпечення надання послуги та фактично лише застосовуючи положення Кодексу ГРМ сформувало заборгованість ПрАТ «СБК» та вимагає її сплати. В той же час ПрАТ «Сумигаз» як в суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції стверджує, що АТ «Сумигаз» не надано послуги, що є предметом даного спору, а ПрАТ «СБК» не споживало такі послуги. АТ «Сумигаз» стягує кошти, виходячи виключно з величини річної замовленої потужності, а ПрАТ «СБК» в умовах воєнного стану, вживаючи всіх заходів на відновлення виробничої діяльності, не маючи абсолютно ніякої можливості достеменно прогнозувати свою господарську діяльність у замовленні річної потужності, добросовісно оплативши фактично спожиту послугу з розподілу природного газу за 2023 рік, повинне нести тягар утримання АТ «Сумигаз», якого позбавили ліцензії на право здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу та яке на разі немає жодного відношення до газорозподільної системи.

ПрАТ «СБК» вважає неправомірним стягнення коштів за послугу яку не надано, яку не спожито, в т.ч. стягнення коштів суб`єктом, який на дату відкриття провадження у даній справі не має жодного відношення до газорозподільної системи.

АТ «Сумигаз» надало письмові пояснення, у яких проти доводів додаткових пояснень ПрАТ «СБК» заперечує.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17554/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ «СБК» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 до надходження матеріалів справи №910/17554/23.

10.06.2024 матеріали справи №910/17554/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 апеляційну скаргу ПрАТ «СБК» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/17554/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «СБК» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/17554/23. Розгляд справи призначено на 07.08.2024. Запропоновано АТ «Сумигаз» надати свої заперечення щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 заяву представника АТ «Сумигаз» адвоката Сіденко Л.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 07.08.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання ПрАТ «СБК» про призначення експертизи з урахуванням того, що запропоноване заявником питання має загальний характер і не потребує навності спеціальних знань технічного чи іншого характеру. У розгляді справи була оголошена перерва до до 04.09.2024 на підставі ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 заяву представника ПрАТ «СБК» адвоката Стеченка Я.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.09.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

01.04.2021 між АТ «Сумигаз» (далі - оператор ГРМ) та ПрАТ «СБК» (далі - споживач) уклали договір розподілу природного газу шляхом підписання споживачем заяви-приєднання №42DP400-3186-21 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498.

Згідно з умовами заяви-приєднання відповідачу присвоєно персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу - 56ХО0000L3LO900S, адреса об`єкта (точка комерційного обліку): Сумська область, Роменський район, село Плавинище, вулиця Миру, будинок 61.

Цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем, Кодекс ГРС).

Відповідно до абз. 10 п. 1.4 договору послуга з розподілу природного газу - це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3 договору).

За умовами п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 договору).

Відповідно до п. 6.8 договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором (п. 8.2 договору).

Згідно з п. 10.1 та 10.2 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.3, 10.4 договору).

Відповідно до п. 12.1 договір укладається на невизначений строк.

19.10.2022 ПрАТ «СБК» звернулось до АТ «Сумигаз» із заявкою (вих. №58) щодо коригування величини замовленої потужності на 2023 рік, в якій повідомило, що замовлена величина річної потужності об`єкту СП «Ромни» ПрАТ «СБК» за адресою: вул. Миру, 61 в с. Плавинище Роменського району Сумської області в 2023 році складає 314 куб. м.

Заявою (вих. 108) від 10.05.2023 ПрАТ «СБК» повідомило АТ «Сумигаз», що річна замовлена потужність на період червень-грудень 2023 року по точці обліку СП «Ромни» ПрАТ «СБК» за адресою: вул. Миру, 61 в с. Плавинище Роменського району Сумської області складає 1 838 000 куб. м.

У подальшому, 13.07.2023 ПрАТ «СБК» заявою на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік повідомило АТ «Сумигаз», що річна замовлена потужність на 2023 рік по точці обліку СП «Ромни» ПрАТ «СБК» за адресою: вул. Миру, 61 в с. Плавинище Роменського району Сумської області складає 1 748 000 куб. м.

31.07.2023 АТ «Сумигаз» із супровідним листом №400-СЛ-11189-0723 направило ПрАТ «СБК» рахунки на оплату №63012103 від 31.07.2023 за розподіл природного газу за січень-червень та липень 2023 року на загальну суму 1 639 401,37 грн та №63012106 від 31.07.2023 за розподіл природного газу за серпень 2023 року на суму 234 172,33 грн, а також акт наданих послуг за розподіл природного газу за січень-червень та липень 2023 року №СУМ83012595 від 31.07.2023 на загальну суму 1 639 401,37 грн.

31.08.2023 АТ «Сумигаз» із супровідним листом №400-СЛ-14414-0823 направило ПрАТ «СБК» акт наданих послуг розподілу природного газу за серпень 2023 року №СУМ83014262 від 31.08.2023 на суму 234 172,33 грн та рахунок на оплату №63013336 від 31.08.2023 за розподіл природного газу за вересень 2023 року на суму 234 261,83 грн.

03.10.2023 АТ «Сумигаз» направило ПрАТ «СБК» лист (вих. №СЛ-618/6-400-09.2023 від 30.09.2023), в якому повідомило Товариство, що оскільки ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ «Сумигаз» зупинено, договір розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 підлягає розірванню, а також направило для підписання додаткову угоду від 30.09.2023 про розірвання типового договору розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 з 01.10.2023. Крім того, АТ «Сумигаз» направило акт наданих послуг за вересень 2023 року №СУМ83017154 від 30.09.2023 на суму 234 261,83 грн.

АТ «Сумигаз» виставило ПрАТ «СБК» на оплату рахунки за надані послуги з розподілу природного газу з урахуванням замовленої потужності на 2023 рік по точці обліку СП «Ромни» ПрАТ «СБК» за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище Роменського району Сумської області на загальну суму 2 107 835,53 грн.

ПрАТ «СБК» здійснило оплату частково на суму 1 262 187,97 грн. Внаслідок чого утворилась заборгованість перед АТ «ОГС "Сумигаз"» у розмірі 1 132 870,31 грн.

Оскільки ПрАТ «СБК» не здійснило повну оплату за договором розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021, АТ «Сумигаз» просить суд стягнути з ПрАТ «СБК» 1 132 870,31 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, а також 125 853,28 грн пені, 9 071,12 грн 3% річних та 14 430,29 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.08.2023 по 13.11.2023.

ПрАТ «СБК», у свою чергу, не погоджуючись із позовними вимогами АТ «Сумигаз», звернулось із зустрічним позовом, в якому просить суд змінити з 13.07.2023 укладений між сторонами типовий договір розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу, що становить 966 000 м. куб.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ПрАТ «СБК» зазначає, що у 2023 році товариством спожито природного газу в об`ємі 966 000 куб. м., що є підставою для внесення змін до договору розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021. ПрАТ «СБК» стверджує, що 23.12.2023 надіслало на адресу АТ «ОГС "Сумигаз"» пропозицію про внесення змін до договору в частині річної замовленої потужності, проте останній цю пропозицію залишив без відповіді та задоволення. Крім того, ПрАТ «СБК» посилається на наявність форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, - зокрема, зупинення виробничої діяльності ПрАТ «СБК» на тривалий час на одному із заводів товариства.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу;

споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Згідно із п. 4 гл. 1 розділу І Кодексу ГРС в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2494, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у т.ч. побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Пунктом 2 гл. 6 VI Кодексу ГРС встановлено, що річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

З 01.01.2021 річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ, виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:

39 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;

126 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;

314 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у т.ч. для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку, якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

Надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 10 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Суд встановив, що АТ «Сумигаз» та ПрАТ «СБК» уклали договір розподілу природного газу шляхом підписання споживачем заяви-приєднання №42DP400-3186-21 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, за п. 2.1 якого АТ «Сумигаз» зобов`язалось надати ПрАТ «СБК» послугу з розподілу природного газу, а ПрАТ «СБК» зобов`язалось цю послугу прийняти та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

ПрАТ «СБК» було присвоєно персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу - 56ХО0000L3LO900S, адреса об`єкта (точка комерційного обліку): Сумська область, Роменський район, село Плавинище, вулиця Миру, будинок 61.

Доказів того, що під час дії договору на цьому об`єкті чи в системі ГРМ, яка розподіляла на нього газ, мали місце аварії чи інші події (в т. ч. пов`язані з воєнним станом), які унеможливили розподіл газу та його споживання ПрАТ «СБК» не надало.

13.07.2023 ПрАТ «СБК» заявою (вих. №114) на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік повідомило АТ «Сумигаз», що річна замовлена потужність на 2023 рік по точці обліку СП «Ромни» ПрАТ «СБК» за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище Роменського району Сумської області складає 1 748 000 куб. м.

АТ «Сумигаз» на підставі уточненої заявки ПрАТ «СБК» склало та направило Товариству:

- акт надання послуг за січень-липень 2023 року №СУМ83012595 від 31.07.2023 на загальну суму 1 639 401,37 грн та рахунок на оплату №63012103 від 31.07.2023 на суму 1 639 401,37 грн;

- акт надання послуг за серпень 2023 року №СУМ83014262 від 31.08.2023 на суму 234 172,33 грн та рахунок на оплату №63012106 від 31.07.2023 на суму 234 172,33 грн;

- акт надання послуг за вересень 2023 року №СУМ83017154 від 30.09.2023 на суму 234 261,83 грн та рахунок на оплату №6301336 від 31.08.2023 на суму 234 261,83 грн.

Таким чином за період з січня по жовтень 2023 року АТ «Сумигаз» надало ПрАТ «СБК» послуги з розподілу природного газу згідно з уточненою заявкою останнього на загальну суму 2 107 835,53 грн.

Колегія суддів відзначає, що АТ «Сумигаз» заявило до стягнення заборгованість, обраховану за період з січня по жовтень 2023 року, а не за весь 2023 рік.

Послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

Споживачі, в т.ч. побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.

Отже, Оператор ГРМ забезпечує не лише фізичне транспортування (розподіл) газу до відповідача а й комплекс інших дій, котрі полягають у забезпеченні споживача (відповідача) доступом до газорозподільної системи, належної потужності системи на підставі укладеного між оператором ГРМ та споживачем договору.

ПрАТ «СБК» оплатило послуги з розподілу природного газу частково (у сумі 1 262 187,97 грн), у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1 132 870,31 грн.

Оскільки ПрАТ «СБК» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором розподілу природного газу № 42DP400-3186-21 від 01.04.2021 та заявки за вих. №114 від 13.07.2023 на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік не виконало та оплату за надані послуги у повному обсязі не здійснило, вимоги АТ «Сумигаз» про стягнення основної заборгованості є обґрунтованими.

До стягнення з ПрАТ «СБК» на користь АТ «Сумигаз» підлягають 1 132 870,31 грн заборгованості.

Щодо вимог АТ «Сумигаз» про стягнення з ПрАТ «СБК» пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.08.2023 по 13.11.2023, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд встановив, що відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок (з урахуванням вимог апеляційної скарги), колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що до стягнення з ПрАТ «СБК» на користь АТ «Сумигаз» підлягають 121 383,87 грн пені.

Щодо клопотання про зменшення пені (з відмовою у задоволенні якого ПрАТ «СБК» не погоджується у апеляційній скарзі) колегія суддів зазначає таке.

На обґрунтування клопотання ПрАТ «СБК» посилалось на обставини та докази, які були наведені та подані разом із процесуальними заявами по суті спору у цій справі, в яких заявник зазначав про відсутність у нього виробничої діяльності з 24.02.2022 та лише часткове її відновлення з червня 2023 року, у зв`язку з чим було відсутнє джерело доходів від господарської діяльності з виробництва будівельної продукції, в т.ч. підприємство зазнало значних прямих збитків внаслідок війни, а відновлена часткова діяльність не покривала фактичні витрати. ПрАТ «СБК» зазначало, що стягнення з нього неустойки у заявленому позивачем розмірі суттєво погіршить фінансово-економічне становище підприємства, стягнення штрафних санкцій спричинить витрати, які не мають джерел покриття.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї у визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто у вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд встановив, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання ПрАТ «СБК» про зменшення пені та зазначає скаржнику, що зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з особи, є правом суду та не є його обов`язком у разі заявлення такою стороною відповідного клопотання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з ПрАТ «СБК» на користь АТ «Сумигаз» підлягає 9 071,12 грн 3% річних та 14 430,29 грн інфляційних втрат.

Щодо зустрічного позову ПрАТ «СБК».

ПрАТ «СБК» вважає, що оскільки Товариство у спірний період спожило природного газу в об`ємі 966 тис. куб. м, відповідно, наявні підстави для внесення змін до договору розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Частиною 2 ст. 652 ЦК України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.

Разом з тим, відповідно до п. 1 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

При цьому споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік (п. 10 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Суд встановив, що АТ «Сумигаз» здійснило розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня по жовтень 2023 року, виходячи із заяви (вих. № 114 від 13.07.2023) на уточнення (збільшення) величини замовленої річної потужності на 2023 рік, в якій ПрАТ «СБК» повідомляло, що річна замовлена потужність на 2023 рік по точці обліку СП «Ромни» ПрАТ «СБК» за адресою: вул. Миру, 61, с. Плавинище Роменського району Сумської області, складає 1 748 000 куб. м, що узгоджується з приписами п. 10 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС.

Суд першої інстанції доцільно відзначив, що пропозиція ПрАТ «СБК» від 14.12.2023 про внесення змін до договору №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 в частині річної замовленої потужності на 2023 рік до 966 тис. куб. м була надіслана на адресу АТ «Сумигаз» 16.12.2023, в тоді, коли цей договір було розірвано з 01.10.2023 (тобто після закінчення дії договору), що не заперечується сторонами.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ПрАТ «СБК» про зміну з 13.07.2023 укладеного з АТ «Сумигаз» типового договору розподілу природного газу №42DP400-3186-21 від 01.04.2021 в частині замовленої річної потужності розподілу природного газу на 2023 рік до розміру фактичного обсягу споживання послуги розподілу природного газу (966 000 куб. м) є необґрунтованими.

Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/17554/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/17554/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/17554/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.09.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова